31 жовтня 2025 року Справа №160/30535/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Златіна С.В., розглянувши у порядку письмового провадження звіт відповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 року у справі №160/30535/23 позовну заяву - задоволено частково:
визнано протиправною та скасувати відмову викладену у листі від 05.12.2023р. вих.№7/25367/1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) від 19.10.2023р. про проведення перерахунку вислуги років з урахуванням пільгової вислуги років та оформлення подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Ухвалою суду від 04.06.2025 року зобов'язано відповідача надати суду звіт про виконання рішення суду протягом 60 днів з моменту отримання ухвали суду.
Ухвалою суду від 02.09.2025 року відмовлено у прийнятті звіту відповідача про виконання рішення суду та встановлено відповідачу новий строк для надання звіту.
30.10.2025 року відповідач надав суду звіт про виконання рішення суду, у якому вказав, що рішення суду виконано повністю: відповідач повторно розглянув заяву позивача про роведення перерахунку вислуги років з урахуванням пільгової вислуги років та оформив подання до органу Пенсйного фонду України для призначення пенсії позивачу.
Згідно вимог ч.1 ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та сторін, зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу (ч.1 ст. 382-3 КАС України).
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (ч.3 ст. 382-3 КАС України).
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними (ч.5 ст. 382-3 КАС України).
Зокрема, в постанові від 3 квітня 2019 року у справі №820/4261/18 Верховний Суд встановив необхідність існування в спірних правовідносинах обставин, з якими стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. У зв'язку з цим, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору мають дослідити характер правовідносин, що виникли між сторонами та звертати увагу, що підставою звернення до суду з даним позовом є невиконання судового рішення. Порушенням норм процесуального права є незастосування спеціальних правових норм, передбачених у статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Звіт про виконання рішення суду не є таким, що не підтверджує виконання рішення суду у повному обсязі, оскільки відповідачем не надано суду доказів врахування під час проведення перерахунку вислуги років саме пільгової вислуги років позивача: розрахунок від 24.03.2025 року не містить інформації про врахування пільгової вислуги років позивача.
Рішення суду зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) від 19.10.2023р. про проведення перерахунку вислуги років з урахуванням пільгової вислуги років та оформлення подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Водночас стосовно наявності правових підстав для накладення штрафу на начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 за невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Таким чином, після набрання рішенням законної сили його юридична сила прирівнюється до сили закону у правовідносинах між сторонами.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у даній набрало законної сили.
Приписами частин 2 та 3 статті 382 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач всупереч статті 129-1 Конституції України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не виконав рішення суду, яке набрало законної сили.
Однак, специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, що він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту, чи невиконання рішення суду. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.04.2020 по справі №560/523/19, які з урахуванням частини п'ятої статті 242 КАС України підлягають обов'язковому застосуванню до спірних правовідносин.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009р. №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
У справі Soering vs UK (judgement of 7 July 1989) Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Крім того, будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої - забезпечення і розвиток ідеалів та цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.
Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Конвенції.
Згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність органу, що він очолює.
Приймаючи до уваги те, що судом під час розгляду справи не встановлено фактів, які б свідчили саме про умисне невиконання відповідачем рішення суду у дані справі, судом не встановлено недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду, то суд не знаходить підстав для накладення штрафу.
Оскільки судом встановлено, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду на момент подання відповідачем звіту виконано не в повному обсязі, то суд не приймає поданий відповідачем звіт про виконання рішення суду.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне встановити новий строк для подання відповідачем звіту про виконання судового рішення в цій справі.
Керуючись ст. 256, 382 КАС України суд
Відмовити у прийняті звіту ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.10.2025 року про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 року у справі № 160/30535/23.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати новий звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 року у справі № 160/30535/23 протягом 60-ти днів з моменту отримання даної ухвали суду.
Відмовити у накладення штрафу на керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 за невиконання судового рішення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С.В. Златін