30 жовтня 2025 року Справа № 160/22097/25 ЗП/280/1134/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії
31 липня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (далі - відповідач), в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати наказ Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 №302-к «Про призначення ОСОБА_2 на посаду провідного спеціаліста» в частині встановлення щомісячної доплату за вислугу років у відсотках до посадового окладу в розмірі 22%;
зобов'язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату провідному спеціалісту відділу з організаційного розгляду адміністративних справ управління з організаційного забезпечення суду ОСОБА_1 надбавки за вислугу років державної служби з 02.05.2025 відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року справу №160/22097/25 було передано голові цього суду для визначення її підсудності.
Розпорядженням Голови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року №73 справу №160/22097/25 передано до Третього апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року справу передано за підсудністю до Запорізького окружного адміністративного суду.
18 серпня 2025 року справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду та була розподілена для розгляду судді Черновій Ж.М.
Ухвалою від 25 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 01.09.2008 по теперешній час працює в Дніпропетровському окружному адміністративному суді на різних посадах державної служби. Станом на 01.05.2025 стаж роботи позивача на державній службі становить 11 років 03 місяців 20 днів. Відповідно до наказу від 13.01.2025 №96-к «Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_3 », провідному спеціалісту відділу забезпечення виконання рішень суду та архівної роботи управління з організаційного забезпечення суду, з 13.01.2025 встановлено надбавку за вислугу років від посадового окладу відповідно до схеми посадових окладів на посадах державної служби на основі класифікації посад у розмірі 22%. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2025 у справі №160/8902/25 визнано протиправним та скасувати наказ Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 №96-к «Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_3 » щодо встановленої з 13.01.2025 провідному спеціалісту відділу забезпечення виконання рішень суду та архівної роботи управління з організаційного забезпечення суду ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 22 відсотків посадового окладу. Зобов'язано Дніпропетровський окружний адміністративний суд здійснити з 13.01.2025 провідному спеціалісту відділу забезпечення виконання рішень суду та архівної роботи управління з організаційного забезпечення суду ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) надбавки за вислугу років на державній службі відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII. 01.05.2025 позивача ознайомлено з наказом в.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 №302-к Про призначення ОСОБА_2 на посаду провідного спеціаліста. Відповідно до означеного наказу з 02.05.2025 позивача призначено на вакантну посаду провідного спеціаліста відділу з організаційного розгляду адміністративних справ управління з організаційного забезпечення суду, без конкурсного відбору, на період дії воєнного стану, до призначення на цю посаду переможця конкурсу, але не пізніше 12 місяців з дня припинення або скасування воєнного стану, за згодою позивачки, з посадовим окладом 11855 грн. Цим же наказом позивачці встановлено щомісячну доплату за вислугу років у відсотках до посадового окладу в розмірі 22%, як такій, що має стаж роботи в державних органах 11 років 03 місяці 20 днів. Зі змісту вказаного наказу слідує, що правовою підставою його винесення був п.13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік». Позивачка вважає такий наказ в частині встановлення надбавки за вислугу років протиправним, прийнятим без дотримання чинних норм Закону України «Про державну службу», та таким, що порушує її право на належну оплату праці, а тому підлягає скасуванню в судовому порядку. Зауважує, що Закон України «Про Державний бюджет України» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Стверджує, що відповідач діяв протиправно під час винесення оскаржуваного наказу, зокрема в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі провідному спеціалісту відділу з організаційного розгляду адміністративних справ управління з організаційного забезпечення суду ОСОБА_1 , оскільки надав перевагу Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», а саме положенням п.13 розділу "Прикінцеві положення", замість ч. 1 ст. 52 Закону №889-VIII. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив В обґрунтування заперечень зазначено, що розпорядник бюджетних коштів має право здійснювати відповідні видатки, у тому числі пов'язані з виплатою заробітної плати, виключно в межах бюджетних асигнувань. Пунктами 13 та 14 прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що у 2025 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається зі сталої заробітної плати - посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, інших доплат, передбачених законами України; варіативної заробітної плати - премій, компенсацій за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця та за вакантною посадою державної служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. При цьому абзацом четвертим пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Підпунктом 10 пункту 6 розділу ІІІ Положення про апарат Дніпропетровського окружного адміністративного суду, затвердженого Рішенням Зборів суддів Дніпропетровського окружного адміністративного суду 21.06.2019 року встановлено, що керівник апарату суду відповідно до наданих повноважень забезпечує розроблення й подання на затвердження в установленому порядку структури та штатного розпису апарату суду, його штатної чисельності. При розробленні, поданні та затвердженні штатного розпису Дніпропетровського окружного адміністративного суду на 2025 рік були враховані норми вищевказаних законодавчих актів. Реалізовуючи свої повноваження розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня у спірних правовідносинах, Дніпропетровський окружний адміністративний суд позбавлений можливості надавати оцінку будь-якому закону на предмет його якості та/або конституційності, а отже позбавлений і можливості на свій розсуд обирати для застосування той чи інший закон, яким визначається розмір надбавки за вислугу років на державній службі, а зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі й Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», тому у суду були відсутні будь-які правові підстави не виконувати вказані вимоги чинних законів України. Відтак, при нарахуванні та виплаті Позивачу розміру надбавки за вислугу років на державній службі, Дніпропетровський окружний адміністративний суд діяв на підставі та в межах, передбачених Конституцією України, Бюджетним кодексом України та законами України. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
ОСОБА_1 з 01.09.2008 по теперешній час працює в Дніпропетровському окружному адміністративному суді на різних посадах державної служби.
Станом на 01.05.2025 стаж роботи ОСОБА_1 на державній службі становить 11 років 03 місяців 20 днів.
Наказом в.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 №96-к «Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_3 » на підставі абз. 2 п. 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» ОСОБА_1 , провідному спеціалісту відділу забезпечення виконання рішень суду та архівної роботи управління з організаційного забезпечення суду, з 13.01.2025 встановлено надбавку за вислугу років від посадового окладу відповідно до схеми посадових окладів на посадах державної служби на основі класифікації посад у розмірі 22% (стаж роботи, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років на 13.01.2025 складає 11 років 00 місяців 01 день).
Не погодившись з наказом відповідача від 13.01.2025 №96-к щодо встановленого їй розміру надбавки за вислугу років на 2025 рік на рівні 22% місячного посадового окладу, позивач звернулась до суду з позовом про його скасування.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року по справі №160/8902/25 позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, буд. 4; код ЄДРПОУ 34824364) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено.
Визнано протиправним та скасувати наказ Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 №96-к «Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_3 » щодо встановленої з 13.01.2025 провідному спеціалісту відділу забезпечення виконання рішень суду та архівної роботи управління з організаційного забезпечення суду ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 22 відсотків посадового окладу.
Зобов'язано Дніпропетровський окружний адміністративний суд здійснити з 13.01.2025 провідному спеціалісту відділу забезпечення виконання рішень суду та архівної роботи управління з організаційного забезпечення суду ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) надбавки за вислугу років на державній службі відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
Наказом в.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 №302-к «Про призначення ОСОБА_2 на посаду провідного спеціаліста відділу» з 02.05.2025 ОСОБА_1 призначено на вакантну посаду провідного спеціаліста відділу з організаційного розгляду адміністративних справ управління з організаційного забезпечення суду, без конкурсного відбору, на період дії воєнного стану, до призначення на цю посаду переможця конкурсу, але не пізніше 12 місяців з дня припинення або скасування воєнного стану, за її згодою, з посадовим окладом 11855 грн (сім'я 17-VIII-2). Встановлено щомісячну доплату за вислугу років у відсотках до посадового окладу в розмірі 22%, як такій, що має стаж роботи в державних органах 11 років 03 місяці 20 днів станом на 01.05.2025.
Позивач, не погодившись з наказом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 №302-к «Про призначення ОСОБА_2 на посаду провідного спеціаліста» в частині встановлення щомісячної доплати за вислугу років у відсотках до посадового окладу в розмірі 22%, звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, Законом України "Про державну службу" та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до своєї преамбули Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Згідно зі ст. 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Статтею 155 Закону № 1402-VIII визначено, що організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату. Правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України «Про державну службу» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 150 Закону № 1402-VIII, розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до найнижчої за умовами оплати праці посади державної служби, установлюється в розмірі, встановленому законодавством про державну службу.
Розмір посадових окладів інших працівників апарату суду збільшується на відповідний коефіцієнт пропорційно посадовим окладам працівників, посади яких віднесені до попередньої за умовами оплати праці посади державної служби в такому суді з урахуванням юрисдикцій державних органів.
Схема посадових окладів із визначенням коефіцієнтів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Державної судової адміністрації України.
Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Статтею 3 Закону № 889-VIII передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Дія цього Закону поширюється на державних службовців, зокрема інших державних органів.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону № 889-VIII державний службовець має право, в тому числі на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону № 889-VIII стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років.
За приписами ч. 1-2, 4-5, 8 ст. 50 Закону № 889-VIII, держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи. Заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення). Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет. Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України. Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них. Особливості оплати праці державних службовців в апаратах (секретаріатах) судів та інших органах системи правосуддя визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною 1 ст. 52 Закону № 889-VIII передбачено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Однак, 01.01.2025 набрав чинності Закон України «Про державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-ІХ від 19.11.2024, абз. 2 п.п. 2 п. 13 розділу «Прикінцеві положення» якого визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» запроваджено норму, яка суперечить нормі ч. 1 ст. 52 Закону України «Про державну службу», а саме зменшує максимальну межу розміру надбавки за вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, та зменшує розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.
Поряд із цим, слід відмітити, до Закону № 889-VIII будь-яких змін щодо зменшення щорічного та граничного відсотку набавки за вислугу років, у тому числі, у зв'язку із проведенням класифікації посад не вносилось.
Зважаючи на викладене, вирішуючи спір, суд вважає за необхідне наголосити, що неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права.
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68 Конституції України).
Отже, для безумовного дотримання конституційних імперативних норм щодо обов'язку кожного неухильно додержуватися Конституції та законів України надважливо, щоб система законодавства відповідала усім критеріям "якості закону", зокрема, правове регулювання було чітким та послідовним, не допускало неоднозначного тлумачення правових норм, а також існування суперечливих або конфліктуючих між собою положень. Пояснення полягає в тому, що якщо норми, які регулюють співіснування людей, мають забезпечувати чіткі орієнтири правомірності поведінки і правовий порядок, то вони не повинні суперечити одна одній, мають взаємно узгоджуватись; позначаючи сукупність узгоджених між собою елементів як "систему"; норми права повинні створювати здатний належним чином функціонувати порядок людського співіснування.
Водночас, відходження від цього критерію призводить до виникнення колізій у законодавстві, що зумовлює настання негативних наслідків, зокрема, появу значної кількості юридичних спорів; перешкоду для формування єдиної та сталої судової практики; необхідність відступу від раніше сформульованих правових висновків Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду; врешті це стає однією з вагомих причин зниження довіри до суб'єктів владних повноважень, судів та держави в цілому.
Крім того, поява колізій у законодавстві створює для особи ситуацію правової невизначеності, при якій виникають справедливі запитання: чи потрібно знати і дотримуватися всіх (без винятку) законів; якщо знати і дотримуватися одного чинного закону або норми закону, чи це означає презумпцію правомірності поведінки особи та неможливість її притягнення до відповідальності або настання інших негативних наслідків.
Вирішення колізій у законодавстві, якщо суб'єкти нормотворення тривалий час не вживають заходів для їх усунення, стає завданням суду. Виконання цього завдання вимагає від суду: 1) встановлення факту існування правової колізії (ситуація, за якої два або більше нормативних акти або норми одного акта регулюють по різному одні і ті ж суспільно-управлінські відносини) та 2) надання пріоритету одному із нормативних актів або норм одного акта.
Загальні підходи до вирішення колізій у законодавстві визначені у положеннях Конституції України, зокрема: Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії (ч. ч. 1-3 ст. 8); чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ВРУ), є частиною національного законодавства України; укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України (ст. 9); закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Разом з тим, положення КАС України містить такі норми, які визначають підходи до вирішення колізій у законодавстві: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) (ч. 1-2 ст. 6); у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана ВРУ, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України та ін.
У рішенні від 28.08.2020 №10-р/2020 Конституційний Суд України в вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить ст. 6, ч. 2 ст.19, ст. 130 Конституції України.
Виходячи з того, що предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України, Конституційний Суд України в рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абз. 8 пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що в спірних правовідносинах до застосування підлягає норма спеціального нормативно-правового акту, а саме ч.1 ст.52 Закону №889-VIII, а не п.13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», яким звужується обсяг прав та гарантій державних службовців, визначених чинним законодавством.
При цьому також слід урахувати, що роз'яснення НАДС, інших міністерств та центральних органів виконавчої влади щодо розрахунку заробітної плати мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм, а тому не можуть покладатися в основу видання наказів щодо встановлення складових заробітної плати державних службовців.
Подібне правозастосування здійснене Третім апеляційним адміністративним судом у постановах від 14.03.2025 у справі №160/8368/24, від 28.01.2025 у справі №580/4140/24, від 28.11.2024 у справі №580/4145/24, від 21.11.2024 у справі №580/4128/24.
Таким чином, суд дійшов висновку, що наказ відповідача від 01.05.2025 №302-к «Про призначення ОСОБА_2 на посаду провідного спеціаліста» в частині встановлення щомісячної доплату за вислугу років у відсотках до посадового окладу в розмірі 22%, є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Зважаючи на природу та підстави даного спору та, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, - суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату провідному спеціалісту відділу з організаційного розгляду адміністративних справ управління з організаційного забезпечення суду ОСОБА_1 надбавки за вислугу років державної служби з 02.05.2025 відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Позивач звільнена від сплати судового збору, інших витрат сторонами не заявлено, тому їх розподіл судом не проводиться.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (49089, м.Дніпро, вул.Академіка Янгеля, буд.4, код ЄДРПОУ 34824364) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 №302-к «Про призначення ОСОБА_2 на посаду провідного спеціаліста відділу» в частині встановлення щомісячної доплати за вислугу років у відсотках до посадового окладу в розмірі 22%.
Зобов'язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату провідному спеціалісту відділу з організаційного розгляду адміністративних справ управління з організаційного забезпечення суду ОСОБА_1 надбавки за вислугу років державної служби з 02.05.2025 відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова