31 жовтня 2025 року Справа № 280/5360/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
Визнати протиправними дії відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення запису/відомостей/змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , у зв'язку з визнанням непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Зобов'язати відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 привести у відповідність відомості в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно позивача, шляхом внесення запису щодо статусу позивача - ОСОБА_1 , про виключення з військового обліку, у зв'язку з визнанням непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що з метою внесення відомостей щодо виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивач звернувся до відповідача з заявою, оскільки відповідно до запису військово-обліковому документі № 3464025 позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, проте відповідачем відповідні зміни не внесено. Позивач просить суд позов задовольнити.
Ухвалою суду від 30 червня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
08 липня 2025 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд: заборонити відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_2 , іншим особам вчиняти дії пов'язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням ОСОБА_1 до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням суду.
Ухвалою суду від 09 липня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
11 серпня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. ОСОБА_1 , автоматично, рішенням вищого штабу, зараховано на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачем будь-яких рішень про взяття на військовий облік громадянина ОСОБА_1 , не приймалося, права та свободи громадянина не порушено. У ІНФОРМАЦІЯ_3 будь-яких облікових документів на ОСОБА_1 не формувалося. За відсутністю облікової документації, привести у відповідність відомості в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно позивача, шляхом внесення запису щодо статусу позивача - ОСОБА_1 , про виключення з військового обліку, у зв'язку з визнанням непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку не є можливим, оскільки таке рішення буде прямо суперечити закону, до ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач не з'являвся, оригінали документації не надав. Будучи військовозобов'язаними громадяни України повинні стати на військовий облік за місцем фактичного проживання. Відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
20 серпня 2025 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій надає свої міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення. Відповідач, будучи органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів зобов'язаний був внести відомості про виключення з військового обліку у зв'язку з непридатністю до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується записами у довідці замість тимчасового посвідчення позивача. Твердження відповідача про можливість взяття на військовий облік позивача спростовується тим, що позивач вже є виключеним з військового обліку.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
ОСОБА_1 відповідно до відомостей зазначених у тимчасовому посвідченні замість військового квитка № НОМЕР_1 від 18.07.1997, 03.02.1997 призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний за ст.31 «а» гр. 1 наказу МО № 2 - 94 р. непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Автоматично, рішенням оператора реєстру вищого штабу, зараховано на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач 03.06.2025 звернувся з заявою про внесення змін щодо виключення його з військового обліку, у зв'язку з визнанням непридатним до військової служби.
Листом від 11.06.2025 №ЩТ/659 відповідач повідомив, що ОСОБА_1 , автоматично, рішенням вищого штабу, зараховано на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішень про взяття на військовий облік громадянина ОСОБА_1 , не приймалося. Рекомендовано звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем фактичного проживання з заявою стосовно внесення змін в Реєстрі.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частин першої, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави є військовозобов'язаними (частина дев'ята статті 1 Закону №2232-XII).
Частиною п'ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок організації ведення військового обліку військовозобов'язаних, призовників та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов'язаних та резервістів (пункт 5 Порядку №1487).
Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (пункт 20 Порядку №1487).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Права та обов'язки призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначені статтею 9 Закону №1951-VIII, до яких віднесено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Стаття 14 Закону № 1951-VIII регламентує ведення Реєстру.
Так, ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Частиною 3 статті 14 Закону № 1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Пунктом 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 (далі - Порядок №559), визначено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
За змістом п. 5 Порядку № 559 військово-обліковим документом призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу, в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.
Виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, зокрема, щодо керівництва військовим обліком військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, здійснення контролю за його станом покладено на відповідні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки згідно із Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 23.02.2022 №154.
З урахуванням зазначеного відповідач є органом військового управлінням, який веде Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних.
Судом на підставі наявних доказів встановлено, що позивач перебуває на обліку саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , доказів протилежного відповідачем не надано.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі 03.02.1997 призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний за ст.31 «а» гр. 1 наказу МО № 2 - 94 р. позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно у тимчасовому посвідченні замість військового квитка № НОМЕР_1 від 18.07.1997 міститься відмітка про виключення позивача з військового обліку, як визнаного призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний за ст.31 «а» гр. 1 наказу МО № 2 - 94 р. непридатним до військової служби.
Під час розгляду справи суду не надано належних та допустимих доказів про безпідставність визнання позивача непридатним до військової служби та/або внесення відмітки про виключення позивача з військового обліку.
Таким чином, позивач не може вважатися військовозобов'язаним громадянином України у розумінні Закону № 2232-XII, тобто не має статусу військовозобов'язаного.
Відповідно, суд приходить до висновку про безпідставність доводів відповідача наведених у відзиві на позовну заяву про невиконання позивачем ч.3 ст.33, ч.4 ст.37, п.2 ч.1 ст. 37 Закону № 2232-XII, оскільки такі норми стосуються саме військовозобов'язаних.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 37 Закону №2232-ХІІ у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов'язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов'язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).
Однак, матеріали справи не містять доказів взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи.
Щодо доводів відповідача про неможливість приведення у відповідність відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно позивача у зв'язку з відсутністю облікової документації, суд враховує наступне.
За правилами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії.
Суд зауважує, що згідно з положеннями Порядку № 1487, відповідальними за організацію та забезпечення зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них, а також виконання функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, є саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки громадян.
У зв'язку з викладеним, суд вказує, що відповідач допустив протиправні дії щодо невнесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку, у зв'язку з визнанням непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, обґрунтовуючи свої дії відсутністю в нього облікової документації.
Суд вважає, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (неналежне виконання) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх обов'язків, у тому числі й щодо своєчасного внесення даних про військовозобов'язаного до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткових обов'язків щодо повторного постановлення на військовий облік військовозобов'язаного за відсутності законодавчо визначених для цього підстав.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини 5 статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-ІV, суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень згаданої Конвенції.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Загальною Декларацією прав людини 1948 року визначено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
З огляду на те, що відповідач не надав суду доказів внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про виключення позивача з військового обліку з урахуванням відомостей про його непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, суд вважає, що ефективним засобом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача привести у відповідність відомості в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно позивача, шляхом внесення запису щодо позивача - ОСОБА_1 , про виключення з військового обліку, у зв'язку з визнанням непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -
Позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , у зв'язку з визнанням непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 привести у відповідність відомості в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно позивача, шляхом внесення запису щодо ОСОБА_1 , про виключення з військового обліку, у зв'язку з визнанням непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ),
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складено 31.10.2025.
Суддя Б.В. Богатинський