справа №380/18784/25
31 жовтня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді: Морської Г.М. , розглянувши у письмовому провадженні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області які полягали у відмові формування подання до органів Державної казначейської служби України про повернення ОСОБА_1 помилково (безпідставно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотку від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу квартири НТН 660074 від 30.09.2024 у розмірі 25849,60 грн.;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.08.2025 № 1300-5504-8/110872;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання до органів Державної казначейської служби України про повернення ОСОБА_1 помилково (безпідставно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотку від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу квартири НТН 660074 від 30.09.2024 у розмірі 25849,60 грн.
Ухвалою від 19.09.2025 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні).
Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав до суду клопотання пор залишення адміністративного позову без розгляду. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_1 пропустила шестимісячний строк звернення до суду.
Відповідно до положень ст.119 КАС України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.
Частиною 3 статті 166 КАС України передбачено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Згідно із п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
На підставі викладених норм процесуального законодавства, суд вважає за можливе провести розгляд клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в порядку письмового провадження.
Вирішуючи заявлене клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Оскільки у спірному випадку позивачем по суті оскаржується відмова відповідача у поверненні безпідставно сплачених коштів від 26.08.2025, шестимісячний строк, передбачений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не пропущений, а тому такі твердження відповідача є безпідставними.
При цьому, ані Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністра фінансів України 03 вересня 2013 року №787, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1650/24182 (далі по тексту - Порядок №787), ані Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не визначено граничного строку на звернення фізичної особи із заявою до відповідного органу про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Крім того, що відповідно до пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
За змістом пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Таким чином, порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових коштів, визначений статтею 43 Податкового кодексу України, стосується сум грошового зобов'язання платника податків.
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України містить визначення грошового зобов'язання, яким є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У той же час, пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй Постанові від 24 квітня 2018 року у справі №813/2874/17 вказав, що “Запроваджений управлінням в касаційній скарзі відлік шестимісячного строку з 22 червня 2016 року, тобто з дати сплати збору позивачем, є неприйнятним з огляду на те, що сплачені позивачем кошти зараховуються до загального фонду Державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет, про що зазначено частиною третьою статті 3 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування не є грошовим (податковим) зобов'язанням платника податку, а тому застосування механізму повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов'язання до даних відносин, а також граничних строків звернення з заявою про повернення таких сум, є недоцільним та таким, що суперечить нормам податкового законодавства, а також Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Відтак відсутні підстави для застосування наслідків пропуску строку звернення до суду.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що підстави для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України відсутні.
Керуючись ст. ст. 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи (їх представникам).
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Суддя Морська Г.М.