30 жовтня 2025 року м. Київ № 320/33396/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марича Є.В., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницького ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ ( м. Київ) про зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Дарницького ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ ( м. Київ), в якому просить:
Зобов'язати Дарницький відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна боржника - ОСОБА_1 , який накладений на підставі постанови державного виконавця Відділу ДВС Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, шляхом внесення відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив позивачу у знятті арешту з усього його майна, мотивуючи відсутністю підстав для зняття арештів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду залишено позовну заяву без руху. В подальшому позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі з викликом сторін, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
У ході судового розгляду суд перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Так на примусовому виконанні у Дарницькому відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 47873918 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1145/11 від 02.06.2015, що виданий Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення боргу з ОСОБА_1 у розмірі 1478758,27 грн.
15.09.2015 державним виконавцем Шевченко М.Р. у ВП №47873918 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
29.03.2017 головним державним виконавцем Тущенком П.Л. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП № 47873918.
Представник позивача звернувся до Начальника Дарницького відділу Державної виконавчої служби у місті Києві із заявою про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.09.2015 року у ВП №47873918, та пізніше із адвокатським запитом від 13.05.2024 року для надання інформації про стан розгляду заяви про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.09.2015 року у ВП 47873918.
23.05.2024 Дарницький ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надав відповідь листом №94503, у якому вказав, що завершення виконавчого провадження на підставі винесеної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу не дає право на зняття арешту з майна боржника.
Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд наголошує, що відповідачем не надано на виконання ухвали суду жодних документів на підтвердження правомірності вчинених дій відносно позивача.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Законами України: “Про виконавче провадження».
На момент примусового виконання у ВП №47873918 питання здійснення виконавчих дій унормовувалися відповідними редакціями Закону № 606-ХІУ та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція N-512/5), а саме:
- частина перша статті 6 Закону № 606-ХІУ - гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні;
- частина перша статті 11 Закону № 606-ХІУ - обов'язки державного виконавця;
- пункт 2 частини першої статті 22 Закону № 606-ХІУ - інші виконавчі документи (крім визначених в пункті 1 частини першої цієї статті) можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом;
- стаття 30 Закону № 606-ХІУ - строк здійснення виконавчого провадження, відповідно до частини першої якої державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:
закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;
повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;
повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону;
- пункт 2 частини першої статті 47 Закону № 606-ХІУ - повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
- пунктом 3.17 інструкції №512/5, відповідно до якого у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для Цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).
Матеріалами справи встановлено, що ВП № 47873918 було відкрито 16.06.2015 на підставі виконавчого листа № 2-1145/11 від 02.06.2015, виданого Дарницьким районним судом м. Києва, а постановою від 29.03.2017 у ВП №47873918 виконавчий документ було повернуто без виконання стягувачу на підставі п. 2 ч.1 ст.47 Закону України “Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувану у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернути стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Системний аналіз вищенаведених положень Закону № 606-ХІУ, а також Інструкції №512/5 свідчить про те, що виконавче провадження - № 47873918 було завершено (29.03.2017) у зв'язку з поверненням виконавчого документу стягувачу, при цьому накладені арешти на майно боржника підлягали зняттю державними виконавцями, про що мало бути зазначено у відповідних постановах про повернення виконавчого документа стягувачу.
Відповідно до частини третьої статті 59 Закону України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Керуючись зазначеною нормою та своїми правами, визначеними частиною першою статті 19 Закону № 1404-VIII, з огляду на наведені вище докази протиправної бездіяльності державних виконавців при завершенні виконавчих проваджень, позивач звернувся до Відділу з заявою про зняття арешту зі свого майна, проте, як вже зазначалося, отримав відмову, оскільки відповідачем, з посиланням на частину четверту статті 59 Закону № 1404-УІІІ, не вбачається підстав для зняття арешту.
Частиною п'ятою статті 59 Закону № 1404-УІІІ унормовано, що в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Отже, з урахуванням приписів норм чинного законодавства щодо обов'язків державного виконавця та гарантій прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні, не зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні №47873918 при поверненні виконавчого документа стягувачу є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача зняти арешт з майна позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд від 27.03.2020 у справі №817/928/17.
Водночас ч. 2 ст. 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вихід суду за межі позовних вимог процесуальний закон допускає як виняток у разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, і таких відхід обґрунтований судом у судовому рішенні.
Верховний Суд у постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 757/30991/18-а зазначив, що вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, яка має послідовний зв'язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві.
Отже, суд вправі за своєю ініціативою з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб вийти за межі заявлених позивачем вимог, однак відповідно до імперативних вимог процесуального законодавства.
Так передумовою щодо зобов'язання відповідача вчинити дії щодо зняття арешту з майна боржника, є визнання протиправною бездіяльності щодо не зняття арешту з майна позивача під час повернення виконавчого листа стягувачу.
Тому, ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог.
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дарницького ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ ( м. Київ) (адреса 02099, Україна, місто Київ, вулиця Костянтина Заслонова, будинок, 16 ЄДРПОУ 34968768) про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Дарницького ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ ( м. Київ) (адреса 02099, Україна, місто Київ, вулиця Костянтина Заслонова, будинок, 16 ЄДРПОУ 34968768), що полягає у не знятті арешту з майна ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) під час повернення виконавчого листа стягувачу.
3. Зобов'язати Дарницький ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ ( м. Київ) (адреса 02099, Україна, місто Київ, вулиця Костянтина Заслонова, будинок, 16 ЄДРПОУ 34968768) зняти арешт з майна ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ), який накладений постановою державного виконавця Відділу ДВС Дарницького районного управління юстиції у місті Києві у ВП 47873918, шляхом внесення відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Дарницького ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ ( м. Київ) (адреса 02099, Україна, місто Київ, вулиця Костянтина Заслонова, будинок, 16 ЄДРПОУ 34968768) судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Марич Є.В.