31 жовтня 2025 рокуСправа №160/22353/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
01 серпня 2025 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 у задоволенні заяви від 21.04.2025року ОСОБА_2 - неправомірною бездіяльністю;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву від 21.04.2025року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що реалізовуючи своє право на отримання відстрочки позивач звернувся з заявою про надання відстрочки на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Повідомленням від 10.05.2025р. позивачу повідомлено про відмову у наданні відстрочки, оскільки заява не відповідає додатку Постанови №560.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження в цій адміністративній справі.
Крім того, цією ухвалою зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 надати всі документи, які були враховані при розгляді заяви ОСОБА_1 від 21.04.2025 року.
20 серпня 2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 надано відзив на позовну заяву, в якій відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що з 18.05.2024 змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, оскільки внесено відповідні зміни до статті 23 Закону №3543-XII. Відповідно, із вказаної дати набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки. Згідно з пунктом 58 Порядку №560 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку №560). Як вбачається з матеріалів справи, 04 травня 2025 на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від Позивача надійшла заява від 21.04.2025 року разом з документами про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (заява додається до матеріалів у справі). Відповідно до Протоколу засідання комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_6 № 2 від 08.05.2025 Позивачу одноголосно відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно до п.5 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки заява не відповідає додатку постанови КМУ №560 та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
27 серпня 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та докази, суд виходить із такого.
Суд встановив, що 21.04.2025р. ОСОБА_1 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою, в якій просив надати йому відстрочку на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
10 травня 2025 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для надання відстрочки на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Причина відмови: заява не відповідає додатку Постанови КМУ №560 та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів врегульовані Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон України 3543-XII).
За визначенням, наданим у статті першій Закону України 3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 вказаного закону визначено питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Постановою КМУ від 16.05.24 № 560 передбачений конкретний перелік документів, які потрібно подати для отримання відстрочки згідно з пунктом 5 частини 1 ст. 23 Закону № 3543-XII.
Частиною 7 статті 23 Закону N 3543-XII встановлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 N 560затверджено "Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" (далі - Порядок N 560; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 56 Порядку N 560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до пункту 57 Порядку N 560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Абзацем першим пункту 58 Порядку N 560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
За правилами пункту 60 Порядку N 560 комісія вивчає отримані заяву та підтверджуючі документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Отже, чинним законодавством України встановлено чіткий порядок звернення особи за наданням відстрочки та порядок розгляду відповідної заяви.
Суд зазначає, що з абзацу першого п.58 Порядку №560 вбачається імперативна вимога, а саме заява на відстрочку подається за формою згідно з додатком 4.
Як встановлено судом, 21.04.2025р. ОСОБА_1 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою, в якій просив надати йому відстрочку на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Разом із тим, судом встановлено, що заява позивача від 21.04.2025 року, подана до ІНФОРМАЦІЯ_5 , не відповідала формі, визначеній у додатку 4 до Порядку №560.
Така відмова не є надмірним формалізмом, оскільки встановлена додатком 4 до Порядку №560 форма передбачає також надання інформації, яка зазначається у такій заяві, що надав позивач, а саме відсутність: інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд за батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених у пункті 9 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; інших членів сім'ї першого (першого та другого) ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зазначеної у пункті 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підтверджую.
Крім того, заява за формою визначеній у додатку 4 до Порядку №560 передбачає надання документів тих додатків, які визначені саме Порядком №560.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у задоволенні заяви позивача з підстав її невідповідності додатку 4 до Порядку №560 є обґрунтованою та законною.
Відтак підстав для визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання його до повторного розгляду цієї ж заяви не вбачається.
При цьому позивач не позбавлений права повторно звернутися із належно оформленою заявою та повним пакетом документів.
Беручи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з викладених вище підстав.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судовий збір не підлягає розподілу.
Керуючись ст. 241 246, 250 КАС України, суд
вирішив:
У позові ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко