30 жовтня 2025 рокусправа № 380/22718/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (вул. Перфецького 19, м. Львів, код ЄДРПОУ 41239834), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, у якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить суд:
1. Визнати протиправними дії Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції щодо затримання 29.10.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та його доставки працівниками патрульної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо:
2.1 тримання ОСОБА_1 на території ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2.2. примусової доставки ОСОБА_1 до Клінічної міської лікарні № 8 м. Львова для примусового проходження ним медичного огляду;
2.3. примусового перевезення ОСОБА_1 до Рівненської області для проходження навчання.
3. Визнати протиправним та скасувати наказ № 230 від 30.10.2024 року про присвоєння ОСОБА_1 військово-облікової спеціальності 790702А (старший водій) та зарахування на службу до військової частини НОМЕР_5 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29.10.2024 року прямуючи на роботу, він був затриманий двома працівниками поліції та двома працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після чого, позивач тримався на території ІНФОРМАЦІЯ_3 в АДРЕСА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , без його згоди. Пізніше, у супроводі працівників вказаного ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач, без супроводу поліцейських, був примусово доставлений до Клінічної міської лікарні № 8 м. Львова, де в примусовому порядку пройшов медичний огляд. Після чого, одразу, в примусовому порядку був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 в супроводі працівників вказаного ІНФОРМАЦІЯ_4 де продовжилось його протиправне тримання. В цей же день, 29.10.2024 року орієнтовно о 21 год. 00 хв., позивача було поміщено в мікроавтобус та вивезено з території ІНФОРМАЦІЯ_3 в сторону Рівненської області. 30.10.2024 року позивач надіслав на телефон адвоката фотокопію свого військового квитка, з якого стало відомо, що позивача наказом № 230 від 30.10.2024 року було приписано до Військової частини НОМЕР_5 за військово-обліковою спеціальністю 790702А (старший водій). 30.10.2024 року позивач, в телефонному режимі, повідомив адвокату про те, що у військовій частині йому повідомили, що його фактично призначено водієм мінометного розрахунку. Вважає, що працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 та Управління патрульної поліції у Львівській області було грубо порушено процедуру мобілізаційних заходів, що свідчить про протиправність вчинених дій.
Вказані порушення вчиненні у формі:
незаконного затримання позивача працівниками поліції, оскільки працівники поліції перебуваючи у групі оповіщення разом з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 не мали на це право без проведення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 дій спрямованих на оформлення та вручення позивачу повістки та без фіксації відмови позивача від отримання повістки відповідним актом про відмову.
незаконного тримання позивача на території ІНФОРМАЦІЯ_3 його працівниками, фактично продовжуючи незаконне адміністративне затримання позивача, перевищуючи при цьому свої повноваження, оскільки в силу положень чинного законодавства України працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 ними не наділені.
незаконного примусового доставлення позивача працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 до Клінічної міської лікарні № 8 м. Львова для примусового проходження ним медичного огляду, оскільки положення чинного законодавства України не передбачають примусову доставку військовозобов'язаного до медичних установ з метою проходження медичного огляду (ВЛК). Що вказує на перевищення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 своїх повноважень.
Незаконного перевезення позивача до Рівненської області для проходження навчання та присвоєння позивачу військово-облікової спеціальності 790702А (старший водій) та зарахування на службу до військової частини НОМЕР_5 згідно наказу № 230 від 30.10.2024 року, оскільки зазначеним діям передують протиправні дії з боку працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою суду від 12.11.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 18.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 16.01.2024 замінено неналежного відповідача - Головне управління Національної поліції у Львівській області на належного відповідача - Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції.
Відповідач-1, ІНФОРМАЦІЯ_5 , правом на подання відзиву, передбаченим ст. 162 КАС України, не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив. Відповідач належним чином був повідомлений про відкриття провадження у справі, що підтверджується довідкою від 19.11.2024 про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.
Відповідач-2, Управління патрульної поліції у Львівській області, щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що жодного адміністративного затримання відносно позивача працівниками поліції здійснено не було, адже позивач добровільно погодився проїхати із працівниками патрульної поліції до відповідного РТЦК. Тобто, позивача патрульні поліцейські не затримували, а лише запросили проїхати до відповідного РТЦК, на що останній абсолютно добровільно погодився, тому, не було необхідності у здійсненні відносно відповідача адмінзатримання. Відтак, неправдивими є доводи представника про те, що позивач без його добровільної згоди був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вказує, що під час здійснення заходів щодо оповіщення військовозобов'язаних та резервістів спільно з представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, 29.10.2024 працівники поліції, у відповідності до норм чинного законодавства, здійснили перевірку військово-облікового документа у позивача та з'ясували, що останній, ймовірно, не уточнив свої персональні дані до 16.07.2024. Відтак, в діях позивача було виявлено ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП. Даний факт підтверджується й рапортом командира роти №2 батальйону №3 Управління капітана поліції ОСОБА_2 , у якому вказано: «...відносно ОСОБА_1 надійшло звернення з ІНФОРМАЦІЯ_6 про необхідність доставлення його до вищевказаного ТЦК та СП, оскільки наявні ознаки вчинення адмінправопорушення, передбаченого ст. ст. 210, 210-1 КУпАП...». позивачеві було запропоновано проїхати до відповідного РТЦК задля з'ясування усіх обставин справи, на що він у добровільному порядку погодився. Вважає необґрунтованими доводи представника позивача про те, що в даному випадку, в обов'язковому порядку повинно було здійснюватись адміністративне затримання позивача, адже, у ст. 260 КУпАП вказано, що у випадках, передбачених законами України допускаються адміністративні затримання особи. Тобто, таке затримання допускається, проте, не є обов'язковим. Отож, в даному, не було необхідності у тому, щоб в примусовому порядку здійснювати таке затримання позивача. Також, про добровільність доставлення позивача працівниками поліції у відповідний РТЦК, свідчить й запис солдата ОСОБА_3 на відповідному рапорті, а саме: «...Запрошено до Сихівського РТЦКта СП...».
Відповідач-2 також зазначає, що жодного затримання позивача патрульними не здійснювалось, відтак, не було й необхідності та обов'язку складення протоколу затримання відносно позивача, а також не було підстав та необхідності повідомляти відповідний центр безоплатної правової допомоги про запрошення позивача до РТЦК. Беручи до уваги те, що позивач не заперечував щодо з'ясування всіх обставин безпосередньо в приміщенні відповідного РТЦК, поліцейські, керуючись ч. 5 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію» абсолютно законно та правомірно доставили останнього до РТЦК. Окрім того, згідно ч. 1 ст. 235 КУпАП саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 210-1 КУпАП, тому, за усі подальші дії, які були вчинені відносно позивача після доставлення його до РТЦК, несуть відповідні працівники цього ж таки РТЦК, а не Управління. Тобто, немає жодних підстав для визнання дій поліцейських протиправними.
Звертає увагу, що працівники поліції здійснювали відповідну відеофіксацію під час перевірки військово-облікового документу у позивача та факту запрошення та доставлення останнього до РТЦК, проте, у зв'язку із закінченням строків зберігання відповідних відеозаписів (30 діб) згідно пп. 1 п. 3 р. VIII Наказу МВС «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» від 18.12.2018 №1026, такі записи не є збереженими. Вважає, що відсутність відеозаписів, у зв'язку із закінченням строків зберігання таких, не спростовує факту правомірності дій патрульних поліцейських. Просить відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача, в спростування заперечень відповідача, висловлених у відзиві на позовну заяву, подав до суду відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 24.04.2025 залучено до участі у справі Військову частину НОМЕР_3 як співвідповідача. Розгляд справи розпочато спочатку.
Представник Військової частини НОМЕР_3 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому щодо задоволення позову заперечив. Зазначає, що 30 жовтня 2024 року ОСОБА_1 представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки був доставлений на пункт прийому особового складу військової частини НОМЕР_3 , розташований у районі населеного пункту АДРЕСА_3 .
Вказує, що Військова частина НОМЕР_3 не уповноважена здійснювати перевірку підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення, а тому не відомо, чи у дійсності ОСОБА_1 на момент призову на військову службу мав право на відстрочку.
Оскільки надані представниками ТЦК та СП документи, які стосувалися ОСОБА_1 , зауважень не викликали, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 30.10.2024 №230 солдат ОСОБА_1 , якого було призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, ІНФОРМАЦІЯ_7 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» та призначено на посаду старшого водія 1 гранатометного відділення гранатометного взводу НОМЕР_6 механізованого батальйону, з 30 жовтня 2024 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , на всі види забезпечення і вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
Зауважує, що ОСОБА_1 вважається таким, що 04.12.2024 самовільно залишив територію військової частини (витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 05.12.2024 №268); 23.12.2024 звільнений з раніше займаної посади і виведений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 (витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 23.12.2024 №288).
Крім цього представник зазначає, що скасування наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 30.10.2024 №230 в частині, що стосується позивача, формально призведе до заперечення самого факту проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_3 (оскільки позивач буде вважатися таким, що не призивався на військову службу і не зараховувався до списків особового складу військової частини), і, як наслідок, потягне за собою необхідність скасування усіх індивідуальних актів, які були видані у військовій частині НОМЕР_3 в частині, що стосується позивача (накази про виплату грошового забезпечення, накази про переміщення до районів виконання завдань за призначенням тощо). Як наслідок, усі індивідуальні акти, які були видані у військовій частині НОМЕР_3 з приводу дій/подій, до яких був долучений позивач, не будуть відображати дійсного стану справ. Просить відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
29.10.2024 працівниками патрульної поліції та ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час проведення заходів щодо оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, здійснено перевірку військово-облікових документів позивача, під час якої з'ясовано, що позивач ймовірно не уточнив свої персональні дані до 16.07.2024. Позивачу було запропоновано проїхати до відповідного РТЦК для з'ясування усіх обставин справи.
Позивач, спільно із працівниками патрульної поліції та РТЦК прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних.
В подальшому позивач пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 та постановою ВЛК був визнаний придатним до військової служби, що підтверджується довідкою №283/4480 від 29.10.2024.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.10.2024 №291 позивача призвано на військову службу, виключено з обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 та направлено у команду НОМЕР_3 згідно поіменного списку №20424.
Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 30.10.2024 №230, солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, призначено на посаду старшого водія 1 гранатометного відділення гранатометного взводу НОМЕР_6 механізованого батальйону, ВОС-790702А, та з 30.10.2024 зараховано до особового складу на всі види забезпечення.
Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо призову на військову службу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно ч. 7 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Пунктом 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).
Статтею 1 Закону № 389-VIII визначено, шо воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
За приписами частини першої статті 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, тобто з урахуванням змін внесених Законом України від 11.04.2024 № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», чинних з 18.05.2024).
Відповідно до статті 1 цього Закону, мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Цей Порядок визначає:
механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів;
процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;
процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;
організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;
процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно п. 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, зокрема, визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 2 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу» та цим Порядком.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.
Згідно п. 6 Порядку №560 призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Відповідно до п. 12 Порядку №560 виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад з отриманням розпорядження відповідного голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов'язаних районного (міського) територіального центру комплектування:
забезпечують доведення до підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, а також населення розпорядження керівника місцевої держадміністрації (військової адміністрації) або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов'язаних районного (міського) територіального центру комплектування;
видають акти про проведення оповіщення резервістів та військовозобов'язаних, у яких зазначаються підстава та мета видання, перелік осіб, які підлягають оповіщенню, дата, час та місце їх прибуття, способи доставки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який надіслав розпорядження, відповідальні особи за здійснення оповіщення, порядок здійснення контролю за оповіщенням та прибуттям військовозобов'язаних, інші питання;
здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні резервістів та військовозобов'язаних за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання шляхом вручення повісток під їх особистий підпис;
повідомляють письмово у триденний строк районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про результати оповіщення та виконання резервістами та військовозобов'язаними вимог законодавства;
невідкладно письмово повідомляють відповідному районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про резервістів та військовозобов'язаних, які відмовилися від отримання повісток;
забезпечують прибуття резервістів та військовозобов'язаних шляхом їх перевезення від дільниць оповіщення до пунктів збору районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або військових частин;
інформують щотижня відповідний районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про прибулих внутрішньо переміщених осіб та їх адресу місця проживання;
здійснюють на відповідній території інформаційне забезпечення призову резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації.
Під час здійснення заходів оповіщення представника (представників) виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад супроводжує поліцейський відповідно до розпорядження голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації (військової адміністрації). Повістки резервістам та військовозобов'язаним вручає уповноважена на це особа із складу групи оповіщення. У разі коли до складу групи оповіщення входить представник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повістку резервісту або військовозобов'язаному вручає представник такого центру.
Представник позивача у позовній заяві стверджує, що 29.10.2024 позивач був незаконно затриманий працівниками поліції; незаконно утримувався на території ІНФОРМАЦІЯ_3 ; незаконно примусово був доставлений до Клінічної міської лікарні №8 м. Львова для примусового проходження ним медичного огляду; незаконно був перевезений до Рівненської області для проходження навчання та присвоєння військово-облікової спеціальності.
Механізм перевірки документів в осіб під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану визначено Порядком перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1456.
Правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України Про основи національного спротиву, Про правовий режим воєнного стану, Про оборону України, Про національну безпеку України, Про Національну поліцію, Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України, указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.
Перевірка документів в осіб здійснюється лише після введення воєнного стану в межах території та у строки, зазначені в Указі Президента України про введення воєнного стану, на підставі наказу військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення). Зазначеним наказом призначається комендант, визначаються його завдання, повноваження із забезпечення єдиного управління визначеними силами та засобами Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДПС, ДМС, ДСНС, військових адміністрацій (у разі їх утворення) та координації їх дій під час здійснення заходів особливого режиму.
Право на проведення перевірки документів в осіб надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.
Пунктом 54 Порядку №560 визначено, що
Під час перевірки військово-облікового документа:
уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний назвати своє прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), посаду, а також пред'явити службове посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки, разом з паспортом громадянина (посвідченням офіцера, військовим квитком);
поліцейські та представники органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби відрекомендовуються у порядку, визначеному наказами керівників Національної поліції та Держприкордонслужби відповідно.
У ході перевірки документів перевіряється приналежність громадян щодо військового обов'язку, звіряються їх персональні дані, дані військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки). Із зазначеною метою представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби та поліцейські можуть використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 5, ст. 409), або Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов'язаному (крім резервістів та військовозобов'язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка.
У разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.
Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.
Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
У разі відмови прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до такого центру на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З матеріалів справи суд встановив, що 29.10.2024 працівниками патрульної поліції та ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час проведення заходів щодо оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, здійснено перевірку військово-облікових документів позивача, під час якої з'ясовано, що позивач ймовірно не уточнив свої персональні дані до 16.07.2024. Позивачу було запропоновано проїхати до відповідного РТЦК для з'ясування усіх обставин справи, на що він погодився.
Із листа Відділу поліції №2 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області від 06.11.2024 №23724/39101/08/24, наданого за результатами розгляду звернення представника позивача адвоката Кушнаренка О.О. щодо вчинення відносно ОСОБА_4 можливих протиправних дій працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 (звернення зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі Інформаційний портал Національної поліції України відділу поліції №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області за №23724 від 29.10.2024), суд встановив, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що жодних протиправних дій працівники поліції не вчиняли, а відносно працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 звернення скеровано за належністю до ІНФОРМАЦІЯ_9 для розгляду та прийняття рішення згідно вимог чинного законодавства.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо результатів розгляду ІНФОРМАЦІЯ_9 звернення представника позивача від 29.10.2024, направленого Львівським районним управлінням поліції №2 ГУНП у Львівській області.
Із рапорту командира роти №2 батальйону №2 УПП у Львівській області ДПП капітана поліції Н. Пельчарської від 19.03.2025, адресованого начальнику УПП у Львівській області ДПП, суд встановив, що 29.10.2024 працівниками патрульної поліції спільно з працівником ІНФОРМАЦІЯ_3 та працівником СБУ здійснювалось патрулювання. Під час перевірки військово-облікових документів ОСОБА_1 працівником ІНФОРМАЦІЯ_4 було встановлено, що інформація містить ознаки порушення ст. 210 КУпАП та потребує уточнення безпосередньо в РТЦК. ОСОБА_1 було запропоновано працівником РТЦК проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_3 для з'ясування всіх обставин справи, на що він добровільно погодився, оскільки був зацікавлений у вирішенні даного питання, оскільки він повинен мати бронювання.
Як стверджує капітана поліції ОСОБА_5 у вказаному рапорті, громадянин добровільно сів в службовий автомобіль поліції, жодних засобів фізичного впливу чи спецзасобів до нього не застосовувалось, затримання в порядку ст. 260 КУпАП не проводилось. Після прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 залишився в приміщенні РТЦК для подальшого з'ясування обставин події.
У додаткових поясненнях представник позивача вказав, що під час його спілкування з в телефонному режимі з позивачем 29.10.2024 року, в той час коли він вже був в ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач вказав, що ніякого добровільного погодження не було з його боку; йому не було вручено повістки, не було складено акт відмови від вручення повістки, а в примусовому порядку приказали сісти в службовий автомобіль, після чого його відвезли до ІНФОРМАЦІЯ_3 не склавши протокол затримання, не повідомивши про його затримання Центр надання безоплатної правової допомоги.
Водночас, представником позивача не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності дій працівників патрульної поліції та ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчинених щодо позивача під час перевірки його військово-облікових документів та безпосередньо в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Враховуючи згоду позивача на пропозицію проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_3 , то суд відхиляє доводи представника позивача, що 29.10.2024 відбулося адміністративне затримання позивача працівниками поліції, а отже у працівників поліції не виник обов'язок вчиняти дії, які передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення у разі адміністративного затримання.
Відповідно до довідки ВЛК №283/4480 від 29.10.2024, позивач пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 та постановою ВЛК був визнаний придатним до військової служби. Із постановою ВЛК позивач ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі вказаної довідки.
Доказів примусової доставки позивача до Клінічної міської лікарні № 8 м. Львова для примусового проходження ним медичного огляду матеріали справи не містять та представником позивача до суду не подано.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.10.2024 №291 позивача призвано на військову службу, виключено з обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 та направлено у команду НОМЕР_3 згідно поіменного списку №20424.
Доказів оскарження позивачем вказаного наказу та доказів примусового перевезення позивача до Рівненської області для проходження навчання матеріали справи не містять.
Щодо наказу Військової частини НОМЕР_3 від 30.10.2024 № 230, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, у період дії воєнного стану визначені п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ.
Приписами ч.7 ст.26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до приписів Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини для військовослужбовців є іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
Суд зауважує, що чинним законодавством не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов на військову службу під час загальної мобілізації, в частині призову на військову службу під час мобілізації до військової частини.
Тобто, для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.
Визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками зміну його правового статусу з військовослужбовця на резервіста та протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), що пов'язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 висловив правову позицію про те, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Таким чином, позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу Військової частини НОМЕР_3 № 230 від 30.10.2024 року про присвоєння ОСОБА_1 військово-облікової спеціальності 790702А (старший водій) та зарахування на службу не відповідає суті порушеного права позивача.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про відмову у задоволенні позову повністю.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 30.10.2025 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович