31 жовтня 2025 року Справа № 280/5296/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток як учаснику бойових дій виходячи з розміру місячного грошового забезпечення за останньою займаною посадою та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані дні щорічних основних відпусток та додаткової відпустки як учаснику бойових дій виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою займаною посадою, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2025 рік та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити компенсацію за 40 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою займаною посадою.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення за 15 календарних років служби та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані дні щорічних основних відпусток та додаткової відпустки як учаснику бойових дій виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою займаною посадою.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувала та виплатила не повну суму при розрахунку при звільненні, а саме для обрахунку компенсації за всі невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток використана невірна сума обрахунку, і взято за основу оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років, а не розмір місячного грошового забезпечення. Також, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України не виплатила позивачу суму грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік та компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2025 рік. При обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувала та виплатила одноразову грошову допомогу за період календарної служби з 17.11.2014 по 21.03.2025 (10 років), проте, позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 19.09.2005 по 20.09.2010 та з 10.11.2014 по 21.03.2025, під час звільнення з військової служби 20.09.2010 не набув права на отримання одноразової грошової допомоги. Позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою суду від 30 червня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач правом подати до суду відзив на позовну заяву не скористався, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 19.09.2005 по 20.09.2010 та з 10.11.2014 по 21.03.2025, що підтверджується витягом з послужного списку.
21.03.2025 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) №87 капітана ОСОБА_1 виключено із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та з всіх видів забезпечення, в тому числі з грошового.
У наведеному наказі зазначено: «…відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період його календарної служби з дня останнього зарахування на службу (17.11.2014) без урахування періоду попередньої служби 10 років.
Згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженою наказом МВС України від 15 березня 2018 року № 200 та розпорядженням Національної гвардії України від 10 лютого 2023 року № Р-16 «Про грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України», виплатити:
- грошову компенсацію за невикористані 154 календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2025 роки;
- грошову компенсацію за невикористані 40 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік;
- грошову компенсацію за невикористані 15 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік;
- грошову компенсацію за невикористані 40 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік.
26.04.2025 позивач звернувся до відповідача та просив провести належний розрахунок при звільненні, відповідь на звернення позивач не отримував.
Позивач не погоджуючись з розрахунком компенсації за невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги у разі звільнення, а також не виплатою компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2025 рік, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 3, 5 ст. 43 Конституції України закріплено, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» від 13.03.2014 № 876-VII (далі - Закон № 876-VII) Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Статтею 4 Закону № 876-VII визначено, що Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до положень статті 21 Закону № 876-VII, держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов'язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), яким визначено, зокрема:
- держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (частина 1 статті 9 Закону №2011-XII);
- до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення ( частина 2 статті 9 Закону № 2011-XII);
- грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону ( частина 3 статті 9 Закону № 2011-XII);
- грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци 1-2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII);
- військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються (частина 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII);
- у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" (абзац третій частини 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII).
Щодо правомірності невиплати позивачу компенсації за невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток як учаснику бойових дій виходячи з розміру місячного грошового забезпечення за останньою займаною посадою, суд враховує таке.
Приписами частин 1, 2 ст.10-1 Закону № 2011-XII встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»( далі - Постанова №704), за якою
- установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2 Постанови №704);
- виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи) (пункт 3 Постанови №704).
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з'єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров'я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини) визначені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 №200 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2018 року за №405/31857 (далі - Інструкція № 200, в редакції чинній на час звільнення позивача), якою передбачено:
- грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (пункт 2 розділу І Інструкції №200);
- у рік звільнення військовослужбовців зі служби, зазначених у пунктах 3, 4 цього розділу, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки (пункт 5 розділу ХХХІ Інструкції №200);
- грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства України на день звільнення з військової служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів (пункт 10 розділу ХХХІ Інструкції №200);
Повертаючись до обставин цієї справи, за доводами позивача, що відповідачем не заперечується, компенсація за невикористані дні щорічних основних відпусток та додаткової відпустки як учаснику бойових дій обчислена відповідачем з суми окладу за військове звання та суми надбавки за вислугу років.
Однак, вищенаведеним пункт 10 розділу ХХХІ Інструкції №200 визначено, що грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства України на день звільнення з військової служби.
Не врахування відповідачем розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого мав позивач відповідно до чинного законодавства України на день звільнення з військової служби під час розрахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій призвело до виплати такої компенсації у неправильному розмірі, що свідчить про наявність з боку відповідача протиправної бездіяльності.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за 40 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою займаною посадою, суд вказує наступне.
Як встановлено судом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 21.03.2025 №87 позивачу не нараховувалась при звільненні (розірвання контракту) компенсація за невикористані 40 календарних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік.
Згідно з абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
Відповідно до пункту 3 та 5 розділу XXXI Інструкції № 200 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток за поточний рік до одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення з військової служби оплачується тривалість щорічної основної та додаткової відпусток, на які вони мають право в році звільнення.
У рік звільнення військовослужбовців зі служби, зазначених у пунктах 3, 4 цього розділу, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Таким чином, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що позивач використав дні щорічної основної відпустки, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закон №2011-XII, у 2025 році, тому позивач набув право на отримання грошової компенсації за невикористані дні такої щорічної основної відпустки за 2025 рік у зв'язку із звільненням зі служби.
З огляду на викладене, бездіяльність відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати позивачу на день звільнення з військової служби компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2025 рік, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-XII, є протиправною.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення за 15 календарних років служби, судом враховується наступне.
Судом встановлено, що відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період його календарної служби з дня останнього зарахування на службу (17.11.2014) без урахування періоду попередньої служби 10 років.
Відповідно до пункту першого частини 2 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби: за станом здоров'я.
У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги (підпункт 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII).
Пунктом 1-3 розділу XXXІІ «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби» Інструкції №200 визначено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що звільняються зі служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах, визначених статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
У разі першого звільнення цих осіб з військової служби до вислуги років для виплати їм одноразової грошової допомоги зараховується також період строкової військової служби.
Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які у разі звільнення з військової служби мають право на отримання одноразової грошової допомоги, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються:
для військовослужбовців, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і додаткові види грошового забезпечення (щомісячні надбавки, доплати, премія);
для військовослужбовців, які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних начальників (командирів), - посадовий оклад, оклад за військовим званням на день звільнення з військової служби, надбавка за вислугу років, додаткові види грошового забезпечення (щомісячні надбавки, доплати, премія), що отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами відповідно до чинного законодавства.
Як встановлено судом, відповідачем при розрахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення не враховано період попередньої служби 10 років.
Однак, відповідно до вищенаведених положень, якщо при попередньому звільненні військовослужбовець не набув право на отримання такої грошової допомоги у разі повторного звільнення з військової служби одноразова грошова допомога, має бути виплачена за період їх календарної служби з урахуванням періоду попередньої служби.
Разом з тим, відповідачем не підтверджено належними доказами, що позивач при попередньому звільненні військовослужбовець набув право на отримання такої грошової допомоги, позивачем такі обставини заперечуються.
З огляду на зазначене, суд робить висновок, що відповідачем протиправно та необґрунтовано не нараховано і не виплачено позивачеві одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби (15 років).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позову.
Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», інші витрати відсутні, тому розподіл судових витрати не проводиться.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 154 календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2025 роки, 40 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, 15 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік, 40 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства України на день звільнення з військової служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 154 календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2025 роки, 40 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, 15 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік, 40 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства України на день звільнення з військової служби, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2025 рік.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 40 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства України на день звільнення з військової служби.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення за 15 календарних років служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 15 календарних років служби.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ),
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складено 31.10.2025.
Суддя Б.В. Богатинський