30 жовтня 2025 року Справа № 280/7190/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області
до ОСОБА_1
про відшкодування шкоди
Головне управління Національної поліції в Запорізькій області звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 241591,60 грн в якості відшкодування матеріальної шкоди, 4800,00 грн вартість послуг з оцінки збитків та 2956,70 грн судових витрат за наступними реквізитами: ЄДРПОУ 40108688; Банк: Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р №UA348201720313241001302092623, 69005, м.Запоріжжя, вул. Апухтіна Дмитра, 29 - ГУНП в Запорізькій області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.04.2022 ОСОБА_1 , керуючи службовим автомобілем Toyota Prius державний номерний знак НОМЕР_1 , виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв лобове зіткнення з автомобілем «Кобальт АРК-18-01 NZ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався у зустрічному йому напрямку. У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль отримав механічні пошкодження. Ухвалою Ленінського районного суду від 16.11.2022 у справі №334/4381/22 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286 КК України, а кримінальне провадження закрито у зв'язку із примиренням винного з потерпілим на підставі статті 46 КК України. 12.12.2022 ТОВ «Южтрансінвест» надано звіт №20119 про проведення незалежної оцінки вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, відповідно до якого вартість збитку завданого власнику КТ3 Toyota Prius реєстраційний номер 082337 становить 241 591,60 грн. З вини ОСОБА_1 , ГУНП в Запорізькій області завдано матеріальну шкоду на загальну суму 246391,60 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою суду від 20.08.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Конверт з вкладенням адресований відповідачу, який надсилався на адресу відповідача повернувся на адресу суду, з відміткою поштового відділення на довідці про причини повернення "за закінченням терміну зберігання".
У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, про причини неподання суд не повідомив. Клопотань про продовження процесуального строку для надання відзиву від відповідача не надходило.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 16.11.2022 у справі №334/4381/22 на підставі розгляду обвинувального акту у кримінальному v провадженні у відношенні ОСОБА_1 , внесеному до ЄРДР за №62022080020000068 від 18.04.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України, встановлено наступні обставини: 18.04.2022 приблизно о 8:00 годині, в світлу пору доби, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи службовим автомобілем Toyota Prius державний номерний знак НОМЕР_1 (на синьому фоні), здійснив рух по проїзній частині вулиця Бородінська у м. Запоріжжя з боку вулиці Маршала Чуйкова в напрямку вулиці Половецької.
В якості пасажирів в салоні автомобіля перебували: начальник відділення тактико- спеціальної підготовки БОП ГУНП в Запорізькій області майор поліції Книш К.М. та інспектор взводу №2 роти №2 БПОП ГУНП в Запорізькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , поліцейський водій взводу №2 роти 32 БПОП ГУНП в Запорозькій області старший сержант поліції ОСОБА_4 . В цей же час, під час, в попутному напрямку з автомобілем Toyota Prius державний номерний знак НОМЕР_1 (на синьому фоні), попереду нього рухалися три автомобілі: першим рухався легковий автомобіль червоного кольору, з ввімкненим покажчиком лівого повороту, який наближаючись до прилеглої території зліва (заїзд до СТО), зупинився з метою надання переваги в русі зустрічним транспортним засобам; другим рухався легковий автомобіль синього кольору, який почав знижувати швидкість руху та зупинився за легковим автомобілем червоного кольору; третім рухався легковий автомобіль білого кольору, який також почав знижувати швидкість за легковими автомобілями червоного та синього кольору.
В цей же час, у зустрічному вказаним транспортним засобам напрямку рухався автомобіль «Кобальт АРК-18-01 NZ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , від керуванням водія ОСОБА_2 .
Під час руху, в районі будинку 89 по вул. Бородінській водій автомобіля «Toyota Prius», державний номерний знак НОМЕР_1 (на синьому фоні) ОСОБА_1 , маючи об'єктивну можливість своєчасно виявити автомобілі, які рухалися в попутному з ним напрямку попереду та момент початку зниження ними швидкості руху, та маючи при цьому технічну можливість уникнути зіткнення з ними, діючи із злочинною недбалістю, відповідних заходів до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжив та лише безпосередньо перед зіткненням застосував гальмування та небезпечний та невиправданий дорожньою обстановкою маневр відвороту вліво.
Відповідно до наказу ГУНП в Запорізькій області від 31.05.2021 № 901 «Пpo закріплення працівників за службовими транспортними засобами» поліцейський водій БПОП ГУНП в Запорізькій області капрал поліції ОСОБА_5 закріплений за службовим автомобілем марки Toyota Prius реєстраційний номер НОМЕР_1 кузов № НОМЕР_3 , 2013 ріку випуску, штатна група АП, інв. №101510874, який закріплений за БПОП ГУНП в Запорізькій області.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 власником Toyota Prius реєстраційний номер 082337 кузов № НОМЕР_5 , 2013 ріку випуску є ГУНП в Запорізькій області.
Відповідно до наказу ГУНП в Запорізькій області від 21.04.2022 №323 та від 13.05.2022 №369 за фактом ДТП за участю поліцейських БПОП ГУНП в Запорізькій області проведено службове розслідування, за наслідками якого за порушення вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII та п.13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок чого службовий автомобіль пошкоджено, поліцейські БПОП ГУНП отримали тілесні ушкодження, поліцейського-водія взводу №2 роти №3 БПОП ГУНП в Запорізькій області сержанта поліції ОСОБА_1 попередити про неповну службову відповідність.
Своїми діями водій ОСОБА_1 , відповідно до висновку комплексної судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» та фототехнічної експертизи за експертною спеціальністю 6.1 «Дослідження фотозображень та технічних засобів їх виготовлення» від 27 травня 2022 року №KCE-19/108-22/3836, порушив вимоги п.п. 10.1, 12.3. чинних на момент ДТП Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, зі змінами та доповненнями, відповідно до яких:
п. 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».
Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 10.1, 12.3. Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, перебуває в причинному зв'язку з подією ДТП.
Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota Prius», реєстраційний номер державний номерний знак НОМЕР_1 (на синьому фоні) виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв лобове зіткнення з автомобілем «Кобальт АРК-18-01 NZ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався у зустрічному йому напрямку.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 16.11.2022 у справі №334/4381/22 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286 КК України, а кримінальне провадження закрито у зв'язку із примиренням винного з потерпілим на підставі статті 46 КК України.
29.11.2022 ГУНП в Запорізькій області з ТОВ «Южтрансінвест» укладено договір про надання послуг з незалежної оцінки збитків (завданої матеріальної шкоди) об'єкта: транспортного засобу Toyota Prius реєстраційний номер НОМЕР_1 VIN НОМЕР_3 , 2013 ріку випуску, колір білий.
12.12.2022 ТОВ «Южтрансінвест» надано звіт №20119 про проведення незалежної оцінки вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, відповідно до якого вартість збитку завданого власнику КТ3 Toyota Prius реєстраційний номер 082337 становить 241 591,60 грн. Крім того, вартість матеріального збитку завданого власнику КТЗ, дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження, в разі якщо вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість КТ3 на момент ушкодження.
Позивач вважає, що відповідач своїми неправомірними діями завдав пошкоджень службовому автомобілю, у зв'язку із чим звернувся до суду із позовом щодо відшкодування завданих збитків.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), відповідно до частини першої статті 19 якого у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
За приписами частини другої статті 19 Закону № 580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відтак, Законом №580-VIII не визначені порядок та підстави матеріальної відповідальності поліцейських, а також не врегульоване питання відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної поліцейським при виконанні ним службових обов'язків,
Проте у Законі №580-VIII відсутня норма щодо матеріальної відповідальності поліцейських, відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної поліцейським при виконанні ним службових обов'язків, то до спірних правовідносин мають застосовуватися загальні норми права, що регулюють питання відшкодування шкоди, заподіяною працівником під час виконання службових обов'язків, якими є приписи Кодексу законів про працю України(далі -КЗпП).
Статтею 130 КЗпП встановлені загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників, за якими працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку
Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
Випадки повної матеріальної відповідальності передбачені статтею 134 КЗпП.
Так, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:
1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;
2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;
4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;
5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;
6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;
7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;
8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;
9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством;
10) шкоди завдано недостачею, знищенням або пошкодженням обладнання та засобів, наданих у користування працівнику для виконання роботи за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу. У разі звільнення працівника та неповернення наданих йому у користування обладнання та засобів з нього може бути стягнута балансова вартість такого обладнання у порядку, визначеному цим Кодексом.
Всупереч вказаній нормі позивачем не надано доказів, які свідчать про взяття на себе працівником (поліцейським) повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей, а інших підстав, встановлених законом для настання повної матеріальної відповідальності, зокрема вказані умови можуть закріплюватись у посадових інструкціях службових осіб.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частиною 3ст. 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VIII передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зокрема, зобов'язує поліцейського берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів.
За загальним правилом, під час вирішення справ даної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. При цьому загальні норми можуть застосовуватися субсидіарно, тобто в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю.
Разом з тим, оскільки у Законі України «Про Національну поліцію» відсутня норма щодо матеріальної відповідальності поліцейських, відшкодування матеріальної шкоди заподіяної поліцейським при виконанні ним службових обов'язків, а тому слід прийти до висновку, що до спірних правовідносин мають бути застосовані положення інших нормативно-правових актів.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року № 160-ІХ (далі - Закон № 160-ІХ).
При цьому, за положеннями статті 2 Закону № 160-ІХ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань (далі - особи).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 160-ІХ:
матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності (пункт 4);
пряма дійсна шкода - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано (пункт 5).
Частинами першою - другою статті 3 Закону № 160-ІХ передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Положеннями частини першої статті 6 Закону № 160-ІХ передбачено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 160-ІХ, розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 160-ІХ, посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
Частиною другою статті 8 Закону № 160-ІХ встановлено, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Згідно з частиною сьомою статті 8 Закону №160-ІХ, якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону (частина перша статті 10 Закону №160-ІХ).
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті (ч. 2 ст. 10 Закону № 160-ІХ).
Відшкодування шкоди, визначеної ч. 2ст. 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування (ч. 4 ст. 10 Закону № 160-ІХ).
Так, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів видання командиром (начальником) наказу про відшкодування відповідачем шкоди, та ознайомлення ОСОБА_1 з його змістом. Таким чином суд вважає, що ГУНП в Запорізькій області порушено порядок притягнення службової особи ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності, оскільки законом визначений чіткий порядок дій суб'єкта владних повноважень, які передують звернення до суду із вказаним позовом.
Ухвала Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі №334/4381/22 від 16.11.2022, якою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286 КК України, а кримінальне провадження закрито у зв'язку із примиренням винного з потерпілим на підставі статті 46 КК України не є тим рішенням суду в розумінні частини 4 статті 8 Закону №160-IX, яким встановлено причини завдання шкоди, її розмір та винна особа.
Так, згідно з частиною 4 статті 8 Закону №160-IX розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Як уже зазначалось вище, відповідно до ч.ч. 6-7 статті 8 Закону №160-IX за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Таким чином, положеннями Закону №160-IX передбачено видання наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності та ознайомлення останньої з ним, натомість всупереч вказаним вище нормам ГУ НП в Запорізькій області не було зібрано усі докази та не дотримано процедури встановленої Законом №160-IX.
За таких обставин, судом встановлено, що службове розслідування щодо завдання матеріальної шкоди за наслідком скоєння ОСОБА_1 ДТП не проводилось, наказу про відшкодування шкоди, завданої особою, начальником не приймалось, доказів подання пропозицій щодо добровільного відшкодування шкоди та відмови відповідача від добровільного відшкодування шкоди позивачем суду не надано.
Суд зазначає, що у межах вказаних правовідносин було проведено розслідування за фактом вчинення дорожньо-транспортної пригоди відповідно до ст. 14-15 Дисциплінарного статуту, однак органу поліції потрібно було провести розслідування з метою визначення розміру завданої шкоди та притягнення винної особи до матеріальної відповідальності, як це передбачає ст. 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивачем не дотримано вимог статті 8 Закону № 160-ІХ, що є порушенням встановленого законом порядку відшкодування завданої шкоди.
Згідно ч 1, 2ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимогст.139 КАС України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд.29, код ЄДРПОУ 40108688) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) про відшкодування шкоди, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 30.10.2025.
Суддя І.В. Батрак