Справа № 640/28164/21
31 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді Бойко О.Я.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №298351 від 07.09.2021, вирішив у задоволенні адміністративного позову відмовити.
І. Суть спору:
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Український папір», звернувся до відповідача, Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просив суд:
(1). Визнати протиправною та скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 298351 від 07 вересня 2021 року та стягнення з ТОВ «Український папір» адміністративного-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн. за порушення, передбачене абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція Позивача
В обґрунтування позовних вимог вказав, що враховуючи положення Порядку № 879 та Порядку № 1007/1207, уповноваженою особою відповідача мала бути видана довідка водієві Позивача про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення, що відповідачем не було зроблено. Вищезазначена довідка позивачу не надсилалась та не вручалась. Окрім цього, у позивача відсутні будь-які документи, в тому числі акт №306022, на підставі якого відповідачем була винесена оскаржувана постанова.
Також позивачем зазначено, що оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутність такого дозволу.
14.11.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, якій зазначено, зокрема, що жодних доказів, що водій ОСОБА_1 відмовився від підпису акту № 0063463 відповідачем не надано. Інспектор Бєлінський В.В. на вимогу водія ОСОБА_1 відмовився надавати будь-які підтверджуючі документи про перевищення вагових норм транспортним засобом. У розпорядження позивача відсутній акт № 306022. Доказів надання (направлення) даного акту позивачу відповідачем не надано. Довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0075371 від 22.07.2021 не підписана оператором вагового комплексу та не містить печатки. Талон зважування не містить ні прізвища оператора вагового комплексу, ні його підпису. В товарно-транспортній накладній № РО-02101118 від 21,07.2021 р. вказана маса брутто товару - 0,39616 т. Маса товару в даній накладній зазначена після зважування товару позивачем перед навантажуванням. Таким чином, відповідачем в акті № 306022 від 22.07.2021 р. зазначена недостовірна інформація про перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при ввезенні вантажу за товарно-транспортною накладною № РО-02101118 від 07.2021 р., оскільки фактична маса вантажу за даною накладною навіть не перевищує й однієї тони.
(б) Позиція Відповідача
05.11.2021 року від відповідача до Окружного адміністративного суду міста Києва та 12.05.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому зазначено, зокрема, що співробітниками Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, був зупинений транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 . Водій - ОСОБА_1 від підпису та пояснень відмовився, причина відмови від отримання матеріалів перевірки невідома. У зв'язку з встановленою формою Акта та інших документів перевірки, була внесена інформація про власника ТЗ. Позивачем не заперечується, що саме він був автомобільним перевізником, що також підтверджується інформацією внесеною в ТТН №РО-02101118 від 21.07.2021, яка була надана водієм під час перевірки, також в графі автомобільного перевізника зазначено саме позивача.
Відповідачем також зазначено, що повідомленням від 19.08.2021 (0308300608013) позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 07.09.2021.Повідомлення було отримано 25.08.2021. У позивача була можливість надати відповідні заперечення, пояснення та докази до моменту винесення постанови, з моменту скоєння правопорушення.
Відповідно до акту проведення перевірки ТОВ «Український папір» виконувало вантажні перевезення з навантаженням на одиночну вісь склало 13,32т при нормативно допустимому - 11 т, з перевищення параметрів від нормативу 21,09%, заступника начальника Північного міжрегіонального управління Укртраснбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно господарського штрафу відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто 34000 грн.
ІІІ Процедура та рух справи
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Український папір» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови № 298351 від 07.09.2021.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2021 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно абз.4 п.2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 року №2825-IX (далі Закон №2825) зазначено, що інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Так, на виконання вищенаведеного пункту Закону №2825 Окружний адміністративний суд міста Києва скерував матеріали справи № 640/28164/21 за належністю до Київського окружного адміністративного суду відповідно до супровідного листа № 03-19/9009/23 від 04.06.2024.
На підставі Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 року № 399, справу № 640/28164/21 передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
18.04.2025 матеріали справи № 640/28164/21 надійшли до Одеського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду справа № 640/28164/21 розподілена на суддю Бойко О.Я.
21.04.2025 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв до свого провадження адміністративну справу та розгляд справи розпочав спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження
22.07.2021 посадова особа відповідача склала Акт № 306022 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого перевірка була проведена на ділянці а/д М-05 Київ-Одеса, 452 км + 811 м.
Перевірка здійснена щодо транспортного засобу марки DAF/XF 105.460, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ; водій ОСОБА_1 , документ, що посвідчує особу водія, п/в НОМЕР_3 від 20.10.2012 р., що належить ТОВ «Український папір» .
У Акті зафіксовано порушення, під час надання послуг з перевезення вантажу згідно ТТН № РО-0210118 від 21.07.2021 р., відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 16 ч. 1: перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 20% при перевезені вантажу без відповідного дозволу.
В Акті зазначено, що водій з актом ознайомлений від підпису та надання пояснень відмовився.
Відповідач направив позивачці запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення від 18.08.2021, яким просив прибути позивача 07.09.2021., яке згідно з трекінгом АТ «Укрпошта» отримано позивачем 25.08.2021 року.
07.09.2021 відповідач прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 298351 на підставі Акту № 306022, відповідно до якої, враховуючи, що позивач допустив порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт", постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 грн.
Позивачем направлено до відповідача скаргу на постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 298351, за результатами якої відповідач залишив оскаржувану постанову без змін, а скаргу без задоволення.
IV. Джерела права
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ (далі - Закон № 3353-ХІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV (далі - Закон № 2862-IV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Згідно із п. 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» через центри надання адміністративних послуг.
Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.п. 3, 4 Порядку № 1567 державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі)
Згідно із п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: - наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; - додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; - додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); - відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; - оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; - додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; - наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; - додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; - виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пп. 4 п. 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Згідно із п. 16 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Пунктом 18 Порядку № 879 передбачено що, що за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Згідно із п. 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських.
Відповідно до абц. 1 п. 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Пунктами 23, 24 Порядку № 879 передбачено, що власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів передбачені пунктами 20-30 Порядку № 1567.
Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. (п. 20 Порядку № 1567)
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. (абц. 1 п. 21 Порядку № 1567)
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності). (абц. 2 п. 21 Порядку № 1567)
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис. (п. 22 Порядку № 1567)
Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відповідно до ч. 14 ст. 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
За змістом статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до абц. 16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
V. Висновки суду
Аналіз вищенаведених законодавчих положень дає підстави вважати, що Укртрансбезпека та її територіальні органи наділені повноваженнями здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування та наявності у перевізників, водіїв документів, передбачених законодавством.
Також, з наведеного слідує, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів або документа про внесення плати за проїзд (якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків).
При цьому допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
У разі ж перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом є дозвіл на участь у дорожньому русі, виданий перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документ про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Слід зазначити, що обов'язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а також внести плату за проїзд такого великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування покладається на перевізника.
За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Предметом спору у даній справі є правомірність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за перевезення вантажів з перевищенням встановлених законодавством вагових норм без відповідного дозволу.
Судом з довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 22.07.2021 № 0075371 та акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 21.07.2021 № 0063463 встановлено, що за результатами вагового контролю навантаження на одиночну вісь транспортного засобу позивача (DAF, XF 105.460 номерний знак НОМЕР_1 ) складало 13,32 т при нормативно допустимому 11 т.
Наведене свідчить про перевищення вагових параметрів на осі транспортних засобів позивача більше ніж на 20%.
Відповідно до цих результатів вагові параметри транспортних засобів позивача перевищують нормативно допустимі вагові обмеження більш ніж на 2%, що дає підстави вважати ці транспортні засіб великоваговими, для руху яких, за правилами частини четвертої статті 48 Закону № 2344-ІІІ, повинен бути, зокрема, дозвіл на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
В свою чергу, непред'явлення такого документа під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.
Так, позивачем дозвіл на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів не надавався.
Жодних доказів на спростування зазначених обставин позивачем не наведено і суду не надано.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач мав достатні підстави для накладення на підприємство штрафу відповідно до абз. 16 ч. 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
Щодо тверджень позивача про те, що відповідачем не надано документи про перевищення вагових норм транспортним засобом, суд зазначає .
Зважування проводилось на габаритно - ваговому комплексі, який утримується в робочому стані та відповідає законодавству в сфері стандартизації, метрології та сертифікації згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.
