Справа № 420/11987/25
31 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно зі ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
21 квітня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви від 03.06.2025, просить суд:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати мені, ОСОБА_1 грошового забезпечення з 21.03.2020 по 27.03.2025 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2025 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 - 2025 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 обчислити та виплатити мені, ОСОБА_1 грошове забезпечення з 21.03.2020 по 27.03.2025 року, грошову допомогу для оздоровлення за 2020 - 2025 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2020 - 2025 роки, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025.
Стислий виклад позиції позивача.
У позовній заяві позивач зазначає, що, на його думку, під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , йому протиправно не нараховувалось грошове забезпечення, грошова допомога для оздоровлення і матеріальна допомога у розмірі посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року та 01 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії визначених виходячи з оновленого посадового окладу та окладу за військовим званням.
В наслідок бездіяльності відповідачів, позивачу неправильно нараховувалось грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавки, доплати, підвищення) та премії, які визначаються виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, грошова допомога для оздоровлення за період 2020 - 2025 роки і матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2025 рік.
В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на висновки Верховного Суду у релевантних справах.
Стислий виклад заперечень Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідач вважає позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з таких ключових аргументів.
У відзиві відповідач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 (далі по тексту - постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно з пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13, 14
На момент набрання чинності Постанови № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 даного нормативно-правового акту було викладено в редакції підпункту 1 пункту 3 Змін передбачених пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року № 103 (надалі - Постанова № 103), а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи скасовано рішення окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови задоволено. Визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року залишено без змін.
На переконання сторони відповідача, у даному разі виникла правова колізія, яка полягає в тому, що пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 скасований в повному обсязі за рішенням суду, в тому числі і пункт 3 змін, яким були внесені зміни в пункт 4 та пункт 10 Постанови № 704. У свою чергу, Кабінетом Міністрів України за наслідками скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 не було внесено зміни в пункт 4 Постанови № 704 та фактичне правозастування вказаного пункту відбувалось в редакції, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, тобто в розмірі 1762 гривні.
Так само, Кабінетом Міністрів України фактичне правозастосування положень пункту 10 Постанови № 704 відбувалось в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, оскільки виплата грошового забезпечення військовослужбовцям відбувалась з 1 березня 2018 року.
Відповідно до п. 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2005 р. N 870 визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом. Дія акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України, чи про його скасування.
Отже, за загальним правилом, визнання таким, що втратив чинність, акта законодавства чи його скасування не поновлює дію актів, які ним скасовані або визнані такими, що втратили чинність; дія акта законодавства поновлюється шляхом прийняття аналогічного акта або нового акта, що містить спеціальну норму про відновлення дії попереднього акта та визначення спеціального порядку такого відновлення.
На переконання сторони відповідача, відповідна правова колізія має фундаментальне значення та була знята за наслідками прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 481 від 12.05.2023 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704", яка набрала чинності 20.05.2023, якою пункт 4 викладено у наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Виходячи з викладеного, можна прийти до висновку, що в період з 29.01.2020 по даний час розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб повинні розраховуватись виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
У відзиві відповідач також вдається до детального аналізу бюджету України та наслідків застосування прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня календарного року, при розрахунку грошового забезпечення.
У відзиві відповідач також зауважив, що рішенням Командувача Сухопутних військ ЗСУ від 19.12.2019 військова частина НОМЕР_1 виключено з мережі розпорядників бюджетних коштів та зараховано на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
З огляду на вищевказане відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Стислий виклад заперечень Військової частини НОМЕР_2 .
Відповідач вказує, що п.4 Постанови №704 в редакції від 30.08.2017, яка була чинна до 24.02.2018, було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Але, в подальшому постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), яка набрала чинності 24.02.2018, до постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 було викладено у новій наступній редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
При цьому, звертає увагу на те, що п.6 Постанови №103 до п.4 Постанови №704 були внесені зміни, якими встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018. Умова, що такий розрахунок повинен проводиться виходячи із 50% розміру мінімальної зарплати, встановленого законом на 1 січня календарного року, з вказаного пункту була вилучена.
Таким чином, вбачається, що починаючи з дня набрання чинності п.6 Постанови №103, припинив свою дію п.4 Постанови №704 (в редакції від 30.08.2017), який передбачав застосування під час визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання у якості розрахункової величини розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, а також обмежувальну величину у розмірі 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Вбачається, що позивач здійснив помилковий та безпідставний висновок про те, що з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18, якою було визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103, відновила свою дію попередня редакція пункту 4 Постанови №704, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З наявною думкою та висновком неможливо погодитись, оскільки згідно п.32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №870 від 06.09.2005, визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом. Більш того, аналогічне положення міститься у п.2.36 наказу Міністерства юстиції України №34/5 від 12.04.2005 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів», в якому зазначено, що визнання нормативно-правового акта таким, що втратив чинність, не поновлює дію актів, які в свою чергу визнані ним такими, що втратили чинність, яке як вбачається також не враховує позивач.
З урахуванням викладеного, вбачається, що у спірний період ВЧ НОМЕР_2 керувалась чинною Постановою №704 та вказаною нормою (пунктом 4), яка була обов'язковою для застосування, оскільки іншої у той час не існувало, а попередня не могла бути відновлена судом.
Також, вважаю, що скасування в судовому порядку п.6 Постанови №103 не впливає на порядок та процедуру проведення перерахунку розмірів посадового окладу та окладу за військове звання позивача, так як зазначене скасування не може слугувати підставою для перерахунку розмірів посадового окладу, окладів за військове звання, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 не створює підстав для здійснення такого перерахунку. Позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що після скасування у судовому порядку п.6 Постанови 103, яким були внесені зміни до п.4 Постанови №704 відбулася зміна розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням військовослужбовців, або доказів які свідчать про підвищення після 29.01.2020 розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням військовослужбовців, що в свою чергу зумовило б зміну розмірів складових грошового забезпечення, які були враховані під час обчислення грошового забезпечення позивача, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Позивач не враховує те, що при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, які у даний час перебувають на військовій службі, застосовується в якості розрахункової величини розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який визначений законом на 01.01.2018.
Відповідач також зазначає, що 20.05.2023 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, якою внесені зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та викладено у наступній редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14".
Таким чином, з урахуванням змін, внесених Постановою №481, пункт 4 Постанови №704 передбачає обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розрахункової величини 1762,00 грн. З наведеного слідує, що встановлення з 01.01.2024 Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн. не має своїм наслідком збільшення базової величини, з якої обраховуються розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, а отже і самого грошового забезпечення військовослужбовців.
Враховуючи вищевикладене, у позивача відсутнє право на перерахування розміру грошового забезпечення, в якому розміри посадового окладу, окладу за військове звання та інших видів грошового забезпечення повинні бути визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 та 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків до Постанови №704.
З огляду на вищевказане відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Процесуальні дії у справі.
Суд ухвалою суду від 25.04.2025 відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, витребував в порядку ст. 80 КАС України у відповідача - Військової частини НОМЕР_1 :
доказів проходження ОСОБА_1 військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 (витяги з наказів (по стройовій частині) про зарахування до списків військової частини та виключення зі списків військової частини, тощо);
інформацію про розмір нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення (із зазначенням усіх його складових) включаючи грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2025 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2025 роки, за період з 21.03.2020 по 27.03.2025 року, із обов'язковим зазначенням інформації з якого розміру прожиткового мінімуму вони були розраховані.
08 травня 2025 року представник Військової частини НОМЕР_1 подав відзив на позовну заяву.
03 червня 2025 року до суду надійшло клопотання позивача про залучення в якості співвідповідача по справі Військову частину НОМЕР_2 та уточнена позовна заява.
Суд ухвалою від 05.06.2025 залучив до участі у справі №420/11987/25 у якості співвідповідача (другого відповідача) - Військову частину НОМЕР_2 , розпочав розгляд справи спочатку, прийняв до впровадження заяву позивача про уточнення позовних вимог від 03.06.2025 та встановив сторонам строки для подання заяв по суті.
Суд ухвалою від 19.09.2025 витребував у Військової частини НОМЕР_2 :
інформацію та докази перебування Військової частини НОМЕР_1 на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 (витяги з наказів про спільне фінансове господарство, тощо), із зазначенням дати про зарахування Військової частини НОМЕР_1 на фінансове забезпечення Військової частини НОМЕР_2 ;
інформацію про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 21.03.2020 по 27.03.2025 року, в тому числі щодо виплаченої за цей період грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;
інформацію про те, яка військова частина здійснювала нарахування, обчислення та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 21.03.2020 по 27.03.2025 року.
Також ухвалою від 19.09.2025 суд повторно витребував у Військової частини НОМЕР_1 :
докази проходження ОСОБА_1 військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 (витяги з наказів (по стройовій частині) про зарахування до списків військової частини та виключення зі списків військової частини, тощо);
інформацію про розмір нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення (із зазначенням усіх його складових) включаючи грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2025 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2025 роки, за період з 21.03.2020 по 27.03.2025 року, із обов'язковим зазначенням інформації з якого розміру прожиткового мінімуму вони були розраховані.
На виконання ухвали суду, відповідачі 26.09.2025 надали до суду витребувані судом докази.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивами відповідачів та наданими доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 21.03.2020 до 27.03.2025, що підтверджується наказами командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.03.2020 №67 про зарахування до списків особового складу військової частини та від 27.03.2025 №91 про виключення зі списків особового складу військової частини.
Суд встановив, що рішенням командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 19.12.2019 №39140, військова частина НОМЕР_1 виключена з мережі розпорядників бюджетних коштів та встановленим порядком зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 з 01.01.2020.
Матеріалами справи також підтверджено, що з 01.01.2020 всі нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 здійснюються військовою частиною НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Згідно з довідкою про нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 21.03.2020 до 27.03.2025 від 23.09.2025 №№2981/ФЕС, яка надана Військовою частиною НОМЕР_2 на виконання ухвали суду, грошове забезпечення позивачу розраховувалось з прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року у сумі 1762,00 грн.
Відповідно до означеної довідки, позивачу виплачено за вказаний період:
грошову допомогу для оздоровлення - у 2021 році, у 2023 році, у 2024 році;
матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань - у 2020 році, у 2021 році, у 2022 році.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо незастосування з 21.03.2020 до 27.03.2025 при обчисленні позивачу грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення, окрім іншого, входять посадовий оклад та оклад за військовим званням.
Частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців (далі - Постанова №704).
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103).
Пунктом 6 постанови №103 внесено зміни до постанови №704, внаслідок яких пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704.
Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін.
Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
При вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, суд враховує, що пунктом 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Норми пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття постанови №704, так і станом після 29.01.2020, та неконституційними не визнавалися.
Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 року у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, суд доходить висновку, що п.4 постанови №704 з 29.01.2020 має застосовуватись в такій редакції: «Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.».
Водночас, 20.05.2023 року набрали чинності внесені Постановою Кабінету Міністрів №481 від 12.05.2023 року зміни до пункту 4 Постанови №704 та абзац 1 вказаного пункту викладено у редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
При цьому, суд зауважує, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025р. у справі №320/29450/24, яке набрало законної сили 18.06.2025р., не впливає на вирішення даної справи, оскільки не має ретроактивної дії.
Отже, на підставі викладеного, суд доходить висновку, що саме з 29.01.2020, тобто з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі №826/6453/18, та до 20.05.2023 - дня набрання чинності Постанови КМУ №481 від 12.05.2023 року, наявні правові підстави для перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Проте, оскільки з 20.05.2023 розмір посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званнями розраховувався виходячи з розміру 1762 гривні, відтак права на перерахунок грошового забезпечення (щомісячних та одноразових видів) за період з 20.05.2023 виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відсутнє.
Отже, позовні вимоги за 20.05.2023 задоволенню не підлягають, оскільки 20.05.2023 (дати набрання чинності постанови №481), грошове забезпечення військовослужбовців розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018), що і було зроблено відповідачем.
Відповідно до п.2 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260), грошове забезпечення військовослужбовців включає щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, які обчислюються з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання.
Пунктом 3 Розділу І Порядку №260 передбачено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);
накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження.
Згідно з п.14 Розділу 1 Порядку №260, грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 проходив військову службу у Військовій частина НОМЕР_4 з 24.07.2021 (день призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини) до 07.04.2022 (день виключення зі списків особового складу) та з 08.04.2022 у Військовій частині НОМЕР_5 (підтверджується довідкою Форми « 5»).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць працездатних осіб з 1 січня 2018 року - 1762 гривні.
Статтею 7 Закону України від 14.11.2019 №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 встановлено у сумі 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено, що у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2270 гривень.
Статтею 7 Закону України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено, що у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривня.
Статтею 7 Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2684 гривні.
Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для підвищення посадового окладу та окладу за військовим звання позивача, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а тому визначення розміру грошового забезпечення позивача під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 21.03.2020 до 19.05.2023 мало здійснюватись з урахуванням відповідного прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Натомість, матеріалами справи підтверджено, що грошове забезпечення позивача розраховано з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, що не відповідає вимогам законодавства, висновки про що також сформував Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, зазначивши, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Зазначена правова позиція також узгоджується із постановами Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 06.02.2023 у справі №160/2775/22, від 24.05.2023 у справі №380/19539/21.
Суд також встановив, що Військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 .
Механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів, установ та організацій Збройних Сил України, визначено Правилами організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затвердженими наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280, в редакції Наказу Міністерства оборони України №104 від 22.04.2021 (далі - Правила).
Так, відповідно до пункту 1.5 Правил, військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).
У разі зарахування військової частини на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника бюджетних коштів не за підпорядкованістю, рішення про таке зарахування приймається фінансовим органом головного розпорядника бюджетних коштів на підставі клопотання керівника органу військового управління (структурного підрозділу органу військового управління).
Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.
Начальник фінансового органу військової частини - розпорядника коштів третього рівня, до якої на фінансове забезпечення зараховані інші військові частини, розробляє положення про спільне фінансове господарство, в якому зазначаються права, обов'язки, порядок взаємодії, розмежування повноважень та відповідальності посадових осіб військової частини - розпорядника коштів третього рівня та військових частин, які зараховані до неї на фінансове забезпечення, щодо здійснення фінансового забезпечення таких військових частин, у тому числі щодо своєчасного оформлення та подання до фінансового органу військової частини - розпорядника коштів необхідних документів (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо). Зазначене положення затверджується командиром військової частини - розпорядником коштів третього рівня, погоджується забезпечувальним фінансовим органом та доводиться до військових частин, які зараховані на фінансове забезпечення.
Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.
Отже, враховуючи вимоги Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280, виплата грошового забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 , де проходив військову службу позивач, здійснювалось на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 , а розпорядником бюджетних коштів, тобто військовою частиною НОМЕР_2 , забезпечувалось фінансування військової частини НОМЕР_1 для виплати грошового забезпечення.
Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України, шляхом:
визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 21.03.2020 до 19.05.2023, в тому числі виплачених грошової допомоги для оздоровлення у 2021 році, у 2023 році, у 2024 році, та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань у 2020 - 2022 роках, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 (як розпорядника бюджетних коштів третього рівня) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 21.03.2020 до 19.05.2023 (основних, додаткових його видів та премії), в тому числі виплачених грошової допомоги для оздоровлення у 2021 році, у 2023 році, у 2024 році та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань у 2020 - 2022 роках, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням фактично виплачених сум.
Суд відхиляє покликання відповідачів на пункт 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 за №870, згідно з яким визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом, і дія акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи про його скасування, оскільки Постановою №103 не визнано такою, що втратила чинність та не скасовано Постанову №704, а внесено зміни до окремих положень вказаного нормативного акту, зокрема й викладено в новій редакції пункт 4, і внесення таких змін визнано судом незаконним.
Суд також відхиляє покликання відповідачів на рішення Європейського суду з прав людини, адже, відповідно до ст.53 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ніщо в цій Конвенції не може тлумачитись як таке, що обмежує чи применшує будь-які права людини та основоположні свободи, які можуть бути визнані на підставі законів будь-якої Високої Договірної Сторони чи будь-якою іншою угодою, стороною якої вона є.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач згідно з п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то розподіл судових витрат у справі не здійснюється.
Інші доводи відповідачів по суті спірних правовідносин суд вважає спростованими вищенаведеними висновками.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 21.03.2020 до 19.05.2023, в тому числі виплачених грошової допомоги для оздоровлення у 2021 році, у 2023 році, у 2024 році та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань у 2020 - 2022 роках, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (як розпорядника бюджетних коштів третього рівня) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 21.03.2020 до 19.05.2023 (основних, додаткових його видів та премії), в тому числі виплачених грошової допомоги для оздоровлення у 2021 році, у 2023 році, у 2024 році та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань у 2020 - 2022 роках, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням фактично виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ,.
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .
Суддя Дмитро БАБЕНКО