Справа № 420/13470/25
31 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючої судді Бойко О.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення від 29.08.2024 № 155050004686 та зобов'язати здійснити призначення та виплату пенсії за віком із зарахуванням періодів роботи, вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору:
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.08.2024 №155050004686, щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 30.07.2024 та із зарахуванням періодів роботи з 1979 року по 1982 рік та з 1980 року по 1993 рік.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням періодів роботи з 1979 року по 1982 рік та з 1980 року по 1993 рік, починаючи з 30.07.2024.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати за сплату судового збору.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція Позивача
Позивач звертає увагу, що ОСОБА_1 29.07.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянуло вказану заяву та прийняло рішення про відмову в призначені пенсії за віком від 29.08.2024 №155050004686 на заміну рішення про відмову в призначені пенсії за віком від 05.08.2024 №155050004686, оскільки відповідно до наданих до заяви документів та даних, які містяться в реєстрі застрахованих осіб, загальний стаж позивача складає 10 років 3 місяці. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.03.2025 №1500-0202-8/58233 повідомлено про не зарахування періодів роботи: в колгоспі з 1979 року по 1982 рік відповідно до записів в трудовій книжці від 23.10.1987 №842, оскільки періоди роботи передують даті видачі трудової книжки. Крім того записи про роботу внесено з порушенням пункту 6 вимог Постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 «Про трудові книжки колгоспників»; - в колгоспі з 1980 по 1993 рік згідно архівної довідки від 15.03.2021 №124, виданої Трудовим архівом Березівської районної ради, оскільки в довідці зазначено, що за період з 1980 року по 1991 рік значиться ОСОБА_2 (так в документі), а за період з 1992 року по 1993 рік ОСОБА_3 , що не відповідає паспортним даним ОСОБА_1 . Відтак, на думку відповідача, у позивача відсутній необхідний страховий стаж (від 21 до 31 років) для призначення йому пенсії за віком. Позивач вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим усупереч положенням чинного законодавства, а тому його права підлягають захисту в судовому порядку, внаслідок чого нею подається цей позов до суду.
(б) Позиція Відповідача
19.05.2025 року від відповідача ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач просить відмовити в задоволенні позову та вказують на те, що позивач 29.07.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління. На підставі заяви та наданих документів Головним управління винесено Рішення № 155050004686 від 05.08.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Головним управління на підставі заяви та наданих документів винесено Рішення № 155050004686 від 29.08.2024 на заміну № 155050004686 від 05.08.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 21 років. Згідно наданих документів страховий стаж позивача, що дає право на пенсію, становив 10 років 03 місяці 00 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: - періоди роботи у колгоспі згідно Архівної довідки Трудового архіву Березівської районної ради від 15.03.2021 № 124, оскільки зазначене прізвище у довідці Дитрих не відповідає паспортним даним ОСОБА_4 (російською мовою). З наведеного вбачається, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Рішення Головного управління № 155050004686 від 29.08.2024 - є законним та обґрунтованим. Що стосується вимоги зобов'язання Головного управління здійснити призначення та виплату пенсії, то відповідно до ст. 58 Закону № 1058 Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та здійснює її виплату. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення та перерахунку пенсії. Оскільки повноваження щодо призначення пенсії відноситься до компетенції Пенсійного фонду, суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Пенсійний фонд функціонує як самостійна фінансова структура, його кошти не входять до складу державного бюджету і не можуть бути використані на інші цілі, крім виплати пенсій і допомоги. У зв'язку з цим, стягнення з Головного управління судових витрат призведе до нецільового використання коштів Пенсійного фонду України та до порушення норм чинного законодавства. Відповідач також зазначає, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду та підстави для поновлення такого строку відсутні. З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
ІІІ. Процедура та рух справи
05.05.2025 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 29.07.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058.
На підставі заяви та наданих документів Головним управління винесено Рішення № 155050004686 від 05.08.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
29.08.2024 року Головним управління на підставі заяви та наданих документів винесено Рішення № 155050004686 від 29.08.2024 на заміну № 155050004686 від 05.08.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 21 років. Згідно наданих документів страховий стаж позивача, що дає право на пенсію, становив 10 років 03 місяці 00 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: - періоди роботи у колгоспі згідно Архівної довідки Трудового архіву Березівської районної ради від 15.03.2021 № 124, оскільки зазначене прізвище у довідці Дитрих не відповідає паспортним даним ОСОБА_4 (російською мовою).
На адвокатський запит представника позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 10.03.2025 №1500-0202-8/58233 повідомило, що на підставі заяви та наданих документів винесено Рішення № 155050004686 від 29.08.2024 на заміну № 155050004686 від 05.08.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 21 років. Згідно наданих документів страховий стаж позивача, що дає право на пенсію, становив 10 років 03 місяці 00 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: - періоди роботи у колгоспі згідно Архівної довідки Трудового архіву Березівської районної ради від 15.03.2021 № 124, оскільки зазначене прізвище у довідці ОСОБА_5 не відповідає паспортним даним ОСОБА_4 (російською мовою).
Позивач вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим усупереч положенням чинного законодавства, а тому його права підлягають захисту в судовому порядку, внаслідок чого звернувся до суду з позовом.
IV. Джерела права та висновки суду
Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1972 року №310 затверджено постанову «Про трудові книжки колгоспників» (далі Постанова №310, чинної станом на момент заповнення книжки).
Згідно п. 2 Постанови №310 трудова книжка колгоспника є основним документом про діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів, у тому числі на членів рибальських колгоспів, з моменту прийняття їх до членів колгоспу.
Постановою №310 затверджено Основні положення про порядку видачі та ведення трудових книжок колгоспників (далі Основні положення).
Згідно п. 1-3, 6, 8, 13, 14 трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться усім членів колгоспів з прийняття їх у члени колгоспу. Наявні у колгоспників трудові книжки раніше встановленого зразка обміну нові не підлягають. Заповнення трудової книжки вперше проводиться у присутності особи, прийнятої члени колгоспу.
Усі записи у трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах під час роботи у колгоспі підписом голови колгоспу чи спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їхнім власникам на руки.
Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до статуту та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках - іншу відповідальність.
Правління колгоспів вживають заходів щодо суворого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, зміцнення кадрів працівників, які здійснюють ведення трудових книжок, підготовленими до цієї роботи людьми, забезпечують належне зберігання архівних документів, що належать до трудової діяльності колгоспників.
Постановою Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06.09.1973 року № 656 затверджено постанову «Про трудові книжки робітників та службовців».
Постанова №656 містить наступні положення:
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Трудові книжки ведуться усім робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (п. 1 Постанови №656).
Заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації у присутності працівника. Відомості про працівника засвідчуються підписом спеціально уповноваженої особи та печаткою (п. 5 Постанови №656).
З кожним записом, що вноситься до трудової книжки (вкладиш), призначення, переміщення та звільнення адміністрація зобов'язана ознайомити власника цієї книжки (п. 7 Постанови №656).
Трудові книжки зберігаються в адміністрації підприємства, установи, організації як бланки суворої звітності, а при звільненні робітника чи службовця видаються йому руки (п. 11 Постанови №656).
При звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, в установі, організації, засвідчуються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою (п. 13 Постанови №656).
Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (п. 18 Постанови №656).
Згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємства, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162.
Згідно п. 1.1. Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудової діяльності робітників та службовців.
Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій*, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п. 2.2. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше виробляється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати.
У трудову книжку вносяться:
відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;
відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу,
звільнення;
відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства;
відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Стягнення до трудової книжки не записуються.
Пунктом 2.3. Інструкції №162 встановлено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати текст наказу (розпорядження).
Основним правовим питанням в цій справі є правові наслідки відсутності на першій сторінці трудової книжки позивача чіткої печатки підприємства та виправлення щодо дати заповнення трудової книжки. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для власника трудової книжки, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.09.2022 року по справі №569/16691/16-а.
Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.12.2019 року по справі №307/541/17.
Вищевикладені правові висновки є актуальними і для юридичної ситуації позивача, оскільки попри відмінність правових актів, які регулювали спірні правовідносини, юридичний зміст таких актів є тотожним фактичне ведення трудових книжок, а також відповідальність за таке ведення покладається на роботодавця, а не працівника.
Таким чином, дії відповідача щодо не зарахування періоду роботи позивача з 1979 року по 1982 рік, є протиправними діями.
Щодо відмови зарахувати до трудового стажу позивача період роботи з 1980 року по 1993 рік, суд зазначає наступне.
Позивачем до заяви від 29.07.2024 про призначення пенсії було додано архівну довідку від 15.03.2021 №124, видану Трудовим архівом Березівської районної ради, яка містила наступну інформацію «В книгах нарахування та обліку трудового стажу (форма 14 книги нарахування стажу) працівників КСП «Іскра» Березівського району Одеської області, значиться за період з 1980 року по 1991 рік значиться ОСОБА_2 (так в документі), а за період з 1992 року по 1993 рік ОСОБА_3 . Також вказано, що за 1994 значиться ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 не значиться).
Ці ж періоди роботи підтверджуються і відповідними записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , яку позивач надав разом із заявою (записи №1-14).
Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2020 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 30 років.
Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що довідки мають надаватися у разі, коли відсутні відомості в трудовій книжці про роботу особи у спірний період, що визначає її право на пенсію.
Крім того, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічний висновок було висловлено Верховним Судом у постанові від 25.04.2019 у справі № 593/283/17.
Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (пункт 2.23 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку №22-1. Таку ж позицію підтримало Мінсоцполітики у листі від 14.07.2017 р. №337/0/22- 17.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи.
Разом з цим, відповідно до 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.11 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Відповідно до п. 2.12 Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.
Певні недоліки щодо заповнення наказів про прийняття та звільнення, переведення, неточності в трудовій книжці не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Також суд зазначає, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Крім того, недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для висновку про відсутність трудового стажу позивача за спірні періоди, а підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання роботодавцем усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Наведене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладених у постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17; від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а; від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду наведена в постанові від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а та у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.12.2019 року по справі № 307/541/17.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Суд зазначає, що у трудовій книжці та довідці від 15.03.2021 №124, наказах про прийняття, звільнення позивача у період з 1980 року по 1993 рік містяться усі необхідні записи про прийняття та звільнення позивача з посади.
Водночас, різниця в написанні прізвища позивача в книгах про нарахування та обліку трудового стажу, не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на соціальний захист, передбачений Конституцією України, зокрема, на отримання пенсії.
Таким чином суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо не зарахування періоду роботи позивача з 1980 року по 1993 рік є протиправними.
Щодо строків звернення до суду, суд зазначає наступне.
За загальним правилом, встановленим КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
У силу вимог пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Зміст наведеної норми свідчить про те, що КАС України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав.
Водночас, відносини щодо строків звернення до адміністративного суду регулюються не тільки нормами КАС України, а й іншими законами України.
Рішення ГУ ПФУ в Одеській області №155050004686, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, було прийняте 29.08.2024, було отримано представником позивача листом ГУ ПФУ в Одеській області від 10.03.2025 №1500-0202-8/58233 у відповідь на адвокатський запит.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач оскаржує рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.08.2024 №155050004686 в межах строку, встановленого КАС України.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог.
VI. Розподіл судових витрат
Позивач сплатив судовий збір у сумі 1211,20 грн., який належить до розподілу на користь позивача на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.08.2024 №155050004686, щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 30.07.2024 та із зарахуванням періодів роботи з 1979 року по 1982 рік та з 1980 року по 1993 рік.
3.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням періодів роботи з 1979 року по 1982 рік та з 1980 року по 1993 рік, починаючи з 30.07.2024.
4.Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять)грн. 20 коп.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, адреса: м. Одеса, вул. Канатна, 83, 65012, ЄДРПОУ 20987385.
Суддя Оксана БОЙКО