31 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/10551/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Військова частина НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення нарахування та виплати за періоди 03.05.2024-14.06.2024, 24.06.2024-12.07.2024, 15.07.2024-23.08.2024, 27.08.2024-07.10.2024, 11.10.2024-08.11.2024, 06.12.2025-13.01.2025, 22.01.2025-18.03.2025, 20.03.2025- 24.04.2025, 28.04.2025-14.05.2025, 29.05.2025-05.06.2025 грошового забезпечення, враховуючи суму додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000 тис. грн. пропорційно дням стаціонарного лікування та зобов'язання провести нарахування та виплату за періоди 03.05.2024-14.06.2024, 24.06.2024-12.07.2024, 15.07.2024- 23.08.2024, 27.08.2024-07.10.2024, 11.10.2024-08.11.2024, 06.12.2025-13.01.2025, 22.01.2025-18.03.2025, 20.03.2025-24.04.2025, 28.04.2025-14.05.2025, 29.05.2025-05.06.2025 грошового забезпечення, враховуючи суму додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000 тис. грн. пропорційно дням стаціонарного лікування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 17.04.2024 по 22.06.2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в с. Степове, с. П'ятихатки Василівський район Запорізька область. 02.05.2025 він був евакуйований до медичного закладу з діагнозом посттравматичний стресовий розлад. В період з 03.05.2024 по 05.06.2025 проходив тривале стаціонарне лікування. Однак, за період стаціонарного лікування позивач не отримав додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн, передбачену пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Просив суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, відповідно до приписів статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 06.09.2025 відповідач позов не визнав та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що під час встановлення наявності у позивача права отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, під час перебування на стаціонарному лікуванні, обов'язковою умовою є перевірка діагнозу, з яким останній перебуває на лікуванні, та умов його набуття. Чинне законодавство пов'язує можливість отримання збільшеної до 100000 гривень додаткової винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, лише у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), а не в наслідок захворювання. Поранення та захворювання не є тотожними поняттями, що вбачається, зокрема, і з Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402.
Зазначає, що довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України не є тотожною довідці визначеній додатком 5 до «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, та не дає підстав для включення позивача до наказів про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168. Позивач у спірні періоди перебував на стаціонарному лікуванні внаслідок захворювання, а не у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), а тому відсутні підстави для нарахування та виплати йому додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні.
У відповіді на відзив від 09.09.2025 представник позивача зазначає, що на її запит від 03.08.2025 про проведення службового розслідування та надання довідки визначеної додатком 5 до Положення №402, відповідач листом від 22.08.2025 повідомив, що ОСОБА_1 не отримав поранення, травму, контузію, каліцтво після введення воєнного стану, які пов'язані із захистом Батьківщини. Відповідно підстав для видачі йому довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у посадових осіб військової частини не має.
Зазначає, що з приводу такої бездіяльності позивач планує звертатися до суду в іншому провадженні.
Вважає, що ВЛК наділені виключними повноваженнями щодо встановлення причинного зв'язку травм та захворювань військовослужбовців із захистом Батьківщини, а тому відсутність довідки про обставини травми ОСОБА_1 не може свідчити про відсутність причинного зв'язку його психічного розладу із захистом Батьківщини.
В запереченнях у відповіді на відзив від 12.10.2025 відповідач зазначає, що після огляду лікарем військової частини позивача направили для лікування у 66 ВМГ, міста Кам'янське. При цьому жодним нормативним актом не передбачена видача довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) при направленні для лікування у заклади охорони здоров'я. Також не передбачено проведення службового розслідування при кожному захворюванні військовослужбовця. ОСОБА_1 17.04.2024 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , а вже 01.05.2024 звернувся за медичною допомогою до медичної роти. Тобто, не виконував жодних бойових завдань, а вже фактично був хворий. З медичних документів, приєднаних до позовної заяви, що у даному випадку не було нещасного випадку, а є захворювання, яке розвивалось поступово на тлі психоемоційних перевантажень. За таких обставин відсутні підстави для проведення розслідування та видачі довідки
Інших заяв чи клопотань по суті справи від сторін не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 17.04.2024 по 22.06.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №180 від 22.06.2025 позивача звільнено з військової служби у запас та виключено зі списків особового складу військової частини.
02.05.2025 позивач звернувся за медичною допомогою та був направлений до 66 ВМГ, міста Кам'яське з діагнозом «посттравматичний стресовий розлад».
У період з 03.05.2024 по 05.06.2025 позивач проходив стаціонарне лікування в різних медичних закладах з діагнозом: посттравматичний стресовий розлад, тривожний варіант з помірно вираженими хворобливими проявами та стабільним типом перебігу F-43.1. Двобічна вертеброгенна люмбоішіалгія на ґрунті остеохондрозу поперекового відділу хребта з протрузіями дисків L4-L5, L5-S1. Міжхребцевий остеохондроз, деформуючий спондильоз грудного та поперекового відділів хребта з больовим синдромом та незначним порушенням статитко-кінетичної функції хребта.
За період стаціонарного лікування позивач не отримав додаткову винагороду у розмірі передбачену пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення у період перебування па лікуванні протиправною, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою-другою статті 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 06 липня 1999 року №8-рп/99, зауважив, що «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п'ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов'язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).
За приписами статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІобумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого продовжується і на момент розгляду справи.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Абзацом 4 пункту 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Аналіз наведених норм Постанови №168 дає підстави для висновку про встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості періодів перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
До того ж, такої умови, як безперервність перебування на лікуванні, для виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. приписами Постанови №168 не передбачено.
Відтак, у спірних правовідносинах по даній справі підлягають застосуванню саме приписи постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністром оборони України прийнято рішення - окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, яким серед іншого у пункті 7 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (ця норма застосовується з 24.02.2022).
Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 №402 (далі - Положення №402), видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку №5).
У Довідці обов'язково зазначаються: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дій, бойового донесення, тощо).
Також, в окремому дорученні керівникам військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України при наданні рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі (в тому числі закордонному) одночасно надавати медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 грн за час цієї відпустки.
Наказом Міністерства оборони України 25 січня 2023 року №44 були внесені зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, яким доповнено Порядок новим розділом XXXIV Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
Згідно з пунктом 10 розділу XXXIV Порядку № 260, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Згідно пунктом 11 Порядку №260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Пунктом 8 Порядку №260, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (п. 9 Порядку № 260).
Таким чином, з аналізу вищевикладеного слідує, що постановою №168 та Окремим дорученням встановлені наступні умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 грн. винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а також за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК, а саме:
- пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, про що має бути прямо зазначено у документах;
- факт перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення, а також перебування такої особи у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
При цьому чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством передбачено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, яка видається командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Судом встановлено, що довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 Положення №402, позивачу військовою частиною НОМЕР_1 не видавалась.
З матеріалів справи вбачається, шо представник позивача 03.08.2025 зверталась до в/ч НОМЕР_1 з заявою про проведення службового розслідування та видачу позивачу довідки про обставини отримання ним травми.
Листом від 22.08.2025 відповідач відмовив у видачі довідки передбаченої додатком 5 до Положення №402, оскільки ОСОБА_1 не отримав поранення, травму, контузію, каліцтво після введення воєнного стану, які пов'язані із захистом Батьківщини.
Суд звертає увагу на те, що ні позивач, ні його представник не оскаржували в судовому порядку відмову у видачі довідки про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначеної додатком 5 до Положення №402.
Позаштатною військово-лікарською комісією з правами госпітальної ВЛК при КП «ВОПЛ м. Луцька» Волинської обласної ради 08.01.2025 проведено медичний огляд молодшого сержанта ОСОБА_1 та встановлено: Діагноз згідно чинного НК-025 та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, каліцтва): Посттравматичний стресовий розлад, тривожний варіант з помірно вираженими хворобливими проявами та стабільним типом перебігу F-43.1. Двобічна вертеброгенна люмбоішіалгія на ґрунті остеохондрозу поперекового відділу хребта з протрузіями дисків L4-L5, L5-S1. Міжхребцевий остеохондроз, деформуючий спондильоз грудного та поперекового відділів хребта з больовим синдромом та незначним порушенням статитко-кінетичної функції хребта.
Довідка №237 від 19.04.2024, видана в/ч НОМЕР_2 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що довідка, яка видана в/ч НОМЕР_2 №237 від 19.04.2024 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, не є тотожною довідці визначеній додатком 5 до Положення №402, та не є підставою для включення позивача до наказів про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
З огляду на те, що в даному випадку довідка, форма якої визначена додатком 5 до Положення №402 про обставини отримання ОСОБА_1 поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини командиром в/ч НОМЕР_1 не видавалась, у відповідача не було законних підстав для внесення позивача у наказ про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень та здійснення її виплати.
Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини та положення законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог, слід відмовити.
З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 2, 72-77, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський