Справа № 420/14611/25
31 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді Бойко О.Я.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Панфілової Олени Іванівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання повторно розглянути заяву, вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору:
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулась до відповідача, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Панфілової Олени Івані, в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила суд:
(1). Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Панфілової Олени Іванівни про відмову в проведенні реєстраційних дій № 77171966 від 11 лютого 2025 року;
(2). Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Панфілову Олену Іванівну повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05 лютого 2025 року про державну реєстрацію прав з доданими до неї документами, з урахуванням правової оцінки, наданої судом, та прийняти рішення відповідно до вимог закону.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція Позивачки
В обґрунтування позовних вимог вказала, що 05.02.2025 року нею разом із заявою про державну реєстрацію р. № 65002154 подано державному реєстратору повний та належний пакет документів у відповідності до пункту 54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, а рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій винесено державним реєстратором поза межами його повноважень та підстав, визначених ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і не має прямого посилання на відповідну норму законодавства яку, на думку державного реєстратора, недотрималась/порушила позивачка при поданні документів для державної реєстрації. А посилання відповідача на те, що в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відсутні відомості про присвоєння адреси житловому будинку під №55 по віл. Ріхтера Святослава (Щорса) в м. Одесі, утвореному в результаті поділу є безпідставними.
(б) Позиція Відповідача
Відповідач не скористався своїм правом для подання відзиву на позовну заяву, належним чином та своєчасно повідомлена про розгляд вказаної справи.
ІІІ Процедура та рух справи
Ухвалою суду від 19.05.2025 позовну заяву було залишено без руху.
03.06.2025 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження
Судом встановлено, що позивачка відповідно до договору купівлі-продажу р. № 1-4567 від 23 грудня 1988 року, є власником 1/2 частки житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 14.09.2012 року № 405/01-06 «Про затвердження проекту поділу об'єкту нерухомого майна на дві самостійні одиниці за адресою: м. Одеса, вул. Щорса, 55», зокрема затверджено проект поділу об'єкту нерухомого майна на дві самостійні одиниці за адресою: АДРЕСА_1 згідно висновку КП «ОМБТІ та РОН» № 368783.70 від 07 серпня 2012 року; об'єкту нерухомого майна, що складається з житлового будинку літ «А»: коридор 1-1, кухня 1-2, житлова 1-3, коридор 1-4, санвузол 1-5, житлова 1-6, тамбур 1-7, сарай літ. «Н», загальною площею 28,8 кв.м., що належить ОСОБА_1 залишити поштову адресу, АДРЕСА_1 .
Згідно із технічним паспортом від 13.09.2024 року житловий будинок з надвірними господарською будівлею та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 складається з житлового будинку літ. "А", загальною площею 45,5 кв.м., житловою площею 28,8 кв.м., сараю літ. "Н", огорожі № 1, 6, вимощення І.
Листом від 29.07.2024 КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради повідомило позивачку, що станом на 31.12.2012, право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за фізичною особою « ОСОБА_1 » на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Сьомою одеською державною нотаріальною конторою 23.12.1988, р. № 1-4567. Реєстраційний запис зроблено 01.03.1989 за реєстровим номером 12858 у реєстровій книзі 24доп на сторінці 158. Однак, в матеріалах інвентаризаційно-реєстраційної справи КП «БТІ» ОМР, є копія розпорядження від 14.09.2012 № 405/01-06 про затвердження проекту поділу об'єкту нерухомого майна на дві самостійні одиниці, згідно висновку КП «ОМБТІ та РОН» від 07.08.2012 № 368783.70, в якому об'єкт нерухомого майна в цілому, що складається з: житлового будинку літ. «А»: коридор 1-1, кухня 1-2, житлова 1-3, коридор 1-4, санвузол 1-5, житлова 1-6, тамбур 1-7; сарай літ. «Н», загальною площею 28,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_1 . Станом на 31.12.2012, право власності на вищевказаний об'єкт нерухомого майна не було зареєстровано.
05.02.2025 року, з метою здійснення реєстраційних дій, позивачка звернулася із заявою р. №65002154 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Панфілової Олени Іванівни.
Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій від 11 лютого 2025 року № 77171966 Державний реєстратор прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Панфілова Олена Іванівна, з посиланням на ч. 3 ст. 10, ч. 8 ст. 18, ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 22, п. 3, 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», п.п. 18, 54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, відмовив у проведенні реєстраційних дій за заявою, з підстав, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме, зокрема:
- заявником до заяви не подано договір про поділ спільного майна або договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду;
- в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відсутні відомості про присвоєння адреси житловому будинку під АДРЕСА_1 , утвореному в результаті поділу;
- згідно із договіром купівлі-продажу, посвідченим 23.12.1988 державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Корольовою Т.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 1-4567, 1/2 частку житлового будинку під номером АДРЕСА_1 купила ОСОБА_1 , проте заяву про проведення державної реєстрації права власності подано ОСОБА_1 .
IV. Джерела права та висновки суду
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України № 1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Приписами ч. 4 ст. 3 Закону № 1952-IV встановлено, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.
За правилом абц. 4 ч. 5 ст. 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону, та автоматичної державної реєстрації прав у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 2 частини 1 статті 6 Закону № 1952-IV визначено, що суб'єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) які набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV визначено, що державний реєстратор, зокрема:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Абзацом 1 частини 1 статті 20 Закону № 1952-IV визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).
Згідно із ст. 23 Закону № 1952-IV заяву про державну реєстрацію прав може бути залишено без руху в таких випадках:
1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;
1-1) відсутність документа, що підтверджує оплату адміністративних послуг у повному обсязі;
2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.
Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху та невідкладно повідомляє про це заявника.
Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви.
Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, з урахуванням часу, що минув до залишення такої заяви без руху.
Рішення повинно містити вичерпний перелік підстав для залишення заяви без руху.
Державний реєстратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, крім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про залишення заяви без руху, якщо інше не випливає з документів, що надані додатково.
У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).
Відповідно до абц. 1 п. 23 Порядку № 1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування.
Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013. До цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.
Тобто до 2013 року державна реєстрація таких об'єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.
Після 2013 року при проведенні будь-яких операцій з такою нерухомістю потрібно, щоб записи про право власності були спочатку перенесені в Реєстр, який існує в електронному вигляді.
При цьому, державний реєстратор при перенесенні даних в Реєстр має перевірити факт державної реєстрації права власності за наданими документами тим чи іншим органом БТІ.
Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації.
Так, судом встановлено, що станом 31.12.2012 року за позивачкою було зареєстровано право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 14.09.2012 року № 405/01-06 «Про затвердження проекту поділу об'єкту нерухомого майна на дві самостійні одиниці за адресою: АДРЕСА_1 » щодо об'єкту нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 залишено поштову адресу, АДРЕСА_1 .
За таких обставин суд зазначає, що в спірному випадку державний реєстратор мав доступ до усіх документів та до усієї інформації, необхідної для проведення державної реєстрації.
Проте, відповідачем прийнято рішення про відмову в проведення державної реєстрації.
Відмовлячи у проведенні реєстраційних дій відповідач посилався на п. 54 Порядку № 1127.
Так, відповідно до п. 54 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності у зв'язку з поділом, виділом частки або об'єднанням земельної ділянки, закінченого будівництвом об'єкта подаються:
1) документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку, закінчений будівництвом об'єкт, що поділяється, частка з якого виділяється чи об'єднується (крім випадків, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли для державної реєстрації права власності подається документ, передбачений підпунктом 2 цього пункту);
2) договір про поділ спільного майна або договір про виділ у натурі частки із спільного майна, або відповідне рішення суду (у разі належності земельної ділянки, закінченого будівництвом об'єкта, що поділяється або частка з якого виділяється, на праві спільної власності та прийняття співвласниками рішення щодо поділу спільного майна або виділу в натурі частки із спільного майна, що має наслідком припинення права спільної власності для всіх або одного із співвласників, що здійснює виділ у натурі частки).
Державна реєстрація права власності у зв'язку з поділом, виділом частки або об'єднанням земельної ділянки проводиться за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про сформовані (сформовану) земельні ділянки (земельну ділянку) у результаті такого поділу, виділу частки або об'єднання.
Державна реєстрація права власності у зв'язку з поділом, виділом частки або об'єднанням закінченого будівництвом об'єкта проводиться за наявності в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відомостей про технічні характеристики закінчених будівництвом об'єктів (закінченого будівництвом об'єкта), утворених (утвореного) у результаті такого поділу, виділу частки або об'єднання, про прийняття їх (його) в експлуатацію (крім випадку, коли поділ, виділ частки або об'єднання здійснено не у зв'язку з реконструкцією, реставрацією або капітальним ремонтом (далі - реконструкція) закінченого будівництвом об'єкта) та про присвоєння їм (йому) адреси.
Для державної реєстрації права власності у зв'язку з поділом земельної ділянки, закінченого будівництвом об'єкта одночасно подається відповідна кількість заяв, що відповідає кількості всіх земельних ділянок, закінчених будівництвом об'єктів, утворених у результаті такого поділу, крім випадку, коли відбувається припинення права спільної власності у зв'язку з поділом спільного майна на підставі відповідного договору або рішення суду.
Під час проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, закінчений будівництвом об'єкт, що залишається у спільній власності після виділу в натурі частки одного із співвласників, державний реєстратор здійснює перерахунок часток у праві спільної часткової власності на таке спільне майно виходячи із принципу їх рівності, крім випадків, коли співвласники до виділу в натурі частки одного із співвласників мали різний розмір часток або коли співвласники за домовленістю між собою встановили інший розмір часток у праві спільної власності чи інший розмір часток у праві спільної власності встановлено на підставі рішення суду. На підтвердження домовленості співвласників може бути надана письмова заява співвласників про визначення розміру часток, справжність підписів на якій засвідчується відповідно до Закону України “Про нотаріат», або договір, укладений такими співвласниками відповідно до законодавства. У разі коли співвласники до виділу в натурі частки одного із співвласників мали різний розмір часток, перерахунок часток у праві спільної часткової власності на таке спільне майно здійснюється з урахуванням принципу їх пропорційності.
Підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності у зв'язку з поділом, виділом частки або об'єднанням закінченого будівництвом об'єкта є відсутність однієї і більше відомостей, передбачених цим пунктом.
Отже, наведена норма регулює порядок державної реєстрації права власності саме у випадках, коли відбувається поділ, виділ частки або об'єднання об'єктів нерухомого майна. Вона визначає перелік документів, необхідних для реєстрації новоутворених часток чи об'єктів.
Разом з тим, у спірних правовідносинах поділ майна вже відбувся і право власності на частки вже було належним чином зареєстровано.
Відповідно, наведена позиція відповідача - є такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та положенням законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 11 лютого 2025 року № 77171966 прийняте без врахування дотримання порядку встановленого положеннями чинного законодавства та наданих заявником документів, а тому підлягає скасуванню.
Суд не бере до уваги, надану позивачем копію рішення Малиновського районного суду міста Одеси у справі № 521/2451/25 з підстав, що зазначене рішення не надавалось разом із заявою відповідачу та отримане позивачем, після виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене вище, суд робить висновок, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
V. Розподіл судових витрат
Відповідно до платіжної інструкції від 28.05.2025 року позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн., який належить до розподілу на користь позивача на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Панфілової Олени Іванівни про відмову в проведенні реєстраційних дій № 77171966 від 11 лютого 2025 року.
3.Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Панфілову Олену Іванівну (код ЄДРПОУ 26302537; 65026, м. Одеса , площа Біржова, 1) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) від 05 лютого 2025 року про державну реєстрацію прав з доданими до неї документами, з урахуванням висновків суду.
4.Стягнути за рахунок бюджетних державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Панфілової Олени Іванівни (код ЄДРПОУ 26302537; 65026, м. Одеса , площа Біржова, 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) судові витрати у справі - судовий збір у розмірі у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Оксана БОЙКО