21 жовтня 2025 року Справа № 160/26204/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЮркова Е.О.
за участі секретаря судового засіданняВолок А.О.
за участі:
представника позивача представника відповідача Чепели Л.О., Пшеничного О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
15 вересня 2025 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , через систему "Електронний Суд" звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , з вимогами:
- визнати дії військової частини НОМЕР_1 протиправними щодо виплати 50% грошового забезпечення;
- зобов'язати військову частину відновити виплату повного грошового забезпечення (100%) ОСОБА_1 ;
- стягнути на користь ОСОБА_1 усі належні виплати з лютого 2025 року, включно з індексацією, оздоровчими та матеріальними допомогами, загальною сумою 571 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що пункт 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (редакція до 08.10.2024) передбачає, що дружина військовослужбовця, який зник безвісти, отримує повне грошове забезпечення: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавки за вислугу років, інші щомісячні постійні додаткові виплати. Зазначає, що на момент виконання бойового завдання та зникнення ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) діяло саме це законодавство, яке гарантувало повну оплату. Застосування закону №3995-ІХ від 08.10.2024 на випадок, що стався до його набрання чинності, є зворотною дією, що заборонено законодавством України та міжнародним правом, а отже військова частини НОМЕР_1 неправомірно застосувала новий закон і знизила виплати до 50%, у зв'язку з чим, звернулась із цим позовом до суду.
Позов не відповідав вимогам ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 був залишений без руху. На виконання вимог ухвали позивач 22.09.2025 надав відповідну заяву та виправив вказані недоліки у встановлений судом строк.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
30.09.2025 через систему "Електронний Суд" представником Військової частини НОМЕР_1 надано до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що жодних порушень з боку військової частини НОМЕР_1 стосовно виплати частки грошового забезпечення ОСОБА_3 його дружині ОСОБА_1 . Такі виплати здійснювались, і здійснюються у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Так всі виплати Позивачці здійснюються відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 р. № 168, Постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти» від 30.11.2016 №884. Так з 01.02.2025 законодавцем було змінено порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, які зниклі безвісті, зокрема передбачено депонування 50 % грошового забезпечення військовослужбовця і виплата 50 % родичам такого військовослужбовця (у разі їх наявності). Позивачка у своєму позові підтвердила отримання нею вищезазначеної частки грошового забезпечення. При цьому зазначає, що жодного порушення прав Позивачки внаслідок внесення змін порядку виплати грошового забезпечення її чоловіка не відбулось. Розмір грошового забезпечення чоловіка Позивачки не зазнав жодних змін. Військова частину НОМЕР_1 виплачує грошове забезпечення ОСОБА_3 - військовослужбовцю такої військової частини. І депонування 50 % грошового забезпечення перш за все покликано для забезпечення його прав після його повернення до військової частини. А у разі якщо такий військовослужбовець буде визнаним померлим депонована сума буде виплачена його спадкоємцям.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 призначено розгляд адміністративної справи №160/26204/25 за правилами загального позовного провадження, та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
01.10.2025 до суду через систему "Електронний Суд" від представника позивача надійшли
Протокольною ухвалою суду, оголошеною у судовому засіданні 21.10.2025 із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження в адміністративній справі №160/26204/25 та продовжено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи наведені у позові та додаткових поясненнях.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи наведені у відзиві.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ІНФОРМАЦІЯ_2 сповіщено позивача - ОСОБА_1 (сповіщення сім'ї №180/88 від 14.12.2024) про те, що її чоловік, військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час виконання бойового завдання пов'язаного із захистом Батьківщини зник безвісти 16.12.2024 в районі населеного пункту Плехове, Суджанського району, Курської області, (рф).
У зв'язку із зникненням безвісти чоловіка позивачу здійснювалося нарахування та проводилася виплата грошового забезпечення, як дружині зниклого безвісти відповідно до п.4, 7 постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх та статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону чинного на момент виникнення правовідносин між сторонами).
20.11.2024 було опубліковано Закон України №3995-ІХ від 08.10.2024 “Про внесення змін до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, який вступив в дію 01.02.2025.
Вказаним Законом у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Листом «Щодо розгляду звернення» №2244 від 22.04.2025 військова частина НОМЕР_2 повідомила, що нарахування та виплати грошового забезпечення та визначення отримувачів коштів по зниклому безвісті солдату ОСОБА_5 починаючи з 01.02.2025 здійснюються на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 16.03.2025 за №310 про визнання отримувачів коштів, належних до виплати зниклим безвісти військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 у відповідності та на підставі: «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260; «Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», затвердженого постановою КМУ від 30.11.2016 №884; Закону України №3995-ІХ від 08.10.2024 «Про внесення зміни до п. 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх»; наказу командира військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) про результати проведення службового розслідування №72 від 10.01.2025 за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_6 ; заяви дружини ОСОБА_1 №6 від 20.01.2025.
Цим же листом роз'яснено, що Законом №3995-ІХ викладено пункт 6 статті 9 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким запроваджено новий підхід до розподілу грошового забезпечення зазначеного військовослужбовця, та встановлено: а) право військовослужбовця на складання у письмовій довільній формі особистого розпорядження про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором на ймовірні випадки; б) що у разі відсутності особистого розпорядження, грошове забезпечення, після здійснення встановлених законом відрахувань, виплачується: в першу чергу рівними частками, що в загальній сумі не перевищує 50% грошового забезпечення, - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначенням осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені); в другу чергу (у разі відсутності представників з першої черги, зазначених в попередньому абзаці) рівними частками, що в загальній сумі не перевищує 20% грошового забезпечення - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець; (Довідково. Законні представники визначаються відповідно до Цивільного кодексу України); в) що належна та не виплачена частка грошового забезпечення (50 або 80 відсотків відповідно за відсутності особистого розпорядження) виплачується зазначеному військовослужбовцю у разі повернення його з полону або появи (одержання відомостей про місце перебування), якщо він був визнаний зниклим безвісті; г) що у разі загибелі (смерті) зазначених військовослужбовців або оголошення їх судом померлими належні та не виплачені суми грошового забезпечення включаються до складу спадщини; г) що виплата грошового забезпечення не здійснюється членам сімей зазначених військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишити військові частини (місця служби) або дезертирували.
Отже, враховуючи вище викладене, нарахування грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_7 визначеному отримувачу коштів, здійснюється у відповідності до норм чинного законодавства України.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав і інтересів, звернулась з позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Частиною 5 статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Так, згідно частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається із Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) та інших нормативно-правових актів.
Частиною 6 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
- дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Законом України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-ІХ від 08.10.2024 щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» зазначену правову норму викладено в наступній редакції:
"6. За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п'ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення".
Означені зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №3995-ІХ від 08.10.2024 введені в дію 01.02.2025.
Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260), грошове забезпечення включає:
щомісячні основні види грошового забезпечення;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:
посадовий оклад;
оклад за військовим званням;
надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:
підвищення посадового окладу; надбавки; доплати;
винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту;
винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду);
премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:
винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану;
допомоги.
Згідно з пунктом 8 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Пунктом 3 розділу ХХХ Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, зокрема безвісно відсутніми (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 ( далі - Порядок №884).
Цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).
Пунктом 3 Порядку №884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Згідно пункту 4 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Відповідно до пункту 6 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:
- військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;
- військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Судом встановлено, що позивач отримує виплату грошового забезпечення зниклого безвісти чоловіка.
Відповідно до Порядку №260, грошове забезпечення виплачується в поточному місяці за минулий місяць.
За позицією Військової частини НОМЕР_2 нарахування і виплата позивачу грошового забезпечення зниклого безвісті чоловіка повинно здійснюватися з 01.02.2025 з урахуванням змін внесених Законом України №3995-ІХ від 08.10.2024 «Про внесення змін до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Як вже було зазначено судом вище, зміни до пункту 6 статті 9 Закону України №3995-ІХ від 08.10.2024 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" введені в дію 01.02.2025.
Суд зазначає, що проект вказаного Закону розроблено на виконання доручення Віце-прем'єр міністра України - Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13.10.2023 №8785/8/1-23, оскільки норма щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або безвісно відсутніх, членам їх сімей була неефективною, зокрема у визначеному колі членів сімей та чинного порядку черговості отримання ними грошового забезпечення. Оскільки, коло членів сімей військовослужбовця у діючій раніше редакції Закону обумовлює ситуацію, коли батьки та інші особи, основне джерело спільних доходів у яких, - грошове забезпечення військовослужбовця та які потребують його захисту, втрачають право на отримання зазначеного грошового забезпечення, а сам військовослужбовець, повернувшись із полону, залишається без необхідних засобів для відновлення, реабілітації та інколи з боргами (комунальні послуги, орендна плата).
Нова редакція повністю узгоджується із Конституцією України та правовим висновкам Конституційного Суду, адже завдяки цьому законопроекту після повернення зниклий безвісти військовослужбовець зберігає за собою 50% належного йому грошового забезпечення, яке він набув, виконуючи конституційний обов'язок із захисту Батьківщини, надважкі завдання із відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, захисту суверенітету та територіальної цілісності України.
Збереження (депонування) належного, але не виплаченого, грошового забезпечення військовослужбовців, передбачає зарахування таких сум грошового забезпечення на депозитні рахунки військової частини в якій проходять службу військовослужбовці, відкриті в органах Державної казначейської служби України.
Таким чином, депонування - це гарантоване зобов'язання Держави перед військовослужбовцем про збереження його грошового забезпечення. Механізмом такого збереження не передбачено використання цих коштів Державою або будь-якою іншою стороною (особою), але збережені (депоновані) суми грошового забезпечення та додаткової винагороди зниклого безвісти військовослужбовця надалі будуть виплачені в установленому законодавством порядку.
Зазначений закон прийнято саме згідно вимог принципу соціальної справедливості, так як 50% його грошового забезпечення повністю розподіляється між найближчими родичами зниклого безвісти військовослужбовця та 50% залишається на його рахунках з метою забезпечення йому гідного рівня для життя після повернення додому та забезпечення його базових потреб. Так як у разі виплати 100% грошового забезпечення його найближчим родичам, військовослужбовець залишається ні з чим по поверненню додому. Водночас, родичі та сім'я зберігають за собою право на спадщину збережених на рахунках військовослужбовця грошові кошти у разі визнання його загиблим.
Отже, жодного звуження прав позивача не відбувається, а відбулася лише зміна механізму реалізації права на соціальне забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця та членів його родини.
Закон України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-ІХ від 08.10.2024 не визнано неконституційним у встановленому законом порядку, не скасовано, він є чинним, а отже, обов'язковим до виконання на всій території України.
А тому, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем щодо виплати грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, які виникли до внесення змін до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей Законом №3996-ІХ, після набрання чинності таких змін, тобто з 01.02.2025, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.
Суд зазначає, що положення Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до яких за зниклим безвісти військовослужбовцем зберігається 50 відсотків його грошового забезпечення у разі відсутності особистого розпорядження, покликано не на звуження змісту та обсягу прав і свобод позивача, а на збереження прав самого військовослужбовця, тобто відбулася лише зміна механізму реалізації права на соціальне забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця та членів його родини.
Тобто, у позивача залишається право на отримання належної частки грошового забезпечення зниклого безвісти чоловіка з урахуванням збереження прав самого військовослужбовця у розмірі 50%.
Крім того, наявність у позивача права на грошове забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_6 , відповідачем не заперечується та визнається.
Закон України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-ІХ від 08.10.2024 не визнано неконституційним у встановленому законом порядку, не скасовано, є чинним, а отже, обов'язковим до виконання на всій території України.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, отже позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями: 8, 9, 72-77, 139, 242-244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 31 жовтня 2025 року.
Суддя Е.О. Юрков