справа№380/9735/25
30 жовтня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 13814885) щодо відмови у формуванні подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про повернення мені, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), помилково (безпідставно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 20700 (двадцять тисяч сімсот) грн, згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № ПНЗ180630 від 18.09.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 13814885) відповідно до Порядку повернення (переказу) коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, сформувати та подати запит на повернення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості у розмірі 20 700 (двадцять тисяч сімсот) гривень, сплаченої згідно з квитанцією на платіжне доручення на переказ готівки № PNZ180630 від 18.09.2024;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну юридичну допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень та судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Позивач зазначає, що вперше придбав житло та при укладенні договору безпідставно (помилково) сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного ним майна. Позивач вважає, що має право на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості квартири у розмірі 20700,00 грн., а тому звернувся до суду.
Ухвалою від 19.05.2025 суддя відкрила спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення сторін.
06.06.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 45582ел), у якому проти задоволення позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що у зв'язку з набранням чинності 26.09.2020 змін, внесених постановою КМ України «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» №866 від 23.09.2020 долучені до заяви документи не підтверджують факту придбання нерухомого майна вперше, тому підстави для формування подання про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів відсутні.
Щодо клопотання, поданого відповідачем 03.06.2025 про залишення позову без розгляду, то суд зазначає, що таке є необґрунтованим і відтак, задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оскільки відсутні обґрунтовані клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
18.09.2024 між позивачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А. та зареєстрований в реєстрі за № 14283. Відповідно до договору позивач набув право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі продажу, що становить 20700,00 грн., згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № ПНЗ180630 від 18.09.2024.
21.03.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою, в якій просив повернути безпідставно сплачений збір у розмірі 1% від вартості квартири.
За результатами розгляду зазначеної заяви відповідач листом від 08.04.2025 повідомив, що у зв'язку з набранням чинності 26.09.2020 змін, внесених постановою КМ України "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" № 866 від 23.09.2020 долучені до заяви документи не підтверджують факту придбавання нерухомого майна вперше, тому підстави для формування подання про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів відсутні.
Виходячи з наявності підстав для повернення помилково сплаченого до бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.1997 (далі - Закон № 400/97).
Законом України від 15.07.1999 № 967-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», що набрав чинності 19.08.1999, ст. 1 Закону № 400/97, що визначає перелік платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, доповнено п. 9 такого змісту: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення першої групи основних фондів згідно із Законом України Про оподаткування прибутку підприємств.
Отже, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону №400/97 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є в тому числі фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, - за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. У статті 2 Закону №400/97 зазначено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Аналогічні за змістом норми передбачені пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).
Згідно з п. 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів встановлена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів. Цей Порядок розроблений на виконання ст. ст. 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України та затверджений наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).
Відповідно до п. 5 глави I Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Згідно з п. 10 Порядку №787 заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів, з урахуванням норм частини другої статті 255 Цивільного кодексу України.
Пунктом 18 Порядку №1740 визначено, що облік сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій ведеться відповідно до законодавства. Повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до частини сьомої статті 45 Бюджетного кодексу України перелік податків і зборів та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна сплачується платником податку на бюджетні рахунки місцевих органів Державної казначейської служби України за місцезнаходженням майна за кодом бюджетної класифікації 24140500.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 затверджені деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, в тому числі затверджено перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Відповідно до цього переліку контроль за справлянням надходжень за кодом бюджетної класифікації 24140500 закріплено за органами Пенсійного фонду України.
23.09.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 866 Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (далі - Постанова №866), відповідно до якої, серед іншого, доповнив Порядок №1740, а саме: п. 15-2 п.п. п.п. "в" і "г", відповідно до яких збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
"в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.".
Пункт 15-3 доповнено абзацом такого змісту:
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах "в" і "г" пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Постанова №866 набрала чинності 26.09.2020.
Таким чином, починаючи з 26.09.2020 шляхом внесення змін до Порядку №1740 держава створила дієвий механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше (та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого житла), може не сплачувати збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу такого житла.
Для цього фізична особа подає нотаріусу:
1) заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
2) відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло,
3) дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
За умови отримання від фізичної особи перелічених документів нотаріус на підставі абз 4 п. 15-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то така особа вправі скористатися таким самим порядком вже після посвідчення нотаріусом договору купівлі-продажу житла, подавши територіальному органу ПФУ визначені підпунктами в п. 15-2 Порядку № 1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують наявність підстав для звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Зазначений висновок висвітлений у постанові Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №280/9714/20.
Як зазначено позивачем в позовній заяві, він не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розумінні п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, оскільки придбав нерухоме майно вперше.
Так, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, сформованої 07.02.2025, позивач є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою АТ «Державний ощадний банк України» від 22.10.2024 №40 позивач у списках громадян, які мають право на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1 . не значиться.
Досліджені судом документи відповідають вимогам, визначеним підпунктом в п. 15-2 Порядку №1740, необхідним для прийняття рішення про формування подання про повернення заявнику сплачених коштів на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 20700,00 грн.
Таким чином, відповідач протиправно відмовив позивачу у формуванні подання до ГУ ПФУ у Львівській області про повернення позивачу з Державного бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
З урахуванням викладеного, для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 20700,00 грн., що підтверджується квитанцією від 18.09.2024.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, позов необхідно задовольнити.
Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Щодо витрат позивача на професійну правову допомогу, то суд вказує таке.
За змістом ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За правилами ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно зі ст. 30 Закону №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
За вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вже було зазначено вище, ч. 1 ст. 139 КАС України визначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).
Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
До матеріалів справи на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:
- договір про надання правничої допомоги №050525/1 від 05.05.2025, укладений між позивачем та адвокатом Василюком Б.І.;
- акт про надання, оплату правничої допомоги №1 до договору № 050525/1;
Доказів фактичної оплати витрат на професійну правову допомогу позивачем не надано, як не надано свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, ордера та інших документів, які б підтверджували, що адвокатом Василюком Б.І. здійснювалось представництво інтересів позивача в цій справі або вчинялись будь-які дії в інтересах позивача.
Дослідивши вказані вище письмові докази, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що адвокатом Василюком Б.І. здійснювалось представництво інтересів позивача в цій справі або вчинялись будь-які дії в інтересах позивача.
Зокрема, позов підписаний і поданий самим позивачем, як і запит про надання інформації до ГУ ПФУ у Львівській області. Орден на представництво інтересів позивача в цій справі адвокатом Василюком Б.І. відсутній. Матеріали справи також не містять інформації про те, який об'єм послуг вказаним адвокатом було надано позивачу в межах цієї справи.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відтак, витрати на професійну правничу допомогу, якщо такі і були, повинен понести позивач.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13814885) відповідно до Порядку повернення (переказу) коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, сформувати та подати запит на повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості у розмірі 20700 (двадцять тисяч сімсот) гривень рівно, сплаченої згідно з квитанцією на платіжне доручення на переказ готівки № PNZ180630 від 18.09.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок. судових витрат у вигляді судового збору.
Інші судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 30.10.2025.
Суддя Потабенко В.А.