про залишення позовної заяви без руху
30 жовтня 2025 року № 320/52833/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
- Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 21.07.2021 року згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1-p (Ш)/2021, відповідно до ст. 54 Закону України "Про статує і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII, у редакції Закону України " Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 21.07.2021 року відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1-p (II)/2021, відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та виплачувати мені ОСОБА_1 основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що така не відповідає вимогам ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає залишенню без руху.
Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
Як вбачається з п. 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано її у строк, установлений законом. У разі пропущення такого строку - чи наявні підстави для визнання причин пропуску поважними.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Загальний строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, якщо інше не передбачено законом. Цей строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз наведених норм вказує на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року № 340/1019/19).
При цьому, у вказаній постанові Верховний Суд наголосив на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Так, суд приймає до уваги, що призначення та виплата пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, враховуючи те, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, позивач, щомісячно, в кінці кожного місяця, зобов'язаний був знати про порушення своїх прав.
Також, суд вважає за необхідне вказати, що встановлення процесуальних строків законом має на меті дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасне вчинення ними процесуальних дій.
Інститут строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює учасників процесу добросовісно виконувати свої обов'язки. Строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, у разі відсутності звернення до суду, відносини набувають стабільності.
Поважними причинами для поновлення строку можуть визнаватися лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волі особи, пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, та підтверджені належними доказами.
Поновленню підлягають лише ті процесуальні строки, встановлені законом, які були пропущені з поважних причин.
Судом встановлено, що позивач звернулась з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому оскаржує дії відповідача щодо не нарахування та невиплати пенсії за період з 21.07.2021 року.
Разом з тим, суд встановив, що із заявленими вимогами до суду, а саме про здійснення перерахунку основної пенсії за період з 21.07.2021 - позивач звернулась лише 27.10.2025 року, тобто з пропущенням шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд наголошує, що процесуальний строк обчислюється не лише з моменту фактичного дізнання особи про порушення прав, а й з моменту, коли вона, діючи розумно і з належною обачністю, могла про це дізнатися.
Втім, позивач не навела жодних належних і допустимих доказів на підтвердження поважних причин, які б об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду. Така фактична бездіяльність упродовж тривалого періоду свідчить про відсутність таких перешкод і не дає підстав для поновлення строку звернення до суду.
Незнання про порушення своїх прав внаслідок байдужого ставлення до них або свідоме уникнення отримання інформації не може вважатися поважною причиною для поновлення строку звернення до суду.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Разом з тим, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Голдер проти Великої Британії» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Судом враховано вимоги ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки повинні бути усунуті в п'ятиденний строк з дня отримання позивачем копії даної ухвали шляхом подання до суду:
-заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду із зазначенням доказів, що підтверджують обставини, які об'єктивно перешкоджали позивачу своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.
Окрім цього, суд звертає увагу позивача, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 21.04.2021 року у справі № 640/25046/19 «Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій».
Отож причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів адміністративного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
На підставі наведеного та керуючись ст. 123, 161, 169, 171, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу надається п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - вважати неподаною та повернути з усіма доданими до неї документами.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя Вісьтак М.Я.