31 жовтня 2025 р. № 400/1282/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 в інтересах непонолітнього сина ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаУправління державної міграційної служби України в Миколаївській області в особі Вознесенського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області, вул. Захисників Миколаєва, 5А, м. Миколаїв, 54005; вул. Кібріка, 8, м. Вознесенськ, Вознесенський район, Миколаївська область, 56501,
провизнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом в інтересах непонолітнього сина ОСОБА_2 до Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області в особі Вознесенського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області (далі - відповідач, Вознесенський РВ УДМС), в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України у Миколаївській області в особі територіального підрозділу - Вознесенського відділу управління Державної міграційної служби (лист-відповідь Вих. № 4822-183/4822.1-25 від 30.01.2025 року) в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України у Миколаївській області в особі територіального підрозділу Вознесенського відділу управління Державної міграційної служби, оформити та видати паспорт громадянина України неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
Ухвалою від 13.02.2025 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.
В обґрунтування свої вимог позивач зазначила, що її син, звернувшись до Вознесенського РВ УДМС з відповідними документами, передбаченими Законом № 5492, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина У країни.
Відповідач відзив на адміністративний позов не надав.
Ухвалу про відкриття провадження разом з позовною заявою та додатками доставлено до електронного кабінету позивача 13.02.2025 року о 19:31 год.
Згідно ч. 2 ст. 127 КАС України, якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.
Враховуючи зазначене, ухвала вважається отриманою 14.02.2025 року.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 року у справі № 640/22958/21 дійшов висновку, що довідка про доставку електронного листа є допустимим доказом, що підтверджує вручення стороні судового рішення, надісланого в електронній формі.
Позивач вважає безпідставним посилання органу ДМС України на те, що для отримання паспорта зразка 1994 року, необхідне надання рішення суду, оскільки Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, передбачає оформ.іення та видачу паспорта без будь-яких судових тяганин, а наказ МВС України від 06.06.2019 року № 456, який прийнятий на виконання постанови КМУ України від 03.04.2019 ркоу №398, передбачає процедуру оформлення та видачі паспорта зразка 1994 року при наявності рішення суду, якого в заявника на час звернення не може та не могло бути.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач є матір'ю (законним представником) неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підіверджую свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 20.03.2009 року.
30.01.2025 року син позивача, ОСОБА_2 , звернувся до Вознесенського РВ УДМС із заявою про оформлення і видання йому паспорту громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
Листом від 30.01.2025 року № 4822-183/4822.1-24 на заяву надано відповідь, у якій ОСОБА_2 повідомлено, що оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки здійснюється шляхом звернення до територіального підрозділу УДМС із заяву про видачу паспорта громадянина України та переліку необхідних документів визначений Тимчасовим порядком, на підставі рішення суду, що набрало законної сили.
Не погоджуючись з зазначеним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Питання щодо правомірності відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі.
19.09.2018 року Верховним Судом розглянуто зразкову справу № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) та прийнято відповідну постанову.
Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), винесеній за результатами розгляду зразкової справи визначено ознаки типової справи, а саме:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
Тобто, для віднесення справи до типової, необхідна наявність у справі вказаних трьох відповідних складових: позивач, відповідач та предмет спору.
Під час розгляду справи суд дійшов висновку, що дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, та згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України судом при вирішенні даної справи мають бути враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року № 5492-VI (далі - Закон № 5492) документами, оформлення яких встановлено цим Законом із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру (далі Реєстр), відповідно до їх функціонального призначення, є документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, яким є, зокрема, паспорт громадянина України.
Згідно ч. 3 ст. 13 Закону № 5492 паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Згідно з ст. 14 Закону № 5492 визначено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону № 5492 визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Відповідно до п. 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII (далі - Положення № 2503) бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Пунктом 5 Положення № 2503 передбачено, що паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.
Згідно п. 8 Положення № 2503- термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.
Пунктом 2 Постанови № 302 запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:
- з 01.01.2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення № 2503;
- з 01.11.2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Згідно з п. 3 Постанови № 302 установлено, що:
- прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 року припиняється;
- паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 01.11.2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.
Однак, Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі звернула увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює не якість закону та порушення конституційних прав такої особи.
Відтак, Суд зазначає, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Норми Закону № 5492 на відміну від норм Положення № 2503 не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.
Отже, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Таким чином, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
При цьому, суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302» (надалі - Постанова № 398), до Постанови № 302 внесено зміни, якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» від 06.06.2019 року № 456 відповідно до аабз. 5 п. 3 Постанови № 302, Постанови № 398 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (надалі - Порядок № 456).
Згідно п.1 Порядку № 456 цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до Постанови № 302, Постанови № 398, Положення № 2503 (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23.02.2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 подали заяву до Вознесенського районного відділу ДМС України в Миколаївській області щодо оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі книжечки та відмови від отримання паспорта у формі картки.
У листі від 10.09.2024 року відповідач вказав, що відсутні законні підстави для оформлення та видачі паспорту громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
Як встановлено судом, мотивом для відмови позивачам в оформленні та видачі паспорта у формі паспортної книжечки, відповідно до листа відповідача була відсутність відповідного рішення суду та те, що подана заява за суттю та формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України, процедура якого визначена Положенням № 2503.
У свою чергу, відповідачем не вказано, що саме не так з поданою заявою чи яких документів не було додано заявником та не надано жодних доказів на підтвердження вказаного.
Право неповнолітньої ОСОБА_5 на отримання паспорту громадянина України у формі книжечки передбачено Постановою № 2503.
Пункт 3 Постанови № 2503 передбачає, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року № 185» від 12.06.2013 року № 415 відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України» від 04.06.1994 року № 353, якою затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (у вигляді паспортної книжечки).
Згідно з п. 13 Постанови № 2503 визначено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; - свідоцтво про народження; - дві фотокартки розміром 35х45 мм; - у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Отже, приписами Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ, чинного на час звернення позивачів з заявою, визначено перелік документів необхідних для отримання паспорта у формі книжечки.
Вказані обставини дають підстави для висновків, що вказаний лист є відмовою для видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки.
При цьому, питання щодо правомірності відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відмова у видачі синові позивача паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503 є протиправною.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 в інтересах непонолітнього сина ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області в особі Вознесенського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області (вул. Захисників Миколаєва, 5А, м. Миколаїв, 54005; вул. Кібріка, 8, м. Вознесенськ, Вознесенський район, Миколаївська область, 56501, код ЄДРПОУ 37844163) - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України у Миколаївській області в особі територіального підрозділу - Вознесенського відділу управління Державної міграційної служби щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3. Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України у Миколаївській області в особі територіального підрозділу Вознесенського відділу управління Державної міграційної служби, оформити та видати паспорт громадянина України неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5А, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 37844163) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 31.10.2025 року.
Суддя О.В. Малих