31 жовтня 2025 року Справа № 280/6729/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до - Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
04.08.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови їй у зарахуванні до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці такі періоди: 3 роки стажу роботи на посаді головного спеціаліста, начальника відділу організації діяльності судів та судової статистики, правової роботи та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування у Територіальному управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області (період роботи з 25.01.2004 по 25.01.2007); 2 роки 10 місяців 8 днів на посадах в.о. начальника, спеціаліста 1 категорії, головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення діяльності судів управління юстиції Запорізької області (період роботи з 12.07.1999 по 20.05.2002) та щодо відмови їй у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до розміру 58 % винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ОСОБА_1 3 роки стажу роботи на посаді головного спеціаліста, начальника відділу організації діяльності судів та судової статистики, правової роботи та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування у Територіальному управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області (період роботи з 25.01.2004 по 25.01.2007); 2 роки 10 місяців 8 днів на посадах в.о. начальника, спеціаліста 1 категорії, головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення діяльності судів управління юстиції Запорізької області (період роботи з 12.07.1999 по 20.05.2002) та здійснити перерахунок, нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 58% суддівської винагороди з 16 травня 2025 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Указом Президента України № 12/2007 від 12.01.2007 позивача було призначено на посаду судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області. Рішенням Вищої ради правосуддя № 935/0/15-25 від 06.05.2025 позивача було звільнено з посади судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області у зв'язку з поданням заяви про відставку. Після звільнення з посади судді вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення довічного грошового утримання судді у відставці з 16 травня 2025 року. Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області (орган ПФУ - 8325 Бердянське об'єднане управління ПФУ) № 083250008279 від 17.06.2025 позивачу з 16 травня 2025 року було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 50 % від щомісячної суддівської винагороди, із розрахунку стажу роботи на посаді судді - 18 років 3 місяця 21 день.
17.06.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді та призначення довічного грошового утримання, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді - 3 роки, а також стаж роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях - 2 роки 10 місяців 8 днів. Позивач просила призначити довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 58 % суддівської винагороди, як такій, що має стаж судді, що дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці понад 24 роки.
Листом від 07.07.2025 № 11492-11069/П-02/8-0800/25 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило, що підстав для перерахунку довічного грошового утримання не має, розрахунок стажу на посаді судді здійснено з урахуванням 18 років 3 місяців 21дня роботи на посаді судді, за період з 26.01.2007 по 15.05.2025, відповідно до п. 3 ст. 142 Закону № 1402, у розмірі 50 % суддівської винагороди судді.
Позивач вважає, що відповідачем протиправно було зменшено розмір довічного грошового утримання, оскільки в порушення вимог ст. 43 Закону України «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ), ст. 137, пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ( далі - Закон № 1402-VIII) не було зараховано до стажу роботи на посаді судді 5 років 10 місяців 8 днів стажу, а саме стаж роботи, що безпосередньо пов'язаний з керівництвом та контролем за діяльністю судів у відділі організаційного забезпечення діяльності судів управління юстиції в Запорізькій області 2 роки 10 місяців 8 днів, за період роботи з 12.07.1999 по 19.05.2002, та 3 роки стажу роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а саме час роботи з 12.01.2004 по 11.01.2007 у відділі організаційного забезпечення діяльності судів, судової статистики, правової роботи та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування територіального управління державної судової адміністрації в Запорізькій області.
Ухвалою судді Запорізького окружного суду від 06.08.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
У встановлений судом строк відповідач подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву вказує на те, що позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до ст. 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIІІ «Про судоустрій і статус суддів» з 16.05.2025. Розрахунок стажу позивача на посаді судді здійснено відповідно до вимог ст. 137 Закону, за період роботи суддею з 26.01.2007 по 15.05.2025, що загалом становить 18 років 3 місяці 21 день. Позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, у якій позивача вказує на протиправність дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді стаж її роботи у галузі права - 3 роки та стаж роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів в управлінні юстиції Запорізької області - 2 роки 10 місяців 8 днів. Вважає такі дії відповідача безпідставними та такими, що грунтуються на помилковому та довільному трактуванні ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Позивач вказує на протиправність відмови ГУ ПФУ в Запорізькій області у зарахуванні до її стажу роботи на посаді судді вказаних у позовній заяві періодів, що відповідно впливає на розмір довічного грошового утримання, який мав би становити 58 % суддівської винагороди судді. З огляду на вказане позивачка просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
На підставі частини 6 статті 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до Указу Президента України № 12/2007 від 12.01.2007 ОСОБА_1 було призначено суддею Бердянського міськрайонного суду Запорізької області строком на п'ять років.
Постановою Верховної Ради України № 4322-VI від 12.01.2012 ОСОБА_1 було обрано суддею Бердянського міськрайонного суду Запорізької області безстроково.
Рішенням голови Верховного Суду від 29.04.2022 № 61/0/149-22 «Про відрядження судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області до Самарського районного суду м. Дніпропетровська» позивача було відряджено безстроково до Самарського районного суду м. Дніпропетровська.
Наказом голови Самарського районного суду м. Дніпропетровська № 13-ОС від з 06.05.2022 (з внесенням змін на підставі наказу № 16-ОС від 11.05.2022) позивача було прикріплено до штату Самарського районного суду, з посадовим окладом згідно штатного розпису, встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 80 % до посадового окладу.
Рішенням Вищої ради правосуддя № 935/0/15-25 від 06.05.2025 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області (відряджена до Самарського районного суду міста Дніпра) у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом голови Самарського районного суду міста Дніпра № 39-ос від 14.05.2025 ОСОБА_1 було відраховано зі штату Самарського районного суду міста Дніпра з 15.05.2025.
Після звільнення з посади позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення довічного грошового утримання судді у відставці з 16 травня 2025 року.
Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області (орган ПФУ - 8325 Бердянське об'єднане управління ПФУ) № 083250008279 від 17.06.2025 ОСОБА_1 було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 50 % від щомісячної суддівської винагороди, з 16 травня 2025 року довічно, із розрахунку стажу на посаді судді - 18 років 3 місяця 21 день.
17.06.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою в якій просила зарахувати до стажу роботи, що дає право на відставку судді і призначення довічного грошового утримання судді у відставці: - період роботи з 12.07.1999 по 19.05.2002 (2 роки 10 місяців 8 днів) в управлінні юстиції в Запорізькій області на посадах: виконуючого обов'язки начальника відділу організаційного забезпечення діяльності судів (з 12.07.1999 по 10.07.2000); спеціаліста 1 категорії відділу організаційного забезпечення діяльності судів (з 11.07.2000 по 23.10.2002); головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення діяльності судів (з 24.10.2002 по 19.05.2002); - період роботи з 12.01.2004 по 11.01.2007 (3 роки) на посадах головного спеціаліста, начальника відділу організаційного забезпечення діяльності судів, судової статистики, правової роботи та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування територіального управління державної судової адміністрації в Запорізькій області. Просила призначити довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 58 % суддівської винагороди із розрахунку загального стажу роботи судді, що дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці понад 24 роки.
Листом від 07.07.2025 № 11492-11069/П-02/8-0800/25 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило, що розрахунок стажу на посаді судді здійснено з урахуванням 18 років 3 місяців 21 дня роботи на посаді судді, за період з 26.01.2007 по 15.05.2025, відповідно до п. 3 ст. 142 Закону № 1402, у розмірі 50 % суддівської винагороди судді. І у разі незгоди з викладеним рекомендовано звернутися до суду.
Спірним у цій справі є питання правомірності дій відповідача щодо не зарахування до стажу роботи судді, що дає право на відставку та призначення довічного грошового утримання судді у відставці, стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а також стажу роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів в управлінні юстиції в Запорізькій області.
Дослідивши спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 зазначено, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013).
Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Відповідно до частини першої статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена ВРП, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Згідно із частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На день призначення ОСОБА_1 на посаду судді, а саме станом на 12.01.2007, діяв закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ ( далі - Закон № 2862-ХІІ).
Частиною першою статті 7 Закону № 2862-ХІІ, яка була чинною на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді, було встановлено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18 дійшла висновку, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі № 9901/15/21.
Дослідивши трудову книжку ОСОБА_1 судом встановлено, що на момент призначення позивача на посаду судді вона з 03.01.2003 на посадах головного спеціаліста, начальника відділу організаційного забезпечення діяльності судів, судової статистики, правової роботи та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування територіального управління державної судової адміністрації в Запорізькій області.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно не зарахував до стажу роботи, що дає право на відставку судді і отримання щомісячного довічного утримання судді у відставці, стаж роботи судді у сфері права, а саме 3 роки стажу роботи у територіального управління державної судової адміністрації в Запорізькій області, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення (період роботи з 12.01.2004 по 11.01.2007).
Як вже зазначалося вище, абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ передбачалося, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Указом Президента України від 30 грудня 1997 року № 1396/97 (зі змінами) було затверджено положення про Міністерство юстиції України, згідно із яким основним завданням Міністерства юстиції України є, зокрема, організаційне та матеріально-технічне забезпечення судів загальної юрисдикції, організація виконання судових рішень, роботи з кадрами, експертне забезпечення правосуддя.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про управління юстиції Міністерства юстиції України» від 18 травня 1994 року № 236/94 (із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 21.05.1998 № 493/98) установлено, що управління юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій є органами Міністерства юстиції України і йому безпосередньо підпорядковуються.
Зі змісту відповіді Міністерства юстиції України № 80306/80801-33-25/11.2.1 від 05.06.2025, наданої на звернення позивача ОСОБА_1 вбачається, що згідно з листом-роз'ясненням Міністерства юстиції України від 25.03.1996 № 102 та відповідно до статті 43 Закону України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів" до судового стажу, що дає право на відставку судді та одержання щомісячного довічного грошового утримання, зараховується час роботи державних службовців, що працюють в управліннях юстиції в областях, містах Києві та Севастополі на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів, за умови наявності у зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
З трудової книжки позивача ОСОБА_1 встановлено, що вона з 12.07.1999 року по 19.05.2002 (2 роки 10 місяців 8 днів) працювала в управлінні юстиції в Запорізькій області на посадах: виконуючого обов'язки начальника відділу організаційного забезпечення діяльності судів (з 12.07.1999 по 10.07.2000); спеціаліста 1 категорії відділу організаційного забезпечення діяльності судів (з 11.07.2000 по 23.10.2002); головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення діяльності судів (з 24.10.2002 по 19.05.2002).
Питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах вже неодноразово вирішувалось Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30 травня 2019 року у справі № 592/2569/17, 27 січня 2021 року у справі № 591/2397/17, від 06 липня 2022 р. у справі № 500/2873/21, у яких Верховний Суд дійшов висновку, що стаж роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів, у Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях (обласних управліннях юстиції ), зараховується до стажу роботи судді, що дає право на відставку судді та одержання щомісячного довічного грошового утримання, відповідно приписів статті 43 Закону України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів".
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що до трудового стажу позивача, який дає їй право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідно зарахувати також 2 роки 10 місяців 8 днів стажу роботи позивача в управлінні юстиції в Запорізькій області на посадах виконуючого обов'язки начальника відділу, спеціаліста 1 категорії, головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення діяльності судів.
Таким чином, загальний стаж ОСОБА_1 , що дає право на відставку судді та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді станом на день виходу у відставку становить 24 роки 1 місяць 29 днів (18 р. 3 міс. 21 дн. + 3 р. + 2 р.10 міс. 8 дн).
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Відтак, вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок, нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 58 % суддівської винагороди з 16 травня 2025 року, з урахуванням фактично виплачених сум, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн відповідно до квитанції № 1754-5301-8475-2633 від 03.08.2025, тому до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню на користь позивача 968,96 грн сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 2, 17, 77, 90, 139, 242 - 246, 255 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці такі періоди роботи: - 3 роки (з 25.01.2004 по 25.01.2007) стажу роботи на посаді головного спеціаліста, начальника відділу організації діяльності судів та судової статистики, правової роботи та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування у Територіальному управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області; - 2 роки 10 місяців 8 днів (з 12.07.1999 по 20.05.2002) на посадах в.о. начальника, спеціаліста 1 категорії, головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення діяльності судів управління юстиції Запорізької області та щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до розміру 58 % винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 3 роки стажу роботи на посаді головного спеціаліста, начальника відділу організації діяльності судів та судової статистики, правової роботи та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування у Територіальному управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області (період роботи з 25.01.2004 по 25.01.2007); 2 роки 10 місяців 8 днів на посадах в.о. начальника, спеціаліста 1 категорії, головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення діяльності судів управління юстиції Запорізької області (період роботи з 12.07.1999 по 20.05.2002) та зобов'язати здійснити перерахунок, нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 58 % суддівської винагороди з 16 травня 2025 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників провадження:
Позивач - ОСОБА_1 : зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області: код ЄДРПОУ 20490012, місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б.
Повне судове рішення складено та підписано суддею 31 жовтня 2025 року.
Суддя Р.В. Сацький