31 жовтня 2025 року справа № 320/15983/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач та/або ГУ ПФУ у Київській області, пенсійний орган), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо виплати ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги за 2023 рік у меншому розмірі, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги за 2023 рік відповідно до статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Позов обґрунтовано тим, що позивач має статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, що дає їй право на отримання разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 15 Закону №3551-XII (в редакції Закону від 25.12.1998 № 367-XIV) з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, проте така виплата отримана у меншому розмірі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання. Витребувано докази від відповідача.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення на електронну адресу копії ухвали про відкриття провадження у цій справі, враховуючи недостатність в суді коштів на оплату послуг відправлення поштової кореспонденції.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту, серія НОМЕР_2 , виданого Васильківським МВ ГУ МВС України у Київській області 14 лютого 1996 року.
Відповідно до копії посвідчення, Сергія НОМЕР_3 від 09.10.2002, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.
Згідно з копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 отримує пенсію в разі втрати годувальника 2 група, загальне захворювання довічно та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду у Київській області.
Відповідно до листа ГУ ПФУ у Київській області від 11.03.2024 № 1000-0202-8/42642, у серпні 2023 року позивачу було виплачена разова грошова допомога, в розмірі 650 гривень, до Дня Незалежності України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 № 754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань», передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Позивач вважає, що відповідачем порушено її права та охоронювані законом інтереси, що зумовило звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), відповідно до статті 1 якого він спрямований на створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Статтею 2 окресленого закону регламентовано, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Статтею 12 цього Закону визначено пільги учасникам бойових дій, статтею 13 - особам з інвалідністю внаслідок війни, статтею 14 для учасників війни, статтею 15 - пільги сім'ям загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць України.
Редакція кожної з вказаних статей Закону № 3551-XII до 14.04.2023 (редакція Закону від 25.12.1998 № 367-XIV) передбачала, що щорічно до 5 травня вказаним категоріям пільговиків виплачується разова грошова допомога, розмір якої залежно від статусу встановлювався у кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком.
Однак Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 №2983-IX (далі Закон № 2983-IX), який набрав чинності 15.04.2023, було внесено зміни та:
частину п'яту статті 12 викладено в такій редакції: «Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України»;
частину п'яту статті 13 викладено в такій редакції: «Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України»;
частину п'яту статті 14 викладено в такій редакції: «Щороку до Дня Незалежності України учасникам війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України»;
частину п'яту статті 15 викладено в такій редакції: «Щороку до Дня Незалежності України членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10, статті 10-1 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Ці норми неконституційними не визнавалися та є чинними на момент розгляду справи.
Також цим Законом було виключено статтю 17-1 Закону № 3551-XII, яка регулювала виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Отже, з 15.04.2023 законодавець змінив дату виплати допомоги (з 5 травня на День Незалежності України) та делегував Кабінету Міністрів України повноваження встановлювати порядок та розміри такої виплати.
На виконання зазначених норм, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.07.2023 № 754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань», якою установлено, що грошова допомога виплачується до 24 серпня 2023 р. в такому розмірі, зокрема членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, статус яким установлено згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге,- 650 гривень.
Відповідно до листа ГУ ПФУ у Київській області від 11.03.2024 № 1000-0202-8/42642, у серпні 2023 року позивачу було виплачена разова грошова допомога, в розмірі 650 гривень.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України установлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
14.05.2025 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у зразковій справі № 440/14216/23, предметом спору в якій було питання правомірності виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік особам з інвалідністю внаслідок війни у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, а не у розмірі, обчисленому виходячи з мінімальних пенсій за віком згідно з попередніми редакціями Закону № 3551-XII.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:
щорічна разова грошова виплата, передбачена Законом № 3551-XII, є видом державної соціальної допомоги, має допоміжний характер і не є складовою конституційного права на соціальний захист (стаття 46 Конституції), яка не може бути скасована законом;
Верховна Рада України, прийнявши Закон № 2983-IX та вносячи зміни до Закону
№ 3551-XII (зокрема, до статей 12, 13 та ін.), якими делегувала Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової виплати, діяла в межах своїх повноважень. Ці законодавчі зміни є чинними та неконституційними не визнавалися;
положення статті 22 Конституції України щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод не поширюються на визначення розміру цієї конкретної допомоги, оскільки її розмір не є безпосередньо гарантованим Конституцією, а встановлюється законом;
Кабінет Міністрів України, встановлюючи розміри допомоги відповідними постановами (для 2023 року Постанова № 754, для 2024 року Постанова № 369), діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом;
попередні редакції Закону № 3551-XII, які встановлювали розмір допомоги у кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, втратили чинність з набранням чинності Законом № 2983-IX;
органи Пенсійного фонду України, здійснюючи виплату допомоги у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України на підставі чинної редакції
Закону № 3551-XII, діють правомірно.
Спірні правовідносини у цій справі є подібними до тих, що розглядалися у зразковій справі №440/14216/23, бо стосуються виплати цієї ж допомоги, а тому суд враховує загальні підходи та наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду.
У цій справі мотиви позову зводяться до врахування рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, яким було визнано неконституційним пункт 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України. Проте зазначене рішення стосувалося ситуації, коли повноваження Кабінету Міністрів України випливали з Бюджетного кодексу України. Однак Закон № 2983-IX вніс зміни безпосередньо до спеціального Закону № 3551-XII, що є іншою правовою ситуацією, яку Велика Палата Верховного Суду у справі №440/14216/23 визнала правомірною.
З 15.04.2023 по-іншому врегульована процедура здійснення виплат, передбачених статтями 12-15 Закону № 3551-ХІІ, шляхом внесення змін до спеціального законодавства, яке регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків, сформованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у зразковій справі №440/14216/23, суд дійшов висновку, що відповідач, виплативши позивачу як члену сім'ї загиблих щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі, встановленому Постановою № 754, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, зокрема статтею 15 Закону № 3551-XII (в редакції Закону № 2983-IX).
Згідно частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини першої та частини другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами визначеними у частині першій статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Беручи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом.
Позивач звільнений від сплати судового збору, відтак відсутні підстави для розподілу судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.