Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 жовтня 2025 року Справа№200/1004/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування наказу, протоколу в частині
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про:
- визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №132/5 від 16.01.2025 року «Про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, припинення діяльності арбітражного керуючого та дії свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)»;
- визнання протиправним та скасування індивідуальний акт - пункт 7 протоколу Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих №1/25 від 09.01.2025 року щодо застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та направлення матеріалів перевірки до органів Національної поліції.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування наказу, протоколу в частині. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №132/5 від 16.01.2025 року «Про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, припинення діяльності арбітражного керуючого та дії свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)»; В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
27.10.2025 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із заявою про стягнення судових витрат, якою позивач просив стягнути з за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України судові витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 26 740,00 грн.
Зазначену заяву направлено відповідачам за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та доставлено в електронний кабінет 27.10.2025 року.
Відповідачі не надали заперечень щодо витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.
Згідно ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Зазначений перелік підстав для прийняття додаткового рішення є вичерпним.
Тобто, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року не розглядалось питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Згідно п. 1.1 договору про надання правничої допомоги від 12 серпня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Латою Наталією Федорівною (адвокат) (далі - Договір), адвокат зобов'язується здійснити представництво та надати інші види правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
Відповідно до п. 1.1. додаткової угоди №3 від 22 січня 2025 року до Договору адвокат зобов'язується надати комплекс юридичних послуг з питань, що зазначені у пунктів 1.2 цієї додаткової угоди, а клієнт зобов'язується прийняти послуги і сплатити винагороду.
Згідно п. 1.2 додаткової угоди №3 від 22 січня 2025 року до Договору до складу комплексу Послуг включається надання правової допомоги та представництво інтересів Арбітражного керуючого Біленко Романа Івановича під час розгляду Донецьким окружним адміністративним судом позовної заяви про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів: наказу Міністерства юстиції України №132/5 від 16.01.2025 року «Про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, припинення діяльності арбітражного керуючого та дії свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)»; - протоколу Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих №1/25 від 09.01.2025 року щодо застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та направлення матеріалів перевірки до органів Національної поліції (пункт 7).
Відповідно до п. 2.1 додаткової угоди №3 від 22 січня 2025 року до Договору клієнт сплачує адвокату винагороду у сумі, визначені в акті приймання-передачі наданих послуг, в якому зазначається вид виконаної роботи та витрачений на її виконання час, виходячи з погодинної ставки роботи адвоката, яка складає 1000 грн за 1 годину роботи адвоката.
На підтвердження понесених витрат позивач надав до суду також рахунок №1/12-02-25 від 12 лютого 2025 року на загальну суму 11000 грн, акт приймання-передачі наданих послуг від 12 лютого 2025 року, платіжну інструкцію №20 від 20 лютого 2025 року про сплату винагороди адвоката за послуги з підготовки та подання позовної заяви - 8000 грн, підготовки та подання заяви про забезпечення позову - 3000 грн.
Крім того, на підтвердження понесених витрат позивач надав до суду також рахунок №3/18-03-25 від 18 березня 2025 року на загальну суму 7000 грн, акт приймання-передачі наданих послуг від 18 березня 2025 року, платіжну інструкцію №26 від 19 березня 2025 року про сплату винагороди адвоката за послуги з підготовки та подання відповіді на відзив на позовну заяву Міністерства юстиції України - 3000 грн, підготовки та подання відповіді на відзив на позовну заяву Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - 3000 грн, підготовки та подання заперечення на клопотання Міністерства юстиції України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та у відкритому судовому засіданні з викликом сторін по справі №200/1004/25 від 04.03.2025 року - 1000 грн.
Окрім того, на підтвердження понесених витрат позивач надав до суду також рахунок №4/30-05-25 від 30 травня 2025 року на загальну суму 8740 грн, акт приймання-передачі наданих послуг від 30 травня 2025 року, платіжну інструкцію №37 від 02 червня 2025 року про сплату винагороди адвоката за участь у підготовчому засіданні в Донецькому окружному адміністративному суді в режимі відеоконференції по справі № 200/1004/25 від 04.03.2025 року, яке відбулося 01 травня 2025 року - 4000 грн, підготовка та подання до Донецького окружного адміністративного суду заяви про забезпечення позову по справі № 200/1004/25 від 12.05.2025 року - 2000 грн, підготовка та подання до Донецького окружного адміністративного суду додаткових пояснень по справі - 2740 грн.
Види судових витрат визначені статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3 зазначеної норми до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм суд дійшов до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Суд відмічає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 за № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 за № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
За практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 року у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У справі/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Боттацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, суд зазначає, що аналіз судової практики є складовою частиною підготовки позовної заяви та не потребує витрат значної кількості часу на вказані дії, зважаючи на те, що ця справа є справою незначної складності з усталеною практикою судів, в тому числі й практикою Верховного Суду. Складання акту надання юридичних послуг та акту здійснення розрахунку є відображенням наданих послуг та не є підставами для додаткової оплати послуг за їх складання.
Крім того, суд звертає увагу, що частина понесених позивачем витрат, пов'язаних з первинною консультацією та ознайомленням з наданими клієнтом документами, не мала обов'язкового характеру, та відноситься до правової допомоги при складанні самої позовної заяви.
В свою чергу, враховуючи зміст позовної заяви, час, який необхідно затратити кваліфікованому юристу на підготовку усіх матеріалів даної адміністративної справи, складність даної адміністративної справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума судових втрат на професійну правничу допомогу в розмірі 26740,00 грн не є співмірною складності справи.
Суд зауважує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.
Отже, виходячи з предмета та підстав позову, обсяг виконаних безпосередньо адвокатом робіт та обсяг задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 15000,00 грн та стягнення вказаної суми пропорційно з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань.
Такий розмір витрат є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета задоволеного позову.
На підставі викладеного, керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування наказу, протоколу в частині - задовольнити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13 код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу в сумі 7500,00 (сім тисяч п'ятсот) грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (юридична адреса: 01001, м. Київ, пров. Музейний, буд. 2-Д код ЄДРПОУ 43315602) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу в сумі 7500,00 (сім тисяч п'ятсот) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Троянова