30 жовтня 2025 року Справа № 280/6824/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
визнати протиправним дії ІНФОРМАЦІЯ_1 які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про зазначення відносно ОСОБА_1 в розділі «Категорія обліку»: «Військовозобов'язаний», в розділі «Звання»: «Рекрут»;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом виключення даних в розділі «Категорія обліку»: «Військовозобов'язаний», в розділі «Звання»: «Рекрут»;
визнати протиправним дії ІНФОРМАЦІЯ_1 які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про зазначення відносно ОСОБА_1 «порушення правил військового обліку»;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом виключення даних «про порушення правил військового обліку».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу в Реєстрі Оберіг присвоєно номер 010520251429041800032. Також, згідно даних Військово-облікового документу, сформованого 26.06.2025 в Резерв + зазначено про взяття ОСОБА_1 на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_3 (надалі - Відповідач). У свою чергу, в сформованому ОСОБА_1 26.06.2025 Військово-обліковому документі також зазначено про «порушення правил військового обліку». Натомість, в Розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, сформованого 27.06.2025, в розділі «правопорушення» не зазначено про наявність у ОСОБА_1 правопорушень військового обліку. Разом з тим, установлено, що відповідно до Військового квитка Серії НОМЕР_1 виданого 27.02.2014 ОСОБА_1 з 27.02.2014 року знятий з військового обліку на підставі ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (розділ VI. Відмітки про військовий облік). Позивач, в тому числі як особа, виключена з військового обліку (Військовий квиток Серії НОМЕР_1 виданий Відповідачем 27.02.2014) правила військового обліку не порушував. До адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку не притягувався. Адміністративні стягнення не накладались. З метою встановлення причин та підстав включення Позивача, який виключений з військового обліку до реєстру військовозобов'язаних, присвоєння Позивачу військово облікової спеціальності «рекрут», а також з метою встановлення підстав оголошення Позивача в розшук, було направлено до Відповідача адвокатський запит. № 10/07/25/02 від 10.07.2025 де, в порядку ст. 20 Закону України «Про адвокатуру», запитано інформацію та підтверджуючі документи. 01.08.2025 від Відповідача рекомендованим листом № 6909700084892 надійшов лист за Вих. № 2932 від 26.07.2025 з змісту якого вбачається: - цитування загальних норм законодавства; - виклад якихось обставин справи без надання підтверджуючих документів, в тому числі запитуваних документів в частині надсилання Відповідачем Позивачу повісток, вручення повісток тощо; - підтвердження факту не складення Відповідачем відносно Позивача адміністративних матеріалів, протоколів, постанов за ст. 210, ст. 210-1 КУпАП; - відсутності підтверджуючих документів поставлення в період 2024-2025 Позивача на військовий облік. -відсутності документів присвоєння військової спеціальності Позивачу. Наголошує, що оскільки факту притягнення до адміністративної відповідальності Позивача не було, протоколів відносно Позивача не складалось, що підтверджується листом № 2932 від 26.07.2025 відомості до Реєстру внесені безпідставно. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 11 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив В обґрунтування заперечень зазначено, що що у Військовому квитки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 09.10.2013 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, за гр. І ст. 30-в розкладу хвороб (наказ МО України 2008р. № 402). Знятий з військового обліку на підставі ст. 37 п. 5/2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Термін «обмежено придатний» був скасований Законом України № 3621-IX від 21.03.2024р., який набув чинності 04.05.2024р. Замість нього веденні такі категорії придатності: «придатний», «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» та «придатний до служби у підрозділах забезпечення». Громадяни, які раніше мали статус «обмежено придатний», повинні повторно пройти військово-лікарську комісію (ВЛК) протягом 9 місяців з дня набуття чинності Закону, щоб визначити їхню нову категорію придатності. З урахуванням вище викладеного ОСОБА_2 , як особа, яка мала статус обмежено придатного у воєнний час, повинна була пройти військово лікарську комісію (ВЛК) протягом 9 місяців з дня набуття чинності Закону, щоб визначити свою нову категорію придатності. Але, як свідчать обставини, ОСОБА_2 не пройшов ВЛК до теперішнього часу, що є порушенням норм чинного законодавства України. Звертаємо увагу суду на ті обставини, що згідно інформації зазначеної в Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» зазначено, що ОСОБА_1 взятий автоматично на військовий облік згідно змін від 01.04.2025р. до Постанови КМУ № 932 від 16 серпня 2024 р. «Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів». Щодо порушення ОСОБА_2 правил військового обліку зазначено, що ОСОБА_1 згідно інформації зазначеної в Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», змінив місце проживання: АДРЕСА_1 , та не став у семиденний строк на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, чим порушив ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та п.п. 1 п. 1, п.п. 7 п. 1 Додатку 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022р. № 1487, у зв'язку з чим через Єдиний електронний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» 11.06.2025р. було подано звернення № Е2412768 до Голосіївського управління поліції ГУНП в м. Києві, про оголошення ОСОБА_2 в розшук для подальшого його доставлення до ТЦК та СП для складання протоколу про скоєння ОСОБА_2 адміністративного правопорушення. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив зазначено, що позивач знятий з військового обліку, а чинне законодавство не передбачає можливості повторного взяття на військовий облік осіб, що були виключені з такого за станом здоров'я. Позивач втратив статус військовозобов'язаного з 27.02.2014 року - з моменту зняття з військового обліку та не підлягає повторному взяттю на військовий облік. Жодних повісток Позивачу від Відповідача, зокрема на проведення медичного огляду - не надходило. Доказів протилежного Відповідачем не надано. Чинним законодавством не передбачено можливості повторного взяття на військовий облік осіб, що були виключені з такого за станом здоров'я, а також повторного проведення процедури медичного огляду та виключення з військового обліку. За таких обставин, застосування Відповідачем до Позивача приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 932 від 16 серпня 2024 р. «Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів» в частині автоматичного взяття його на військовий облік є необґрунтованим та таким, що не відповідає законодавству. Отже, на Позивача не поширюється дія Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022р. № 1487. Звертає увагу, що відповідач разом з Відзивом на позовну заяву, не надав жодного доказу, з якого може вбачатися хоча б гіпотетична можливість вчинення Позивачем адміністративного правопорушення. Відповідачем не заперечується, що Позивач не притягався до адміністративної відповідальності. Відповідачем не заперечується, що відносно Позивача не заводились адміністративні провадження чи/або адміністративні справи. Вказане підтверджується: повним витягом з Резерв +, відповіді Відповідача адвокатський запит. Щодо тези Відповідача про «зміну місця проживання та наявності у Позивача статусу ВПО» представник позивача зазначає, що Відповідач не надає жодних доказів: - зміни місця перебування Позивача, зокрема дати зміни місця перебування; - наявності у Позивача статусу внутрішньо-переміщеної особи. Позивач навіть не підпадає під приписи ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий облік і військову службу», п. 21 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, адже норма щодо обов'язку ВПО стати на військовий облік протягом 7-ти днів з дати взяття на облік ВПО набула чинності коли вже Позивач проживав в м. Києві, тобто не поширюється на Позивача. Відповідач не надав жодних доказів, з яких би вбачалося гіпотетичне вчинення адміністративного правопорушення Позивачем протягом року та його виявлення протягом трьох місяців.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , номер в Єдиному державному реєстрів призовників, військовозобов'язаних та резервістів: 010520251429041800032.
У військово-обліковому документі Резерв + від 26.06.2025 міститься запис про порушення позивачем правил військового обліку.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 виданого 27.02.2014 ОСОБА_1 з 27.02.2014 знятий з військового обліку на підставі ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (розділ VI. Відмітки про військовий облік).
Представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якому просив надати: інформацію та підтверджуючі документи відносно взяття з 27.02.2014 позивача на військовий облік; надати інформацію та підтверджуючі документи на підставі яких позивач був включений до відповідних баз рошуку, баз порушників правил військового обліку; інформацію та документи, що підтверджують надсилання позивачу повісток, отримання повісток позивачем; надати копію адміністративних матеріалів, що були складені відносно позивача та які стали наслідком притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку; надати постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку.
Відповідач листом від 26.07.2025 №2932 повідомив, що позивач згідно інформації зазначеної в Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», змінив місце проживання: АДРЕСА_1 , і не став на військовий облік за місцем проживання у ТЦК та СП протягом 7 днів, чим порушив ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з чим через Єдиний електронний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» було подано звернення №Е2412768 до Голосіївського управління поліції ГУНП в м.Києві про оголошення ОСОБА_1 в розшук. Протокол відносно ОСОБА_1 не складався, постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не виносилася.
Позивач, не погодившись з діями відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про зазначення відносно позивача в розділі «Категорія обліку»: «Військовозобов'язаний», в розділі «Звання»: «Рекрут», та діями відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про зазначення відносно позивача «порушення правил військового обліку», звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992.
За приписами частин першої-третьої статті 1 цього Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини першої-п'ятої статті 33 Закону №2232-XII, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Загальне керівництво роботою, пов'язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За правилами частин першої - п'ятої статті 34 Закону №2232-XII, персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Персонально-якісний облік військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України покладається на Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України. Ведення персонально-якісного обліку військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України покладається на відповідний підрозділ розвідувальних органів України. Персонально-первинний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх проживання. Ведення персонально-первинного обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад. Персональний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи або навчання та покладається на керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності, а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо:
фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками;
здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами;
подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
За приписами пункту 16 Порядку №1487, військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів. Персонально-первинний військовий облік передбачає облік відомостей стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці. У селах та селищах, а також у містах ведення такого обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад. Персональний військовий облік передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи (служби) або навчання та покладається на керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.
Відповідно до пункту 17 Порядку №1487, військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.
На загальному військовому обліку перебувають військовозобов'язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час.
Військовозобов'язані, які згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.
Пунктом 19 Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
4 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-IX від 21.03.2024.
Цим документом з положень законодавства про військовий обов'язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».
Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX у первісній редакції було установлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
Законом № 4235-IX від 12.02.2025, що набрав чинності 15.02.2025, до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX внесено зміни, в силу яких установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 виданого 27.02.2014, позивач з 27.02.2014 знятий з військового обліку на підставі ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (розділ VI. Відмітки про військовий облік).
З огляду на вимоги пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX в редакції Закону № 4235-IX, позивач був зобов'язаний самостійно звернутися до ТЦК та СП або через «Резерв+» для отримання направлення на ВЛК для проходження повторного медичного огляду до 5 червня 2025 року.
Доказів такого звернення і проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби позивачем не надано.
Стосовно доводів представника позивача про те, що позивач знятий з військового обліку, а чинне законодавство не передбачає можливості повторного взяття на військовий облік осіб, що були виключені з такого за станом здоров'я. Позивач втратив статус військовозобов'язаного з 27.02.2014 - з моменту зняття з військового обліку та не підлягає повторному взяттю на військовий облік, суд зазначає наступне.
У військовому квитку серії НОМЕР_1 міститься запис про зняття позивача із військового обліку, що не є тотожним поняттю виключення із військового обліку.
Згідно із частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №280/2880/24:
« 37. Наведене свідчить, що законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов'язаного на такий облік.
38. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.
39. З аналізу положень Закону № 2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов'язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов'язаних.»
Позивач не надав суду доказів того, що він виключений із військового обліку.
Зняття з військового обліку та виключення із військового обліку є різними правовими термінами та категоріями, а оскільки позивач знятий із військового обліку, то його поновлення на обліку на час воєнного стану не є порушенням чинного законодавства.
Відповідно до пункту 9 Положення №154, Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 56 Порядку №1487, Національна поліція: за повідомленнями районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 19) здійснює досудове розслідування стосовно осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, передбачені статтями 335, 336, 337 Кримінального кодексу України; за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», підставу (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі; за вимогою територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки подає у десятиденний строк відомості стосовно відсутності (наявності) судимості у призовників.
В свою чергу, статтею 210 КУпАП встановлено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку у вигляді накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - у вигляді накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення таких дій, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 210-1 КУпАП встановлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію у вигляді накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення такого порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення таких дій в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У примітці до вказаних норм передбачено, що «положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи».
За наведеного, органи Національної поліції за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснюють адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Суд зазначає, що норми пункту 56 Порядку №1487 містять поняття «адміністративне затримання та доставлення призовників»; норми пункту 9 Положення №154 містять поняття «доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення». А за статтею 259 КУпАП, яка має назву «Доставлення порушника», з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником.
В свою чергу, за правилами статті 262 КУпАП органи (посадові особи) Національної поліції правомочні здійснювати адміністративне затримання, зокрема, при порушенні призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
При цьому, доставлення військовозобов'язаного до органу ТЦК та СП в силу зазначених вище норм законодавства здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим.
Тобто, у такому випадку в першу чергу здійснюється доставлення особи до органу ТЦК та СП, та в другу чергу - складення протоколу про адміністративне правопорушення за правопорушення, визначені статтями 210 та 210-1 КУпАП.
Зазначене вище свідчить про безпідставність доводів сторони позивача про порушення відповідачем порядку винесення протоколу/постанови щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць, є Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» №1951-VIII від 16.03.2017.
За правилами статті 1 Закону №1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Відповідно до пункту 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII, до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Суду не надано жодних доказів тому, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, сформованими за допомогою програми «Резерв+», в розділі «Правопорушення» містяться відомості про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Сама ж по собі наявність з застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 210 КУпАП.
Вказана примітка свідчить лише про те, що у зв'язку з порушенням вимог пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX в редакції Закону № 4235-IX позивач підлягає примусовому приводу до РТЦК СП з метою складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова