17 жовтня 2025 року Справа №160/29110/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 08.01.2025 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/29110/24,
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 року по вищезазначеній справі було частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 , ВЧ НОМЕР_2 , ВЧ НОМЕР_3 , ВЧ НОМЕР_4 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
- визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошової допомоги на оздоровлення з 25.02.2022 р. по 26.07.2022 р. (включно) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 починаючи з 25.02.2022 р. по 26.07.2022 р. (включно) грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошової допомоги на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;
- визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_4 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) грошову допомогу на оздоровлення, з 27.07.2022 р. по 08.10.2022 р. (включно) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язано ВЧ НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 27.07.2022 р. по 08.10.2022 р. (включно) грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошової допомоги на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30.07.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;
- визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_3 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення з 09.10.2022 р. по 19.05.2023 р. (включно) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язано ВЧ НОМЕР_3 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 починаючи з 09.10.2022 р. по 19.05.2023 р. (включно) грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;
- визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_3 щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов'язано ВЧ НОМЕР_3 перерахувати ОСОБА_1 компенсацію за невикористані ним дні оплачуваних відпусток, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- у задоволенні решти позовної заяви - відмовлено.
Вищевказане рішення суду набрало законної сили 20.05.2025 року.
07.08.2025 року позивачем отримано виконавчі листи по справі №160/29110/24.
До суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій зазначено, що в наданих ВЧ НОМЕР_4 , ВЧ НОМЕР_1 , ВЧ НОМЕР_3 розрахунках неправильно розраховано перерахунок його грошового забезпечення, зокрема: проігноровано рішення суду в частині застосування мінімальної величини для розрахунку посадового окладу, окладу за військове звання та похідних від нього елементів 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. З наданих розрахунків вбачається, що при перерахунку грошового забезпечення ВЧ НОМЕР_4 всупереч рішенню суду від 08.01.2025 року у цій справі застосувала прожитковий мінімум станом на 01.01.2022 року в розмірі 2 481 грн., ВЧ НОМЕР_1 прожитковий мінімум станом на 01.01.2020 року в розмірі 2 102 грн., а не 50% мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2022 року, що становить 3 250 грн. Крім того, ВЧ НОМЕР_3 не здійснила перерахунок компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Тож, наразі, рішення суду від 08.01.2025 року не виконано ні в частині здійснення розрахунків грошового забезпечення, ні в частині виплати такої заборгованості.
У зв'язку з чим заявник просить суд: зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 , ВЧ НОМЕР_3 , ВЧ НОМЕР_4 протягом 15 календарних днів надати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 року у справі №160/29110/24 та долучити документи, що підтверджують обставини в ньому розрахунок перерахунку його грошового забезпечення за період з 25.02.2022 року по 19.05.2023 року та копії заявок-розрахунків на фінансування виконання даного рішення щодо перерахунку посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, зокрема одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 р. №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум, а також грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової) з 2022 року, з 2023 року, з 2024 року, обчисливши її суму, виходячи із розміру середнього місячного грошового забезпечення за останні 12 календарних місяці проходження служби згідно із пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
До суду 26.09.2025 року від ВЧ НОМЕР_1 надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що фінансово-економічною службою ВЧ НОМЕР_1 на виконання рішення суду від 08.01.2025 року по цій справі проведено перерахунок грошового забезпечення та виплачено кошти позивачу в розмірі 10 433,41 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2450 від 12.08.2025 року.
03.10.2025 року до суду від ВЧ НОМЕР_4 надійшла заява на виконання ухвали суду, в якій зазначено, що на виконання рішення суду від 08.01.2025 року позивачу ВЧ НОМЕР_4 перераховано додаткові види грошового забезпечення з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року та здійснено розрахунок сум коштів необхідних для виконання зазначеного рішення суду за оскаржуваний період, що підтверджується у довідці ВЧ НОМЕР_4 від 22.05.2025 року №632/20/1346. Крім того, первинний порядковий номер ОСОБА_1 у розрахунках у потребах в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» « 520». Наразі, порядковий номер ОСОБА_1 згідно із розрахунком від 04.09.2025 р. « 510», що свідчить про виконання військовою частиною судових рішень в межах наявності фінансових ресурсів та черговості набрання ними законної сили. При цьому, у 2025 році здійснювалась виплата по судовим рішенням, які набрали законної сили до грудня 2024 року. Зазначене підтверджує порушення ВЧ НОМЕР_4 питань перед головним розпорядником про фінансування відповідних видатків та спростовує бездіяльність ВЧ НОМЕР_4 . Відтак, ВЧ НОМЕР_4 виконано всі можливі заходи стосовно виконання судового рішення суду у цій справі.
До суду 06.10.2025 від ВЧ НОМЕР_3 надійшла заява на виконання ухвали суду, в якій зазначено, що фінансово-економічною службою ВЧ НОМЕР_3 було зроблено розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення ВЧ НОМЕР_3 на вересень 2025 року, у якому зазначено, що ОСОБА_1 потреба для виплати становить 131 090 грн. Розрахунок дублюється щомісячно до ВЧ НОМЕР_5 та МО України. Відтак, ВЧ НОМЕР_3 виконано всі можливі заходи стосовно виконання судового рішення суду у цій справі.
07.10.2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на пояснення відповідачів, в яких зазначено, що ВЧ НОМЕР_1 , ВЧ НОМЕР_3 , ВЧ НОМЕР_4 всупереч рішення суду від 08.01.2025 року не застосували величину 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року для розрахунку перерахунку усіх елементів грошового забезпечення за період з 09.10.2022 р. по 19.05.2023 р., а також ВЧ НОМЕР_3 не здійснила перерахунок компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», що свідчить про невчинення ВЧ НОМЕР_1 , ВЧ НОМЕР_3 , ВЧ НОМЕР_4 усіх передбачених чинним законодавством дій для виконання рішення у цій справі.
Розглянувши заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає таке.
Згідно із ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч.2 ст.382-1 КАС України).
В свою чергу, Верховний Суд неодноразово зазначав, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №640/3719/18, від 04 березня 2020 року у справі №539/3406/17, від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19.
Відповідно до частини шостої статті 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення; 3) повернення судового збору; 4) призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат; 5) дату складення повного рішення суду.
Таким чином, встановлення судового контролю є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Крім того, ч.8 ст.382 КАС України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, відповідно до якого учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень, а тому позивач не позбавлений можливості звернутися до суду в порядку статті 287 КАС України.
Як свідчать матеріали справи, в обґрунтування наявності підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю позивачем не було надано суду доказів звернення виконавчого листа до примусового виконання в органи виконавчої служби та здійснення виконавчою службою всіх необхідних дій, спрямованих на виконання судового рішення.
У поданій заяві про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення позивачем не наведено аргументів щодо необхідності вжиття на даний час процесуальних заходів у вигляді встановлення судового контролю та не надано відповідних доказів наявності об'єктивних обставин, які свідчать про ухилення відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, суд доходить до переконання, що позивач не навів належних та достатніх обґрунтувань того, що рішення суду не буде фактично та в повному обсязі виконане в ході виконавчого провадження.
При цьому, матеріали цієї справи не містять доказів оскарження позивачем дій виконавця в судовому порядку.
Так, статтею 382 КК України передбачено кримінальну відповідальність за не виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що свідчить про наявність у позивача, в разі умисного невиконання відповідачем судового рішення у цій справі, можливості звернутися з відповідною заявою відносно нього до правоохоронних органів.
Суд зазначає, що наразі неможливо стверджувати, що примусове виконання цього рішення суду не дало очікуваних результатів, та, відповідно, про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням цього судового рішення.
Відтак, враховуючи вказані вище обставини, суд не вбачає фактичних та правових підстав для реалізації свого диспозитивного права покладення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) на відповідача як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов'язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, у зв'язку із чим у задоволенні заяви позивача належить відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.243, 248, 382 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 08.01.2025 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/29110/24 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена у строки, встановлені статті 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма