31 жовтня 2025 року Справа № 280/5295/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
Визнати протиправною бездіяльність (дії) Військової частини НОМЕР_1 безпідставного не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн на місяць розмірі за період лікування та перебування у відпустці після тяжкого поранення (з 11 січня 2025 року по 20 січня 2025 року, з 21 січня 2025 року по 21 березня 2025 року) у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та зобов'язати нарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн на місяць розмірі за період лікування та перебування у відпустці після тяжкого поранення (з 11 січня 2025 року по 20 січня 2025 року, з 21 січня 2025 року по 21 березня 2025 року) у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з урахуванням виплачених сум.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що є неправомірним ненарахування та невиплата додаткової винагороди, у збільшеному до 100 000 грн, відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) за періоди перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування, внаслідок тяжкого поранення пов'язаного із захистом Батьківщини. Позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 30 червня 2025 року відкрите провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач 15 липня 2025 року надав до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо позову з наступних підстав. При первісному зверненні позивача з відповідним рапортом, ним було долучено копію довідки військово-лікарської комісії від 20.01.2025 № 64/9 в якій відсутні дані про обставини отримання травми, зазначена травма тяжкого ступеню визнана такою, що пов'язана з проходженням військової служби. Позивачем долучено до матеріалів довідку військово-лікарської комісії тією ж датою та за тим самим номером: від 20.01.2025 № 64/9 в якій зазначена травма тяжкого ступеню визнана такою, що пов'язана з захистом Батьківщини. У зв'язку з розбіжностями в довідці військово-лікарської комісії від 20.01.2025 № 64/9 про обставини травми, відповідачем засобами СЕДО зроблено запит до медичного закладу про отримання інформації стосовно даних зазначених в довідці військово-лікарської комісії від 20.01.2025 № 64/9. По отриманню відповіді відповідачем буде розглянуто підстави виплати відповідної грошової винагороди, яка передбачена Постановою №168. У направленому позивачем рапорті від 20.06.2025 зазначено невірне найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт та не зазначено найменування займаної посади військовослужбовця. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
21 липня 2025 року надійшла до суду відповідь на відзив. Військова частина НОМЕР_1 не здійснила своєчасного направлення довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), в результаті чого 20.01.2025 у військово-лікарської комісії не було підстав для пов'язання зазначеного поранення до Захисту Батьківщини. Після отримання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданою Військовою частиною НОМЕР_1 08.02.2025 № 359, позивач звернувся до Комунального некомерційного підприємства "Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини" ім. про. М.Ф. Руднєва Дніпровської міської ради, та лікувальний заклад видав оновлену довідку ВЛК під тим же номером, про що зазначено в Довідці ВЛК: "Довідка оновлена 23.04.2025 після отримання Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №359 від 08.02.2025".
28 липня 2025 року відповідачем надане до суду клопотання про долучення доказів. Відповідачем повідомлено, що станом на 28.07.2025 на підставі отриманих відомостей та розгляду рапорту позивача здійснено нарахування та виплата додаткової винагороди у відповідності до Постанови №168 в розмірі 165 225,81 грн, яка була виплачена в липні 2025 року, та частина додаткової винагороди в розмірі 66 725,80 грн, яка була виплачена 21.03.2025.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
09 січня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Зеленівка, Донецької області позивач отримав бойове поранення: Вибухова травма. Вогнепальне осколкове сліпе поранення підборіддя справа з вогнепальним переломом нижньої щелепи. Вогнепальне осколкове сліпе поранення задньої та лівої бокової поверхні шиї. Вогнепальне осколкове сліпе поранення грудної клітини справа, непроникаюче в плевральну порожнину. Вогнепальне осколкове сліпе поранення правої гомілки, правого колінного суглобу, лівого гомілково-стопного суглобу та стопи.
З 11.01.2025 по 20.01.2025 позивач лікувався в КНП «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф. Руднєва» Дніпровської міської ради з діагнозом: S02.69 - Перелом нижньої щелепи множинних локалізацій. S81.7 - Множинні відкриті рани гомілки. S11.7 - Множинні відкриті рани шиї. S21.1 Відкрита рана передньої стінки грудної клітки. S91.0 - Відкрита рана ділянки гомілковостопного суглоба. S41.0 - Відкрита рана плечового поясу. Y36.2 - Ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків.
20 січня 2025 року проведено медичний огляд ВЛК КНП «МБКЛДМ Руднєва» ДМР. (Довідка ВЛК від 20.01.2025 №64/9) Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): МВТ від 10.01.2025р: S02.69 - Перелом нижньої щелепи множинних локалізацій. S81.7 - Множинні відкриті рани гомілки, гомілковостопного суглобу, шиї ліворуч, плечового поясу та передньої стінки грудної клітки праворуч. Стан після операцій від: 12.01.2025: екстракція сторонніх тіл голови та шиї, верхніх та нижніх кінцівок, грудної клітки; 16.01.2025: тотальна реконструкція нижньої щелепи, пластика дефіциту м'яких тканин підборіддя місцевими тканинами. Поранення (контузія, травма, каліцтво), тяжкого ступеню тяжкості, з помірними порушеннями функцій. Так, пов'язане із захистом Батьківщини, довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №359, від 08.02.2025. На підставі статті 81 графи ІІ класифікатора хвороб МО України від 14.08.2008р. №402 потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 60 (шістдесят) календарних днів.
Довідка оновлена 23.04.2025 після отримання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №359, від 08.02.2025р.
З 21.01.2025 по 21.03.2025 позивач перебував у відпустці за станом здоров'я на підставі висновку ВЛК після отриманого тяжкого поранення.
26.06.2025 позивач надсилав рапорт Командиру Військової частини НОМЕР_1 на відому йому адресу, Дніпропетровська обл, с-ще Черкаське щодо виплати додаткової грошової винагороди на період лікування після отриманого поранення в розмірі 100 000 на місяць.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати збільшеної додаткової грошової винагороди у спірні періоди, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.
Відповідно до частини 1 статті 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Стратегія залучення, розвитку та утримання людського капіталу в силах оборони України визначається Міністерством оборони України.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), яка набрала чинності з 01.03.2018.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 Постанови №704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Пунктом 8 Постанови №704 установлено, що грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
На виконання Постанови №704 наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Порядок №260), який застосовується з дня набрання чинності Постановою №704.
Згідно з пунктом 2 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Згідно з положеннями пункту 14 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування приписано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжувався та діє до теперішнього часу.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), абзацом четвертим пункту 1-2 якої установлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Згідно з положеннями пунктів 11 - 13 розділу XXXIV Порядку 260, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Судом на підставі наданих доказів встановлено, що позивач отримав поранення, тяжкого ступеня, так, пов'язане із захистом Батьківщини.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач проходив стаціонарне лікування у період з 11.01.2025 по 20.01.2025 (виписка з медичної карти стаціонарного хворого №411 від 20.01.2025); через отримане поранення, а також на підставі відповідних висновків ВЛК (довідка ВЛК від 20.01.2025 №64/9) потребував відпустки за станом здоров'я 60 днів та перебував у відпустці з 21.01.2025 по 21.03.2025.
Отже, враховуючи наведені вище положення нормативно-правових актів та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач має право на нарахування та виплату йому додаткової винагороди з розрахунку 100000,00 грн на місяць, як такий, що отримав тяжке поранення, пов'язане із захистом Батьківщини, за спірний період перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) ВЛК.
З наданої відповідачем інформаційної довідки про нараховане грошове забезпечення та інші одноразові виплати, в тому числі додаткова винагорода згідно ПКМУ від 28 лютого 2022 року №168 видана ОСОБА_1 за період проходження служби в Військовій частині з 01.01.2025 по 28.07.2025 № 889 ФЕС від 28.07.2025, судом встановлено, що відповідно позивачу нарахована додаткова винагорода (лікування по пораненню), за січень 2025 року - 67741,93 грн, за лютий 2025 року - 100000 грн, за березень 2025 року - 67741,94 грн.
Позивачу виплачено згідно РПВ №77 від 21.03.2025 - 66725,80 грн, згідно РПВ №182 від 25.07.2025 - 165225,81 грн.
Судом перевірені розрахунки додаткової винагороди з 11 січня 2025 року по 20 січня 2025 року, з 21 січня 2025 року по 21 березня 2025 року та встановлено, що позивачу нараховано у загальному розмірі 235 483,87 грн (67741,93 + 100000 + 67741,94), виплачено позивачу - 231 951,61 грн (66725,80 + 165225,81 - утримана сума військового збору 1,5% - 3 532,26).
Таким чином, оскільки за вказані періоди відповідачем здійснене нарахування та виплата додаткової винагороди, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Доводам сторін, які стосуються безпосередньо розгляду поданого позивачем рапорту, суд не надає оцінку, як таким, що не стосуються предмету спору, оскільки позивачем дії, бездіяльність та/або рішення відповідача щодо розгляду рапорта у цій справі не оскаржуються.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ),
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складено 31.10.2025.
Суддя Б.В. Богатинський