29 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 640/8264/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рональд» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рональд» (далі - ТзОВ «Рональд», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відзив) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.03.2019 № 191691207.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, помилковим, передчасним та таким, що не відповідає обставинам справи та вимогам податкового законодавства, тому позивач звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/8264/19, вирішено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив заявлені позовні вимоги та вказав на правомірність прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки винятком для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України є податкова накладна, яка не надається отримувачу (покупцю) і водночас складена на постачання товарів /послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою, тобто податкової накладної, яка одночасно відповідає двом умовам. Податкові накладні, складені позивачем на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість, не можуть бути віднесені до податкових накладних, які підлягають під виключні випадки, визначені пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України. Враховуючи викладене, відповідач просив відмовити в задоволенні позову.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
На підставі пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2825-IX (в редакції Закону №3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України; за його результатами справа №640/8264/19 передана на розгляд та вирішення Волинському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Волинського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 цю справу передано для розгляду судді Костюкевичу С.Ф.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 адміністративну справу №640/8264/19 прийнято до провадження судді Костюкевича С.Ф. та замінено в даній адміністративній справі відповідачів Державну фіскальну службу України на правонаступника - Державна податкова служба України (код ЄРПОУ 43005393), Головне управління ДФС у м. Києві на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).
В додаткових поясненнях на позов від 28.03.2025 представник відповідача додатково вказав, що фактично позивач не заперечує факту встановленого податкового правопорушення - несвоєчасної реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування та аргументує свою позицію тим, що штрафні санкції не можуть бути застосовані у відношенні оскаржуваних накладних, оскільки відповідно до п. 120-1.1. статті 120-1 ПК України передбачено виключення, яким платник звільняється від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації, зокрема такі виключення стосуються податкових накладних: 1) що не надаються отримувачу (покупцю); 2) складених на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 3) складених на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою. Тобто, за позицією позивача, законодавець свідомо виділив три групи податкових накладних, несвоєчасна реєстрація яких не завдає будь-якої шкоди податковим правовідносинам та державному бюджету, а тому не є підставою для накладення штрафних санкцій.
Так, пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів. Виходячи зі змісту наведених норм ПК України, порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН є податковим правопорушенням, за яке законом передбачена фінансова відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій.
При цьому, представник відповідача звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду щодо застосування п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України, який викладений у постанові від 13.08.2019 у справі № 2040/7988/18. Зокрема Верховний Суд аналізував можливість накладення штрафу в разі порушення строків реєстрації податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю) з інших підстав, ніж їх складення за операціями, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Верховний Суд зазначив, що до 01.01.2017 штрафні санкції застосовувалися за порушення термінів реєстрації податкових накладних виключно тих, які підлягали наданню покупцям - платникам податку на додану вартість. З 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 21.12.2016 №1797- VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», яким були внесені зміни, зокрема, і до статті 120- 1 ПК України, яка після змін передбачала, що штрафи не застосовуються виключно щодо “податкової накладної, що не видається одержувачеві (покупцеві), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: звільнених від оподаткування або оподатковуваних за нульовою ставкою».
З огляду на вказане, пунктом 120-1.1 статті 120 ПК України, з урахуванням внесених змін Законом №1797-VIII визначено виключні випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, і такі виключення стосуються реєстрації двох видів податкових накладних: 1) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 2) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.
Порядком заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 визначено детальний перелік податкових накладних, які не підлягають наданню отримувачу (покупцю). Цей перелік включає в себе не тільки податкові накладні, складені на постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування ПДВ та операції, які звільнені від оподаткування ПДВ, але й інші групи операцій, здійснення яких обумовлює ненадання податкових накладних продавцю. У відповідності до п. 8 Порядку №1307 при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10 - 15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі “Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка “X» та зазначається тип причини. Вказує, що обставини у цій справі свідчать про те, що фактично спірні правовідносини виникли з приводу тлумачення положень статті 120-1 ПК України, якою, зокрема, визначено види податкових накладних, несвоєчасність реєстрації яких не створює підстав для застосування штрафних санкцій. За загальними правилами наведеної вище норми п. 201.10 статті 201 ПК України продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. При цьому, із встановленого в п. 120-1.1 та п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України до переліку податкових накладних, які не надаються отримувачу (покупцю), про що ставиться відповідна відмітка у податковій накладній, віднесено лише податкову накладну, складену на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування. Інші норми податкового законодавства, зокрема, ПК України, не відносять податкову накладну, складену на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою, до податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю). З наведених підстав просить в задоволенні позову відмовити.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, письмові докази по справі, суд встановив наступне.
ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТзОВ «Рональд» за звітний період - червень- серпень 2018 року, наведених в додатку №1 до Акту, за результатами якої складено акт від 06.02.2019 №664/26-15-12-07-20/41474359.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 ПКУ, а саме, реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування з порушенням законодавчо встановлених термінів на загальну суму ПДВ 388 579,43 грн.
На підставі акту від 06.02.2019 №664/26-15-12-07-20/41474359, ГУ ДФС у м. Києві 05.03.2019 прийнято податкове повідомлення-рішення №191691207, яким позивачу нарахований штраф в сумі 29 091,31 грн за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 290 912,77 грн та нарахований штраф в сумі 29 300,00 грн за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 97 666,66 грн, загальна сума штрафу 58 391,31 грн.
Перелік податкових накладних наведений в розрахунку штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, який є додатком до податкового повідомлення - рішення №191691207 від 05.03.2019 (а. с. 17-19), у зв'язку з чим наводити їх перелік в даному судовому рішення суд вважає недоцільним.
Вважаючи протиправним таке податкове повідомлення-рішення, позивач оскаржив його до суду
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України, визначаючи, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Зміст спірних правовідносин полягає у вірному тлумаченні пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України та застосуванні цієї норми закону контролюючим органом до позивача відносно порушення строків реєстрації податкових накладних згідно Додатку до податкового повідомлення - рішення №191691207 від 05.03.2019 (а. с. 17-19) на суму податку на додану вартість - 388 579,43 грн.
Так, відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статті 201 цього Кодексу для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку штрафу у відповідному розмірі.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Стаття 76 ПК передбачає, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу. Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Статтею 102 ПК України (пункт 102.1) визначено, що контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків.
Так, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем проведено камеральну перевірку, відповідно до висновків якого виявлено порушення позивача граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцю-платникам податку на додану вартість в ЄРПН, встановлених статтею 201 ПК України.
Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно із пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Зокрема, за змістом пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, встановленому цим пунктом (від 10 до 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, в залежності від тривалості порушення).
Спірним у цій частині є питання застосування норми права - пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України в частині виключних випадків звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних.
Це питання вже було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом, зокрема, в постановах від 04.09.2018 у справі №816/1488/17, від 13.08.2019 у справі №2040/7988/18, від 20.05.2020 у справі №400/1392/19, від 27.06.2024 року у справі №300/2026/19, але не виключно, в яких Верховний Суд дійшов висновку, що пунктом 120-1.1 статті 120 ПК України винятки із загальних правил сформульовано чітко та, виходячи з синтаксичного аналізу побудови норми права та дійсної мети законодавця, можна зробити висновок, що внесені Законом №1797-VIII зміни запровадили виключні випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, і такі виключення стосуються реєстрації двох видів податкових накладних: 1) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 2) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.
Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох обов'язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою). Відтак, Верховний Суд звертав увагу, що саме зміст операції є визначальним при вирішенні питання про наявність/відсутність підстав для притягнення платника податку до відповідальності на підставі статті 120-1 ПК України.
У цій справі судам встановлено, що спірні податкові накладні, які зареєстровані позивачем з порушенням граничного терміну їх реєстрації, встановленого пунктом 201.10 статті 201 ПК України, виписані по операціям позивача з поставки товарів (робіт, послуг) не платникам ПДВ та, як встановлено судом, оподатковуються за основною ставкою, що свідчить про відсутність виключних випадків для звільнення позивача від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних.
Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 затверджено Порядок заповнення податкової накладної (далі - Порядок №1307).
Відповідно до пункту 1 Порядок №1307, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
У відповідності до пункту 8 Порядку №1307 при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10 - 15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі “Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка “X» та зазначається тип причини:
01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);
02 - Складена на постачання неплатнику податку;
03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;
04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;
05 - Складена у зв'язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;
06 - Складена у зв'язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;
07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;
08 - Складена на постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість;
09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;
10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов'язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;
11 - Складена за щоденними підсумками операцій;
12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);
13 - Складена у зв'язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;
14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;
15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.
У інших випадках у верхній лівій частині податкової накладної тип причини не зазначається (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються).
Згідно пункту 12 Порядку №1307 у разі постачання товарів/послуг отримувачу (покупцю), який не зареєстрований як платник податку, та у разі складання податкової накладної за щоденним підсумком операцій у графі “Отримувач (покупець)» зазначається “Неплатник», а у рядку “Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН “ 100000000000».
Отже, положеннями Порядку №1307 визначено детальний перелік податкових накладних, які не підлягають наданню отримувачу (покупцю). Цей перелік включає в себе не тільки податкові накладні, складені на постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування ПДВ та операції, які звільнені від оподаткування ПДВ, але й інші групи операцій, здійснення яких обумовлює ненадання податкових накладних продавцю.
Згідно пункту 16 Порядку №1307 до графи 8 податкових накладних вноситься код ставки податку на додану вартість, за якою здійснюється оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, що постачаються.
При цьому, у графі 8 зазначається код ставки: 20 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою; 7 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за ставкою 7 відсотків; 901 - у разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 902 - у разі здійснення операцій з постачання на митній території України товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 903 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.
Отже, положеннями Порядку №1307 визначено детальний перелік податкових накладних, які не підлягають наданню отримувачу (покупцю). Цей перелік включає в себе не тільки податкові накладні, складені на постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування ПДВ та операції, які звільнені від оподаткування ПДВ, але й інші групи операцій, здійснення яких обумовлює ненадання податкових накладних продавцю.
Встановлені обставини у цій справі свідчать про те, що фактично спірні правовідносини виникли з приводу тлумачення положень статті 120-1 ПК України, якою, зокрема, визначено види податкових накладних, несвоєчасність реєстрації яких не створює підстав для застосування штрафних санкцій.
За загальними правилами наведеної вище норми п. 201.10 статті 201 ПК України продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
При цьому, із встановленого в пункті 120-1.1 та пункті 120-1.2 статті 120-1 ПК України до переліку податкових накладних, які не надаються отримувачу (покупцю), про що ставиться відповідна відмітка у податковій накладній, віднесено лише податкову накладну, складену на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування.
Інші норми податкового законодавства, зокрема, ПК України, не відносять податкову накладну, складену на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою, до податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю).
На продавця, який в межах даної справи є позивачем, покладено обов'язок здійснювати реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Норма пункту 120-1.1 статті 120 ПК України встановлює юридичну відповідальність за порушення платником податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної. При цьому законодавець окреслює ряд виключень, а саме окреслює коло різновидів податкових накладних, за несвоєчасну реєстрацію яких, платник податків не підлягатиме юридичній відповідальності у порядку цієї норми.
Так, диспозиція пункту 120-1.1 статті 120 ПК України передбачає, що штраф не застосовується за порушення граничних строків для реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
При цьому, для звільнення від відповідальності необхідна наявність двох обов'язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).
Суд звертає увагу, що в даних спірних правовідносинах між позивачем та його контрагентами дійсно склались господарські відносини, при яких відповідні податкові накладні не підлягають наданню покупцю, водночас, податкові накладні складені на постачання товарів/послуг не в межах операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою, тобто за операціями, які підлягають адмініструванню ПДВ за загальним правилом.
Доводи позивача з приводу того, що несвоєчасна реєстрація накладних не порушує жодних прав контрагентів та держави, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказана обставина жодним чином не впливає на обов'язок по реєстрації постачальником товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та не звільняє від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію відповідних податкових накладних у вказаному реєстрі.
Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду по справах №816/1488/17, № 807/68/18, № 808/3250/17.
Дослідивши в ході розгляду справи долучені до матеріалів справи копії податкових накладних, суд зауважує, що останні містять відмітки про те, що не підлягають наданню отримувачу (покупцю) з причини “ 11» (складена за щоденними підсумками операцій), при цьому, у рядку 8 зазначено код ставки ПДВ - “ 20», що свідчить про те, що податкові накладні складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються ПДВ.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вказані податкові накладні не можуть бути віднесені до податкових накладних, порушення граничних термінів реєстрації яких відповідно до пункту 1201.1 статті 1201 ПК України не є підставою для накладення штрафу.
Відтак, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що до позивача правомірно застосовано штраф за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України, для реєстрації податкових накладних, перелік яких наведено в Додатку №1 до акту камеральної перевірки від 06.02.2019.
Враховуючи все вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку про наявність в діях позивача складу порушення податкового законодавства, зафіксованого в акті перевірки від 06.02.2019, а отже, податкове повідомлення-рішення від 05.03.2019 №191691207 прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені законодавством, чинним, на момент виникнення спірних правовідносин, з урахуванням обставин, які мали значення для його прийняття, тому позов до задоволення не підлягає.
Водночас, відповідач діяв у межах та у спосіб, які передбачені чинним законодавством України, а спірне податкового повідомлення - рішення відповідає вимогам ПК України, тому не підлягає скасуванню, а позов задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат, передбачені статтею 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рональд» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.Ф. Костюкевич