31 жовтня 2025 рокусправа № 380/14528/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовм ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) з вимогами:
- визнати протиправним рішення №913150142700 від 12.06.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в перерахунку і виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком з перерахунком пенсії як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком з перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на позивача розповсюджується дія Закону № 2325-VII і він, як особа, що необґрунтовано зазнав політичних репресій, повинна отримувати підвищення до пенсії передбачене пунктом "г" статті 77 Закону № 1788-XII у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком. У зв'язку з наведеним позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з вимогою про здійснення перерахунку пенсії, однак Головне управління пенсійного фонду в Дніпропетровській області відмовило позивачу.
Ухвалою суду від 21.07.2025 позовну заяву залишено без руху. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.
Ухвалою від 08.09.2025 суд відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
25.09.2025 за вх.№17064ел від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечив. В обґрунтування зазначає, п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не передбачено встановлення підвищення до пенсії дітям, які народились на спецпоселенні, де знаходились разом з батьками. Відповідно до пункту 4.2 Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Після реєстрації заяви Позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду вказаної заяви прийнято оскаржуване рішення від 12.06.2025 про відмову у перерахунку пенсії. Враховуючи вищевикладене, відповідальним за прийняття оскаржуваного рішення є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а тому вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, з часу звернення за перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - немає правових підстав. Відтак просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 є громадянином України, перебуває на обліку у органах Пенсійного фонду України має інвалідність (З група загальне захворювання) та одержує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_2 , проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач народився у місті Іркутськ, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 . Батьком позивача був ОСОБА_2 , а матір'ю - ОСОБА_3 , які відбували покарання.
Відповідно до архівної довідки від 13.05.2025 за №68 ГУ МВС України у Львівській області, ОСОБА_4 , 1889 р.н., ОСОБА_5 1930 р.н., 24.07.1948 із села Червоне, Золочівського району, Львівської області, за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР від 28.05.1948 були етаповані на спецпоселення з конфіскацією майна в Іркутську область, по політичних мотивах, як члени сім'ї учасника ОУН, звідки звільнені 29.02.1960. Відповідно до ст. 3 Закону України від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», вищевказані особи бути реабілітовані (згідно копії довідки про реабілітацію від 28.09.1992),
Згідно з архівною довідкою ГУ МВС України у Львівській області від 13.05.2025 №69, ОСОБА_2 ., 1928 р.н. 27.03.1948 із села Ясниська, Яворівського (Івано-Франківського) району, Львівської області за рішенням Особливої наради при МДБ СРСР від 28.01.1948 був етапований на спецпоселення з конфіскацією майна в Іркутську область, по політичних мотивах, як член сім'ї учасника ОУН, звідки звільнений - 24.09.1959.
Відповідно до копії посвідчення №55/21-п, виданого Львівською обласною радою, ОСОБА_1 має право на пільги, передбачені рішенням Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
05.06.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою щодо встановлення підвищення до пенсії відповідно до п. «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області 12.06.2025 прийняло рішення №913150142700, яким відмовлено позивачу, оскільки пункт «г» статті 77 Закону «Про пенсійне забезпечення» не передбачено встановлення підвищення до пенсії дітям, які народились на спецпоселенні, де знаходились разом з батьками. Оскільки позивачкою не доведено факт примусового переселення та застосування до неї репресій, проводити перерахунок пенсії підстав немає.
Вважаючи таке рішення необґрунтованим, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
При вирішенні спору суд керується таким.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Основного Закону основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України "Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою" від 17.04.2014 №1223-VII (далі - Закон №1223-VII) визначає статус осіб, депортованих за національною ознакою, встановлює гарантії держави щодо відновлення їхніх прав, принципи державної політики та повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування щодо відновлення прав цих осіб.
Згідно з статті 1-1 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.91 №962-XII (далі - Закон №962-XII) визначенні наступні терміни, зокрема: вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР; депортація - примусове виселення народів, етнічних, етноконфесійних, соціальних або інших груп населення з місць їхнього постійного проживання з політичних, класових, соціальних, релігійних, національних мотивів; заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення; репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; члени сім'ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім'єю були пов'язані спільним побутом.
Згідно статті 1-3 Закону №962-XII потерпілими від репресій - є діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року №185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена.
Матеріалами справи встановлено, що позивач народився у місті Іркутськ, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 . Батьком позивача був ОСОБА_2 , а матір'ю - ОСОБА_3 , які відбували покарання.
Відповідно до архівної довідки від 13.05.2025 за №68 ГУ МВС України у Львівській області, ОСОБА_4 , 1889 р.н., ОСОБА_5 1930 р.н., ІНФОРМАЦІЯ_1 із села Червоне, Золочівського району, Львівської області, за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР від 28.05.1948 були етаповані на спецпоселення з конфіскацією майна в Іркутську область, по політичних мотивах, як члени сім'ї учасника ОУН, звідки звільнені 29.02.1960. Відповідно до ст. 3 Закону України від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», вищевказані особи бути реабілітовані (згідно копії довідки про реабілітацію від 28.09.1992),
Згідно з архівною довідкою ГУ МВС України у Львівській області від 13.05.2025 №69, ОСОБА_2 ., 1928 р.н. 27.03.1948 із села Ясниська, Яворівського (Івано-Франківського) району, Львівської області за рішенням Особливої наради при МДБ СРСР від 28.01.1948 був етапований на спецпоселення з конфіскацією майна в Іркутську область, по політичних мотивах, як член сім'ї учасника ОУН, звідки звільнений - 24.09.1959.
Відповідно до копії посвідчення №55/21-п, виданого Львівською обласною радою, ОСОБА_1 має право на пільги, передбачені рішенням Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Таким чином, судом встановлено, що позивач відповідно до статті 1-3 Закону №962-XII є потерпілою від репресії, оскільки є дитиною репресованої особи та народився на засланні.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно із пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до положень статті 1 Закону №962-XII реабілітованими особами слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.
Відповідно до статті 1-3 Закону №962-XII потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року №185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена.
Положення цієї норми чітко визначають, що потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі: діти, які були переселені разом із батьками; діти, які народилися під час перебування репресованої особи на засланні і проживали з репресованою особою однією сім'єю.
Таким чином, до членів сімей, яких було примусово переселено, належать й діти, які народилися на засланні і проживали з репресованою особою однією сім'єю.
Згідно із статтею 3 Закону №962-XII реабілітації підлягають всі громадяни, заслані і вислані з постійного місця проживання та позбавлені майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що законодавець до реабілітованих відносить як громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій, так і примусово переселених осіб. При цьому, підставою направлення у заслання, вислання та спеціальні поселення могла бути як контрреволюційна/політична діяльність громадянина, так і родинні зв'язки з ним.
Враховуючи встановлені судом обставини у даній справі, зокрема, що позивач належить до категорії громадян, членів сім'ї, висланих з постійного місця проживання, позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління, з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями, реабілітованої по статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», суд вважає, що позивач, як член сім'ї громадянина, який необґрунтовано зазнав політичних репресій та був реабілітований, має право на підвищення пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-XII з 20.02.2024.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постанові від 13.05.2024 року у справі №500/5507/23.
Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №913150142700 від 12.06.2025 про відмову в перерахунку пенсії позивачки є протиправним.
Згідно з пунктом «г» частини 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до положень частини 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг. Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Так, положення частини 4 статті 28 Закону №1058-IV згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на переконання суду апеляційної інстанції, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Водночас, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16 липня 2008 року № 654 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
Відповідно до вимог статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» має вищу юридичну силу ніж Постанова Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654, а тому застосуванню в даному випадку підлягає саме вказаний Закон.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналізуючи зазначені норми Порядку № 22-1, суд зазначає, що:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1, належним відповідачем у правовідносинах щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про переведення (перерахунок) пенсії та прийняв рішення про відмову.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, дії зобов'язального характеру щодо перерахунку позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав відповідні документи, яким у даному випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а відтак обов'язок здійснити з нарахування позивачу підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком слід покласти саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Водночас, за наслідком проведених на виконання судового рішення Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувань, виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням уже виплачених сум за вказаний період має проводити орган за місцем перебування позивача на обліку, отже Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 18.09.2024 у справі №240/6201/23 та висновками Восьмого апеляційного адміністративного суду у постанові від 23.07.2025 у справі №380/22528/24 в частині розглядуваного питання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, з урахуванням предмета спору, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд приходить до висновку, що орган Пенсійного фонду України протиправно відмовив позивачу у нарахуванні підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» частини 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як члену сім'ї репресованої особи, яку у подальшому було реабілітовано, що стало наслідком порушення прав та інтересів позивача які підлягають захисту в судовому порядку.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним рішення від 12.06.2025 №913150142700 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком з часу звернення відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, з часу звернення за перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області здійснити з часу звернення виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок сплаченого судового збору.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна