Справа № 420/36361/25
про залишення позовної заяви без руху
31 жовтня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бездрабко О.І., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси про визнання протиправним та скасування листа, рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати лист УСЗН Приморського району м.Одеси №19-07/08/1880 від 17.03.2025 р. в частині зобов'язання повернути 88000 грн. як "надміру виплачену допомогу";
- визнати протиправним та скасувати рішення про припинення виплат ВПО мені ОСОБА_1 та моїм дітям: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з 1 листопада 2024 року (дата коли були подані документи в УСЗН на виплати);
- зобов'язати відповідача поновити виплати допомоги ВПО на мене та вказаних дітей ОСОБА_2 2017 р., ОСОБА_3 , які проживають зі мною в Одесі як ВПО, з дати припинення по день фактичного поновлення;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату всіх недоотриманих сум за період з 1 листопада 2024 року по 31 червня 2025 р. (знаходжусь в Одесі не покидаю з дітьми).
Приписами ч.1 ст.171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву, суддею встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст.160, 161 КАС України виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За приписами ч.ч.1, 4 ст.46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Зі змісту вступної частини позовної заяви вбачається, що у якості позивачів у позові визначено три особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 29.12.2020 р.
При цьому, суддя зауважує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в силу свого малолітства, не мають адміністративної процесуальної правоздатності, а тому не можуть бути позивачами по справі в розумінні ст.46 КАС України. В даному випадку, позивачем є лише ОСОБА_1 , яка є законним представником вказаних осіб як їхня мати.
Положеннями п.2 ч.5 ст.160 КАС України визначено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Однак, в порушення вищевказаних вимог позивачем в позовній заяві не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету позивачів та відповідача.
За змістом п.4 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч.1 ст.5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Зміст та кількість позовних вимог впливають відповідно на вирішення питання підвідомчості спору конкретному суду та правильному вирішенню питання щодо судового збору, а також на з'ясування, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) тощо, а отже і з'ясуванню перешкод для відкриття провадження у справі.
Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.10.2018 р. у справі № 826/16958/17.
Суддя звертає увагу на те, що в прохальній частині пункт 1 сформульовано з порушенням приписів ст.5 КАС України, а п.2 не містить відомостей про суб'єкта винесення рішення та реквізити оскаржуваного рішення.
При цьому для ефективного поновлення порушеного права необхідно щоб існував чіткий зв'язок між правопорушенням та способом захисту права. Іншими словами, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.
Згідно п.11 ч.5 ст.160 КАС України позовна заява повинна містити власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
В порушення вище зазначеної вимоги, позивач не надала до суду підтвердження щодо неподання нею до суду іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Також, відповідно до ч.1 ст.161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч.4 ст.161 КАС України).
Вимоги до оформлення письмових доказів визначені в ст.94 КАС України, згідно якої письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Суддя зауважує, що в порушення даних вимог позивачем до позовної заяви додано лише її копію для відповідача без належно засвідчених додатків до позову для відповідача.
За змістом ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674).
Згідно ст.1 Закону № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ст.2 Закону № 33674-VI).
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною 1 статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 3028,00 грн.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст.4 Закону № 3674-VI).
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, в позові заявлено 2 вимоги немайнового характеру, судовий збір за які складає 2422,40 грн.
Проте, до позовної заяви позивачем не долучено квитанцію про сплату судового збору в сумі 2422,40 грн. Натомість в позовній заяві заявлено клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, яке мотивоване тим, що позивач є особою з малозабезпеченої багатодітної родини, яка не має ІПН з релігійних переконань, не отримує інших доходів від держави, крім допомоги ВПО, і перебуває в скрутному матеріальному становищі.
Згідно ч.1 ст.8 Закону № 3674 враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Як вбачається із аналізу клопотання, позивачка перебуває у тяжкому матеріальному становищі, однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вказаних обставин, зокрема, довідки про доходи позивача на підтвердження факту перевищення розміру судового збору 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 р. у справі № 809/1087/17, від 22.11.2018 р. у справі № 815/91/18 та від 12.04.2023 р. у справі № 380/14933/22.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 р. у справі № 240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого ст.122 КАС України: "для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів".
Як вбачається із позовної заяви та долучених до неї документів, про порушення прав в частині зобов'язання повернути 88000 грн. як надміру виплачену допомогу ОСОБА_1 дізналась з листа 17.03.2025 р. Крім того, ОСОБА_1 просить поновити відповідну допомогу для себе та своїх дітей з 01.11.2024 р.
При цьому, ОСОБА_1 звернулась до суду з даною позовною заявою 20.10.2025 р., тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду за період, що передує цьому строку.
Позивачем не подано до суду заяви про поновлення пропущеного строку з наведенням обставин на підтвердження поважності причин пропуску такого строку та не надано відповідних доказів.
Згідно ч.6 ст.160 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Наведене вище свідчить про недотримання позивачем вимог КАС України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог,встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню, а позовна заява відповідно до ч.1 ст.169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме для подання до суду: позовної заяви у новій редакції у відповідності до вимог ст.160 КАС України; належним чином засвідчених копій додатків до позовної заяви для відповідача; платіжний документ про сплату судового збору у сумі 2422,40 грн. або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору; мотивовану заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною та належним чином засвідчені документи на підтвердження вказаних у заяві обставин.
Керуючись ч.1 ст.169 КАС України, суддя -
ухвалив:
Відмовити у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Залишити позовну заяву без руху.
Позивачу усунути недоліки позовної заяви у десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи № 420/36361/25 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя О.І. Бездрабко