31 жовтня 2025 рокуСправа № 280/9518/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Сацького Р.В, розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
до - Військової частини НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
про визнання наказів протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
29.10.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач), до Військової частини НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України (далі по тексту - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності), в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов'язаних, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до поіменного списку у складі команди 1491;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України (по стройовій частині) в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 та призначенні на посаду;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України виключити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 .
29.10.2025 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/9518/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
29.10.2025 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить зупинити дію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов'язаних, ОСОБА_1 , відповідно до поіменного списку у складі команди 1491 - до набрання законної сили рішенням суду у справі та зупинити дію наказу наказу командира військової частини НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України (по стройовій частині) в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України солдата ОСОБА_1 та призначенні його на посаду - до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач наголошує, що оспорювані накази про мобілізацію є протиправними, оскільки з 30.09.2025 і по теперішній час на нього має поширюватися імунітет (відстрочка) від призову як на викладача, передбачений пунктом 2) частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Факт наявності права на відстрочку був доведений до відома відповідача-1 20.10.2025. Проте відповідач-1 проігнорував цю інформацію, хоча, згідно з частиною 8 статті 23 вказаного Закону, пунктом 79 Порядку № 1487 та пунктами 59 і 60 Порядку № 560, мав прямий обов'язок і повноваження здійснити перевірку статусу позивача як викладача через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, до якого має прямий доступ. У зв'язку з цим, оспорювані накази є протиправними, що робить призов позивача незаконним. Невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивача, оскільки наявні ознаки існування очевидної небезпеки: а) заподіяння смертельної шкоди здоров'ю та життю позивача до ухвалення рішення у справі. Це зумовлено тим, що після завершення базової військової підготовки у військовій частині НОМЕР_5 Позивача можуть розподілити до бойового підрозділу, де під час виконання наказу він може отримати поранення чи бути вбитим; б) завдання шкоди його правам та інтересам. Через мобілізацію позивача буде звільнено з Класичного Приватного Університету (всупереч його бажанню займатись науково-викладацькою діяльністю, гарантованою статтею 54 Конституції України), а його подальше переведення до іншого місця служби з виданням нових наказів унеможливить ефективне виконання судового рішення про скасування первинного наказу про призов.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та наявні докази, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150-158 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Так, статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово зазначав, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Подібні за змістом висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та в подальшому підтримані у постановах від 01.06.2022 у справі № 580/5656/21, від 18.05.2023 у справі № 500/4200/22, від 21.02.2024 у справі № 420/11311/23.
Також, суд зауважує, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини 7 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативна-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Також, позивач обґрунтовує наявність порушеного права тим, що він не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, оскільки користувався правом на відстрочку у зв'язку з викладацькою діяльністю на 0,75 ставки, що передбачено пунктом 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Наявні докази свідчить про те, що позивач має відстрочку, відомості про яку містяться у військо-обліковому документі, проте на цей час позивач призваний наказом відповідача 1 за мобілізацією та зарахований до списків Військової частини НОМЕР_3 .
Отже, станом на момент звернення із цією заявою, позивач вже мобілізований та з 22.10.2025 проходить проходить військову службу у Військової частини НОМЕР_3 .
Разом з тим, предметом цього позову є визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності), в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов'язаних, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до поіменного списку у складі команди 1491 та визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України (по стройовій частині) в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 та призначенні на посаду.
При розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті, їх оцінка в сукупності може бути надана судом лише за наслідками розгляду адміністративної справи.
Правомірність чи неправомірність прийняття оскаржуваних наказів буде встановлена судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду цієї справи по суті, стверджувати на даний час про це неможливо.
Однак, невжиття заходів забезпечення позову, очевидно, може призвести до того, що захист прав, на захист яких заявлено позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Так, після закінчення підготовки позивач буде направлений наказом командира навчальної військової частини до іншої військової частини, тому у разі встановлення протиправності та скасування оскаржуваного наказів і задоволення позовних вимог стане неможливим, а ефективний захист порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі, без вжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено, оскільки для такого захисту позивачу доведеться докласти значних зусиль та витрат, у тому числі, через необхідність звернення з новим позовом до іншої військової частини, яка не є учасником цієї справи, та до якої позивач буде направлений наказом командира відповідної навчальної частини.
Водночас, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо переведення позивача для проходження військової служби до іншої військової частини, - жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано передусім лише на збереження існуючого становища до розгляду цієї справи по суті.
Такий спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами та не спричинить шкоди відповідачам чи іншим особам, оскільки у разі відмови у задоволенні позовних вимог командир Військової частини НОМЕР_3 зможе своїм наказом направити/перевести позивача до іншої військової частини.
Крім того, забезпечення позову у такий спосіб не буде перешкодою для переміщення позивача разом із Військовою частиною НОМЕР_3 та/або у складі цієї Військової частини.
Водночас суд зазначає, що Військовій частині НОМЕР_3 має бути заборонено не вчинення будь-яких дій щодо позивача, а лише дій щодо направлення/переведення позивача до іншої військової частини.
Натомість, заява представника позивача щодо забезпечення позову шляхом зупинення дії наказів відповідача-1 та відповідача-2 - не підлягає задоволенню через наступне.
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Таким чином, процесуальний закон містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову, шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
На момент подання зазначеної заяви про забезпечення позову на території України діє військовий стан, який запроваджений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102, зі змінами.
Відтак, на час проходження позивачем служби та на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує пряма заборона зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю.
Таким чином, заява представника ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 248, 256 та 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
Заборонити Військовій частині НОМЕР_5 вчиняти дії щодо направлення/переведення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до іншої військової частини, до набрання законної сили судовим рішенням по суті в адміністративній справі № 280/9518/25.
В іншій частині заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову, - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала виготовлена у повному обсязі та підписана суддею 31 жовтня 2025 року.
Суддя Р.В.Сацький