31 жовтня 2025 рокусправа № 380/1027/25
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, у складі судді Карп'як О.О., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технопласт» до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технопласт» (адреса: вул. Городоцька, 282В, м. Львів, 79040; код ЄДРПОУ -25547113) (далі - позивач) звернулось до суду із позовом до Львівської митниці (адреса: вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79007; код ЄДРПОУ -43971343) (далі - відповідач, митний орган) в якому просить визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900796/2 від 31.10.2024; № UA209000/2024/900806/2 від 04.11.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період з 31.10.2024 по 04.11.2024 з метою митного оформлення товару подав до відповідача електронні митні декларації в яких митну вартість товару визначив за основним методом (за ціною згідно з контрактом), на підтвердження чого надав митному органу належний та достатній пакет документів. Натомість відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач переконаний, що надані документи підтверджують заявлені числові значення складових митної вартості товарів, не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, а сумніви відповідача - безпідставні та необґрунтовані.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти доводів позивача, й зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень діяв згідно з вимогами Митного кодексу України (надалі - МК України), оскільки документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності, та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Карп'як О.О.
Ухвалою від 27.01.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Позивач уклав із турецькою компанією «UNMAK ISTIMA SISTEMLERI MAKINA SAN. VE TIC. A.S.» Контракт №25/08/2020 від 25 серпня 2020 року на поставку товарів (далі - Контракт №25/08/2020).
Для митного оформлення імпортованих товарів позивач надав митному органу митні декларації 24UA209170092157U6 від 31.10.2024 та 24UA209170093177U9 від 04.11.2024. На підтвердження заявлених числових значень складових митної вартості товарів позивач надав наступні документи:
- Пакувальний лист (Packing list) б/н від 23.10.2024; б/н від 25.10.2024;
- Рахунок-проформа (Proforma invoice) №UNM24-0282 від 17.09.2024;
- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №FT02024000000137 від 23.10.2024; №FT02024000000138 від 24.10.2024;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) №2601 від 24.10.2024; б/н від 24.10.2024;
- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №B 1793317 від 24.10.2024; №C 1010133 від 24.10.2024
- Банківський платіжний документ, що стосується товару №240918/002625512 від 18.09.2024;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №КТ24-01769 від 30.10.2024; №324-007604 від 01.11.2024;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 30.10.2024; б/н від 01.11.2024;
- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 29.08.2024; б/н від 17.09.2024;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 28.09.2020;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 20.10.2020;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 24.07.2023;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №25/08/2020 від 25.08.2020;
- Договір про надання послуг митного брокера №3 від 29.09.2014;
- Договір (контракт) про перевезення №КТ24-01769 від 18.10.2024; №324-007604 від 18.10.2024;
- Інші некласифіковані документи б/н від 30.10.2024; «Накладні» від 04.11.2024;
- Судове рішення у справі цивільної, господарської або адміністративної юрисдикції «Постанова Справа № 380/20834/2» від 14.08.2024; «Ухвала Справа 380/1455/23» від 15.09.2023;
- Копія митної декларації країни відправлення №24350300EX001150653 від 24.10.2024; №24590400EX00043153 від 26.10.2024.
Дослідивши надані документи, митний орган в порядку ч. 3 ст. 53 МК України надіслав позивачу вимогу про надання додаткових документів. У відповідь на вимогу позивач:
- за митною декларацією 24UA209170092157U6 від 31.10.2024 надав: -видаткові накладні, -проформу інвойс (UNM24-0265/0276 від 29.08.2024, -відповідь на вимогу, -рішення суду, -платіжні документи (SWIFT платіжка №240830/002604844 від 30.08.2024 та SWIFT платіжка №240916/002623285 від 07.08.2024;
- за митною декларацією 24UA209170093177U9 від 04.11.2024 не надав додаткових документів.
За результатами митного оформлення товарів відповідач відмовив у прийнятті митної декларації та прийняв рішення про коригування митної вартості №UA209000/2024/900796/2 від 31.10.2024; № UA209000/2024/900806/2 від 04.11.2024.
У гр. 33 митний орган навів наступні зауваження:
1) рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900796/2 від 31.10.2024:
- декларантом умовами поставки зазначено EXW IZMIR Туреччина, що відповідає умовам контракту та наданими документами. Відповідно до положень Інкотермс - 2010, термін EXW (Ex Works Франко завод (... назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці. Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 р. за № 984/21296, у розділі Б «Складові митної вартості, гривень» зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені частиною десятою статті 58 Кодексу, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). Таким чином складові митної вартості (навантаження, митне очищення для експорту) не підтверджено документально та не піддаються обчисленню.
- згідно п. 3.1. зовнішньоекономічного контракту №25/08/2020 від 25.08.2020, покупець оплачує товар на умовах вказаних в рахунках фактурах (інвойсах) кожної окремої партії. До митного оформлення надано комерційний інвойс FT02024000000137 від 23.10.2024. Даним документом передбачено, що вартість товару 33862,0200 доларів США, які оплачуються у два етапи: 1 - по передоплаті, не більше 70%; 2 - залишок сум після завантаження не пізніше 4 робочих днів. Проте платіжних документів не надано.
- надані платіжні документи (декларантом надано банківські платіжні документ №240830/002604844 від 30.08.2024 про оплату суми в розмірі 12500.00 дол. США, №240916/002623285 від 07.08.2024 про оплату суми в розмірі 16682.11 дол. США. Однак, із даних платіжних інструкцій неможливо ідентифікувати числові значення, які стосуються оцінюваного товару, оскільки, призначенням платежу є оплата за контрактом К25/08/2020 від 25.08.2024, MD 24UA209170073091U2 від 04.09.2024, INV. UNM24-0265 від 29.08.2024, INV. UNM24-0276 від 13.09.2024. Тобто із вказаного призначення неможливо ідентифікувати, які суми та за якими документами здійснено оплату, а саме чітко визначити відомості про числові значення вартості оплати за оцінюваний товари)
- в гр.23 CMR 2601 зазначено ФОП ОСОБА_1 , хоча згідно договору заявки №КТ24-01769 від 18.10.2024 і рахунку на оплату № КТ24-01769 від 30 жовтня 2024 р. договірні відносини укладені з ФОП ОСОБА_2 .
2) рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900806/2 від 04.11.2024:
- згідно п. 3.1. зовнішньоекономічного контракту№/08/2020 від 25.08.2020, покупець оплачує товар на умовах вказаних в рахунках фактурах (інвойсах) кожної окремої партії. До митного оформлення надано комерційний інвойс FT02024000000138 від 24.10.2024, Даними документами передбачено, що вартість товару 15193,37 доларів США, які оплачуються у два етапи: 1 - по передоплаті, не більше 70%; 2 - залишок сум після завантаження не пізніше 4 робочих днів. На підтвердження, виконання даних умов, декларантом надано банківські платіжні документ №240918/002625512 від 17.09.2024 про оплату суми в розмірі 10 927,44 дол. США. Однак, із даної платіжної інструкції не вбачається за можливе ідентифікувати числові значення, які стосуються оцінюваного товару, оскільки призначенням платежу є оплата за: «К25/08/2020, INV. UNM24-0282 від 17.09.2024». Окрім цього, якщо вважати такий документ, як виконання 1 етапу оплати, то слід зазначити що декларантом не надано банківських платіжних документів на виконання 2 етапу оплати, враховуючи, що товар завантажений 24.10.2024 (CMR б/н від 24.10.2024). При цьому invoice UNM24-0282 від 17.09.2024, який виступав підставою для оплати, до митного оформлення не надавався. У той же час до митного оформлення надано proforma invoice UNM24-0282 від 17.09.2024, який Контрактом не передбачається. При цьому, invoice UNM24-0282 від 17.09.2024, який виступав підставою для оплати, до митного оформлення не надавався. У той же час до митного оформлення надано proforma invoice UNM24-0282 від 17.09.2024, який Контрактом не передбачається. Вартість товару відповідно до такої проформи 15193,37 дол.США. Однак, згідно такої проформи, спосіб оплати передбачається у формі передоплати (Pre-Payment) 15193,37 дол. США, Вищевказані розбіжності, не дають можливості здійснити митному органу контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, з огляду на те, що на момент митного оформлення оплата за оцінювані товари вже мала бути здійснена. Відповідно до п. 4 ч.2. ст. 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, с якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
- декларантом умовами поставки задекларовано EXW IZMIR Туреччина. Відповідно до положень Інкотермс - 2010, термін EXW (Ex Works Франко завод (…. назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці. Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, в також за митне очищення товару для експорту. Покупець несе всі витрати та ризики в зв'язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення та зобов'язаний одержати на власний ризик і за власний рахунок будь-яку експортну та імпортну ліцензію або інший офіційний дозвільний документ і виконати, де це належить, усі митні формальності. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 р. за Nє 984/21296, у розділі Б «Складові митної вартості, гривень" зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені частиною десятою статті 58 Кодексу, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання тренспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідь до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). До митного оформлення рахунок Nє324-007604 від 01.11.2024 який містить лише вартість послуги за перевезення. Враховуючи вищевикладене, складові митної вартості (навантаження, митне очищення для експорту) не підтверджено документально та не піддаються обчисленню. Також не враховані транспортно-експедиційні послуги за межами території України, які надавались рівноцінно так само як і на території України.
