30 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/6615/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, вул. Соборна,7а, м. Кропивницький,25009
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просить:
1)визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Кіровоградській області про непризначення ОСОБА_1 пільг на оплату ЖКП з травня 2025;
2) зобов'язати ГУ ПФУ в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 з 01.05.2025 пільги на оплату житлово-комунальних послуг, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів ОВС, ветеранів НП і деяких інших осіб та їх соціальний захист", а саме - 50 % знижки плати за користування житлом /квартирної плати/ та плати за комунальні послуги /водопостачання, газ, електрична , теплова енергія та інші послуги/.
Ухвалою суду від 30.09.2025 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Представник відповідача надав суду відзив, в якому представник просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.24-25).
Дослідивши письмові докази у справі суд зазначає наступне.
Відповідно Закону № 203/98-ВР позивач був отримувачем, згідно із пунктом 6 частини першої статті 6 Закону№ 203/98-ВР, пільги, а саме 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги.
З травня 2025 року відповідач, на виконання постанови №1553, припинив позивачу нарахування і виплату пільги (50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо припинення нарахування і виплати пільги (50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги), позивач 29.08.2025 звернувся до відповідача з відповідною заявою, у якій просив відновити йому, згідно пункту 6 частини першої статті 6 спеціального Закону № 203/98-ВР, виплати, як ветерану військової служби, пільги з 01.05.2025.
ГУ ПФУ в Кіровоградській області листом від 16.09.2025 №8081-8435/К-02/8-1100/25 відмовило позивачу у відновленні виплати вказаної вище пільги, мотивуючи відмову тим, що, відповідно до пункту 7 Прикінцевих положень Закону № 4059-IX та постанови № 1553, органами Пенсійного фонду України проведено визначення права для окремих категорій пільговиків на отримання пільг з травня 2025 року. Оскільки середньомісячний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у 2025 році (4260,00 грн.), право на отримання пільг з травня 2025 року у позивача відсутнє.
Не погоджуючись з відмовою відповідача щодо поновлення йому з 01.05.2025 виплати пільги, призначеної відповідно пункту 6 частини першої статті 6 Закону № 203/98-ВР, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає статус ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції України, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, та членів їхніх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві є Закон №203/98-ВР.
Відповідно до статті 3 Закону №203/98-ВР держава гарантує кожному ветерану військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України рівні з іншими громадянами України можливості в економічній, соціальній, політичній сферах щодо задоволення різноманітних життєвих потреб, а також надає різні види допомоги шляхом:
реалізації права на працю відповідно до рівня професійної підготовки та цільових програм соціальної адаптації;
створення умов для підтримки та поліпшення здоров'я з метою забезпечення активного довголіття;
надання пільг, компенсацій та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності та заслуженого відпочинку;
реалізації цільових програм поліпшення житлових умов;
організації соціально-побутового обслуговування;
пенсійного забезпечення відповідно до законодавства.
Згідно із пунктом 6 статті 6 Закону №203/98-ВР ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України надаються пільги у вигляді 50-відсоткової знижки плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), користування квартирним телефоном ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і членами їх сімей, які проживають разом з ними, в жилих будинках усіх форм власності в межах норм, передбачених законодавством, або 50-відсоткова знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.
Кабінет Міністрів України постановою від 04.06.2015 №389 затвердив Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї (далі - постанова №389, Порядок №389), який визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло- та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім'ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства (пункт 1).
Відповідно до пункту 3 Порядку №389 пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку, надаються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Пунктом 6-8 Порядку №389 визначено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) одержують від територіальних органів Пенсійного фонду України за результатами обміну електронними базами даних відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 №497 «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» (Офіційний вісник України, 2002 р., №15, ст. 814) інформацію про суми пенсійних виплат і факт працевлаштування пільговиків та членів їх сімей, відомості про яких містяться в Реєстрі осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), що є структурною підсистемою Єдиного соціального реєстру.
Органи Пенсійного фонду України подають на запит структурних підрозділів з питань соціального захисту населення у п'ятиденний строк з дня отримання запиту інформацію про суми пенсійних виплат пільговиків та членів їх сімей, пенсії яким призначено відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відомості про доходи пільговиків і членів їх сімей на запити від органів Пенсійного фонду України ДПС надає у п'ятиденний строк у порядку, встановленому Пенсійним фондом України та Мінфіном.
Відомості про соціальні виплати/допомоги, які надаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення (крім частини допомоги при народженні дитини, виплата якої проводиться одноразово, частини допомоги при усиновленні дитини, виплата якої проводиться одноразово, допомоги на поховання, одноразової допомоги, яка надається відповідно до законодавства або за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій, установ незалежно від форми власності), на запити органів Пенсійного фонду України структурні підрозділи з питань соціального захисту населення надають у п'ятиденний строк у порядку, встановленому Пенсійним фондом України та Мінсоцполітики.
Для визначення станом на 1 січня кожного року права на отримання пільг для пільговиків, зазначених у пункті 2 цього Порядку, відомості про яких наявні в Реєстрі, під час визначення органами Пенсійного фонду України середньомісячного сукупного доходу враховуються доходи пільговика і членів його сім'ї (за наявності), зазначених у пункті 4 цього Порядку, за III і IV квартали попереднього календарного року.
Для визначення права на отримання пільг для пільговиків, зазначених у пункті 2 цього Порядку, які звернулися із заявою про внесення відомостей до Реєстру осіб, які мають право на пільги, за формою згідно з додатком 3 до Положення про Реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» (Офіційний вісник України, 2003 р., №5, ст. 177) - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2023 р. № 1351, під час визначення органами Пенсійного фонду України середньомісячного сукупного доходу враховуються доходи пільговика і членів його сім'ї (за наявності), зазначених у пункті 4 цього Порядку, за два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення.
За правилами пункту 9 Порядку №389 органи Пенсійного фонду України з урахуванням отриманої інформації, зазначеної в пунктах 6-8 цього Порядку, визначають із 1 грудня 2022 р. середньомісячний сукупний дохід у розрахунку на одну особу сімей пільговиків, інформацію про яких внесено до Реєстру, шляхом ділення загальної суми грошових доходів кожного із членів сім'ї пільговика, на яких поширюються пільги, за попередні шість місяців на 6 і на кількість членів сім'ї.
У разі коли середньомісячний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, пільговик має право на отримання пільг протягом 12 місяців із місяця визначення відповідного права, але не більше ніж до останнього дня календарного року визначення такого права (пункт 10 Порядку № 389).
Відповідно до пункту 11 Порядку №389 після закінчення дванадцяти місяців уповноважений орган визначає право пільговика на отримання пільг на наступний період відповідно до пункту 9 цього Порядку.
Згідно із пунктом 12 Порядку №389 у разі коли середньомісячний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, уповноважений орган письмово або через особистий кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України інформує пільговиків про те, що вони не мають права на отримання пільг і можуть звернутися за житловою субсидією.
У разі зменшення доходу сім'ї пільговик має право звернутися до уповноваженого органу для визначення права на отримання пільг з місяця звернення.
У разі зміни величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, уповноважений орган самостійно визначає право пільговика, до сукупного доходу сім'ї якого входять лише пенсії та соціальна допомога і сім'я якого складається лише з непрацездатних осіб, на отримання пільг відповідно до пункту 9 цього Порядку без звернення пільговика.
Пунктом 14 Порядку № 389 визначено, що надання пільг припиняється:
якщо пільговиком приховано або навмисно подано недостовірні дані про доходи будь-кого із членів сім'ї пільговика, що вплинуло на визначення права на пільги, - з місяця, в якому виявлено порушення;
за заявою пільговика - з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що за загальним правилом у разі коли середньомісячний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, пільговику встановлюється відповідна пільга на 12 місяців із місяця визначення відповідного права, після закінчення яких уповноважений орган визначає право пільговика на отримання пільг на наступний період відповідно до пункту 9 цього Порядку. При цьому положення Порядку №389 містять виключні підстави для припинення надання пільг.
Разом з цим пунктом 6 Прикінцевих положень Закону №4059-IX установлено, що у 2025 році застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, зокрема пункт 6 частини першої статті 6, стаття 7 в частині пільг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6, Закону 203/98-ВР.
У свою чергу, 31.12.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1553, якою постанову №389 доповнив пунктом 1-1 такого змісту:
« 1-1. Установити, що у 2025 році:
1) пільги, передбачені абзацом п'ятим частини п'ятої статті 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» (реабілітованим особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами), пунктом 11 частини першої та частинами другою і третьою статті 20, пунктом 1 частини першої та частинами другою і третьою статті 21, частиною третьою статті 22 в частині пільг, передбачених пунктом 11 частини першої статті 20, і пунктом 14 частини першої статті 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1; особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 2; дружинам (чоловікам) померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою або опікунам (на час опікунства) дітей померлих; дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт), абзацами першим і другим пункту 5 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (звільненим з військової служби особам, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; батькам і членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби), пунктом 6 частини першої статті 6, статтею 7 в частині пільг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції, податкової міліції, Бюро економічної безпеки, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції, податкової міліції, Бюро економічної безпеки, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації), пунктами 4-6 частини першої статей 6-1 і 6-2 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» (колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Другої світової війни, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків; колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин), абзацом третім частини десятої статті 6 Закону України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою» (депортованим особам, які досягли пенсійного віку або є особами з інвалідністю), надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою;
2) положення підпункту 1 цього пункту застосовується:
з 1 січня 2025 р. - для осіб, які звернулися за наданням пільг починаючи з 1 січня 2025 р.;
після закінчення опалювального сезону 2024/25 року - для осіб, які отримували пільги у період до 31 грудня 2024 р. включно.».
Зміст наведених змін в законодавстві свідчить про те, що Кабінет Міністрів України на виконання положень пункту 6 Прикінцевих положень Закону №4059-IX змінив порядок перегляду визначення права пільговика на отримання пільг на наступний період відповідно до пункту 9 цього Порядку №389 до закінчення 12 місяців із місяця визначення відповідного права у пільговика, зокрема, після закінчення опалювального сезону 2024/25 року - для осіб, які отримували пільги у період до 31 грудня 2024 р. включно.
З цього суд зазначає, що шляхом прийняття закону Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Аналізуючи наявність відповідних повноважень Кабінету Міністрів України, суд зважає також на те, що зміни в правовому регулюванні відбулися в умовах повномасштабного вторгнення, і делегування цих повноважень органу виконавчої влади забезпечує потрібну у цей період гнучкість, беручи до уваги надмірний фінансовий тягар на державу, який виник у зв'язку з необхідністю відсічі зовнішній агресії.
Згідно з висновками Конституційного Суду України, наведеними в Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011, Верховна Рада України, доповнивши пунктом 4 розділ VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат, з огляду на наявний фінансовий ресурс бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2).
Надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Отже, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України потрібно розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, зокрема й щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України (абзаци 7, 8 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012).
У Рішенні від 02.03.1999 №2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України звернув увагу на те, що здійснення загалом політики соціального захисту не належить до виняткових повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади.
Політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги на підставі наданого йому Верховною Радою України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги.
У справі, яка розглядається судом встановлено, що відповідач, після закінчення опалювального сезону 2024/25 року - для осіб, які отримували пільги у період до 31.12.2024 включно, з урахуванням отриманої інформації, зазначеної в пунктах 6-8 цього Порядку, визначивши, що середньомісячний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу у позивача як пільговика перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у 2025 році (4240,00 грн.), повідомив про відсутність права на отримання пільг з травня 2025 року, оскільки середньомісячний сукупний дохід позивача за останні шість місяців на одну особу склав 13959,39 грн., що перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу 4240,00 грн.
Отже, такі дії відповідача відповідають критеріям, визначеним у статті 19 Конституції України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому не можуть бути визнані судом протиправними.
Додатково суд зазначає, що відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Правовідносини щодо соціального захисту громадян регулюються статтею 46 Конституції України, що не передбачена частиною другою статті 64 Конституції України.
Відповідно право соціального захисту, гарантоване статтею 46 Конституції України, може бути обмежено в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Загальновідомим є факт, що, починаючи з 24.02.2022 Україна перебуває у стані повномасштабної війни внаслідок збройної агресії російської федерації.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України; держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Головну роль в обороні України відіграють Збройні Сили України та інші військові формування, які своєю мужньою боротьбою здійснюють ефективний захист Української держави та Українського народу.
В умовах воєнного стану держава зобов'язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройній агресії російської федерації проти України. Тому всебічна підтримка військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, які беруть участь у захисті Батьківщини та в бойових діях, є найвищим державним інтересом і однією з найбільш захищених конституційних цінностей України.
Отже, в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету.
За таких обставин зміна механізму перегляду визначення права пільговика на отримання пільг на наступний період відповідно до пункту 9 цього Порядку №389 до закінчення 12 місяців із місяця визначення відповідного права у пільговика, зокрема, після закінчення опалювального сезону 2024/25 року - для осіб, які отримували пільги у період до 31 грудня 2024 р. включно, викликане об'єктивними причинами, а саме: прагненням збалансувати державний бюджет з метою належного фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України.
З урахуванням наведеного відсутні підстави вважати, що держава не дотримала справедливого балансу між суспільними та індивідуальними інтересами в контексті припинення позивачу надання відповідної пільги з 01.05.2025 через те, що середньомісячний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу позивача перевищив величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у 2025 році (4240,00 грн.), що є визначальним у цих правовідносинах для відповідача.
Суд звертає увагу, що зазначене рішення відповідача було прийняти на виконання п.п.6, 7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» та постанови КМУ до п.п1) п.1-1 постанови КМУ від 04.06.2015 №389.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» встановлено, що у 2025 році застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України пункт 6 частини першої статті 6, стаття 7 в частині пільг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6, Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Відповідно до пункту 7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» встановлено, що у 2025 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються пільги, передбачені: пунктом 6 частини першої статті 6, статтею 7 в частині пільг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6, Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Закон України «Про Державний бюджет на 2025 рік» в цій частині неконституційним не визнаний, а за таких обставин у відповідача не було підстав для не застосування цих норм.
Відповідно до п.п1) п.1-1 постанови №389 «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї» встановлено, що у 2025 році, пільги, передбачені передбачених пунктом 6 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» встановлено з 01.01.2025 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць працездатних осіб - 3028 гривень.
Відповідно до п. 169.4.1. Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.
Таким чином, на 2025 рік величина доходу, який дає право податкову соціальна пільгу складає 4240,00 гривень (3028х1,4 = 4239,2 = 4240).
Суд звертає увагу, що позивач не заперечує визначений відповідачем середньомісячний сукупний дохід його сім'ї в розрахунку на одну особу в розмірі 13959,39 гривень.
За таких обставин, з врахуванням того, його середньомісячний сукупний дохід сім'ї позивача в розрахунку на одну особу перевищу 4240,00 гривень, відповідач правомірне припинив виплачувати йому субсидію на житлові послуги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у адміністративній справі №440/14216/23 вказала, що правовідносини щодо соціального захисту громадян регулюються ст.46 Конституції України, яка не передбачена в ч.2 ст.64 Конституції України, з чого можливо зробити висновок, відповідно право соціального захисту, гарантоване статтею 46 Конституції України, може бути обмежено в умовах воєнного або надзвичайного стану. Приписами статті 46 Конституції України встановлено, що такі складові конституційного права громадян на соціальний захист, як забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності (1); втрати годувальника (2); безробіття з незалежних від них обставин (3); старості (4), не можуть бути скасовані законом; водночас інші складові елементи права на соціальний захист, не конкретизовані в частині першій статті 46 Основного Закону України або в інших його статтях, визначає Верховна Рада України шляхом ухвалення законів.
Велика Палата Верховного Суду, робить висновок, що соціальні гарантії, які не основним грошовим забезпеченням, а є додатковими соціальними пільгами (виплатами), не належать до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у ст.46 Конституції України, та відповідно Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на існуючі фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.
Суд враховує зазначену правову позиції Великої Палати Верховного Суду, та вважає, що Верховна Рада в умовах воєнного стану, мала право на встановлення обмежень щодо соціальних гарантій передбачених пунктом шостим статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», оскільки вони не є основним грошовим забезпечення та не належить до складових конституційних прав, визначених статтею 46 Конституції України.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, оскільки в межах встановлених обставин відповідач діяв з дотриманням встановленого зазначеними нормами права порядку та способу дій, позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО