31 жовтня 2025 рокуСправа №160/27072/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Громадської організації «Платформа громадський контроль» до Державного підприємства «Місцеві дороги Запорізької області» про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Громадської організації «Платформа громадський контроль» до Державного підприємства «Місцеві дороги Запорізької області», в якій позивач просить суд:
визнати протиправною відмову Державного підприємства «Місцеві дороги Запорізької області» у наданні інформації, запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа громадський контроль» №1602/25 від 05.09.2025;
зобов'язати Державне підприємство «Місцеві дороги Запорізької області» надати в повному обсязі інформацію, запитувану в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа громадський контроль» №1602/25 від 05.09.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.09.2025 - Громадською організацією «Платформа громадський контроль» на адресу державного підприємства «Місцеві дороги Запорізької області» було направлено інформаційний запит №1602/25 від 05.09.2025, в якому запитувалась публічна інформація щодо використання бюджетних коштів, а саме: копії всіх Актів здачі-приймання виконаних робіт по формі № КБ-2в всіх Довідок про вартість виконаних будівельних робіт по формі № КБ-3 до публічних закупівель за ідентифікаторами: ID: UA-2024-08-09-000580-a; ID: UA-2024-09-18-008778-a; ID: UA2025-01-14-014331-a; ID: UA-2025-02-05-008985-a; ID: UA-2025-02-07-011549-a; ID: UA2025-02-21-007526-a; ID: UA-2024-05-21-009187-a; ID: UA-2024-05-10-003427-a; ID: UA2024-05-03-008653-a; ID: UA-2024-05-08-011538-a; ID: UA-2024-06-14-004262-a; ID: UA2024-05-15-011337-a; ID: UA-2024-07-30-002545-a; ID: UA-2024-07-03-010128-a; ID: UA2024-05-28-009293-a; ID: UA-2024-05-28-012453-a; ID: UA-2024-07-26-007570-a; ID: UA2024-09-04-008009-a; ID: UA-2025-02-10-012823-a; ID: UA-2025-03-10-011829-a; ID: UA2025-04-29-003180-a; ID: UA-2025-07-22-008785-a; ID: UA-2024-08-21-002955-a; ID: UA2025-03-25-004044-a; ID: UA-2025-02-10-009347-a; ID: UA-2025-05-19-011697-a; ID: UA2025-02-21-006909-a; ID: UA-2025-02-20-010294-a; ID: UA-2025-04-11-000924-a; ID: UA2025-04-10-010323-a; ID: UA-2025-04-04-011096-a. Листом ДП «Місцеві дороги Запорізької області» №01/1618 від 11.09.2025 було відмовлено у наданні запитуваної інформації у зв'язку із відсутністю запитаної інформації у розпорядженні підприємства. Позивач не погоджується із такою відповіддю підприємства і вказує, що у відповіді розпорядник жодним чином не аргументував відсутність запитуваних документів і не надав жодних підтверджуючих документів, чим фактично безпідставно та в порушення норм чинного законодавства обмежив доступ до публічної інформації. Договорами, укладеними за результатами зазначених публічних закупівель закріплено, що розрахунки за виконані роботи з підрядником проводяться на підставі підписаних Актів здачі-приймання виконаних робіт по формі № КБ-2в всіх Довідок про вартість виконаних будівельних робіт по формі № КБ-3. Таким чином, враховуючи, що позивачем запитується інформація де відповідач є стороною Договору (Замовником), запитувана інформація очевидно наявна в розпорядженні останнього.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/27072/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі; постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач не погоджується із позовними вимогами. В обгрунтування відзиву відповідач зазначає, що на адресу відповідача 08.09.2025 надійшов інформаційний запит громадської організації «Платформа громадський контроль» № 1602 від 05.09.2025 щодо надання копій Актів здачі-приймання виконаних робіт по формі №КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт по формі №Кб-3, які стосуються виконання робіт на замовлення підприємства. На вказаний запит листом відповідача за підписом директора №01/1618 від 11.09.2025 було повідомлено запитувачу, що на цей час (тобто станом на дату надання відповіді) зазначена документація відсутня в розпорядженні підприємства, а тому надання її копії не уявляється можливим. Закон не встановлює критеріїв та умов для визначення мотивації відмови, окрім тих, що визначені ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», зокрема, розпорядник інформації не володіє інформацією, щодо якої зроблено запит, що і було зазначено у відповіді на запит. Таким чином, чинним законодавством України не встановлений обов'язок щодо розголошення у відповіді на публічний запит особливостей та деталізація причин відсутності запитуваних документів. Більш того, розголошення у відповіді на публічний запит позивача особливостей та деталізація причин відсутності на цей час запитуваних документів в розпорядженні відповідача було недоцільним та порушувало б вимоги чинного законодавства з наступних підстав. Слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024052110000019 від 14.02.2024. На підставі ухвали слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 15.08.2025 в підприємстві було тимчасово вилучено оригінали документів, що стосуються виконання робіт та послуг на об'єктах, замовником яких виступає підприємство, у тому числі і тієї документації, що були запитані. Між іншого під час здійснення тимчасового доступу до документації підприємства, керуючись ст. 222 Кримінального процесуального Кодексу слідчим було попереджено осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Будь-які дозволи слідчого або прокурора про можливість розголошення відомостей про проведене досудове розслідування та слідчі дії, пов'язані з розслідуванням відсутні у підприємства. З метою захисту своїх прав та інтересів у цій справі, додатково листом відповідача від 29.09.2025 № 10/1742-1 було направлено звернення до слідчого щодо надання дозволу про розголошення та розкриття відомостей про досудове розслідування. Письмовий дозвіл слідчого на цей час не надано. Так, за приписами ст. 222 Кримінального процесуального Кодексу, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ст. 387 Кримінального Кодексу України, незаконне розголошення відомостей досудового розслідування без дозволу слідчого чи прокурора тягне за собою кримінальну відповідальність (штраф, арешт або обмеження волі). Таким чином, поширення такої інформації без відповідного дозволу може призвести до порушення вимог законодавства та настання відповідальності, передбаченої ст. 387 Кримінального кодексу України. Таким чином, інформація про досудове розслідування належить до відомостей, розголошення яких може зашкодити проведенню слідчих (розшукових дій) у рамках кримінального провадження, а тому не надавалась під час відповіді на публічний запит. Крім того, запит позивача, який фігурує в цій справі, містив вимогу про надання копій Актів здачі-приймання виконаних робіт по формі №КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт по формі №Кб-3, які стосуються виконання робіт на замовлення підприємства, однак, які на момент отримання запиту відсутні в розпорядженні позивача. При цьому до відповідача не надходив від позивача запит з питанням про місце перебування і підстави відсутності в розпорядженні Відповідача Актів здачі-приймання виконаних робіт по формі №КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт по формі №Кб-3. Відповідь відповідача на запит позивача, відповідає критеріям встановленим ч. 4 та ч. 5 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки наданий в письмовій формі, за підписом уповноваженого відповідального представника підприємства - директора, з проставленням дати, вбачає в собі порядок оскарження та мотивовану підставу відмови.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що п. 3 ч. 4 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено «у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено - мотивовану підставу відмови». Таким чином, Закон України «Про доступ до публічної інформації» встановлює презумпцію відкритості публічної інформації (ч. 2 ст. 1 Закону) та імперативно вказує про обов'язок розпорядника надавати мотивовану підставу для відмови у доступі до публічної інформації з відповідною аргументацією (ч. 4 ст. 22 Закону). Відповідач не здійснив жодних дій щодо звернення до органу досудового розслідування щодо «надання дозволу про розголошення та розкриття відомостей про досудове розслідування» на стадії отримання та розгляду інформаційного запиту, лише на стадії судового провадження, коли це стало необхідним для формального обґрунтування відмови, відповідач звернувся до органу досудового розслідування. Позивач звертає увагу суду на те, що у відповіді відповідача повністю відсутня інформація щодо вилучення запитуваних документів, хоча відповідач міг повідомити про сам факт вилучення документів без вказання конкретного номеру кримінального провадження, номеру справи під час розгляду питання про тимчасовий доступ до речей і документів слідчим суддею, що явно не могло б бути оцінено як порушення вимог ст. 222 КПК України. До того ж, ми неодноразово отримували відповіді від інших розпорядників інформації, де було вказано підстави відсутності запитуваних документів (у зв'язку із вилученням) і надано документи, що б підтверджували факт вилучення (ухвала слідчого судді про дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, протокол тимчасового доступу до речей і документів, опис вилучених документів.) Наприклад, лист Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Кам'янської міської ради №14-1/01-25вих від 14.01.2025, лист Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради №01-07/1719 від 04.11.2024. Враховуючи наявні факти суперечливої та недобросовісної поведінки відповідача, факти систематичного, умисного, свідомого обмеження доступу до публічної інформації шляхом ігнорування попередніх запитів позивача, позивач вважає доводи відповідача маніпулятивними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Навіть якщо запитувані документи були тимчасово вилучені органом досудового розслідування у межах кримінального провадження, це не є законною підставою для відмови в доступі до них. Крім того, відповідачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували факт вилучення всіх запитуваних документів по всім 18 закупівлям. Без надання належних та достатніх доказів, вказані відповідачем перешкоди в наданні запитуваних документів є необґрунтованими. Крім того, відповідно до наданого протоколу тимчасового доступу до речей і документів, документи були вилучені 15 серпня 2025 року. Проте, після вилучення документів (15.08.2025) і до моменту подання запиту позивачем (05.09.2025) підрядником було складено і передано у володіння відповідача наступні акти виконаних робіт, що підтверджується інформацією з сайту https://spending.gov.ua/.
Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначає, що Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає лише загальну вимогу «відмова має бути мотивованою» та вимагає щоб вона відповідала підставам, які дають право відмовити в задоволенні запиту, що визначені ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», зокрема, «розпорядник інформації не володіє інформацією, щодо якої зроблено запит…». Так мотивацією відмови у задоволенні публічного запиту було зазначено «відсутність в розпорядженні відповідача запитуваної інформації». Таким чином, оскільки Закон України «Про доступ до публічної інформації» не встановлює фіксованого формулювання мотивації, висновок позивача про недостатність мотивації у відповіді є лише припущенням та суб'єктивним баченням позивача, якою повинна бути відповідь, що не може вважатись достатнім обгрунтування позовних вимог. Порівнюючи відповідь відповідача з відповідями інших розпорядників інформації, позивач лише підтверджує припущення відповідача про його суб'єктивний підхід до того, якою він хоче бачити відповідь на свій запит. Щодо відсутності дозволу слідчого розголошувати відомості про досудове розслідування, відповідач зазначає, що на цей час будь-які дозволи слідчого або прокурора про можливість розголошення відомостей про проведене досудове розслідування та слідчі дії, пов'язані з розслідуванням відсутні. Зазначивши у відзиві на позовну заяву номеру провадження та копії протоколу тимчасового доступу до речей і документів відповідач був вимушений вжити заходів для захисту своїх прав та інтересів в цій справі, обгрунтовуючи свою правову позицію під час надання заперечень на позовну заяву, при цьому не деталізуючи вжиті заходи досудового розслідування. У зв'язку з викладеним вище, відповідач вважає позовні вимоги такими, що грунтуються лише на суб'єктивній точці зору та припущеннях позивача, а тому є безпідставними.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Громадська організація «Платформа громадський контроль» (позивач) звернулась до Державного підприємства «Місцеві дороги Запорізької області» (відповідач) з інформаційним запитом №1602/25 від 05.09.2025.
У цьому запиті позивач просив відповідача надати публічну інформацію, а саме, копії всіх Актів здачі-приймання виконаних робіт по формі № КБ-2в всіх Довідок про вартість виконаних будівельних робіт по формі № КБ-3 до публічних закупівель за ідентифікаторами: ID: UA-2024-08-09-000580-a; ID: UA-2024-09-18-008778-a; ID: UA2025-01-14-014331-a; ID: UA-2025-02-05-008985-a; ID: UA-2025-02-07-011549-a; ID: UA2025-02-21-007526-a; ID: UA-2024-05-21-009187-a; ID: UA-2024-05-10-003427-a; ID: UA2024-05-03-008653-a; ID: UA-2024-05-08-011538-a; ID: UA-2024-06-14-004262-a; ID: UA2024-05-15-011337-a; ID: UA-2024-07-30-002545-a; ID: UA-2024-07-03-010128-a; ID: UA2024-05-28-009293-a; ID: UA-2024-05-28-012453-a; ID: UA-2024-07-26-007570-a; ID: UA2024-09-04-008009-a; ID: UA-2025-02-10-012823-a; ID: UA-2025-03-10-011829-a; ID: UA2025-04-29-003180-a; ID: UA-2025-07-22-008785-a; ID: UA-2024-08-21-002955-a; ID: UA2025-03-25-004044-a; ID: UA-2025-02-10-009347-a; ID: UA-2025-05-19-011697-a; ID: UA2025-02-21-006909-a; ID: UA-2025-02-20-010294-a; ID: UA-2025-04-11-000924-a; ID: UA2025-04-10-010323-a; ID: UA-2025-04-04-011096-a.
У відповідь на цей запит відповідач листом від 11.09.2025 №01/1618 повідомив позивача про те, що на цей час зазначена у запиті документація відсутня в розпорядженні підприємства, а тому надання її копії не уявляється можливим.
Позивач вважає протиправною надану відповідачем відповідь на запит, тому і звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право на доступ до публічної інформації є конституційним правом людини, передбаченим і гарантованим ст. 34 Конституції України.
Відносини, пов'язані з розглядом запитів до публічної інформації, регулюються Конституцією України, Законом України «Про доступ до публічної інформації», іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та до інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі Закон №2939-VI).
Згідно із ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 3 Закону №2939-VI, право на доступ до публічної інформації гарантується:
1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;
2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;
3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;
4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;
5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;
6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
За змістом статті 4 Закону №2939-VI, доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах:
1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень;
2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом;
3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Стаття 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до частини 4 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» всі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Закону №2939-VI, запитувач має право звернутися до розпорядника інформації з запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Згідно зі статтею 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідно до статті 23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом.
Отримувати або створювати такий продукт може виключно суб'єкт владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
При цьому, законодавець зобов'язує розпорядника інформації надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту, яка має бути повною, достовірною та точною або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації у разі наявності підстав, визначених статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
За змістом пункту 1 частини 1 статті 22 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.
Крім того, частиною 3 статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Отже, у разі якщо відповідач, як розпорядник, не володів запитуваною інформацією, то в силу положень частини 3 статті 22 Закону №2939-VI відповідний запит мав бути направлений відповідачем належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
Проте, як видно зі змісту відповіді від 11.09.2025, відповідачем формально розглянуто інформаційний запит від 05.09.2025 №1602/25, чим порушено право особи на отримання інформації.
Приписами пункту 3 статті 3 Закону №2939-VI встановлені гарантії права на доступ до публічної інформації, серед яких це право гарантується зокрема максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.
Приписами частини 1 статті 2 Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів, що її ратифіковано із заявами Законом України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів» від 20 травня 2020 року № 631-IX, Україна взяла на себе відповідальність із виконання зобов'язань щодо забезпечення гарантій права кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, зокрема до публічної інформації, за вимогою до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів.
Приписи статті 5 Конвенції Ради Європи передбачають опрацювання запитів про доступ до офіційних документів. Зокрема, згідно із частиною другою цієї статті запит про доступ до офіційного документу розглядається будь-яким державним органом, в розпорядженні якого знаходиться документ. Якщо державний орган не має у розпорядженні запитуваного офіційного документу або якщо він не уповноважений опрацьовувати цей запит, він повинен, коли це можливо, спрямувати запит чи заявника до компетентного державного органу.
Згідно з частиною 1 статті 5 Конвенції Ради Європи державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції Ради Європи визначено форми доступу до офіційних документів: «У разі надання доступу до офіційного документу заявник має право обрати чи ознайомитися з оригіналом або копією, чи отримати копію цього документу в будь-якій доступній формі або форматі за своїм вибором, якщо тільки висловлене побажання не є невиправданим».
При цьому, розпорядник інформації повинен керуватися принципом добросовісності і розсудливості та не застосовувати формалістичний підхід до вирішення питання, а максимально сприяти (на вимогу) запитувачу, наскільки це практично можливо, у доступі до публічної інформації, гарантованої статтею 10-1 Закону №2939-VI.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 16 березня 2023 року в справі №380/15492/21.
Крім того, суд враховує положення частини 2 статті 6 Закону №2939-VI, яким передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Проте, у відповіді відповідача відсутнє посилання на сукупність зазначених вимог («трискладового тесту»), наявність яких може обмежити доступ до запитуваної інформації.
За викладених обставин, суд вважає надану відповідачем відповідь на інформаційний запит такою, що суперечить вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки публічна інформація не є обмеженою.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У спірних правовідносинах права позивача порушені саме протиправною відмовою відповідача у наданні інформації, запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» від 05.09.2024 №01/1618 щодо отримання публічної інформації.
Належним та ефективним способом захисту порушених прав та законних інтересів позивача є зобов'язання відповідача надати інформацію, запитувану в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль».
При цьому суд відхиляє доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, в яких він посилається на те, що запитувані позивачем документи були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, будь-які дозволи слідчого або прокурора про можливість розголошення відомостей досудового розслідування відсутні, а поширення такої інформації без відповідного дозволу тягне за собою відповідальність, установлену законом, оскільки у відповіді на запит позивача від 05.09.2025 №1602/25, відповідач не посилався на вказані обставини.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладені норми, а також задоволення позовної заяви, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Громадської організації «Платформа громадський контроль» до Державного підприємства «Місцеві дороги Запорізької області» про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною відмову Державного підприємства «Місцеві дороги Запорізької області» у наданні інформації, запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа громадський контроль» №1602/25 від 05.09.2025;
Зобов'язати Державне підприємство «Місцеві дороги Запорізької області» надати в повному обсязі інформацію, запитувану в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа громадський контроль» №1602/25 від 05.09.2025.
Стягнути на користь Громадської організації «Платформа громадський контроль» за рахунок бюджетних асигнувань Державного підприємства «Місцеві дороги Запорізької області» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Громадська організація «Платформа громадський контроль» (вул. Ульянова, буд.24, офіс 9, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39684959).
Відповідач: Державне підприємство «Місцеві дороги Запорізької області» (вул. Поштова, буд.159б, м. Запоріжжя, 69095, код ЄДРПОУ 42698149).
Суддя Н.В. Кучугурна