Стосовно проведених консультацій та джерела для коригування митної вартості митний орган зазначив:
1) у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900796/2 від 31.10.2024: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № UA100330/2024/517920 від 30.09.2024, рівень митної вартості становить 2,63 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».
2) у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900806/2 від 04.11.2024: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД №UA100330/2024/517920 від 30.09.2024, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Сталеві радіатори для систем опалення, панельного типу з неелектричним нагрівом/ Які ввезені орієнтовно в такій же вазі) становить 2,63 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось»
З урахуванням змісту оскаржуваних рішень позивач подав нові митні декларації № 24UA209170092365U7 та №24UA209170093395U4 за якими було проведено митне оформлення товарів з урахуванням оскаржених рішень щодо коригування (збільшення) митної вартості товарів.
Не погоджуючись із оскаржуваними рішеннями позивач в порядку ч. 8 ст. 55 МК України надав відповідачу Додаткові письмові пояснення за вих № 105 від 03.12.2024 у яких надав детальні письмові пояснення стосовно особливостей оплати фактурної вартості замовленого товару. На підтвердження своїх доводів позивач просив долучив до митного оформлення такі документи:
- проформа-інвойс UNM24-0265 від 29.08.2024;
- проформа-інвойс UNM24-276 від 13.09.2024;
- комерційний інвойс FT0202400000071 від 27.08.2024;
- митна декларація 24UA209170073091U2 від 04.09.2024;
- комерційний інвойс FT02024000000090 від 12.09.2024;
Львівська митниця у своєму листі за вих. №7.4-2/15-02/13/33278 від 05.12.2024 відмовила позивачу у скасуванні оскаржуваних рішень про коригування митної вартості. Свою відмову мотивувала таким.
В частині підтвердження складової митної вартості товарів (транспортні витрати) митний орган звернув увагу на наступне:
- для підтвердження транспортних витрат як складової митної вартості товарів, до вказаного митного оформлення надано рахунок на оплату №КТ24-01769 від 30 жовтня 2024 виставленого ФОП ОСОБА_2 . Із вказаного рахунку фактури вбачається, що такий виставлений на виконання договору-заявки №КТ24-01769 від 18.10.2024. У той же час наданий до митного оформлення договір-заявка №КТ24-01769 від 18.10.2024 не містить підпису та печатки Замовника, що не дозволяє здійснити перевірку та підтвердити числові значення вказані в такому документі.
- також у рахунку-фактурі міститься пункт витрат "транспортно-експедиційні послуги, по території України" (1000 грн). Однак, як вбачається, ФОП ОСОБА_3 надано послуги також при перевезенні поза межами території України. Однак, відповідні витрати щодо транспортно-експедиційних послуг поза територією України в рахунку відсутні та до митної вартості товару не додавалися.
- додатково наданими документами та поясненнями не спростовано зауваження, що зазначені в графі 33 рішення в частині того, що в гр. 23 CMR 2601 зазначено ФОП ОСОБА_1 , хоча в рахунку на оплату №КТ24-01769 від 30 жовтня 2024 договірні відносини укладені з ФОП ОСОБА_2 .
- слід звернути увагу, що додаток No1 від 28.09.2020 до Контракту вгорі аркушу містить запис "page 1 of 3", проте до митного оформлення надано документ лише на 1 аркуші. У преамбулі посаду представника продавця Mehmet Unlusoy вказано як Chief executive officer. Натомість, у самому Контракті (датований 25.08.2020, місяць перед додатком 1) та додатку 2 (датований 20.10.2020, місяць після додатку 1) посада цієї ж особи вказана як Chairman of the Board. В своїй сукупності ці факти викликають сумніви щодо автентичності поданого документа.
- додатком No2 від 20.10.2020 внесено зміни до пункту 2 Контракту. Зокрема, тепер п. 2.3. містить посилання на "план відбору товарів", а також "дотримання умов співпраці". У жодному іншому з пунктів контракту не обумовлюються зобов'язання сторін щодо укладання "плану відбору товарів" та необхідності його дотримання. В сукупності ці фактори можуть вказувати на існування інших домовленостей між контрагентами, що не окреслені в поданих до митного оформлення документах.
Щодо викладених обставин в частині виконання розрахунків з контрагентом митний орган зазначив таке:
- надані Вами додаткові документи не дають можливості здійснити митному органу контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, з огляду на те, що ряд наданих Вами документів не стосується жодного із митних оформлень, за якими здійснювався контроль правильності визначення митної вартості, а інша частина документів, а саме документи про здійснення оплат, не містять однозначних відомостей, які б безапеляційно вказували як на виконання умов контракту так і можливість віднесення таких сум оплати до конкретних поставок;
- із наданих пояснень слід розуміти, що наданий комерційний інвойс являється документом, який сформований виключно з метою виконання поставки товару та здійснення митних процедур. У свою чергу такий документ містить інформацію, яка у свою чергу суперечить інформації у документах на підставі яких такий комерційний інвойс нібито складений, зокрема в частині зазначення вартості товару який підлягає оплаті та способів виконання такої оплати;
- пояснення та додаткові документи щодо об'єднаної проформа-інвойс UMN24-0265-0276 від 29.08.2024 викликає ряд сумнівів і достовірності таких. Так за наданими додатковими поясненнями вказана проформа інвойс, що складена 29.08.2024 фактично являється узагальненням проформ-інвойсів UNM20-0265 та UMN24-0276. У свою чергу, проформа № UMN24-0276 складена 13.09.2024, тобто на 15 днів пізніше складення об'єднаної проформи від 29.08.2024, до якої така нібито увійшла, що фактично є неможливим. При цьому, якщо слідувати наданим поясненням, то такі документи уже існували на момент митного оформлення, при цьому до митного оформлення, у тому числі на вимогу митного органу такі не подавалися. У той же час, надані пояснення не підтверджуються жодними із належних документів, які б стосувалися конкретної партії товару. Також до жодної із митних декларацій, контроль правильності визначення митної вартості товарів, за якими здійснювався не надано будь-якого додатку/ів до контракту, яким вносились зміни до умов Контракту, зокрема в частині виконання оплати чи здійснення платежів, процедуру замін чи об'єднання інвойсів, можливості оплати за попередній період ідентифікуючою ознакою яких для Продавця буде митна декларація, що оформлена на території України. Фактично єдиною обставиною вірності визначення митної вартості товару згідно наданих пояснень, являється подібність сум здійснених оплат між різними поставками, включно і тими які не являються предметом Вашого листа. Фактично єдиною обставиною вірності визначення митної вартості товару згідно наданих пояснень, являється подібність сум здійснених оплат між різними поставками, включно і тими які не являються предметом Вашої заяви;
- згідно комерційного інвойсу передбачено, що вартість товару 33862,0200 доларів США, які оплачуються у два етапи: 1 - по передоплаті, не більше 70% (22788,44 дол. США); 2 - залишок сум після завантаження не пізніше 4 робочих днів (11 093,58 дол. США). Відповідно до CMR №2601 від 24.10.2024 року вбачається, що товар завантажений 24.10.2024 року. Таким чином, чотирьох (4) денний строк на виконання 2-го етапу оплати сплинув 30.10.2024 (із урахуванням робочих днів). При цьому, як зазначено вище для оформлення товару первинно подана митна декларація №24UA209170092157U6 від 31.10.2024. Тобто станом на момент подання даної митної декларації, а також станом на момент випуску товарів у вільний обіг відповідно до митної декларації №24UA209170092157U6 від 31.10.2024 - вартість за товар підлягала оплаті у повному обсязі. Однак, відповідних платіжних документів, які підтверджують вказану обставину митному органу не надано та із Вашими листами не надходили;
- при цьому, щодо ряду описок чи помилок, про які вказуються у наданих пояснення, відсутні будь-які підтверджуючі документи, про виправлення або усунення таких, що дозволило б належним чином встановити достовірність та належність інформації, що вказані в таких документах.
Не погоджуючись із оскаржуваними рішеннями про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду із позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спірні правовідносини врегульовані приписами МК України, який визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, зокрема, відомості про фактурну вартість товарів; митну вартість товарів та метод її визначення (п.п. «є» та п.п. «ж» п. 5 ч. 8 ст. 257 МК України).
Згідно ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України). Згідно ч. 4-5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари - тобто загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч. 2-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу, а саме: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1-3 ст. 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом (ч. 4 ст. 57 МК України).
Декларант який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний, зокрема подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України).
Приписи ст. 53 МК України визначають вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. За змістом ч. 2 вказаної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов'язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 МК України).
Положення ч. 2 ст. 55 МК України визначають, що письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 55 МК України вказане рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Такими випадками згідно ч. 6 ст. 54 МК України є: 1) невірно проведений декларантом розрахунок митної вартості; 2) неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У випадку незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів (ч. 7 ст. 55 МК України).
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються (ч. 8 ст. 55 МК України).
Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішення про коригування митної вартості товарів в частині обґрунтування сумніву в заявленій декларантом митній вартості, суд виходить з наступного.
Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:
- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;
- МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього кодексу;
- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.
Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов'язана встановити та чітко викласти обставини, які свідчать про:
- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;
- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.
При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.
Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
Поряд з цим єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:
1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;
2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;
3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору);
4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Предметом спірних правовідносин є законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів. Позивач вважав, що зауваження, які висловив митний орган - безпідставні, а другорядний метод визначення митної вартості товарів - застосований незаконно.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Стосовно зауважень митного органу у оскаржуваних рішеннях про непідтвердження усіх числових значень витрат на транспортування товару згідно з умовами поставки EXW згідно Incoterms (зокрема в частині навантаження товару та митного очищення для експорту) суд встановив, що відповідно до п. 2.1 Контракту №25/08/2020 в редакції Додатку №2 від 20.10.2020 року вартість товару і умови поставки окреслюються у відповідності з торговою формулою EXW IZMIR у відповідності з «Incoterms 2010» згідно домовленостей. В вартість товару входить: тара, в якій поставляється товар, вартість сертифікату, митні і брокерські послуги в країні Продавця, а також завантажувальні роботи.
Відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
В цьому випадку суд встановив, що в силу приписів п. 2.1 Контракту №25/08/2020 витрати на навантаження товару та митного очищення для експорту входили покладалися на продавця, а їх розмір зараховувався до розміру фактурної вартості придбаного товару. На підставі цього суд погоджується із доводами позивача про те, що він не мав додатково декларувати розмір транспортних витрат на навантаження товару та митного очищення для експорту. Отже, вказане зауваження митного органу є безпідставним.
Стосовно зауважень митного органу у оскаржуваних рішеннях та в листі за вих. №7.4-2/15-02/13/33278 від 05.12.2024 щодо непідтвердження числових значень фактурної вартості товарів суд встановив наступне.
Відповідно до п. 2.1 та п. 3.1 Контракту №25/08/2020 Продавець продає Покупцеві товар за цінами, вказаними в фактурах до кожної поставки, а Покупець оплачує товар на умовах вказаних в рахунках-фактурах (інвойсах) до кожної окремої поставки. При цьому вказані приписи Контракту №25/08/2020 згадують лише поняття «інвойс», що залишало для сторін простір для власного розсуду у документальному та бухгалтерському оформленні оплат за поставку товарів.
У письмових поясненнях за вих №. 105 від 03.12.2024 (в порядку ч. 8 ст. 55 МК України) Товариство повідомило митному органу особливості оплати фактурної вартості товарів, які полягають в наступному: 1) продавець формує проформу-інвойс, на підставі якої формується комерційний інвойс; 2) в деяких випадках проформи-інвойси можуть формуватися на підставі декількох інших проформ-інвойсів, таким проформам-інвойсам присвоюється об'єднаний номер; 3) комерційний інвойс може формуватися на підставі декількох проформ-інвойсів; 4) одним платежем Товариство платило Продавцю як передоплату за одним інвойсом так і післяоплату за іншим. Для кращого розуміння та бухгалтерського обліку в деталях платежу Товариство вказувало посилання на проформу-інвойс (за яким здійснювалась передоплата) та номер митної декларації (що означало здійснення післяоплати за іншим інвойсом, товар за яким вже ввезений на митну територію Україну про що створену відповідну митну декларацію).
Насамкінець, Товариство повідомило, що в усіх випадках поставки товару здійснило передоплату, однак наразі не здійснило післяоплату.
Стосовно поставки в межах митної декларації 24UA209170092157U6 (Рішення про коригування № UA209000/2024/900796/2 від 31.10.2024) суд з'ясував, що для поставки товару продавець оформив проформу-інвойс UNM24-0265/276 від 29.08.2024 та рахунок-фактуру (комерційний інвойс) № FT02024000000137 від 23.10.2024 на суму 33 862,02 дол. США. Згідно з цими документами позивач повинен був здійснити передоплату на суму 22 788,44 дол. США.
Проформа-інвойс UNM24-0265/276 від 29.08.2024 була результатом об'єднання двох проформ-інвойсів: UNM24-0265 від 29.08.2024 на суму 17 867,19 дол. США та UNM24-276 від 13.09.2024 року на суму 14 697,77 дол. США. При цьому під час формування об'єднаної проформи-інвойсу продавець та покупець вирішили збільшити обсяг замовлення, внаслідок чого об'єднана проформа-інвойс UNM24-0265/276 від 29.08.2024 містила товар на більшу суму - 33 862,02 дол. США.
Позивач в порядку ч. 8 ст. 55 МК України долучив до митного оформлення вказані документи та повідомив митний орган про згадані обставини формування об'єднаної проформи-інвойсу.
До митного оформлення Товариство надало Банківський SWIFT документ № 240830/002604844 від 30.08.2024 на суму 12 500,00 дол. США та Банківський SWIFT документ № 240916/002623285 від 16.09.2024 на суму 16 682,11 дол. США.
З гр. 70 Банківського SWIFT документа № 240830/002604844 від 30.08.2024 на суму 12 500,00 дол. США вбачається, що така оплата стосується документу «К25/08/2020 DD 25.08.2020» та «INV. UNM24-0265 DD 29.08.2024». Вище суд встановив, що ці документи - Контракт №25/08/2020 та проформа-інвойс UNM24-0265 від 29.08.2024, зміст якого відноситься до поставки товару в межах митної декларації 24UA209170092157U6, оскільки на зміст цієї проформи-інвойсу входить в обсяг змісту об'єднаної проформи-інвойсу UNM24-0265/276 від 29.08.2024 на підставі якого було сформовано комерційний інвойс № FT02024000000137 від 23.10.2024.
В свою чергу гр. 70 Банківського SWIFT документа № 240916/002623285 від 16.09.2024 на суму 16 682,11 дол. США містить посилання на «K25/08/2020 DD 25.08.2020», «MD 24UA209170073091U2 DD 04.09.2024», «INV. UNM24-0265 DD 29.08.2024», та «INV. UNM24-0276 DD 13.09.2024».
З гр. гр. 22, 31, 44 митної декларації 24UA209170073091U2 вбачається, що така складена на підставі рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900684/2 від 04.09.2024 в межах поставки товару за інвойсом № FT0202400000071 від 27.08.2024, згідно з яким Товариство повинно було здійснити післяоплату в розмірі 1 218,28 дол. США. Крім цього Товариство повідомило митний орган, що в гр. 70 Банківського SWIFT документа № 240916/002623285 від 16.09.2024 міститься описка в частині посилання на «INV. UNM24-0265 DD 29.08.2024», замість цього малося на увазі комерційний інвойс № FT02024000000090 від 12.09.2024, згідно з яким необхідно було здійснити післяоплату на суму 5 175,39 дол. США.
Суд встановив, що Товариство в порядку ч. 8 ст. 55 МК України долучило до митного оформлення митну декларацію 24UA209170073091U2 інвойси № FT0202400000071 від 27.08.2024 та № FT02024000000090 від 12.09.2024 й повідомило наведені вище обставини.
Враховуючи наведені пояснення суд встановив, що банківський SWIFT документ № 240916/002623285 від 16.09.2024 містить, серед іншого, посилання на «INV. UNM24-0276 DD 13.09.2024», під цим документом мається на увазі проформа-інвойс UNM24-0276 від 13.09.2024, зміст якого відноситься до поставки товару в межах митної декларації 24UA209170092157U6, оскільки на зміст цієї проформи-інвойсу входить в обсяг змісту об'єднаної проформи-інвойсу UNM24-0265/276 від 29.08.2024 на підставі якого було сформовано комерційний інвойс № FT02024000000137 від 23.10.2024.
Суд враховує, що банківський SWIFT документ № 240916/002623285 від 16.09.2024 на суму 16 682,11 дол. США в частині 1 218,28 дол. США та в частині 5 175,39 дол. США стосується оплат за іншими поставками товару (через посилання на «MD 24UA209170073091U2 DD 04.09.2024» та комерційний інвойс № FT02024000000090 від 12.09.2024). Отже, цей банківський SWIFT документ стосується поставки товару в межах митної декларації 24UA209170092157U6 лише на суму 10 288,44 дол. США (16 682,11 - 1 218,28 - 5 175,39).
Таким чином за обома банківськими SWIFT документами № 240830/002604844 від 30.08.2024 та № 240916/002623285 від 16.09.2024 Товариство сплатило за поставку товарів за проформою-інойсом №UNM24-0265/276 від 29.08.2024 та комерційним FT02024000000137 від 23.10.2024 - 22 788,44 дол. США (12 500 дол. США + 10 288,44 дол. США), що відповідає сумі передоплати згідно з вказаними проформою-інвойсом та комерційним інвойсом.
В цій ситуації позивач в порядку ч. 8 ст. 55 МК України надав митному органу вичерпні пояснення щодо передоплати фактурної вартості товару в розмірі 22 788,44 дол. США й детально пояснив, що така передоплата була здійснена двома платежами. На підтвердження своїх доводів Товариство надало усі необхідні документи, зокрема й ті, які пояснюють окремі числові значення, які стосуються оплати фактурної вартості за іншими поставками товару, а саме митну декларацію 24UA209170073091U2 від 04.09.2024 разом із комерційним інвойсом № FT0202400000071 від 27.08.2024 - щодо однієї поставки; та комерційний інвойс №FT02024000000090 від 12.09.2024 - щодо іншої). Суд вважає такі документи належними та достатніми доказами, на підставі яких митний орган мав можливість переконатися у дійсності пояснень Товариства. З цих підстав суд не приймає коментарі відповідача про лише «подібність сум здійснених оплат між різними поставками» на які посилається позивач у своїх письмових поясненнях в порядку ч. 8 ст. 55 МК України.
Стосовно поставки в межах митної декларації 24UA209170093177U9 (Рішення про коригування № UA209000/2024/900806/2 від 04.11.2024) суд з'ясував, що для поставки товару продавець оформив проформу-інвойс UNM24-0282 від 17.09.2024 та рахунок-фактуру (комерційний інвойс) № FT02024000000138 від 24.10.2024 на суму 15 193,37 дол. США. Згідно з цими документами позивач повинен був здійснити передоплату на суму 10 972,44 дол. США.
На підтвердження факту оплати фактурної вартості товару позивач до митного оформлення надав банківський SWIFT документ №240918/002625512 від 18.09.2024 на суму 10 972,44 дол. США. Вказаний банківський SWIFT документ в гр. 70 містив посилання на «К25/08/2020, INV. UNM24-0282 від 17.09.2024». Таким чином суд встановив, що вказаний банківський SWIFT документ стосується передоплати фактурної вартості поставленого товару в межах митної декларації 24UA209170093177U9 в розмірі 10 972,44 дол. США, що відповідає змісту проформи-інвойсу UNM24-0282 від 17.09.2024 та рахунка-фактури (комерційного інвойсу) № FT02024000000138 від 24.10.2024.
Таким чином суд встановив, що Товариство в обох випадках митного оформлення надало належні та достатні докази, які підтверджують факт передоплати фактурної вартості товару. Суд відхиляє заперечення митного органу про невчасну післяоплату фактурної вартості Львівська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов'язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 №815/137/17).
Стосовно зауваження митного органу в оскаржуваних рішеннях про те, що в гр.23 CMR зазначено одну особу, хоча згідно договору заявки і рахунку на оплату договірні відносини укладені з іншою особою суд встановив, що на підтвердження перевезення товару позивач надав до митного оформлення, зокрема, Договори-заяви про перевезення №КТ24-01769 від 18.10.2024; №324-007604 від 18.10.2024, з п. 1 яких вбачається, що такий за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування. В той же час, відповідно до ч. 1-2 ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. За наведених міркувань суд погоджується із доводами позивача про те, що в цій ситуації ФОП ОСОБА_4 виступала в якості експедитора, яка мала право залучати інших осіб до здійснення транспортування товару. При цьому суд нагадує, що такі документи як автотранспортні накладні (CMR) не містять в собі відомостей про числові значення складових митної вартості товарів, й складається перевізником, а отже митний орган не може посилатися на окремі неточності у змісті цього документа.
Зауваження митного органу в листі за вих. №7.4-2/15-02/13/33278 від 05.12.2024 стосовно того, що «наданий до митного оформлення договір-заявка не містить підпису та печатки»; «у рахунках на оплату транспортних послуг є пункт витрат «транспортноекспедиційні послуги, по території України. Однак, відповідні витрати щодо транспортно-експедиційних послуг поза територією України в рахунку відсутні та до митної вартості товару не додавалися» та стосовно недоліків змісту Контракту №25/08/2020 суд відхиляє, оскільки митний орган висловив зауваження стосовно тих документів, які він вже досліджував під час первинного митного оформлення й стосовно яких не висловив зауважень у оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів. У своєму відзиві митний орган не пояснює, чому згадані зауваження висловив лише під час повторного (в порядку ч. 8 ст. 55 МК України) дослідження усіх документів, наданих до митного оформлення.
На думку суду, митний орган в такому випадку діє з порушенням вимог п. 2 ч. 2 ст. 2 КАС України. Формування нових зауважень до документів, які митний орган вже розглядав під час митного оформлення, й стосовно яких міг надати такі зауваження, слід розцінювати не як реалізацію повноважень митного органу перевіряти достовірність заявлених числових значень складових митної вартості товарів, а як вчинення дій, спрямованих на коригування митної вартості за будь-яких підстав.
Додатково суд також зазначає, що у всіх наданих до митного оформлення рахунках-фактурах на оплату транспортних послуг встановлювався розмір оплати експедитору за надані ним послуги. Зауваження які стосуються змісту договору-заявки на перевезення (відсутність відтиску печатки позивача) та Контракту №25/08/2020 (відмінність у посаді представника продавця у тексті різних додатках; наявність позначки «page 1 of 3» на додатку до Контракту №25/08/2020, викладеному на одному аркуші) - є формальними, оскільки не стосуються числових значень складових митної вартості товарів. Більше того, зміст Контракту №25/08/2020 готував продавець, а тому позивач не може бути відповідальним за описки, допущені продавцем.
Таким чином суд констатує, що позивач в дотримання вимог ст. 53 МК України надав митному органу усі документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару. Натомість зауваження відповідача жодним чином не є доказами неможливості визнання задекларованої митної вартості та не можуть бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості.
Вказані розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з урахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально. Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідач не спростував та не надав належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу.
Отже, спірні рішення митного органу про коригування митної вартості товару не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними.
Стосовно обраного методу коригування митної вартості суд зазначає таке.
Суд встановив, що при прийнятті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів митний орган застосував другорядний метод коригування за ст. 64 МК України (резервний метод).
Так, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.
Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що митний орган зазначив лише номер, дату митної декларації, та митну вартість за 1 кг товару, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості.
Повертаючись до висновків суду про те, що в цій ситуації не існувало неможливості застосування основного методу визначення митної вартості товару, суд констатує, що митний орган приймаючи оскаржувані рішення та застосовуючи другорядний метод визначення митної вартості товару діяв неправомірно.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
З огляду на все викладене вище та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст.134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з положеннями ч.7, 9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Крім того, на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження підстав, факту понесення та розміру витрат, пов'язаних з розглядом справи, представник позивача надав суду: Договір про надання правничої допомоги №511 від 18 січня 2023 року, укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням «ТІ ЕНД ТІ ПАРТНЕРС»; Рахунок на оплату №04 від 12.02.2025 на 26 000 грн.; акт №03 від 12.02.2025 про надання правової допомоги у відповідності до Договору про надання правничої допомоги № 511 від 18 січня 2023 року.
Відповідно до акту від №03 від 12.02.2025 про надання правової допомоги у відповідності до Договору про надання правничої допомоги № 511 від 18 січня 2023 року року адвокатським об'єднанням виконано наступні роботи:
- Підготовка написання і подача позовної заяви 20 год. на суму 20 000 грн.;
- Підготовка написання і подача відповіді на відзив 6 год. на суму 6 000 грн.;
Як вказано у акті, загальний обсяг наданих послуг становить 26 годин, що в грошовому еквіваленті становить 26 000 грн.
Представник відповідача подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу (вх. №14959 від 21.02.2025 року), де зазначив, що заявлена до відшкодування вартість наданих послуг є завищеною та такою, що не відповідає критеріям співмірності, визначеними ст. 134 КАС України, а відтак підлягає зменшенню.
Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 5 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 та у постанові від 14 липня 2021 року у справі №200/7763/19-а, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним із основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд зазначає, що вказана справа не відноситься до складних справ, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в матеріалах справи документами, підготовка документів в цій справі не потребує великої кількості часу, а тому, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з Львівської митниці на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
Відповідно до ст. 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 9 455,50 грн.
Керуючись ст.ст. 72,77, 90, 94, 139, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд,-
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технопласт» (адреса: вул. Городоцька, 282В, м. Львів, 79040; код ЄДРПОУ -25547113) до Львівської митниці (адреса: вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79007; код ЄДРПОУ -43971343) про визнання протиправним та скасування рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900796/2 від 31.10.2024; № UA209000/2024/900806/2 від 04.11.2024.
Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технопласт» (адреса: вул. Городоцька, 282В, м. Львів, 79040; код ЄДРПОУ -25547113) судовий збір в сумі 9 455,50 грн.
Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технопласт» (адреса: вул. Городоцька, 282В, м. Львів, 79040; код ЄДРПОУ -25547113) 6000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяКарп'як Оксана Орестівна