31 жовтня 2025 рокуСправа №160/25724/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
10.09.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №1127500025774 від 13.03.2025 року про відмову в призначенні пенсії, прийняте за результатами розгляду заяви від 06.03.2025р., яким відмовлено мені в призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу до загального стажу згідно записів трудової книжки період роботи з 11.04.1990р. по 02.04.1998р. та призначити і виплатити мені пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дати набуття пенсійного віку.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 06.03.2025р. позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст..26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак відповідачем відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відзив на позовну заяву не надав; ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.09.2025 року була доставлена до електронного кабінету відповідача 10.09.2025р.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2025 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст..26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
13.03.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській за екстериторіальним принципом відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року №25-1 Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.03.2021 року за №359/35961 винесено рішення від 13.03.2025 року №1127500025774 про відмову в призначенні пенсії. Додатково зазначено, що за поданими документами до страхового стажу не враховано періоди: - з 11.04.1990 по 02.04.1998, оскільки в трудовій книжці зазначена неповна дата в записі про звільнення, в довідці № 04-22Юл/Г-148 від 27.05.2020 зазначений період роботи з 11.04.1994 (наказ 11.04.1990). Крім того, з 01.01.1992 по 02.04.1998 (період роботи 11.04.1990-02.04.1998), оскільки відповідно до листа Мінсоцполітики №37/0/2-23/41 від 03.01.2023 року з 01.01.2023 року Україна припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, тобто до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території республік колишнього СРСР по 31.12.1991 року.
Позивач вважає вищезазначене рішення протиправним, що стало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).
Пунктом 3 ст. 26 Закону № 1058-IV передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу - від 15 до 25 років. Страховий стаж особи становить 14 років 01 місяць 27 пнів.
Статтею 1 Закону № 1058-IV, визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як підтверджено матеріалами справи, пенсійним органом не враховано до страхового стажу періоди роботи позивача з 11.04.1990 по 02.04.1998 оскільки в трудовій книжці зазначена неповна дата в записі про звільнення, в довідці № 04-22Юл/Г-148 від 27.05.2020 зазначений період роботи з 11.04.1994 (наказ 11.04.1990). Крім того, з 01.01.1992 по 02.04.1998 (період роботи 11.04.1990-02.04.1998), оскільки відповідно до листа Мінсоцполітики №37/0/2-23/41 від 03.01.2023 року з 01.01.2023 року Україна припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, тобто до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території республік колишнього СРСР по 31.12.1991 року.
Вирішуючи питання неврахування до страхового стажу періоду роботи позивача 11.04.1990 по 02.04.1998р., суд зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).
Згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм дає суду підстави зробити висновок, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.
Суд зауважує, що трудова книжка НОМЕР_1 містить наступні записи щодо спірного періоду: На сторінці 4 трудової книжки містяться записи №5-6 щодо прийняття на роботу та звільнення за період з 11.04.1990 р. по 02.04.1998 р. (совхоз «Кайрахти»).
Суд не приймає до уваги доводи відповідача з приводу того, що в трудовій книжці позивача є в наявності певні недоліки в оформлені трудової книжки, оскільки наявність таких недоліків щодо заповнення трудової книжки не є підставою вважати, що вказані спірні періоди роботи не підтверджують факту перебування особи на відповідній посаді, до того ж, обов'язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника.
Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Оскаржуваним рішенням було відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи у Республіці Казахстан, з 01.01.1992 по 02.04.1998 (період роботи 11.04.1990-02.04.1998), оскільки згідно з Законом України №2783-ІХ від 01.12.2022 "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993" Україна зупинила відносини щодо вказаних правовідносин.
Щодо припинення участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, суд зазначає наступне.
13.03.1992 набула чинність Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (далі Угода).
Відповідно до статті 1, 4, 5, 6, 11, 13 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Держави - учасниці Співдружності проводять політику гармонізації законодавства про пенсійне забезпечення.
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
29.11.2022 постановою Кабінету Міністрів України 1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Постанова Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 набрала чинності 02.12.2022.
Суд зазначає, що позивач працював в Республіці Казахстан з 01.01.1992 по 02.04.1998 тобто до виходу України з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Таким чином відповідач протиправно не врахував означений період до страхового стажу позивача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зарахуванню до страхового стажу позивача періоди з 11.04.1990р. по 02.04.1998р.
За наведених обставин, рішення №1127500025774 від 13.03.2025 року слід визнати протиправним та скасувати його.
Щодо позовної вимоги про призначення пенсії за віком, суд зазначає, що відповідач, виконуючи зазначене рішення суду, повинен буде спочатку здійснити зарахування до страхового стажу позивача періоди роботи позивача, які зазначені у даному рішені, і лише потім прийняти рішення про призначення або про відмову у призначенні пенсії позивачу.
За вказаних обставин, дана позовна вимога є передчасною, а тому не підлягає задоволенню.
Суд з метою ефектичного захисту прав та законних інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог згідно ч.2 ст. 9 КАС України та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, подану 06.03.2025 року, з урахуванням висновків суду наведених в даному рішенні.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
На підставі ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 605,60 грн.
Керуючись ст. 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Н. Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №1127500025774 від 13.03.2025 року про відмову в призначенні, прийняте за результатами розгляду заяви від 06.03.2025р., яким відмовлено мені в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу згідно записів трудової книжки період роботи з 11.04.1990р. по 02.04.1998р.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, подану 06.03.2025 року, з урахуванням висновків суду наведених в даному рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Златін