Справа № 640/8857/19
31 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного управління Служби безпеки України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Військово-медичного управління Служби безпеки України, в якому просить:
- визнати неправомірними дії Військово - медичного управління Служби безпеки України щодо відмови у наданні послуг з медичного обслуговування та медичної допомоги у ВМУ СБУ;
- зобов'язати Військово - медичне управління Служби безпеки України відновити надання ОСОБА_1 послуг з медичного обслуговування та медичної допомоги у закладах охорони здоров'я Служби безпеки України.
В обґрунтування позовних вимог позивачкою зазначено, що вона зареєстрована та постійно проживає за адресою АДРЕСА_1 , є громадянкою російської федерації, одружена з громадянином України ОСОБА_2 , який відповідно до наказу Служби безпеки України від 07.11.2009 року № 1618-ос звільнений з військової служби у запас Служби безпеки України.
Починаючи з серпня 1996 року і до квітня 2019 року позивач перебувала на медичному обліку (обліковий реєстраційний номер 14512/2 ЧС) та отримувала медичне обслуговування у Центральній поліклініці ВМУ СБУ.
У квітні 2019 року посадові особи Центральної поліклініці Військово-медичного управління Служби безпеки України відмовили позивачці у медичному обслуговуванні у зв'язку з тим, що позивач не перебуває у громадянстві України. Відмову було здійснено в усній формі.
Не погодившись з такими діями позивач, звернулась до відповідача з заявою від 07.04.2019 року (реєстраційний номер Н-60 від 08.04.2019), у якій вимагала припинити протиправні дії.
Відповідачем листом №20/н-60/89/17 від 02.05.2019 року відмовлено у задоволенні заяви позивача, мотивуючи свою відмову посиланням на підпункт 7 пункту 1 розділу II Інструкції про організацію медичного забезпечення у Службі безпеки України (затверджена наказом Центрального управління СБУ від 21 грудня 2017 року № 740, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 січня 2018 року за № 78/31530), відповідно до якого на медичному обліку у закладах охорони здоров'я СБУ мають право перебувати громадяни України. Крім цього, відмова обґрунтовується пунктом 3 Порядку надання закладами охорони здоров'я державної та комунальної форми власності медичної допомоги особам, які не є громадянами України (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2014 року № 121) відповідно до якого іноземцям, які постійно проживають на території України, медична допомога надається за рахунок бюджетних коштів, передбачених на цю мету у державному та місцевих бюджетах. Також відповідач посилається на частину 1 статті 4 Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення"де зазначено, що держава у межах програм і медичних гарантій гарантує громадянам, іноземцям, особам без громадянства, які постійно проживають на території України, повну оплату за рахунок коштів Державного бюджету України необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів. На підставі вказаних норм відповідач робить висновок, що для СБУ не передбачено коштів для надання медичної допомоги іноземцям, які постійно проживають на території України, а тому правові підстави для залишення позивача на медичному обслуговуванні у Військово-медичному управління Служби безпеки України відсутні. При цьому, відповідач стверджує, що на медичне обслуговування до Військово-медичного управління Служби безпеки України позивача буде прикріплено у разі отримання позивачем громадянства України.
Позивачка зазначає, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не містить будь-яких обмежень, чи виключень щодо соціального і правового захисту членів сімей військовослужбовців, у тому числі щодо медичного обслуговування, в залежності від наявності чи відсутності у них громадянства України, а тому позивачка уважає, що зазначені дії відповідача є протиправними і такими, що порушують її права, а тому звернулася до суду з даною позовною заявою.
Вказаній справі присвоєно номер 640/8857/19.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2019 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2019 року залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року скасовано; справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, в якій встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2020 року відкрито провадження у справі № 640/8857/19, ухвалено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статей 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 .
11.09.2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли пояснення третьої особи щодо позову, в яких третя особа вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими відповідно до чинного законодавства України, дії відповідача протиправними, а позов таким, що підлягає задоволенню повністю і просить суд позов задовольнити.
14.09.2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.
В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що згідно з обліковими даними позивач зареєстрована 21.07.2009 за адресою АДРЕСА_1 , має статус іноземця як громадянка російської федерації. Відповідно до ч.1 ст. 11 Основ законодавства України про охорону здоров'я (далі - Основи), в редакції Закону № 2801 від 10.11.1994, іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають на території 2 України, користуються такими ж правами і несуть такі ж обов'язки в галузі охорони здоров'я, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами чи законодавством України. Як іноземець та член сім'ї (дружина) військовослужбовця ОСОБА_2 (Третя особа), позивач поставлена на медичний облік відповідачем 04.08.1996 (медична карта амбулаторного хворого, форма 025/о, оформлена 04.08.1996 №14512/2 ЧС), оскільки на той час для іноземців інше не було передбачено законодавством України. Тобто, про те, що позивача як іноземця поставлено на медичний облік на рівні з членами сім'ї військовослужбовця із застереженням “якщо інше не передбачено міжнародними договорами чи законодавством України» їй було відомо з дати постановки на медичний облік 04.08.1996. Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011) в редакції Закону № 2011 від 21.05.1993, яка діяла станом на серпень 1996, медична допомога членам сімей військовослужбовців надається на загальних підставах. У разі неможливості надання допомоги у лікувально-профілактичних закладах Міністерства охорони здоров'я України медична допомога їм надається у відповідних військово-медичних закладах. Згідно з наказом Служби безпеки України (далі - СБ України) від 07.11.2009 № 16218-ос ОСОБА_2 було звільнено з військової служби у запас СБ України. Відповідно до абз. першого ч.2 ст.11 Закону № 2011 (в редакції Закону № 2011 від 07.05.2009, яка діяла станом на дату звільнення третьої особи з військової служби 07.11.2009), члени сімей військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи) за відсутності за місцем їх проживання державних або комунальних закладів охорони здоров'я отримують медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. Після звільнення третьої особи з військової служби 07.11.2009 з календарною вислугою понад 20 років (21 рік 2 місяці 17 днів) позивач перебувала на медичному обліку у Відповідача на підставі абз. другого ч.2 ст.11 Закону № 2011 (в редакції Закону № 2011 від 07.05.2009), на рівні з членами сімей військовослужбовців та осіб, звільнених у запас або у відставку, а також військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних миротворчих операціях, якщо ці особи прослужили у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях та правоохоронних органах не менш як 20 календарних років, які мають право на медичне обслуговування у закладах Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Щодо правових підстав зняття позивачки з медичного обліку відповідач вказує, що відповідно до підпункту 7 пункту 1 розділу II Інструкції № 740 на медичному обліку у закладах охорони здоров'я мають право перебувати громадяни України, зокрема члени сімей військовослужбовців СБУ та осіб, звільнених у запас або у відставку, а також військовослужбовців СБУ, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних миротворчих операціях, якщо ці особи прослужили у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях та правоохоронних органах не менш як 20 календарних років. Таким чином, Інструкція № 740 не встановлює чи скасовує права особи, визначені законом, а лише відображає положення законодавства щодо порядку та способу реалізації прав іноземців на медичну допомогу. Затвердження Інструкції № 740 викликано необхідністю приведення відповідачем відомчих нормативно-правових актів з питань медичного забезпечення прикріплених контингентів у відповідність до бюджетного законодавства, що ґрунтується на положеннях ст.19 Конституції України, частині 1 статті 4 Закону № 2168, Розподілах видатків Державного бюджету на 2019 та 2020 роки (Додатки № 3 до Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік» та до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік»), абзаці 6 другому частини 4 статті 20 Бюджетного кодексу України та повноваженнях відповідача, визначених пунктом 6 статті 11 Закону № 2011. Відповідно до п.6 розділу III Інструкції № 740 рішення про постановку осіб на медичний облік та зняття з нього приймаються начальниками амбулаторно-поліклінічних закладів СБУ (особами, які виконують їх обов'язки). За організаційно-штатною побудовою центральна поліклініка відповідача (Військово-медичного управління Служби безпеки України) є структурним підрозділом останнього без статусу юридичної особи, у зв'язку з чим начальник центральної поліклініки не видає письмових наказів та розпоряджень. Рішення про постановку на медичний облік та зняття з медичного обліку прикріплених контингентів оформлюється резолютивним надписом начальника центральної поліклініки на примірнику доповідної записки начальника обліково-реєстраційного відділення центральної поліклініки, який у подальшому зберігається у зазначеному підрозділі. Про постановку чи зняття з медичного обліку робляться записи у відповідних електронних та паперових реєстрах, у яких безпосередньо ведеться облік прикріплених контингентів. Про зняття з медичного обліку позивач була повідомлена у встановленому порядку при особистому зверненні, засобами зв'язку та додатково листом відповідача вих. № 20/н-60/89/17 від 02.05.2019, що підтверджується матеріалами позовної заяви. З питання одержання письмової довідки про перебування на медичному обліку позивач до відповідача не зверталася. Таким чином, позивач була знята з медичного обліку у відповідача лише після встановлення державою гарантій медичного обслуговування іноземців, визначення порядку медичного обслуговування таких категорій осіб та виділення бюджетних асигнувань на вказані цілі за окремою бюджетною програмою.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» № 2825-ІХ, визначено Ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок №399).
Пунктами 4-7 Порядку №399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399, матеріали адміністративної справи № 640/8857/19 передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року, справа № 640/8857/19 передана судді Лебедєвій Г.В.
Ухвалою від 14.04.2025 року Одеський окружний адміністративний суд прийняв до провадження справу № 640/8857/19 за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного управління Служби безпеки України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії, розгляд справи розпочав спочатку та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
06.06.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зміст якого аналогічний змісту раніше поданого відзиву.
23.06.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вона заперечує проти доводів відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог.
10.07.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, що підтверджується посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 одружена з громадянином України ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 22.06.1992 року серії НОМЕР_2 та паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_2
Згідно довідки Національної академії Служби безпеки України від 08.05.2019 року № 49/178, ОСОБА_2 наказом Служби безпеки України від 07.11.2009 року № 1618-ос звільнений з військової служби у запас Служби безпеки України. Загальна вислуга років на пенсію станом на 19 листопада 2009 року складає: календарна - 21 рік 2 місяці 17 днів, пільгова - немає, навчання у ВНЗ - немає, загальна - 21 рік 2 місяці 17 днів.
З серпня 1996 року позивачка перебувала на медичному обліку (обліковий реєстраційний номер 14512/2 ЧС), як член сім'ї військовослужбовця СБУ.
У квітні 2019 року посадовими особами Центральної поліклініки Військово-медичного управління Служби безпеки України, керуючись пунктом 1 розділу II Інструкції про організацію медичного забезпечення у Службі безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління СБУ від 21 грудня 2017 року № 740, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 січня 2018 року за № 78/31530, прийнято рішення про зняття ОСОБА_1 , як іноземця, з медичного обліку Військово-медичного управління Служби безпеки України.
Рішення про зняття з медичного обліку позивача оформлено резолютивним надписом в.о. начальника центральної поліклініки Військово-медичного управління Служби безпеки України на примірнику доповідної записки начальника обліково-реєстраційного відділення центральної поліклініки Військово-медичного управління Служби безпеки України, який у подальшому зберігається у зазначеному підрозділі.
08.04.2019 року позивачка звернулась до Військово-медичного управління Служби безпеки України із заявою, в якій просила припинити протиправні дії та поновити її порушені права на медичне обслуговування як члену сім'ї військовослужбовця.
Листом від 02.05.2019 року № 20/н-60/89/17 Військово-медичне управління Служби безпеки України позивача, зокрема, повідомлено про таке:
«…Відповідно до пункту 6 статті 11 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці звільнені з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного виконанням обов'язків військової служби, члени сімей військовослужбовці приймаються на обстеження і лікування до військово-медичних закладів охорони здоров'я в порядку, встановленому Міністерством оборони України іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Так, згідно з підпунктом 7 пункту 1 розділу II Інструкції про організацію медичного забезпечення у Службі безпеки України (затверджена наказом Центрального управління СБУ від 21 грудня 2017 року № 740, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 січня 2018 року за № 78/31530) на медичному обліку у закладах охорони здоров'я СБУ мають право перебувати громадяни України, зокрема члени сімей військовослужбовців СБУ та осіб, звільнених у запас або у відставку, а також військовослужбовців СБУ, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни) чи під час участі міжнародних миротворчих операціях, якщо ці особи прослужили у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях та правоохоронних органах не менш як 20 календарних років.
Ви є громадянкою Російської Федерації, що підтверджується копією доданої до заяви посвідки на постійне проживання в Україні.
Відповідно до пункту 3 Порядку надання закладами охорони здоров'я державної та комунальної форми власності медичної допомоги особам, які не є громадянами України (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2014 року № 121) іноземцям, які постійно проживають на території України, медична допомога надається за рахунок бюджетних коштів передбачених на цю мету у державному та місцевих бюджетах.
У частині 1 статті 4 Закону України “Про державні фінансові гарантії етичного обслуговування населення» (далі - Закон) зазначено, що держава у межах програми медичних гарантій гарантує, зокрема іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України, повну оплату за рахунок коштів Державного бюджету України необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, пов'язаних з наданням: екстреної медичної допомоги; первинної медичної допомоги; вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги; третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги; паліативної медичної допомоги; медичної реабілітації; медичної допомоги дітям до 16 років; медичної допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами.
Пацієнти, зокрема мають право на отримання необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів належної якості за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на реалізацію програми медичних гарантій, у надавачів медичних послуг (підпункт 1 пункту 1 статті 6 Закону). Надавачами медичних послуг є, зокрема заклади охорони здоров'я, які уклали договір про медичне обслуговування населення з головними розпорядниками бюджетних коштів (підпункт 4 пункту 1 статті 2 Закону).
Необхідно зауважити, що СБУ в частині виконання повноважень щодо забезпечення медичною допомогою осіб, які мають право перебувати на медичному обліку у закладах охорони здоров'я СБУ, фінансується за окремою бюджетною програмою, а ВМУ СБУ відповідно не укладає зазначені договори та не належить до надавачів медичних послуг, що реалізують програму медичних гарантій згідно з Законом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та нецільове використання бюджетних коштів визнаються порушенням бюджетного законодавства (пункти 20, 24 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України).
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що для СБУ не передбачено коштів для надання медичної допомоги іноземцям, які постійно проживають на території України, правові підстави для залишення Вас на медичному обслуговуванні у ВМУ СБУ відсутні. Ви може отримувати медичну допомогу у державних та комунальних закладах охорони здоров'я України за місцем проживання (реєстрації). На медичне обслуговування до ВМУ СБУ Вас буде прикріплено у разі отримання Вами громадянства України та на підставі Вашого звернення…».
Позивачка, вважаючи рішення закладу охорони здоров'я СБУ таким, що прийняте на порушення прав та охоронюваних законом її інтересів, звернулася до суду з позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 5 ст. 17 Конституції України, Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
У відповідності до приписів статті 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 49 Конституції України "у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно" (справа про безоплатну медичну допомогу) від 29.05.2002 № 10 рп/2002 встановлено, що положення частини третьої статті 49 Конституції України "у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно" треба розуміти так, що у державних та комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається всім громадянам незалежно від її обсягу та без попереднього, поточного або наступного їх розрахунку за надання такої допомоги.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.11.1991 року (далі - Закон № 2011-ХІІ, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 1-1 Закону № 2011-ХІІ законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
У статті 12 цього Закону встановлено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частини 2 статті 11 Закону № 2011-ХІІ члени сімей військовослужбовців та осіб, звільнених у запас або у відставку, а також військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, якщо ці особи прослужили у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях та правоохоронних органах не менш як 20 календарних років, мають право на медичне обслуговування у закладах Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
За визначеннями, наведеними у статті 3 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (далі - Закон № 2801-XII) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що медичне обслуговування - діяльність закладів охорони здоров'я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров'я, що не обов'язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов'язана з її наданням; медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, з серпня 1996 року позивачка перебувала на медичному обліку (обліковий реєстраційний номер 14512/2 ЧС) в Військово-медичному управлінні Служби безпеки України, як член сім'ї військовослужбовця СБУ, в подальшому як член сім'ї військовослужбовця СБУ звільненого у запас та який має вислугу років не менш як 20 календарних років.
У квітні 2019 року посадовими особами Центральної поліклініки Військово-медичного управління Служби безпеки України, керуючись пунктом 1 розділу II Інструкції про організацію медичного забезпечення у Службі безпеки України, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 січня 2018 року за № 78/31530, прийнято рішення про зняття ОСОБА_1 , як іноземця, з медичного обліку Військово-медичного управління Служби безпеки України.
Рішення про зняття з медичного обліку позивача оформлено резолютивним надписом в.о. начальника центральної поліклініки Військово-медичного управління Служби безпеки України на примірнику доповідної записки начальника обліково-реєстраційного відділення центральної поліклініки Військово-медичного управління Служби безпеки України, який у подальшому зберігається у зазначеному підрозділі.
Позивачка не погоджується з тим, що в наслідок зняття її з медичного обліку ВМУ Служби безпеки України, їй припинено надання послуг з медичного обслуговування та медичної допомоги у ВМУ СБУ.
Надаючи оцінку вказаним обставинам даної справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини шостої статті 11 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці, звільнені з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, члени сімей військовослужбовців приймаються на обстеження і лікування до військово-медичних закладів охорони здоров'я в порядку, встановленому Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Таким чином, порядок реалізації цього права у кожному конкретному відомстві встановлюється відповідними підзаконними актами.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про Службу безпеки України» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) Центральне управління Служби безпеки України відповідає за стан державної безпеки, координує і контролює діяльність інших органів Служби безпеки України. До його складу входять апарат Голови Служби безпеки України та функціональні підрозділи: контррозвідки, військової контррозвідки, контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки, захисту національної державності, боротьби з корупцією і організованою злочинною діяльністю, інформаційно-аналітичний, оперативно-технічний, оперативного документування, слідчий, зв'язку, по роботі з особовим складом, адміністративно-господарський, фінансовий, військово-медичний та інші згідно з організаційною структурою Служби безпеки України.
Центральне управління Служби безпеки України видає положення, накази, розпорядження, інструкції, дає вказівки, обов'язкові для виконання у системі Служби безпеки України. Зазначені акти не підлягають виконанню, якщо в них встановлюються не передбачені законодавством додаткові повноваження органів і співробітників Служби безпеки України або антиконституційні обмеження прав та свобод громадян.
Наказом Центрального управління Служби безпеки України від 21 грудня 2017 року № 740, відповідно до статей 10, 13 Закону України “Про Службу безпеки України», Основ законодавства України про охорону здоров'я, статті 11 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з метою підвищення рівня організації медичного забезпечення у Службі безпеки України, затверджено Інструкцію про організацію медичного забезпечення у Службі безпеки України, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 січня 2018 року за № 78/31530 (далі - Інструкція № 740).
Ця Інструкція зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.01.2018 року за № 78/31530 та є чинним нормативно-правовим актом, обов'язковим до виконання в системі СБУ.
Інструкція № 740 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає основи організації медичного забезпечення в Службі безпеки України (далі - СБУ) та порядок здійснення медичного обліку в мирний час осіб, які мають право на отримання медичної допомоги в закладах охорони здоров'я СБУ.
За визначеннями, наведеними у Інструкція № 740 визначено, що медичне забезпечення в системі СБУ - комплекс заходів, що проводяться закладами охорони здоров'я СБУ з метою відбору громадян України, здатних за станом фізичного та психічного здоров'я ефективно виконувати службові (трудові) обов'язки під час проходження військової служби (роботи), медичний супровід оперативно-службової діяльності, забезпечення санітарного та епідеміологічного нагляду, організація і управління охороною здоров'я в органах, підрозділах, закладах СБУ; медичний облік - облік категорій осіб, які мають право отримувати медичну допомогу у закладах охорони здоров'я СБУ згідно з цією Інструкцією, що ведеться в центральній поліклініці Військово-медичного управління СБУ (далі - ВМУ СБУ), військово-медичних службах ВМУ СБУ в Центральному управлінні, регіональних органах та Національній академії СБУ (далі - амбулаторно-поліклінічні заклади СБУ).
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 розділу II Інструкції № 740 на медичному обліку у закладах охорони здоров'я мають право перебувати громадяни України, зокрема члени сімей військовослужбовців СБУ та осіб, звільнених у запас або у відставку, а також військовослужбовців СБУ, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних миротворчих операціях, якщо ці особи прослужили у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях та правоохоронних органах не менш як 20 календарних років. До членів сім'ї (при наданні безоплатної медичної допомоги) належать: дружина (чоловік); діти віком від 3 до 18 років, а також діти, які є учнями, студентами, курсантами, слухачами (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів та закладів органів внутрішніх справ), стажистами очних навчальних закладів та неодружені, - до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку (підтверджується щороку на підставі довідок з місця навчання).
У пунктах 5, 6 розділу ІІІ Інструкції № 740 передбачено, що постановка на медичний облік інших осіб, які мають право на отримання медичної допомоги в закладах охорони здоров'я СБУ, здійснюється на підставі заяв осіб та відповідних документів (пенсійне посвідчення, посвідчення ветерана війни (учасника бойових дій, інваліда війни, учасника війни), посвідчення ветерана військової служби, ветерана праці, учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, довідка медико-соціальної експертної комісії про інвалідність тощо). Рішення про постановку осіб на медичний облік та зняття з нього приймаються начальниками амбулаторно-поліклінічних закладів СБУ (особами, які виконують їх обов'язки).
Відповідно до пунктів 9, 10 розділу ІІІ Інструкції № 740 особам, які поставлені на медичний облік, видаються перепустки, затверджені актом організаційно-розпорядчого характеру Центрального управління СБУ. Прохід на територію закладів охорони здоров'я СБУ здійснюється в установленому порядку.
Відповідно до Положення про Військово-медичне управління Служби безпеки України, затвердженого наказом Служби безпеки України від 01.07.2019 року № 1006/ДСК Військово-медичне управління Служби безпеки України є функціональним підрозділом Центрального управління СБУ та закладом охорони здоров'я СБУ, що формує і реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я в системі СБУ.
ВМУ СБУ підпорядковується одному із заступників Голови СБУ відповідно до розподілу функціональних обов'язків, затверджених Головою СБУ.
ВМУ СБУ є юридичною особою з моменту державної реєстрації, має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, кутовий штамп, самостійний баланс, реєстраційні (спеціальні реєстраційні) рахунки в органах Державної казначейської служби України, інші атрибути, передбачені законодавством України для юридичних осіб.
Правовою основою діяльності ВМУ СБУ є Конституція і закони України, постанови Верховної Ради України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, накази, інструкції і методичні рекомендації Міністерства охорони здоров'я України щодо лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших питань, розпорядчі акти СБУ та це Положення.
ВМУ СБУ утримується за рахунок та в межах затверджених кошторисних призначень СБУ.
Таким чином, відповідач будучи закладом охорони здоров'я СБУ, що формує і реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я в системі СБУ зобов'язаний керуватися розпорядчі акти СБУ, які регулюють організацію медичного забезпечення у Службі безпеки України, яким є Інструкції № 740.
З матеріалів справи вбачається, що листом позивачці повідомлено про відсутність підстав для залишення на медичному обслуговуванні у ВМУ СБУ у зв'язку з тим, що вона не перебуває на медичному обліку, а взяття на облік, відповідно до пункту 7 розділу II Інструкції про організацію медичного забезпечення у Службі безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління СБУ від 21 грудня 2017 року № 740, можливе у разі отримання Вами громадянства України та на підставі Вашого звернення.
Ключовим питанням у даному спорі є застосування підпункту 7 пункту 1 розділу II Інструкції № 740, який встановлює, що на медичному обліку у закладах охорони здоров'я СБУ мають право перебувати громадяни України, зокрема члени сімей військовослужбовців СБУ (з вислугою понад 20 років).
Разом з тим, позивачка не просить суд визнати протиправним рішення про зняття з медичного обліку та поновити її на медичному обліку, а вимагає відновити надання послуг з медичного обслуговування та медичної допомоги у закладах охорони здоров'я Служби безпеки України.
Надаючи оцінку цим обставинам, суд зазначає про необхідність чіткого розмежування понять «право на медичне обслуговування» та «медичний облік». Медичне обслуговування і медичний облік є різними за своїм змістом правовими категоріями.
Право на медичне обслуговування є загальним правом, гарантованим Позивачці Законом № 2011-ХІІ.
Медичний облік є відомчою процедурою, встановленою Інструкцією № 740, яка є необхідною умовою (формою реалізації) для отримання цього обслуговування саме в системі СБУ.
Відсутність на обліку не означає позбавлення права на медичне обслуговування як такого, але унеможливлює його реалізацію саме в системі СБУ.
Відповідач (ВМУ СБУ) не заперечує загального права Позивачки на медичні послуги, гарантованого Законом.
Однак, він вказує на відсутність у нього повноважень надавати ці послуги в обхід встановленого порядку, а саме - особі, яка не може перебувати на медичному обліку через відсутність громадянства України.
Реалізація права на медичне обслуговування у закладах СБУ прямо обумовлена перебуванням на медичному обліку, порядок ведення якого регулює Інструкція № 740.
Суд зазначає, що пункт 1 розділу II Інструкції № 740, яким відповідач керувався при прийняті рішення про зняття ОСОБА_1 , як іноземця, з медичного обліку Військово-медичного управління Служби безпеки України, є чинним та у передбаченому законом порядку не скасований, а тому відповідач, зобов'язаний був керуватись цією нормою при веденні медичного обліку категорій осіб, які мають право отримувати медичну допомогу у закладах охорони здоров'я СБУ.
Відповідач, як орган державної влади, зобов'язаний діяти у відповідності до цієї норми (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
Таким чином, Позивачка вимагає відновити обслуговування, не вирішивши при цьому первинного питання - правомірності її зняття з обліку та/або законності самої норми Інструкції № 740, яка стала підставою для такого зняття.
Позовна вимога про відновлення медичного обслуговування є фактично передчасною та неналежною, оскільки:
1. Позивачка не перебуває на медичному обліку ВМУ СБУ;
2. Відповідач не може відновити обслуговування, не поновивши Позивачку на обліку;
3. Відповідач не може поновити Позивачку на обліку, оскільки це прямо суперечить чинній Інструкції № 740 (через відсутність у неї громадянства України).
Отже, у випадку незгоди з нормативно-правовим актом належним та ефективним способом захисту буде оскарження відповідного нормативно-правового акту.
Такого ефекту не може бути досягнуто в індивідуальному спорі про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, який діяв у відповідності до чинного нормативно-правового акту.
Аналогічні висновки зроблені Верховним судом у постанові від 24 червня 2025 року по справі № 420/5584/24.
Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб'єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).
Таким чином, якщо права особи обмежуються положенням нормативного акта, належним способом захисту є оскарження цього нормативно-правового акта, а не вимога до суб'єкта владних повноважень вчинити дії всупереч йому.
Суд також враховує, що Служба безпеки України є державним орнаном спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України, до компетенції якого належить протидія розвідувально-підривній діяльності іноземних держав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є громадянкою російської федерації і, незважаючи на тривалий період збройної агресії рф проти України, не відмовилася від цього громадянства.
Збройна агресія російської федерації проти України триває з 2014 року, а з 24 лютого 2022 року переросла у повномасштабну війну, у зв'язку з чим Україна перебуває у стані збройного конфлікту з державою, громадянкою якої є позивачка.
У цьому контексті, встановлення обмежень щодо доступу іноземних громадян, зокрема громадян держави-агресора, до внутрішніх ресурсів та об'єктів системи СБУ (включно з відомчими медичними закладами) має об'єктивне обґрунтування та спрямоване на забезпечення національної безпеки.
Таким чином, позивачка, залишаючись громадянкою іноземної держави, що здійснює збройну агресію проти України, фактично прагне користуватися правами, привілеями та соціальними гарантіями, встановленими для громадян України у системі державного органу спеціального призначення.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач (ВМУ СБУ), приймаючи рішення про зняття Позивачки з обліку на підставі відсутності у неї громадянства України, діяв у відповідності до норм чинної Інструкції № 740.
Оскільки Позивачка не перебуває на медичному обліку, а обраний нею спосіб захисту (вимога про відновлення обслуговування без оскарження підстав зняття з обліку чи норми, що це регулює) є неналежним, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії»). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії»). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд робить висновок, про відмову у задоволенні адміністративного позову.
У зв'язку з відмовою у позові, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військово-медичного управління Служби безпеки України (вул. Липська, 11, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 20000002), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про визнання неправомірними дій Військово - медичного управління Служби безпеки України щодо відмови у наданні послуг з медичного обслуговування та медичної допомоги у ВМУ СБУ; зобов'язання Військово - медичного управління Служби безпеки України відновити надання ОСОБА_1 послуг з медичного обслуговування та медичної допомоги у закладах охорони здоров'я Служби безпеки України - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 31.10.2025 року.
Суддя Г. В. Лебедєва