Ваги для статичного зважування - ваги, на яких під час зважування вантаж не переміщується на вантажоприймачі і його маса лишається незмінною протягом терміну зважування. Тобто, в даному випадку ваги виконують функції: зважування осьового навантаження автотранспорту в статиці.
Зважування транспортного засобу здійснювалося на повіреному належним чином засобі вимірювальної техніки про що свідчить Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (Додатки) відповідно до п. 11 Порядку 879, що підтверджується свідоцтвом № 35-02/4127 від 26.05.2021, яке чине до 26.05.2021.
Документи на ваги завжди знаходяться у пункті здійснення габаритно-вагового контролю та надаються всім водіям для ознайомлення, посилання позивача на те, що водію останні не були надані жодним чином не підтверджуються матеріалами справи.
Щодо позиції відповідача, що у разі перевезення не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», то суд зазначає таке.
На момент виникнення спірних правовідносин абц. 16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III викладений в редакції від 13.02.2020, а саме «за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»
Отже, на момент спірних правовідносин не було передбачено поділ вантажу на подільний та неподільний за порушення законодавства про автомобільний транспорт перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Відтак, наведена позиція позивача - є необґрунтованою, недоведеною та безпідставною, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та положенням законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Щодо позиції позивача, що довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0075371 від 22.07.2021 не підписана оператором вагового комплексу та не містить печатки, талон зважування не містить ні прізвища оператора вагового комплексу, ні його підпису, суд враховує, що у постанові від 22 травня 2020 року у справі № 825/2328/16 Верховний Суд зазначив наступне:
«Порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним".
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 8 серпня 2023 року у справі № 320/513/20 вказав, що правова оцінка судів щодо правильності та обґрунтованості постанови про накладення адміністративно - господарського стягнення у вигляді штрафу за перевищення, габаритно-вагових норм на підставі п. 16 ч.1 ст. 60 № 2344-III, має полягати, насамперед, у з'ясуванні того, чи прийнято таке рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, що встановлені Конституцією України та законами України. Також суди мають встановити чи дійсно власником транспортного засобу під час перевезення порушено габаритно - вагові норми, якщо так, то в якому відсотковому значенні, а також чи має перевізник дозвіл на таке перевезення. Встановлюючи перевищення нормативно-допустимого навантаження на здвоєні або строєними вісі, судам слід з'ясувати чи є ці вісі такими.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справа № 813/1790/18».
Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено таких порушень процедури прийняття оскаржуваної постанови, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.
До того ж, щодо обставин саме виявленого під час перевірки порушення, позивач жодних обґрунтувань не навів.
Згідно із пунктом 25, 26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 до Порядку № 1567.
Повідомленням від 18.08.2021 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 22.09.2020, яке згідно з трекінгом АТ «Укрпошта» отримано позивачем 25.08.2021 року, проте позивач не з'явився на розгляд справи.
Суд вважає, що завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси до 40 т, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу та нерівномірний розподіл маси вантажу на осі.
Слід також зазначити, що будь-яких доказів щодо невідповідності пункту зважування вимогам до контрольно-вимірювального обладнання та пунктів габаритно-вагового контролю згідно Порядку № 879 та наказу Міністерства інфраструктури України 28.07.2016 № 255 «Про затвердження Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування» позивач суду не надав.
Суд не бере до уваги, що в товарно-транспортній накладній № РО-02101118 від 21,07.2021 р. вказана маса брутто товару - 0,39616 т., з підстав, що по-перше, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження зважування, по-друге, як вбачається акту від 21.07.2021 року № 0063463 фактична маса відповідає нормативно допустимій, а перевищення встановлено за осьові навантаження.
Суд не бере до уваги посилання позивача на судову практику, зокрема, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 року по справі № 420/1668/18, Херсонського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 року по справі № 540/149/20, - з таких підстав.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
З наведеного вбачається, що обов'язковими для врахування судом є лише та виключно висновки Верховного Суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене вище, суд робить висновок, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
V. Розподіл судових витрат
З урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позову суд не здійснює розподіл судових витрат.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови № 298351 від 07.09.2021 відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Оксана БОЙКО
.