31 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/6204/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити дії, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом, з урахуванням уточненого, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 30.07.2025 року № 112750008906 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2025 року про призначення пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 10.04.1993 по 31.12.1993 роки, та з 01.01.1994 по 31.12.1998 років.
В обґрунтування вимог представник позивача вказує, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 30.07.2025 року № 112750008906 (за принципом екстериторіальності) позивачу відмовлено у призначені пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж позивача, за підрахунками відповідача, становить 26 років 04 місяці. До загального стажу роботи не зараховано періоди роботи: - з 10.04.1993 по 31.12.1993 рр. в колгоспі "Ленінський шлях" с. Войнівка Олександрійського району Кіровоградської області; та - з 01.01.1994 по 31.12.1998 рр. в КСП «Войнівське» с. Войнівка Олександрійського району Кіровоградської області, що підтверджується записами в трудовій книжці та архівними довідками № 30-25, 31- 25, 32-25 від 06.03.2025 року, оскільки в прізвище та по-батькові заявника, зазначене в довідках не відповідають паспортним даним заявника. Акти перевірок не підтверджують первинними документами відповідність прізвища та по-батькові заявника його паспортним даним. Саме цього не зарахованого періоду роботи - 5 років 8 місяців 21 день, позивачу не вистачає для наявності необхідного стажу роботи в розмірі 32 років для отримання пенсії. Щодо підстави для відмови то позивач не несе відповідальності за заповнення та ведення бухгалтерської документації, це є обов'язок роботодавця.
Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву (а.с.21-24), в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатській області за доданими документами не зараховано до страхового стажу період роботи в колгоспі «Ленінським шляхом» з 01.04.1993 по 31.12,1993 та в КСП «Войнівське» з 1994 по 31.12.1998 відповідно до довідок №30-25, 31-25 та 32-25 від 06.03.2025 року, оскільки в прізвище та по-батькові заявника, зазначене в довідках не відповідають паспортним даним заявника. Акти перевірок від 11.06.2025 року долучені до ЕПС не підтверджують первинними документами відповідність прізвища та по-батькові заявника його паспортним даним. Отже, підсумовуючи вищенаведене та враховуючи відповідність дій Головного управління нормам чинного законодавства, котрим врегульовані наявні спірні правовідносини.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виповнилось 60 років.
Позивач 25.06.2025 року звернувся за місцем реєстрації та проживання до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 30.07.2025 року № 112750008906 (за принципом екстериторіальності) позивачу відмовлено у призначені пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж позивача, за підрахунками відповідача, становить 26 років 04 місяці. За наданими документами до загального стажу роботи не зараховано періоди роботи: - з 10.04.1993 по 31.12.1993 рр. в колгоспі "Ленінський шлях" с. Войнівка Олександрійського району Кіровоградської області; та - з 01.01.1994 по 31.12.1998 рр. в КСП «Войнівське» с. Войнівка Олександрійського району Кіровоградської області, що підтверджується записами в трудовій книжці та архівними довідками № 30-25, 31- 25, 32-25 від 06.03.2025 року, оскільки в прізвище та по-батькові заявника, зазначене в довідках не відповідають паспортним даним заявника. Акти перевірок не підтверджують первинними документами відповідність прізвища та по-батькові заявника його паспортним даним.
Позивач не погоджується з рішенням відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком в частині незарахування періодів роботи в колгоспі до страхового стажу, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду із цим позовом.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Отже, законодавець передбачив зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.
До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю; військова служба.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Суд зазначає, що згідно трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 , запис № 7 від 10.04.1993 року, позивач прийнятий на роботу в колгосп "Ленінський шлях" Войнівської ради Олександрійського району Кіровоградської області на консервний завод слюсарем, на підставі рішення правління колгоспу, наказ № 4 від 10.04.1993 року. З 01.01.1994 року колгосп "Ленінський шлях" реорганізовано в КСП "Войнівське". Згідно запису № 8 трудової книжки від 07.05.1996 року, позивач переведений на пасіку, згідно рішення правління від 07.05.1996 року, де працював до 12.04.2000 року, що підтверджується записом № 9 трудової книжки про звільнення.
Щодо підстави для відмови - прізвище та по-батькові заявника, зазначене в довідках не відповідають паспортним даним заявника та актами перевірок не підтверджується первинними документами відповідність прізвища та по-батькові заявника його паспортним даним, то позивач не несе відповідальності за заповнення та ведення бухгалтерської документації, це є обов'язок роботодавця.
Наявність розбіжностей у написанні в прізвищі та по батькові ніяким чином не впливає на можливість зарахувати спірні періоди до страхового стажу. Мова йде про одну й ту ж особу позивача , що встановлено судом на підставі матеріалів справи.
Жодної інша людини з таким прізвищем, ім'я та по-батькові в колгоспі "Ленінський шлях" за 1993 рік та в КСП "Войнівське" за 1994-2000 рр. не працювала, що підтверджується архівною довідкою № 60-25 від 30.05.2025 року.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував спірні періоди трудової діяльності позивача до його страхового стажу.
З огляду на встановлені обставини у цій справі, суд приходить до висновку, що рішення відповідача від 30.07.2025 року № 112750008906 в частині незарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи в колгоспі (крім вже зарахованих) є протиправним та підлягає скасуванню.
Також наявні достатні та обґрунтовані підстави для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 25.06.2025 року про призначення пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 10.04.1993 по 31.12.1993 роки, та з 01.01.1994 по 31.12.1998 років.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
З огляду на задоволення позову, здійснені позивачем витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 968,96 грн. (а.с.24) слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії впинялись.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі ''Лавентс проти Латвії'' зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі №922/1964/21 викладено правовий висновок стосовно того, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті у порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У постанові від 03.10.2024 р. у справі №357/8695/23 Верховний Суд виснував, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність і розумність.
Представник позивача надав суду документи, на підтвердження розміру витрат позивача на правничу допомогу адвоката, в сумі 6000 грн. Так, надано копії: ордеру на надання правничої правової допомоги ( а.с. 5), копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю ( а.с.6), копію акту надання правничої допомоги на 6 тис. грн. ( а.с.18), копію розрахункової квитанції на 6 000 грн ( а.с. 19).
Представник відповідача у відзив на позовну заяву заперечував проти стягнення витат на правничу допомогу.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховуючи предмет спору, виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, з дотриманням принципів розумності, обґрунтованості, дійсності та співмірності, вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 6000,00 грн.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ 20453063), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, 25009, ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 30.07.2025 року № 112750008906 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2025 року про призначення пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 10.04.1993 по 31.12.1993 роки, та з 01.01.1994 по 31.12.1998 років.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) здійснені судові витрати: на оплату судового збору в сумі 968,96 грн.; на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (ЄДРПОУ 20453063).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН