29 жовтня 2025 року Справа № 280/5077/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (далі - відповідач ), у якій позивач просить суд:
Визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не виплати ОСОБА_1 , середнього заробітку за час затримки розрахунку його при звільненні за період з 01.05.2024 по дату фактичного розрахунку - 09.05.2025.
Стягнути з Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку його при звільненні за період з 01.05.2024 до 09.05.2025, у розмірі 258415 грн. 12 коп.
Визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини його доходів відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати», у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.05.2024 по 09.05.2025.
Зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.05.2024 по 09.05.2025, яка визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Зобов'язати Фінансове Управління Генерального штабу Збройних Сил України, провести компенсацію при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.
Стягнути з Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 09 травня 2025 року на виконання судового рішення у справі №280/5097/24 відповідачем виплачено середній заробіток за час затримки при звільненні у сумі 6244 грн 12 коп. Період затримки розрахунку при звільненні з 01.05.2024 по 09.05.2025. Тому і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні має бути стягнутий за цей період. Позивачу підлягають виплаті кошти в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 23 червня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач подав до суду 09 липня 2025 року відзив на позовну заяву, у якому не погоджується з заявленими позивачем позовними вимогами, вважає позов необґрунтованим, таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі, з огляду на таке. Позивачу вже був виплачений середній заробіток за час несвоєчасного розрахунку при звільненні за період з 01.05.2024 по 22.05.2024 за рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2024 по справі 280/5097/24. Позивач погодив (власноруч написаним і поданим рапортом, що не заперечується ним в позовній заяві) своє звільнення у визначений ним строк.
Задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при його звільненні за період з 01.05.2024 (день звільнення позивача зі служби) по 09.05.2025 (день нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2024 по справі № 280/5097/24), у розмірі 258415 грн 12 коп. - є безпідставним. Виплату середнього заробітку позивачу проведено відповідачем на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2024 по справі № 280/5097/24, він не входить до структури грошового забезпечення, нарахування середнього заробітку не проводилось за час проходження служби позивачем, то вимога в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів саме з розміру середнього заробітку є такою, що не підлягає до задоволення. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
До відзиву відповідачем заявлені клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду та поданням позивачем до цього самого суду іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з однакових підстав.
Ухвалою суду від 29 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні поданих клопотань.
Щодо клопотання відповідача про заміну відповідача (залучення співвідповідача) по справі, суд враховує, що у спірний період ОСОБА_1 перебував на фінансовому забезпеченні у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України, тому Головне управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України не є органом, відповідальним за своєчасний розрахунок при звільненні позивача та, відповідно, за виплату середнього заробітку за час затримки такого розрахунку, відтак підстав для заміни/залучення відповідача немає.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
ОСОБА_1 в період з 15.03.2023 по 01.05.2024 проходив службу на посаді начальника відділу по роботі з сім'ями управління соціального супроводу Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України.
Наказом начальника Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України (по стройовій частині) №104 від 01.05.2024 полковника ОСОБА_1 , начальника відділу по роботі з сім'ями управління соціального супроводу Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України, звільненого Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 13 квітня 2024 року №624 з військової служби у запас за підпунктом «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини) відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з правом носіння військового одягу, вважати таким що справи та посаду здав з 01.05.2024.
Відповідно до листа Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 14.06.2024 №205/1732 ОСОБА_1 перебував на фінансовому забезпеченні у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України з 03 березня 2022 року по 01 травня 2024 року.
22.05.2024 Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України на картковий рахунок позивача виплатило грошове забезпечення у розмірі 287 077,08 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі №280/5097/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління морально- психологічного забезпечення Збройних Сил України, Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України - задоволено частково.
Суд вирішив:
Визнати протиправними дії Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.05.2024 по 21.05.2024.
Зобов'язати Головне управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України видати наказ про нарахування та виплату ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки при звільненні з 02.05.2024 року по 21.05.2024 року шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, виходячи з двох місячного грошового забезпечення перед звільненням.
Зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки при звільненні з 02.05.2024 року по 21.05.2024 року шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, виходячи з двох місячного грошового забезпечення перед звільненням. позов задоволено частково та стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_2 компенсацію втрати частини заробітної плати за період з 23.09.1999 по 06.10.2000 включно у зв'язку з порушенням строків її виплати за період з вересня 1999 року по вересень 2016 року, а саме за: вересень 1999 року у сумі 593 грн. 02 коп., жовтень 1999 року у сумі 2 049 грн. 76 коп., листопад 1999 року у сумі 1 982 грн. 81 коп., грудень 1999 року у сумі 3 719 грн. 02 коп., січень 2000 року у сумі 2 914 грн. 38 коп., лютий 2000 року у сумі 3 099 грн. 88 коп., березень 2000 року у сумі 3 171 грн. 99 коп., квітень 2000 року у сумі 2 826 грн. 42 коп., травень 2000 року у сумі 2 757 грн. 23 коп., червень 2000 року у сумі 2 771 грн. 53 коп., липень 2000 року у сумі 2 774 грн. 39 коп., серпень 2000 року у сумі 2 906 грн. 51 коп., вересень 2000 року у сумі 2 689 грн. 73 коп., жовтень 2000 року у сумі 629 грн. 65 коп., а всього 34 886 грн. 32 коп.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі №280/5097/24 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі №280/5097/24 скасоване в частині визнання протиправними дій Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України, які полягають у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.05.2024 по 21.05.2024 та зобов'язання Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України видати наказ про нарахування та виплату ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки при звільненні з 02.05.2024 по 21.05.2024 шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, виходячи з двох місячного грошового забезпечення перед звільненням, прийняти нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі №280/5097/24 залишено без змін.
На виконання рішення суду від 09 серпня 2024 року у справі №280/5097/24, відповідно до виписки з рахунку, яка міститься у матеріалах справи, відповідачем 09.05.2025 виплачено 6244,12 грн як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.05.2024 по 21.05.2024.
Позивач у цій справі просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01.05.2024 до 09.05.2025, а також компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.05.2024 по 09.05.2025.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
За приписами ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Закріплені у цих статтях норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат у день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку з працівником.
Так, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У цій справі позивач вважає, що фактичний розрахунок при звільненні відбувся 09.05.2025 та пов'язаний з виплатою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 6244,12 грн.
Суд звертає увагу, що позивач на підставі ст.ст.116,117 КЗпП України просить стягнути в його користь з відповідача середній заробіток за затримку з ним розрахунку при його звільненні з роботи починаючи з 01.05.2024.
При цьому, коштами, які належать йому до виплати при звільненні (01.05.2024), позивач вважає суму, нараховану йому в судовому порядку, як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні виплачений 09.05.2025.
Суд зазначає, що відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Як встановлено судом, під час розгляду справи №280/5097/24, в спірному випадку, в день звільнення позивача з військової служби і виключення із списків особового складу - 01.05.2024 з позивачем розрахунок не проведений. Оскільки грошове забезпечення у розмірі 287 077,08 грн виплачено позивачу 22.05.2024, період затримки повного розрахунку при звільненні становить з 02.05.2024 по 21.05.2024 включно. Повний розрахунок при звільненні відповідачем проведений 22.05.2024.
Суд наголошує, що виплата 09.05.2025 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на виконання рішення суду у справі №280/5097/24, дату фактичного розрахунку при звільненні (22.05.2024) не змінює.
Суд вказує, що кошти, у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні нараховані і стягнуті в судовому порядку з роботодавця, пов'язані із звільненням позивача з служби 01.05.2024, не можуть вважатись коштами, на які мав право позивач при звільненні 01.05.2024, а тому не належали до виплати позивачу при звільненні 01.05.2024, оскільки така виплата є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу та інших виплат.
При цьому, порушені права позивача на своєчасний розрахунок при звільненні з служби вже захищені судом у справі №280/5097/24.
Виходячи з аналізу правових норм та обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.05.2024 до 09.05.2025, у розмірі 258415 грн 12 коп, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі - Порядок №159).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Законом № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку №159.
Водночас, зі змісту статті 1 Закону № 2050-ІІІ випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Згадані вище статті 2,3 Закону № 2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
У пункті 4 цього Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
За такої умови слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Так, використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/3 79/16 та від 30.09.2020 у справі № 280/676/19, що враховується судом відповідно до ч. 5ст. 242 КАС України.
Сукупний аналіз наведених норм права доводить, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов:
1)нарахування належних доходів (заробітної плати (у тому числі її індексації), пенсії, соціальних виплат, стипендії);
2)порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
3)затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги;
4)доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Судом встановлено, що наказом начальника Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України (по стройовій частині) № 104 від 01.05.2024 полковника ОСОБА_1 , начальника відділу по роботі з сім'ями управління соціального супроводу Головного управління морально-психологічного забезпечення збройних Сил України, звільнено Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 13 квітня 2024 року № 624 з військової служби у запас за підпунктом «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини) відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з правом носіння військового одягу, вважати таким що справи та посаду здав з 01.05.2024.
22.05.2024 позивачу виплачено грошове забезпечення у розмірі 287077,08 грн, тобто повний розрахунок при звільненні відповідачем проведений 22.05.2024.
У позовній заяві представник позивача вказує, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Однак, позовна заява не містить та жодними доказами не підтверджує несвоєчасної виплати позивачу сум індексації грошових доходів. Інших фактичних підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів позовна заява не містить.
В позовних вимогах заявлений період щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.05.2024 по 09.05.2025.
Разом з тим, як вже зазначено вище судом, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належить до коштів, на які мав право позивач при звільненні 01.05.2024, затримка виплати грошового забезпечення належного позивачу при звільненні (з 02.05.2024 по 21.05.2024) становить менше одного календарного місяця.
За таких обставин та з урахуванням вищенаведених правових норм, суд вважає, що у позивача відсутнє право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 01.05.2024 по 09.05.2025 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159.
Враховуючи наведене, позовні вимоги у цій частині задоволенню також не підлягають.
Необхідно відмовити також, у задоволенні похідної вимоги про зобов'язання відповідача провести компенсацію при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 262 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
Відповідач - Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (просп.Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ 22990368).
Повне судове рішення складено 29.10.2025.
Суддя Б.В. Богатинський