Справа № 420/25272/25
30 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Стислий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо перебування громадянина ОСОБА_1 - представника дискримінованої групи громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю - у ситуації забороненой дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами, які постійно проживають на території України;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області усунути виявлену дискримінацію шляхом:
скасування всіх змін, внесених Відповідачем до електронної пенсійної справи Позивачки в режимі «макетної обробки», як таких, що здійснені у спосіб, не передбачений чинним законодавством та відновлення попередніх значень;
скасування результатів протиправних розрахунків пенсії, здійснених із порушенням вимог законодавства, зокрема протоколів/розрахунків № 155250002279 від 24.10.2022 року та від 25.10.2024 року;
застосувати до позивача загальний, передбачений законом порядок поновлення, нарахування та розрахунку пенсії з використанням стандартних алгоритмів програмного забезпечення ІКІС ПФУ, без ручного або «макетного» втручання в електронну пенсійну справу;
вжити позитивних дій для відновлення справедливого ставлення до Позивача як представника дискримінованої соціальної групи, відповідно до ст. 7 та ст. 12 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», зокрема включення Позивача до кола осіб, яким Відповідач проводить індексацію, автоматичні масові перерахунки, доплати та надбавки до пенсії, відповідно до пенсійного законодавства в редакції, чинній на момент здійснення перерахунку пенсії для фактичної виплати;
розробити та впровадити заходи щодо недопущення подальшої дискримінації громадян України, які виїхали на постійне проживання за кордон, зокрема позивачки, у тому числі шляхом аналізу внутрішніх практик, співпраці з профільними громадськими організаціями, проведення просвітницької роботи серед працівників територіальних органів Пенсійного фонду України;
нарахувати та виплатити Позивачу компенсацію за майнову шкоду в сумі 622 811 (шістсот двадцять дві тисячі вісімсот одинадцять.) грн. та компенсацію за моральну шкоду в сумі 250 000 (Двісті п'ятдесят тисяч) грн.;
здійснити перерахунок поточної пенсії позивача та недоотриманої пенсії позивача за період з 07.10.2009 по 05.12.2017 та з 01.01.2018 по момент виконання судового рішення, на підставі законодавства в чинній редакції на момент виконання судового рішення та здійснити виплату нарахованої пенсії за винятком виплаченої суми компенсації за майнову шкоду та виплачених відповідачем сум пенсій за вказаний період, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу здійснюється виплата пенсії без врахування даних заробітної плати позивачки, без осучаснення пенсії, без врахування автоматичних перерахунків індексації та/або масових перерахунків пенсії та надбавок до пенсії, відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 (далі - Постанова КМУ № 251) та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", в редакції дійсної на момент нарахування до фактичної виплати пенсії позивачу з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
15.09.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 по справі №420/12791/20, яке набрало законної сили 07.04.2021, якими зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - Головне управління) провести поновлення і виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 по 05.12.2017 відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішенням від 15.04.2021 модулем “Макетна обробка» проведено поновлення пенсії з 07.10.2009 по 05.12.2017 в розмірі 544,00 грн. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2022 по справі №420/20264/21 та Постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2022, якими зобов'язано Головне управління здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 по 05.12.2017 як непрацюючій особі з урахуванням встановленого законодавством мінімального розміру пенсії, підвищень та індексації відповідно до статей 27, 28, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням раніше виплачених сум, виконано рішенням від 24.10.2022 ОСОБА_1 проведений перерахунок пенсії з 07.10.2009 по 05.12.2017. Сума доплати за період з 07.10.2009 по 05.12.2017 склала 90329,38 грн. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2022 по справі №420/7176/22 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2022, якими зобов'язано Головне управління здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії на визначений банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк», рішенням від 24.10.2022 проведено перерахунок пенсії з 07.10.2009 по 05.12.2017. Сума боргу по перерахунку з 07.10.2009 по 05.12.2017 склала 90329,38 грн. Борг перераховано на рахунок відкритий в АТ "Ощадбанк". На виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 по справі №420/7176/22 Головним управлінням подано звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.08. 2022 по справі №420/7176/22. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 по справі №420/7176/22 виконано у повному обсязі, оскільки взято до уваги, що в листопаді 2024 року на поточний рахунок ОСОБА_1 за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2017 р. були зараховані кошти у сумі 90329,38 грн. Відповідно до Постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 по справі №420/7176/22, зазначено що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2022 у справі №420/7176/22 не виконано, оскільки, як вбачається з банківської виписки з рахунку позивача, станом на 31.03.2025 р. виплата пенсії позивачу не здійснюється, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про повне виконання рішення від 18.08.2022 р. у справі №420/7176/22 є помилковим. Для поновлення виплати пенсії в твердому розмірі з 01.01.2018 до Пенсійного фонду України надіслано лист від 13.06.2025 №1500-0308-5/107952 для обробки ЕПС ОСОБА_1 модулем “Макетна обробка». Пенсійний фонд України повертає без опрацювання лист від 13.06.2025 № 1500-0308- 5/107952 (вх. № 40570/9 від 16.06.2025) щодо ініціювання перерахунку в режимі «макетна обробка» по пенсійній справі № 155250002279 ОСОБА_1 , оскільки в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2022 з урахуванням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі №420/7176/22 відсутні зобов'язання щодо продовження виплати пенсії з 06.12.2017 та здійснення перерахунків пенсії. Таким чином, з урахуванням викладеного, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2022 у справі № 420/7176/22 Головним управлінням виконано в порядку, встановленому чинним законодавством та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Листом Головного управління від 08.08.2025 №1500-0403-7/135249 до Одеського окружного адміністративного суду подано звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.08. 2022 по справі №420/7176/22 та листом від 24.07.2025 №1500-0401-8/128347 представника Позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повідомлено про умови поновлення виплати пенсії.
22.09.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій представник підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заяви чи клопотання від сторін не надходили.
Процесуальні дії, вчинені судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Обставини справи.
ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінн Пенсійного фонду України в Одеській області.
25.11.2024 року на банківський рахунок позивача була зарахована сума 90329,38 грн. за період з 07.10.2009 по 05.12.2017 року.
Розрахунок загальної суми 90329,38 грн. здійснений на підставі протоколу розрахунку від 24.10.2022 року.
Відповідно до протоколу розрахунку пенсії в графі “Особливості» вказано “Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. - з 07.10.2009 року по довічно;»
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо безпідставного встановлення в графі “Особливості» «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. - з 07.10.2009 року по довічно», що беззаперечно призвело до порушення права позивача на належний розрахунок пенсії та подальше підвищення її розміру відповідно до приписів статті 42 Закону № 1058-ІV, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі- Закон № 1788-ХІІ) пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.
У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Відповідно до частин першої статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону № 1058 виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 51 Закону № 1058 у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV від 09.07.2003 передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені уст. 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Як зазначено у ст.1 цього Закону, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Згідно із абз.8 ч.2 ст.5 Закону №1058-IV виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
За приписами ст.28 Закону №1058-IV від 09.07.2003:
1. мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
2. За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.
Згідно частини 3 статті 42 Закону № 1058-IV з 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
Також, частинами 1 та 2 статті 42 Закону №1058-ІV передбачено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Відповідно до Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій було виключено частину 1 статті 42 Закону № 1058-IV та викладено у новій редакції частину 2 статті 42 цього Закону.
Зокрема, положеннями абзаців 1 та 2 частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV (в редакції від 11.10.2017) було установлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Вказаним Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII було доповнено статтю 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 03.07.1991 № 1282-XII частиною 5, якою визначено, що індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Законом України від 15.02.2022 № 2040-IX Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства було внесено зміни, серед іншого, до абзацу 1 частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV та передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Одночасно Законом України від 15.02.2022 № 2040-IX було викладено у новій редакції частину 5 статті 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення та установлено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Розділ XV Закону № 1058-ІV доповнено пунктом 4-3 згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій № 2148-VIII від 03.10.2017, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій, з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України Про Державний бюджет України на 2017 рік, збільшений на 79 гривень.
Також постановою Кабінету Міністрів України Питання проведення індексації пенсій у 2019 році від 20.02.2019 № 124 установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.
Постановою Кабінету Міністрів України Питання проведення індексації пенсій у 2019 році від 20.02.2019 № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV (далі - Порядок № 124), яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV.
Хоча вказаний Порядок і затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, проте, враховуючи пункт 1 Порядку №124, його дія поширюється не лише на проведення індексації пенсій у 2019 році, а й на її проведення в наступні роки.
01 квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році, згідно пп. 1 п. 2 якої у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.
Також, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році№ 127 від 22.02.2021, якою установлено, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.
У 2022 році відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році від 16.02.2022 № 118 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14.
Кабінетом Міністрів України у 2023 році також прийнято постанову Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році від 24.02.2023 №168, пунктом першим якої установлено, що з 01.03.2023 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 установлено, що з 1 березня 2024 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яких враховується для обчислення пенсії.
Висновки суду.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 р. пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону N 1058-IV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Зазначені положення Закону № 1058-IV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону № 1058-IV, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з 07.10.2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України Про загальнообов'язкове пенсійне страхування з урахуванням Рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України Про загальнообов'язкове пенсійне страхування.
Як встановлено статтею 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні по справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ дійшов до висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в України, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 рішення).
У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою: статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі "Пічкур проти України", як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивач, як громадянин України незалежно від країни свого проживання вправі користуватися конституційними правами, в тому числі й правом на належне пенсійне забезпечення.
Отже, з дня поновлення виплати пенсії позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно вимог Закону України № 1058-IV, будь-яких обмежень її прав, як пенсіонера, якій призначено виплату пенсії за рішенням суду наведеним Законом не встановлено.
Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік передбачається зростання мінімальної заробітної плати, у зв'язку з чим, пенсійний орган в автоматичному режимі перераховує мінімальний розмір пенсійних виплат для непрацюючих пенсіонерів, які досягли віку 65 років та мають страховий стаж не менше 30 років для жінок та 35 років для чоловіків.
Таким чином, з системного аналізу норм чинного законодавства вбачається, що перерахунок пенсій здійснюватиметься автоматизованим способом за матеріалами пенсійних справ, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем допущені протиправні дії щодо невиплати позивачу пенсії за віком, у законодавчо встановлених розмірах, з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Як встановлено судом, відповідачем поновлено нарахування та виплату пенсії позивачу з 07.10.2009 та нараховано доплату за період з 07.10.2009 по 05.12.2017 у сумі 90329,38 грн. Починаючи з 01.01.2018 року виплата поновленої пенсії позивачу у місячному розмірі проводиться шляхом включення до сформованої відомості на виплату пенсій з подальшим зарахуванням на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ «Ощадбанк». Доплата згідно з рішенням суду за період з 01.10.2009 по 31.12.2017 в сумі 90329,38 грн. була фактично виплачена в листопаді 2024 року шляхом включення до сформованої відомості на виплату пенсій з подальшим зарахуванням на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ «Ощадбанк». Після виконання рішення суду по справі № 420/7176/22 відповідачем позивачу встановлена особливість «не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд. розм. з 07.10.2009 по 05.12.2017».
При цьому, суд звертає увагу, що рішення суду в адміністративній справі № 420/7176/22 не містить застережень щодо встановлення твердого розміру пенсійної виплати позивачеві та щодо того, що пенсія позивача не підлягає масовим перерахункам.
Таким чином, при поновленні позивачеві пенсії та здійсненні перерахунку відповідачем безпідставно встановлено особливість Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.;, що беззаперечно призвело до порушення права позивача на належний розрахунок пенсії та подальше підвищення її розміру відповідно до приписів статті 42 Закону № 1058-ІV.
Таким чином, протягом усього періоду існування спірних у цій справі правовідносин, починаючи з 05.11.2015, норми Закону № 1058-IV у тій чи іншій редакції передбачали перерахунок раніше призначених пенсій з метою забезпечення індексації пенсії.
Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, крім випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший, ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.
Таким чином, з системного аналізу наведених норм вбачається, що перерахунок пенсії на виконання рішення суду повинен був автоматично розрахувати пенсію позивача за матеріалами пенсійної справи, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму у відповідному році, з урахуванням масових перерахунків згідно з постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими відповідно до Порядку № 124 на виконання ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV.
Водночас, відповідачем всупереч вказаним нормам законодавства не було проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням підвищень, індексації, передбачених Законом України.
При цьому, застосовуючи до пенсійних виплат позивача в графі Особливості позначку не підлягає масовому перерахунку, призначені за рішенням суду в твердому розмірі, відповідачем на підтвердження своїх дій не надано рішення суду, згідно якого відповідача зобов'язано призначити пенсію позивачу саме в твердому розмірі.
Отже, суд дійшов до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач безпідставно провів перерахунок пенсії позивача у фіксованому розмірі.
З дня поновлення виплати пенсії на підставі рішення суду, позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно вимог Закону України № 1058-IV, будь-яких обмежень його прав, як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, наведеним Законом не встановлено.
Твердження відповідача про те, що будь-які зобов'язання щодо проведення перерахунків пенсійної виплати на органи Пенсійного фонду судом не покладалося є безпідставними, так як відповідач в силу закону зобов'язаний проводити автоматичні перерахунки пенсії без будь-якого спеціального припису.
З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про те, що при виплаті пенсії позивачу відповідачем безпідставно встановлено особливість Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм., що призвело до порушення права позивача на перерахунок пенсії, оскільки Закон №1058 не містить застережень щодо встановлення твердого розміру пенсійної виплати та заборону перерахунків пенсій осіб, які постійно проживають за межами України.
Таким чином, перерахунок пенсій повинен здійснюватися автоматизованим способом за матеріалами пенсійних справ, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Виконання вимог закону, в тому числі щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій, є обов'язком відповідача.
Отже, позивач отримав право на поновлення пенсії за віком, відтак відповідач зобов'язаний це право реалізовувати шляхом проведення послідуючих перерахунків, незалежно від того, призначена пенсія добровільно чи за рішенням суду.
За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у відповідності до ст.ст. 27, 28, ч. ч. 2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році.
Суд зауважує, що розроблення та впровадження заходів щодо недопущення дискримінації громадян України, які виїхали на постійне проживання за кордон, не входить до функціональних повноважень та компетенції саме відповідача, у зв'язку з чим, ця частина позовних вимог задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Враховуючи частину 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у відповідності до ст.ст. 27, 28, ч. ч. 2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства. Суд вважає це достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та зобов'язання відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки Позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що Відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 484,48 грн.
Керуючись ст.ст.2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ст.ст. 27, 28, ч. ч. 2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ст.ст. 27, 28, ч. ч. 2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства.
4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 484,48 грн.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко