31 жовтня 2025 року Справа № 160/18368/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича
за участі секретаря судового засіданняДубина Ю.О.
за участі:
представника позивача представника відповідача Сергєєва М.Ш. Маланія М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеннь
Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:
від 26.03.2025 року № 000/174/32-00-07-06-19 на суму 5 195 957 грн. та штрафні санкції 612 883,50 грн.;
від 26.03.2025 року № 000/173/32-00-07-06-19 на суму 1 434 696 грн. та штрафні санкції 358 674 грн;
від 26.03.2025 року № 000/172/32-00-07-06-19 на суму зменшення від'ємного значення ПДВ у сумі 4 508 369 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані наступним:
господарські операції позивача з контрагентами носять реальний характер; всі первинні документи оформлені належним чином;
будь-яке автоматичне співставлення чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не належними доказами, оскільки це не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов'язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть бути належними;
висновки про відсутність у контрагентів позивача трудових та матеріальних ресурсів відповідачем зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої податкової інформації наявності у базі даних ДПС України, однак така інформація не є належних та допустимим доказом у розумінні КАС України;
основним критерієм реальності господарської операції є рух активів або зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника податків, тобто оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, отримання матеріального результату від виконання робіт, перерахування грошових коштів контрагентам;
недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фізичних дій, спрямованих на виконання зобов'язань, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених договорах;
за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок можливих протиправних діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу;
Ухвалою суду від 25.06.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Відносини позивача з контрагентами ТОВ «Магістраль Україна», ТОВ «Поліпласт-ЗП», ТОВ «ЮІС 2020», ТОВ «ВКФ «Візаві Плюс», ТОВ «ПНЗ», ТОВ «Ріана-Альянс» не спрямовані на настання реальних правових наслідків. Рух активів не відбувався; встановлено недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень, що може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фізичних дій, спрямованих на виконання зобов'язань; не встановлено походження товарів, які отримав за договорами позивач: обрив ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей, які реалізовано на користь позивача.
Ухвалою суду від 15.10.2025 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
Відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками ТОВ «Магістраль Україна», ТОВ «Поліпласт-ЗП», ТОВ «ЮІС 2020», ТОВ «ВКФ «Візаві Плюс», ТОВ «ПНЗ», ТОВ «Ріана-Альянс».
На підставі перевірки складено Акт від 31.01.2025 року № 51/32-00-07-13/14310112, у якому зафіксовані наступні порушення:
п.44.1 ст.44, 134.1.1, 135.1, п.198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п.200.1, в) п. 200.4, 200.2 ст. 200 ПК України внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 5 195 957 грн. та завищено суму податкового кредиту з ПДВ на суму 5 943 965 грн., а також завищення від'ємного значенння на суму 4 508 369 грн.
Обгрунтування висновків акту перевірки: відносини позивача з контрагентами ТОВ «Магістраль Україна», ТОВ «Поліпласт-ЗП», ТОВ «ЮІС 2020», ТОВ «ВКФ «Візаві Плюс», ТОВ «ПНЗ», ТОВ «Ріана-Альянс» не спрямовані на настання реальних правових наслідків. Рух активів не відбувався; встановлено недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень, що може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фізичних дій, спрямованих на виконання зобов'язань; не встановлено походження товарів, які отримав за договорами позивач.
На підставі акту перевірки прийнято наступні податкові повідомлення - рішеня:
від 26.03.2025 року № 000/174/32-00-07-06-19 на суму 5 195 957 грн. та штрафні санкції 612 883,50 грн.;
від 26.03.2025 року № 000/173/32-00-07-06-19 на суму 1 434 696 грн. та штрафні санкції 358 674 грн;
від 26.03.2025 року № 000/172/32-00-07-06-19 на суму зменшення від'ємного значення ПДВ у сумі 4 508 369 грн.
Позивач скористався процедурою адміністративного оскарження; рішенням ДПС України від 10.06.2025 року скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.
Процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість та обґрунтованості формування фінансового результату до оподаткування повинна включати такі етапи:
1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
2. встановлення правосуб'єктності учасників господарської операції.
3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.
4. встановлення дотримання платником податку вимог щодо документального підтвердження понесених витрат.
5. встановлення факту понесення позивачем вказаних витрат.
Основним критерієм реальності господарської операції є рух активів або зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника податків, тобто оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, отримання матеріального результату від виконання робіт, перерахування грошових коштів контрагентам.
Суд зазначає, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) право чинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочин укладений позивачем з ТОВ «Магістраль Україна», ТОВ «Поліпласт-ЗП», ТОВ «ЮІС 2020», ТОВ «ВКФ «Візаві Плюс», ТОВ «ПНЗ», ТОВ «Ріана-Альянс» правочини визнані податковим органом ризикованими, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Крім того, відповідач не надав суду беззаперечних та неспростовних доказів того, що не виконання контрагентами ТОВ «Магістраль Україна», ТОВ «Поліпласт-ЗП», ТОВ «ЮІС 2020», ТОВ «ВКФ «Візаві Плюс», ТОВ «ПНЗ», ТОВ «Ріана-Альянс» своїх договірних зобов'язань, мало наслідком безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Магістраль Україна», ТОВ «Поліпласт-ЗП», ТОВ «ЮІС 2020», ТОВ «ВКФ «Візаві Плюс», ТОВ «ПНЗ», ТОВ «Ріана-Альянс».
Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на формування фінансового результату до оподаткування порушення податкової дисципліни, вчинені ТОВ «Магістраль Україна», ТОВ «Поліпласт-ЗП», ТОВ «ЮІС 2020», ТОВ «ВКФ «Візаві Плюс», ТОВ «ПНЗ», ТОВ «Ріана-Альянс» (аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009 року, номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678).
Будь-яке автоматичне співставлення чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не належними доказами, оскільки це не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов'язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть бути належними (постанова Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 811/2154/13-а).
При здійсненні платником податків господарської діяльності є можливими і збиткові операції; не є обов'язковим або економічних ефект спостерігався негайно одразу після вчинення операції; економічний ефект також може не настати ніколи (постанова Верховного Суду від 05.11.2019 року у справі № 818/6203/13-а).
За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок можливих протиправних діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Окрім цього, наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18) та від 17 квітня 2018 року по справі №820/475/17 (адміністративне провадження №К/9901/4907/17).
В постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду, застосувавши норми пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК, статей 1, 9 Закону № 996-ХІV, так само висновувала, що "…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами».
Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21.01.20221 року у справі № 820/4411/16, від 15.04.2020 року у справі № 826/13929/17 ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. При цьому, виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, звіт/акт з переліком фактично наданих послуг за напрямами, вказаними в договорах, також може бути достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції. Відсутність максимальної деталізації виду наданих послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.
Згідно вимог п.201.10 ПК України податкова накладна складена та зареєстрована після 01.07.2017 року у ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), є для покупця таких товарів (послуг) достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є відповідність податкової накладної до порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 року у справі № 200/5932/19.
Сертифікаційні документи на товар, які, в свою чергу, не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому навіть їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок (постанова Верховного Суду від 09.08.2022 року у справі № 380/1905/20).
Відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу (постанова Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі № 1570/5614/2012, від 22.10.2019 року у справі № 822/5413/15).
Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Магістраль Україна», ТОВ «Поліпласт-ЗП», ТОВ «ЮІС 2020», ТОВ «ВКФ «Візаві Плюс», ТОВ «ПНЗ», ТОВ «Ріана-Альянс».
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ВКФ «Візаві Плюс».
Між сторонами укладено Договір підряду від 12.11.2021 року № 576421, від 12.11.2021 року № 576521, від 20.05.2019 року № 555219 та від 15.03.2019 року № 528119 (договір вулучений, що підтверджується протоколом обшуку), у відповідності до умов яких ТОВ «ВКФ «Візаві Плюс» зобов'язався виконати підрядні роботи, а позивач зобов'язався його оплатити.
Факт виконання договорів підтверджується наступними документами: акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, що міститься у матеріалах справи та вказані у акті перевірки.
Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Роботи оплачені позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями, що містяться у матеріалах справи.
Судом на підставі інформації з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «ВКФ «Візаві Плюс» було зареєстроване як юридична особа, на момент здійснення з позивачем господарської діяльності та було платником ПДВ, що вказано в акті перевірки.
Згідно вимог п.201.10 ПК України податкова накладна складена та зареєстрована після 01.07.2017 року у ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), є для покупця таких товарів (послуг) достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є відповідність податкової накладної до порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 року у справі № 200/5932/19.
Податкові накладні за вказаними операцями зареєстровані у ЄРПН; копії податкових накладних містяться у матеріалах справи та відображені у акті перевірки.
ТОВ ВКФ «Візаві Плюс'має ліцензію на господарську діяльність з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, копія якої міститься у матеріалах справи.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Магістраль Україна».
Між сторонами укладено Договір купівлі-продажу від 10.02.2014 року № 317814, у відповідності до умов яких ТОВ «Магістраль Україна» зобов'язався поставити товар, а позивач зобов'язався його оплатити.
Факт виконання договорів підтверджується наступними документами: видатковими накладними, що міститься у матеріалах справи та вказані у акті перевірки.
Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Транспортування товару підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, які містяться у матеріалах справи та зазначені у акті перевірки.
Придбані товар оплачені позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями, що містяться у матеріалах справи.
Судом на підставі інформації з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «Магістраль Україна» було зареєстроване як юридична особа, на момент здійснення з позивачем господарської діяльності та було платником ПДВ, що вказано в акті перевірки.
Згідно вимог п.201.10 ПК України податкова накладна складена та зареєстрована після 01.07.2017 року у ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), є для покупця таких товарів (послуг) достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є відповідність податкової накладної до порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 року у справі № 200/5932/19.
Податкові накладні за вказаними операцями зареєстровані у ЄРПН; копії податкових накладних містяться у матеріалах справи та відображені у акті перевірки.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Павлоградських нафтопереробний завод».
Між сторонами укладено Договір поставки від 03.05.2022 року № 322922 (договір вулучений, що підтверджується протоколом обшуку), у відповідності до умови ТОВ « Павлоградських нафтопереробний завод» зобов'язався поставити товар, а позивач зобов'язався його оплатити.
Факт виконання договору підтверджується наступними документами: видатковими накладними, що міститься у матеріалах справи та вказані у акті перевірки.
Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Транспортування товару підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, які містяться у матеріалах справи та зазначені у акті перевірки.
Придбані товар оплачені позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями, що містяться у матеріалах справи.
Судом на підставі інформації з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ « Павлоградських нафтопереробний завод» було зареєстроване як юридична особа, на момент здійснення з позивачем господарської діяльності та було платником ПДВ, що вказано в акті перевірки.
Згідно вимог п.201.10 ПК України податкова накладна складена та зареєстрована після 01.07.2017 року у ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), є для покупця таких товарів (послуг) достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є відповідність податкової накладної до порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 року у справі № 200/5932/19.
Податкові накладні за вказаними операцями зареєстровані у ЄРПН; копії податкових накладних містяться у матеріалах справи та відображені у акті перевірки.
Позивач має на своїй території резервуари для зберігання пального, що підтверджується копіями інвентаризаційних карток, інвентаризаційними відомостями, що містяться у матеріалах справи.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Поліпласт-ЗП».
Між сторонами укладено Договір підряду від 23.09.2019 року № 583019, від 09.10.2020 року № 557820, від 23.09.2020 року № 554920, від 10.09.2020 року № 551920, від 30.10.2020 року № 561920, від 18.10.2019 року № 593119, у відповідності до умов яких ТОВ «Поліпласт-ЗП» зобов'язався виконати для позивача будівельні роботи, а позивач зобов'язався його оплатити.
Факт виконання договорів підтверджується наступними документами: актами виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, що міститься у матеріалах справи та вказані у акті перевірки.
Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Роботи оплачені позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями, що містяться у матеріалах справи.
Судом на підставі інформації з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «Поліпласт-ЗП» було зареєстроване як юридична особа, на момент здійснення з позивачем господарської діяльності та було платником ПДВ, що вказано в акті перевірки.
Згідно вимог п.201.10 ПК України податкова накладна складена та зареєстрована після 01.07.2017 року у ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), є для покупця таких товарів (послуг) достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є відповідність податкової накладної до порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 року у справі № 200/5932/19.
Податкові накладні за вказаними операцями зареєстровані у ЄРПН; копії податкових накладних містяться у матеріалах справи та відображені у акті перевірки.
ТОВ «Поліпласт-ЗП» має дозвіл на виконання робті підвищеної небезпеки, який видано ГУ Держпраці у Запорізькій області.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Ріана-Альянс».
Між сторонами укладено Договір купівлі-продажу від 15.11.2018 року № 392718, у відповідності до умови ТОВ «Ріана-Альянс» зобов'язався поставити товар, а позивач зобов'язався його оплатити.
Факт виконання договору підтверджується наступними документами: видатковими накладними, що міститься у матеріалах справи та вказані у акті перевірки.
Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Транспортування товару підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, які містяться у матеріалах справи та зазначені у акті перевірки.
Придбані товар оплачені позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями, що містяться у матеріалах справи.
Судом на підставі інформації з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «Ріана-Альянс» було зареєстроване як юридична особа, на момент здійснення з позивачем господарської діяльності та було платником ПДВ, що вказано в акті перевірки.
Згідно вимог п.201.10 ПК України податкова накладна складена та зареєстрована після 01.07.2017 року у ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), є для покупця таких товарів (послуг) достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є відповідність податкової накладної до порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 року у справі № 200/5932/19.
Податкові накладні за вказаними операцями зареєстровані у ЄРПН; копії податкових накладних містяться у матеріалах справи та відображені у акті перевірки.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ЮІС 2020».
Між сторонами укладено Договір підряду від 20.04.2022 року № 530422, від 20.04.2022 року № 530322, від 11.02.2022 року № 512322, від 31.05.2021 року № 542421,від 01.09.2021 року № 561421,від 01.09.2021 року № 561321,від 01.09.2021 року № 561221,від 01.09.2021 року № 562821, у відповідності до умови ТОВ «ЮІС 2020» зобов'язався виконати для позивача будівельні роботи, а позивач зобов'язався його оплатити.
Факт виконання договору підтверджується наступними документами: актами виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, що міститься у матеріалах справи та вказані у акті перевірки.
Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Роботи оплачені позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями, що містяться у матеріалах справи.
Судом на підставі інформації з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «ЮІС 2020» було зареєстроване як юридична особа, на момент здійснення з позивачем господарської діяльності та було платником ПДВ, що вказано в акті перевірки.
Згідно вимог п.201.10 ПК України податкова накладна складена та зареєстрована після 01.07.2017 року у ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), є для покупця таких товарів (послуг) достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є відповідність податкової накладної до порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 року у справі № 200/5932/19.
Податкові накладні за вказаними операцями зареєстровані у ЄРПН; копії податкових накладних містяться у матеріалах справи та відображені у акті перевірки.
Судом встановлено під час розгляду справи, що отриманий від ТОВ «Магістраль Україна», ТОВ «Поліпласт-ЗП», ТОВ «ЮІС 2020», ТОВ «ВКФ «Візаві Плюс», ТОВ «ПНЗ», ТОВ «Ріана-Альянс» товар (роботи) використані у власній господарській діяльності, а саме: підрядні роботи виконані на об'єктах нерухомого майна позивача, а товарно-матеріальні цінності використані у виробничому процесі позивача, що підтверджується інвентаризаційними описами матеріальних цінностей, актами приймання -здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів основних засобів, свідоцтвами про право власності на об'єкти нерухомого майна, витягами з Державного реєстру речових прав, прибутковими ордерами, лімітними - забірними картами, що містяться у матеріалах справи.
Суд звертає увагу на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Універсальний принцип розгляду податкових спорів полягає у наступному: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Суд звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року по справі № 160/3364/19 про те, що будь-який документ, виданий від імені суб'єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону № 996-ХIV підтверджує дані податкового обліку суб'єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.
У таких висновках Велика Палата виходила з того, що підтвердженням господарської операції з огляду на визначення Закону № 996-ХIV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.
ВП ВС зазначила, що самий собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість, контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. Це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
Утім, як зазначалось вище, у ході розгляду цієї справи суд не встановив ознак недобросовісності позивача, як і в запереченнях відповідача проти заявлених позовних вимог та доводів позивача не наведено жодних доказів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи фактів узгодженості його дій з недобросовісними контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або ж його обізнаності з такими діями товариствами чи сприяння ухиленню ними товару від виконання податкових зобов'язань.
На підставі викладеного, судом відхиляються доводи відповідача про неможливість здійснення контрагентами позивача господарських операцій з позивачем.
За вказаних обставин, позовній вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідача згідно вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (51400, м. Павлоград, вул. Заводська, 44, код ЄДРПОУ 14310112) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, пр-т. О. Поля, 57, код ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків:
від 26.03.2025 року № 000/174/32-00-07-06-19 на суму 5 195 957 грн. та штрафні санкції 612 883,50 грн.;
від 26.03.2025 року № 000/173/32-00-07-06-19 на суму 1 434 696 грн. та штрафні санкції 358 674 грн;
від 26.03.2025 року № 000/172/32-00-07-06-19 на суму зменшення від'ємного значення ПДВ у сумі 4 508 369 грн.
Стягнути з Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" сплачену суму судового збору у розмірі 30280 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 31 жовтня 2025 року.
Суддя С.В. Златін