31 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/2970/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом першого заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - позивача - Міністерства культури та стратегічних комунікацій України до Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної державної (військової) адміністрації про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Перший заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - позивача - Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної державної (військової) адміністрації (ЄДРПОУ 02228747, площа Героїв Майдану, 1, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) щодо невжиття заходів з організації проведення робіт з внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі і режими використання території пам'ятки археології місцевого значення, а саме Поселення трипільської культури (ІІ ст. до н.е.) в селі Федорівка (урочище Куца Балка), охоронний номер 514-Кр;
- зобов'язати Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної державної (військової) адміністрації (ЄДРПОУ 02228747, площа Героїв Майдану, 1, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) відповідно до вимог чинного законодавства України вжити заходів з організації проведення робіт щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі і режими використання території пам'ятки археології місцевого значення, а саме Поселення трипільської культури (ІІІ ст. до н.е.) в селі Федорівка (урочище Куца Балка), охоронний номер 514-Kр.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Новоукраїнською окружною прокуратурою у межах наданих повноважень відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України ''Про прокуратуру'' вивчено інформацію Державного земельного кадастру щодо внесення відомостей про межі і режими використання пам'ятки археології «Поселення трипільської культури», яке розташоване в с. Федорівка, урочище Куца Балка та встановлено, що такі відомості відповідно до статті 141 Закону України «Про охорону культурної спадщини», пункту 5.14 розділу V Порядку обліку об'єктів культурної спадщини не вносилися, а облікова документація на вказану пам'ятку не виготовлена. З огляду на інформацію Департаменту культури та туризму Кіровоградської ОВА, викладеної в листі №30-86250-31714-00001 від 09.04.2025 Тишківська сільська рада не зверталася за складенням на об'єкти культурної спадщини відповідної облікової. Вказане нівелює виконання сільською радою обов'язків та повноважень, визначених цим Законом.
Ухвалою судді від 12.05.2025 відкрито провадження у даній справі, вирішено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Міністерство культури та стратегічних комунікацій України надало суду свої пояснення щодо позову, в яких зазначило, що поселення трипільської культури, ІІІ тис. до н.е., розташоване в с. Федорівка, урочище Куца Балка, було занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 04.09.2023 № 467 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України», з охоронним номером № 514-Кр (пункт 14 Переліку, що є додатком до вищевказаного наказу). Відповідно до підпункту 3 пункту 4 зазначеного наказу Кіровоградській обласній військовій адміністрації необхідно забезпечити: а) розробку та затвердження науково-проектної документації з визначення меж та режимів використання території пам'яток; б) розробку та затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж територій пам'яток культурної спадщини, зазначених в додатку, межі яких не визначені у встановленому порядку до 25 травня 2022 року; в) подання заяви про внесення встановлених документацією обмежень у використанні земель до Державного земельного кадастру. Станом на дату підготовки пояснень інформація про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо визначення меж території пам'ятки Поселення трипільської культури, ІІІ тис. до н.е., розташоване в с. Федорівка, урочище Куца Балка та науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання території зазначеної пам'ятки від уповноваженого органу Кіровоградської області до Міністерства не надходила. Відсутність встановлених меж земельної ділянки, на якій розміщена пам'ятка археології місцевого значення та обмежень у землекористуванні створює ризик її руйнування або знищення поселення трипільської культури, ІІІ тис. до н.е., розташоване в с. Федорівка, урочище Куца Балка є пам'яткою археології місцевого значення, власником якої відповідно до приписів ст. 17 Закону №1805-III є держава Україна в особі відповідної місцевої державної адміністрації, а саме - Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної державної (військової) адміністрації. Відтак, саме останній має вжити заходів з організації проведення робіт щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі і режими використання території пам'ятки археології місцевого значення, а саме Поселення трипільської культури (ІІІ ст. до н.е.) в селі Федорівка (урочище Куца Балка), охоронний номер 514-Kр.
Від Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної державної (військової) адміністрації (надалі - відповідача) суду надійшов відзив на позов, у якому заперечуються позовні вимоги, посилаючись на відсутність підстав вимоги прокурора про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невжиття заходів з організації проведення робіт з внесення відомостей про межі і режими використання території пам'ятки археології місцевого значення Поселення трипільської культури (ІІІ ст. до н.е.) в с. Федорівка (Тишківська сільська територіальна громада) (охоронний номер 514-Кр) до Державного земельного кадастру.
Відповідач зазначив, що відповідно до пункту 5.14 розділу V Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 01 березня 2024 року №158, передбачено, що після занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру і набуття ним статусу пам'ятки, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, на території якої розташована пам'ятка, власник пам'ятки чи уповноважені ним органи (особи) забезпечують розроблення технічної документації із землеустрою щодо визначення меж території пам'ятки, що є складовою облікової документації на пам'ятку і вноситься після її затвердження до складу облікової справи.
Відтак, як на переконання відповідача, виконання обов'язків із визначення меж та режимів використання пам'яток культурної спадщини місцевого значення покладається саме на органи місцевого самоврядування. Разом з тим, відповідач стверджує, що у 2023 році Міністерством культури та стратегічних комунікацій України в координації з Департаментом велась підготовка проекту наказу і лише 04 вересня 2023 року наказом Міністерства культури та стратегічних комунікацій України № 467 вказану пам'ятку археології місцевого значення занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Після цього відповідачем було вжито організаційні заходи щодо виконання вимог даного наказу, зокрема, скеровано до місцевих органів самоврядування ряд листів та розпоряджень відповідного змісту.
Новоукраїнська окружна прокуратура Кіровоградської області подала відповідь на відзив, у якому наголошено на тому, що доводів і мотивів пред'явленого позову, пояснення надані відповідачем у відзиві, не спростовують, а навпаки підтверджує, що на момент пред'явлення позову протиправна бездіяльність відповідача тривала вже понад рік і тривала би надалі, враховуючи категоричну відмову відповідача від виконання такого обов'язку. Також з огляду на те, що земельні ділянки, на яких розташовані археологічні об'єкти культурної спадщини можуть перебувати лише у державній власності, органом, який зобов'язаний вчинити дії є виключно відповідач. Крім того, зазначено, що відсутність визначених меж створеного у встановленому законом порядку об'єкту культурної спадщини впливає на дотримання вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, у тому числі дотримання обмежень у землекористуванні. У зв'язку з невиконанням відповідачем покладених на нього обов'язків підвищується небезпека використання території пам'ятки археології не за цільовим призначенням, адже земельна ділянка, на якій вона розташована посеред поля на якому проводять сільськогосподарські роботи (оранка, засівання та ін.).
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначив про відсутність бездіяльності, з огляду на те, що на теперішній час, межі та режими використання території пам'ятки визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень. Порядок визначення меж та режимів використання території пам'ятки та затвердження науково-проектної документації встановлюється Кабінетом Міністрів України. Однак, наразі такий Порядок відсутній, і межі та режими пам'ятки визначаються відповідно до Закону.
Відповідач також зазначає про те, що межі і режими використання територій пам'яток, зазначених в додатку до наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.09.2023 №467 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України», не визначені в установленому порядку до 25 травня 2022 року, встановлюються відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини», передбачено у пункті 2 цього ж наказу Міністерства. Тому, як на переконання відповідача, межі та режими пам'ятки археології місцевого значення Поселення трипільської культури (ІІІ ст. до н.е.) в с. Федорівка (Тишківська сільська територіальна громада) (охоронний номер 514-Кр) на цей час визначені Законом і підстави для формування заяви про внесення встановлених документацією обмежень у використанні земель до Державного земельного кадастру відсутні. Разом з тим, після занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру і набуття ним статусу пам'ятки, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, на території якої розташована пам'ятка, власник пам'ятки чи уповноважені ним органи (особи) забезпечують розроблення технічної документації із землеустрою щодо визначення меж території пам'ятки, що є складовою облікової документації на пам'ятку і вноситься після її затвердження до складу облікової справи. Таким чином, виконання обов'язків із визначення меж та режимів використання пам'яток культурної спадщини місцевого значення покладається саме на органи місцевого самоврядування.
Відтак, відповідач вважає, що оскільки обов'язок щодо складання облікової документації на пам'ятки місцевого значення покладено саме на виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради, який має в складі відділ культури, туризму, молоді та спорту. А отже, і виготовлення технічної документації із землеустрою щодо визначення меж території пам'ятки, яка є складовою облікової документації на пам'ятку, відноситься до обов'язків виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради (як органу охорони культурної спадщини).
В подальшому суд ухвалою від 08.07.2025 ухвалив подальший розгляд цієї справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначив на 21.07.2025 об 13 год. 00 хв.
В подальшому розгляд справи відкладався. В судовому засідання, зі згоди сторін, усною ухвалою суду вирішено подальший розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.
У період 23.05.2025 та 26.05.2025 суддя Казанчук Г.П. тимчасово не здійснювала правосуддя у зв'язку з навчанням у Національній школі суддів України, з 28.05.2025 по 30.05.2025, 18.06.2025, з 23.06.2025 по 04.07.2025, з 23.07.2025 по 25.07.2025, з 11.08.2025 по 29.08.2025, 29.10.2025 - перебуванням у відпустці.
Дослідивши докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд, -
Листом Департаменту від 26 липня 2023 року № 29-01-17/855/0.29 до Міністерства культури та інформаційної політики України був спрямований перелік об'єктів культурної спадщини (археологія) Кіровоградської області, що були взяті на державний облік до набуття чинності Закону України «Про охорону культурної спадщини», який в тому числі містив і зазначений об'єкт археології для занесення його до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
04 вересня 2023 року наказом Міністерства культури та інформаційної політики України №467 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» пам'ятку археології місцевого значення Поселення трипільської культури (ІІІ ст. до н.е.) в с. Федорівка (Тишківська сільська територіальна громада) (п.14 Переліку, що є додатком до наказу) занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України під охоронним номером 514-Кр (т.1 а.с.33-34, 35-40).
Пунктами 2 та 3 вказаного Наказу №467 встановлено, що межі і режими використання територій пам'яток, зазначених в додатку, не визначені в установленому порядку до 25 травня 2022 року, встановлюються відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Режими використання пам'яток, зазначених в додатку, не визначені в установленому порядку до 25 травня 2022 року, встановлюються відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».
А відповідно до пункту 4 Наказу №467 встановлено обов'язки Кіровоградської обласної військової адміністрації, серед яких:
1) поінформувати власників об'єктів культурної спадщини або уповноважені ними органи про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
2) протягом 2023-2024 років, але не пізніше 6 місяців після припинення/скасування воєнного стану в Україні, забезпечити приведення облікової документації на пам'ятки, занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, у відповідність до цього наказу та формування облікових справ на пам'ятки культурної спадщини у паперовій та електронній формах;
3) забезпечити:
а) розробку та затвердження науково-проектної документації з визначення меж та режимів використання території пам'яток;
б) розробку та затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж територій пам'яток культурної спадщини, зазначених в додатку, межі яких не визначені у встановленому порядку до 25 травня 2022 року;
в) подання заяви про внесення встановлених документацією обмежень у використанні земель до Державного земельного кадастру (т.1 а.с.33-34).
Наявність належним чином оформленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж територій пам'яток культурної спадщини та відповідних відомостей щодо обмежень використання земель у Державному земельному кадастрі сприятиме забезпеченню охорони пам'яток археології, зокрема курганів, які мають вагоме значення для забезпечення соціально-економічного розвитку та згуртованості громад, при цьому найбільш вразливі до зовнішніх деструктивних впливів (знищення, розорювання тощо), що негативно позначається на збереженні культурної спадщини українців.
Натомість, опрацюванням даних Державного земельного кадастру виявлено відсутність сформованої, в установленому законом порядку, під вказаною пам'яткою археології відповідної земельної ділянки історико-культурного призначення.
Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області листом №10-11-0.2-1372/2-25 від 10.04.2025 повідомило, що відповідно до даних Державного земельного кадастру заяви про внесення відомостей про межі і режими використання пам'ятки археології «Поселення трипільської культури», яке розташоване в с. Федорівка, урочище Куца Балка не надходили (т.1 а.с.44).
Разом з тим, згідно з інформацією Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації (лист №30-86250-31714-00001 від 09.04.2025) складання на об'єкти культурної спадщини відповідної облікової документації забезпечують уповноважені органи, зокрема, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції. Облікова документація на запитуваний об'єкт археологічної спадщини до Департаменту культури і туризму Кіровоградської ОДА не надходила (т.1 а.с.49-50).
На запит окружної прокуратури Тишківська сільська рада повідомила, що технічна документація із землеустрою щодо визначення меж території пам'ятки археології «Поселення Трипільської культури» відсутня (т.1 а.с.71).
Прокурор вважає, що вищевказане свідчить про те, що облікова документація на вказану пам'ятку не виготовлена, у тому числі, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж пам'яток культурної спадщини, яка відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», п. 5.14 розділу V Порядку обліку об'єктів культурної спадщини є частиною облікової документації.
Згідно з положеннями ст.ст. 83, 122 Земельного кодексу України та ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є суб'єктами права комунальної власності щодо земель територіальних громад.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає, що за приписами діючого законодавства саме на відповідача - Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної державної (військової) адміністрації покладається обов'язок щодо виготовлення документації з визначення меж і режимів використання території пам'ятки археології та внесення їх до Державного земельного кадастру.
Разом з цим, як на переконання позивача, зволікання уповноваженого органу охорони культурної спадщини, зокрема Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації стосовно розробки та затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж територій вказаних курганів, які занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як об'єкти культурної спадщини місцевого значення, а також відсутність обмежень у використанні земель на яких вони розміщені у Державному земельному кадастрі, створює передумови зловживань щодо розпорядження земельною ділянкою на якій розташовані кургани, ризики їх пошкодження або знищення, що може призвести до негативних наслідків та завдати шкоди інтересам держави.
Отже, наявність протиправної бездіяльності щодо невжиття заходів з організації проведення робіт з внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі і режими використання території пам'ятки археології місцевого значення, є предметом спору переданого на вирішення адміністративного суду.
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII) та статтею 53 КАС України.
Так, згідно з частинами першою, третьою статті 23 Закону №1697-VII представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За змістом частини четвертої статті 23 Закону №1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Пунктом 1 частини шостої статті 23 Закону №1697-VII передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
За приписами частин третьої - п'ятої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.
При вирішенні справи суд бере до уваги, що інтереси держави є оціночним поняттям, а тому прокурор в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.12.2019 у справі №920/121/19, суд зазначає, що поняття інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.
З наведеного вбачається, що інтереси держави спрямовані на забезпечення гарантій державної влади та ефективного функціонування її інститутів та органів задля захисту та реалізації прав і свобод територіальних громад.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Звертаючись до суду в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, у позовній заяві заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.
Зокрема, звернення до суду з позовом у цьому випадку обумовлено бездіяльністю уповноваженого органу, як зазначає прокурор, невжиття заходів щодо невжиття заходів з організації проведення робіт з внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі і режими використання території пам'ятки археології місцевого значення.
Відповідно до частини четвертої 4 статті 23 Закону №1697-VІІ прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень.
Суд констатує, що прокурор дотримався вказаних норм, попередньо повідомивши позивачів про пред'явлення позову, а наявність підстав для представництва не була оскаржена вказаними суб'єктами владних повноважень.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом, держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини».
Преамбулою Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Охорона культурної спадщини, відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» являє собою систему правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
За приписами тієї ж статті, об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
У свою чергу, пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Частиною 2 статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що кургани за видами культурної спадщини відносяться до археологічних об'єктів культурної спадщини.
Окрім того, згідно ст. 1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» пам'ятка археології (далі - археологічна пам'ятка) - археологічний об'єкт національного або місцевого значення, занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Таким чином, кургани (курганні групи) є пам'ятками культурної спадщини відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Закону України «Про охорону археологічної спадщини».
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про культурну спадщину» пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом.
Усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.
Землі, на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв.
Зазначені правові норми спрямовані на забезпечення належної охорони пам'яток археології, оскільки пам'ятки археології як нерухомі об'єкти культурної спадщини не можуть бути перенесені на інше місце без втрати їх цінності.
Відповідно до приписів статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
Використання пам'ятки має здійснюватися відповідно до визначених або встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.
Режими використання пам'ятки визначаються науково-проектною (науково-дослідною) документацією, що складається за результатами проведених досліджень.
Одним з видів науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини є: науково-проектна (науково-дослідна) документація з визначення меж і режимів використання території пам'ятки (ст. 33-4 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).
Статтею 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що рішення про затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення режимів використання пам'ятки щодо пам'яток місцевого значення приймається органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Відомості про режими використання пам'ятки вносяться до Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру як обмеження у використанні земель.
До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
Навколо, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель (ст. 54 Земельного кодексу України).
Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2024 №927/1206/21 пам'ятки археології зазвичай знаходяться безпосередньо у глибині земної поверхні, в зв'язку з чим нерозривно пов'язані з земельними ділянками, на яких вони розташовані. Правовий режим земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка археології, не має відрізнятися від правового режиму самої пам'ятки, яка згідно з Законом України «Про охорону культурної спадщини» не може перебувати в приватній чи комунальній власності.
Аналогічні висновки містяться у постановах КАС ВС від 31.07.2019 у справі №813/4701/16 та від 12.09.2022 у справі №826/23035/15, постанові КГС ВС від 11.11.2020 у справі №910/7141/13.
Таким чином, земельна ділянка під пам'яткою археології місцевого значення належить до земель історико-культурного призначення та є виключно державною власністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України від імені Українського народу права власника землі здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 118, ст. 119 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за збереженням і раціональним використанням державного майна; охороною пам?яток історії та культури.
Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують, крім іншого: виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.
За статтею 17 Земельного кодексу України (далі - 3К У країни) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Стаття 13 Закону України «Про землеустрій» передбачає, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері землеустрою, крім іншого, належать: забезпечення реалізації державної політики у галузі використання та охорони земель; вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Отже, власником пам'ятки археології місцевого значення, а відтак і земельної ділянки історико-культурного призначення під нею, є держава в особі відповідної місцевої державної адміністрації.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.
Обов'язковість проведення землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні передбачено також Законом України «Про землеустрій».
У відповідності до статті 1 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.
Статтею 20 Закону України «Про землеустрій» визначено, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: б) встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою; г) встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).
Заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов'язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, у тому числі орендарями.
Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про землеустрій» визначено, що документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.
Так, відповідно до ст. 25 вказаного Закону технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режим утворюючих об'єктів культурної спадщини є одним із видів документації із землеустрою.
Відповідно до ст. 26 Закону замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
Відповідно до ст. 30 Закону погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
Відповідно до ст. 57-1 цього Закону технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режим утворюючих об'єктів культурної спадщини розробляється з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі територій пам?яток культурної спадщини, зон охорони, об'єктів культурної всесвітньої спадщини, буферних зон, історичних ареалів населених місць, охоронюваних археологічних територій, історико-культурних заповідників та історико-культурних заповідних територій, а також пов'язаних з ними обмежень у використанні земель, що встановлені Законом України «Про охорону культурної спадщини» і діють до затвердження відповідної науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» територія пам'ятки - це територія, історично і топографічно пов'язана з розпланувально-просторовою еволюцією пам'ятки, для якої визначається спеціальний охоронний режим її використання з метою збереження цілісності пам'ятки.
Межі та режими використання території пам'ятки визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень.
Рішення про затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання території пам'ятки приймається органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями - щодо територій пам'яток місцевого значення.
Порядок визначення меж та режимів використання території пам'ятки та затвердження науково-проектної документації встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наразі такий Порядок відсутній, і межі та режими пам'ятки визначаються відповідно до Закону.
Режим використання території пам'ятки встановлює обмеження діяльності у використанні відповідної території (земель). Будь-яка діяльність у межах території пам'ятки має здійснюватися з дотриманням режиму використання пам'ятки, у тому числі всіх обмежень у використанні земель, зокрема у сфері забудови (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).
Так, відповідно до ч. 3 ст. 14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення меж та режимів використання території пам'ятки відповідно до частини першої цієї статті межа території пам'ятки встановлюється для курганів за межами населених пунктів - 300 метрів навколо пам'ятки або орієнтовного географічного центру (центроїда) знахідки фрагмента ділянки археологічного культурного шару, визначеного в обліковій документації.
Контур пам'ятки або орієнтовні координати географічного центру (центроїда) знахідки фрагмента ділянки археологічного культурного шару фіксуються в обліковій документації, складовою якої є технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж території пам'ятки.
Відповідно до ч. 4 тієї ж статті відомості про межі і режими використання території пам'ятки підлягають внесенню до Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель (у тому числі у сфері забудови).
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимутворюючих об'єктів культурної спадщини (щодо встановлення меж території пам'ятки, що є складовою облікової документації) затверджується органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями - щодо пам'яток місцевого значення.
Технічна документація не пізніше ніж за 30 календарних днів до її затвердження оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу, уповноваженого на її затвердження.
Протягом трьох робочих днів з дня затвердження технічної документації орган, що її затвердив, має забезпечити подання заяви про внесення встановлених документацією обмежень у використанні земель до Державного земельного кадастру.
Аналогічні норми містить і Земельний кодекс України.
Відповідно до абзацу 3 п. 3 ч. 1 ст. 186 Земельного кодексу України визначено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів затверджуються їх замовниками.
За приписами п. 4 ч. 5 ст. 186 Земельного кодексу України, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об'єктів культурної спадщини затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, крім технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж території пам'ятки місцевого значення, її зони охорони, меж історико-культурного заповідника місцевого значення, що затверджується органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об'єктів культурної спадщини не пізніше 30 календарних днів до її затвердження публікується на офіційному веб-сайті органу охорони культурної спадщини, уповноваженого здійснювати її затвердження.
Відповідно до пункту 5.14 розділу V Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158 (у редакції наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 01 березня 2024 року №158 та зі змінами, внесеними згідно з наказом від 28.03.2024 №244) передбачено, що після занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру і набуття ним статусу пам'ятки, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, на території якої розташована пам'ятка, власник пам'ятки чи уповноважені ним органи (особи) забезпечують розроблення технічної документації із землеустрою щодо визначення меж території пам'ятки, що є складовою облікової документації на пам'ятку і вноситься після її затвердження до складу облікової справи.
Вказаний пункт Порядку набрав чинності з 01.03.2024.
Відповідно до п. 1.2 Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, уповноважений орган - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні (військові) адміністрації.
Відповідно до п. 13.3 Порядку формування та зберігання облікової справи забезпечує: уповноважений орган - щодо пам'яток місцевого значення.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради належать, у тому числі: визначення меж територій археологічних пам'яток місцевого значення, затвердження зон їх охорони; здійснення відповідно до закону нагляду за станом схоронності археологічних пам'яток; здійснення інших повноважень відповідно до закону.
Статтею 5 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що у межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, а також з урахуванням вимог статті 18 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій.
Структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій здійснюють керівництво галузями управління, несуть відповідальність за їх розвиток.
Структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій підзвітні та підконтрольні головам відповідних місцевих державних адміністрацій, а також органам виконавчої влади вищого рівня (стаття 42 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить:
- здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини;
- забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження;
- затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання пам'ятки місцевого значення та її зон охорони, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об'єктів культурної спадщини (у разі встановлення такою документацією меж території пам'ятки місцевого значення та її зон охорони);
- затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення режиму використання пам'яток місцевого значення;
- призначення відповідних охоронних заходів щодо пам'яток місцевого значення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт;
- виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об'єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини;
здійснення інших повноважень відповідно до закону.
Відповідно до Положення про департамент культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації (далі - Положення), затвердженого розпорядженням голови Кіровоградської облдержадміністрації від 21.10.2020 №691-р, департамент культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) є структурним підрозділом обласної державної адміністрації, входить до її складу та забезпечує реалізацію в області державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Департамент є юридичною особою публічного права.
Одним з основних завдань Департаменту є реалізація державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Відповідно до п. п. 2, 6, 8, 23, 40, 41, 44 розділу ІІІ Положення Департамент:
- забезпечує виконання Конституції і законів України, актів Президента України, Кабінету міністрів України, Міністерства культури та інформаційної політики України, здійснює контроль за їх реалізацією;
- вносить пропозиції до проекту обласного бюджету;
- бере участь у розробленні проектів розпоряджень голови обласної державної адміністрації, у визначених законом випадках - проєктів нормативно-правових актів з питань реалізації галузевих повноважень;
- здійснює передбачені чинним законодавством України галузеві повноваження;
- визначає необхідність проведення охоронних заходів щодо збереження пам'яток місцевого значення та їх територій у разі виникнення загрози руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або виконання будь яких робіт;
- може виконувати функції замовника щодо укладання з цією метою контрактів про виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, пристосування об'єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини;
- здійснює інші передбачені законом повноваження.
Таким чином, Департамент є юридичною особою, одним із основних завдань якого є забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Департамент, зокрема, має повноваження та обов'язок із забезпечення охорони об'єктів культурної спадщини та захисту історико-культурного середовища; щодо призначення охоронних заходів на пам'ятках та їхніх територіях тощо. Тобто департамент має широке коло повноважень, які можуть бути вжиті, зокрема, з метою захисту пам'яток археології.
З огляду на вищевикладене, правовий аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що у даному спорі саме на відповідача - департамент культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації покладається обов'язок щодо виготовлення науково-проектної (науково-дослідна) документації з визначення меж і режимів використання території пам'ятки археології та внесення їх до Державного земельного кадастру.
Невірне трактування відповідачем норм чинного законодавств, ніяким чином не звільняє його від виконання його повноважень та обов'язків, що встановлені законом.
Так, посилання відповідача на обов'язок органу місцевого самоврядування здійснити розробку земельної документації не ґрунтується на нормах законодавства, оскільки вимоги Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України 1.03.2013 №158 стосуються новиявлених об'єктів культурної спадщини. Натомість, пам'ятка археології - Поселення трипільської культури було виявлено та внесене до Переліку об'єктів культурної спадщини іще у1969 році.
Таким чином, відповідач, як уповноважений орган, допустив у спірних правовідносинах протиправну бездіяльність, оскільки, як встановлено судом вище (відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області), заяви про внесення відомостей про межі і режими використання пам'ятки археології «Поселення трипільської культури», яке розташоване в с. Федорівка, урочище Куца Балка, всупереч вимог згаданих нормативно-правових актів, не подавав.
Водночас, відсутність встановлених меж земельної ділянки, на якій розміщена пам'ятка археології, та обмежень у землекористуванні є передумовою її руйнування та знищення.
При цьому, на запити окружної прокуратури відповідачам не надано обґрунтованих пояснень щодо причин невиконання наказу Міністерства культури та інформаційної політики України №467 від 04 вересня 2023 року «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» та невжиття заходів з організації проведення робіт з внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі і режими використання території пам'ятки археології місцевого значення, а саме Поселення трипільської культури (ІІ ст. до н.е.) в селі Федорівка (урочище Куца Балка), охоронний номер 514-Кр.
Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо невжиття заходів з організації проведення робіт з внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі і режими використання території пам'ятки археології місцевого значення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Вказаних витрати позивачем не понесені, тому судові витрати не розподіляються.
Такі витрати позивачем у даній справі не понесені.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Задовольнити адміністративний позов першого заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури (пров. Степана Бандери, 7, м. Новоукраїнка, Кіровоградська область, 27100; код ЄДРПОУ 02910025) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - позивача - Міністерства культури та стратегічних комунікацій України (вул. Франка Івана (Шевченківський район), буд.19, м Київ, 01601; ЄДРПОУ 43220275) до Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної державної (військової) адміністрації (площа Героїв Майдану, 1, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006; код ЄДРПОУ 02228747) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної державної (військової) адміністрації щодо невжиття заходів з організації проведення робіт з внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі і режими використання території пам'ятки археології місцевого значення, а саме Поселення трипільської культури (ІІ ст. до н.е.) в селі Федорівка (урочище Куца Балка), охоронний номер 514-Кр.
Зобов?язати Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної державної (військової) адміністрації відповідно до вимог чинного законодавства України вжити заходів з організації проведення робіт щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі і режими використання території пам'ятки археології місцевого значення, а саме Поселення трипільської культури (ІІІ ст. до н.е.) в селі Федорівка (урочище Куца Балка), охоронний номер 514-Kр.
Рішення суду направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК