про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
31 жовтня 2025 року м. Київ № 320/44574/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
Визнати протиправною відмову в укладанні договору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, викладену у листі від 04.06.2024 № IТ/26-15-24-01-09-08/3ВГ Головного управління ДПС у м. Києві
2. Зобов?язати Головне управління ДПС у м. Києві укласти договір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з ОСОБА_1 відповідно до його заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання:
- оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі у розмірі 1211,20 грн.
Позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків.
Водночас, суд проаналізувавши матеріали позовної заяви дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі з огляду на таке.
Так в обґрунтування позову позивач зазначає, позивач звернувся до податкового органу із заявою про укладення договору на добровільну участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні з метою «докупити» страхового стажу у період, коли останній не працював.
При цьому, Головне управління ДПС у м. Києві Державної податкової служби України листом від 04.06.2024 повідомило позивача про відмову в укладенні договору на добровільну сплату єдиного внеску у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах.
Незгода з відповідним рішенням стало підставою для звернення до суду.
У зв'язку із встановленими обставинами суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом перевірки в яких судом є законність рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій у публічно-правовій сфері, зокрема під час укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.
Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративний договір - це спільний правовий акт суб'єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб'єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері й укладається на підставі закону: а) для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб'єктами владних повноважень; б) для делегування публічно-владних управлінських функцій; в) для перерозподілу або об'єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом; г) замість видання індивідуального акта; ґ) для врегулювання питань надання адміністративних послуг.
Одночасно із цим, відповідно до ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України, яка визначає загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", господарським судам слід мати на увазі, що не всі договори, укладені суб'єктами владних повноважень, їх посадовими чи службовими особами на реалізацію своїх повноважень, відносяться до адміністративних договорів. Якщо обов'язковим учасником договору відповідно до законодавства повинен бути суб'єкт владних повноважень, то такий договір є адміністративним, оскільки суб'єкт владних повноважень у такому випадку діє від імені держави (територіальної громади), в її інтересах чи для забезпечення їх, а не для своїх власних потреб. У разі ж вчинення цивільного правочину між суб'єктом владних повноважень і суб'єктом господарської діяльності, договірні відносини сторін ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності. Тому до адміністративних договорів не відносяться договори, укладені за правилами Цивільного та Господарського кодексів України, інших актів цивільного або господарського законодавства.
Як убачається з матеріалів справи, спір між позивачем та відповідачем виник у правовідносинах з приводу не укладення договору на добровільну участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні. Такий договір, на переконання суду, не встановлює права та обов'язки сторін саме в публічно-правовій сфері, а тому правовідносини, які виникли між сторонами, за своїм характером, є господарськими, виходячи зі змісту ГК України.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 683/2843/17 (провадження № 11-278апп18).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Тому наявні підстави відмовити у відкритті провадження та повернення позовної заяви з усіма доданими до неї матеріалами.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 170-171, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій,.
2. Копію ухвали разом з матеріалами заяви надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Марич Є.В.