Рішення від 31.10.2025 по справі 140/3946/25

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3946/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимог про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.02.2025 №0056032407, №0055972407, №0055982407, рішення від 12.02.2025 №0056022407 про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимог про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2025 №Ф-0056002407, від 14.04.2025 №Ф-4049-0320.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.12.2015 позивач зареєструвалась фізичною особою-підприємцем, а 31.10.2018 було проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .

У зв'язку із проведенням державної реєстрації припинення платника податків, на підставі наказу №3687-п від 29.10.2024 ГУ ДПС у Волинській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.10.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 25.12.2015 по 31.10.2018.

За результатами перевірки складено акт від 13.12.2024 №34499/03-20-24-07/ НОМЕР_1 .

Із відповідей на адвокатські запити позивач дізналася, що проведенню перевірки передувало надіслання запиту ГУ ДПС у Волинській області від 27.02.2024 №613/12/03-20-24-07-20 про надання документального підтвердження щодо отримання доходів та понесення витрат від здійснення фінансово-господарської діяльності за період з 25.12.2015 по 31.10.2018, а також наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 29.10.2024 року №3687-п та письмового повідомлення від 31.10.2024 №1111, які згідно із рекомендованими листами з повідомленням про вручення були отримані адресатом особисто 14.03.2024 та 12.11.2024 відповідно.

Однак, позивач повідомляє, що вказане не відповідає дійсності, оскільки 14.03.2024 та 12.11.2024 вона не перебувала на території України, що підтверджується відповіддю Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19/6436-25-вих від 23.01.2025, а відтак фізично не могла отримати від відповідача його поштові відправлення.

З урахуванням зазначеного позивач вказує, що наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 29.10.2024 року №3687-п та письмове повідомлення від 31.10.2024 року №1111 відповідач їй не вручив, а тому вимоги пунктів 79.1, 79.2. статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не виконав.

Враховуючи встановлені обставини неналежного вручення позивачу наказу про перевірку та повідомлення про проведення перевірки та запиту про надання первинних документів, відповідач приступив до перевірки не повідомивши позивача належним чином про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та без перевірки наявності доказів належного повідомлення позивача про перевірку.

При цьому, не маючи пояснень позивача та документів, що підтверджують валові витрати, відповідач на основі поданої позивачем 21.10.2019 ліквідаційної декларації про доходи за період з 01.01.2018 по 31.10.2018 від здійснення господарської діяльності за 2018 рік, складає акт №34499/03-20-24-07/ НОМЕР_1 від 13.12.2024, в якому зазначає, що позивач завищила свої валові витрати на 252398,45 грн, а відтак занижено чистий дохід в звітному періоді на 252362,18 грн, у зв'язку із чим проводить донарахування податку на доходи в сумі 45425,19 грн, військового збору в сумі 3785,43 грн та єдиного соціального внеску на суму 51749,34 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДІС у Волинській області винесено: вимогу №Ф-0056002407 від 12.02.2025 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 51749,34 грн, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-40490320 від 14.04.2025 в розмірі 51263,79 грн та штрафної санкції в розмірі 25874,67 грн, рішення про застосування штрафної санкції №0056022407 від 12.02.2025 в розмірі 25874,67 грн, податкові повідомлення-рішення №0055982407 від 12.02.2025 щодо сплати донарахованого військового збору в розмірі 3785,43 грн, №0055972407 від 12.02.2025 щодо сплати донарахованого податку з доходів фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 45425,19 грн та №0056032407 від 12.02.2025 про застосування штрафної санкції в розмірі 1020,00 грн за незабезпечення зберігання частини первинних документів, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань.

Позивач звертає увагу, що відповідачем в жодному документі не вказано про надіслання платнику податків запиту щодо документів на перевірку від 27.02.2024 №613/12/03-20-24-07-20 про отримані доходи за період з 25.12.2015 по 31.10.2018 (по дату припинення діяльності). Позивачу не надано акт про ненадання документів та в акті перевірки відсутні будь-які посилання на такий акт, що свідчить про його відсутність.

При цьому, обов'язок платника податків надавати усі первинні документи, пов'язані із предметом перевірки, знаходиться у прямій залежності від факту реальної обізнаності платника податків із призначеною відносно нього перевіркою та її предметом і забезпечення йому можливості взяти участь у її проведенні, чого відповідачем здійснено не було. Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, зокрема прийняття податкових повідомлень-рішень за її результатами.

Також позивач зазначає, що після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, нею 21.01.2019 подано декларацію за 2018 рік останній базовий податковий (звітний період) до ІНФОРМАЦІЯ_1 та зареєстровано за №2810, а перевірка з підстав визначених підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України була проведена відповідачем з 02.12.2024 по 13.12.2024.

Враховуючи всі зміни, які вносились в пункт 52-2, підпункт 69.2. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, мораторій на проведення перевірок, зокрема, з підстав, визначених підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, не діяв, у зв'язку з чим, позивач вважає, що відповідач здійснив перевірку на 2154 календарний день після подання декларації за 2018 рік, отже порушив вимоги статті 102 ПК України.

Натомість відповідач мав здійснити перевірку її господарської діяльності протягом 1095 календарних днів з дати реєстрації подання декларації, тобто до 20.01.2022.

Позивач вказує, що ГУ ДПС у Волинській області, починаючи з 31.10.2018 мало можливість провести документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 , а відтак посилання відповідача на введення в країні воєнного стану та карантинні обмеження, є безпідставним, оскільки до введення їх в дію відповідач мав достатньо часу передбаченого чинним законодавством для проведення перевірки.

Однак з моменту закриття ФОП ОСОБА_1 - 31.10.2018 і до моменту винесення наказу №3687 від 29.10.2024 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків пройшло близько шести років.

При цьому, відповідно вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України обов'язок зберігання первинних документів покладається на відповідача також лише протягом 1095 днів.

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою суду від 05.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.90).

У відзиві на позовну заяву (а.с.93-99) представник відповідача позовні вимоги заперечила та у їх задоволенні просила відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказала, що ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період 01.01.2018 по 31.10.2018 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період з 25.12.2015 по 31.10.2018.

Копія наказу ГУ ДПС у Волинській області про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 від 29.10.2024 №3687-п та письмове повідомлення від 31.10.2024 №1111, були надіслані 01.11.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків: АДРЕСА_1 .

Перевірка проводилась з 02.12.2024 по 06.12.2024.

При перевірці правильності визначення валового доходу на загальній системі оподаткування використано відомості з державного реєстру - фізичних осіб ДПС України та дані СОД РРО.

Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 31.10.2018, встановлено, що згідно інформаційних ресурсів ДПС України (даних СОД РРО) валовий дохід за 2018 рік становив 282738,28 грн, чим порушено підпункт 163.1.1, пункту 163.1 статті 163, пункт 164.1 статті 164, пункту 177.1, 177.2 статті 177 ПК України.

Перевіркою правильності визначення валових витрат ФОП ОСОБА_1 , встановлено їх завищення у 2018 рік на суму 252398,45 грн.

Згідно поданих декларацій про майновий стан та доходи за 2018 рік встановлено, що СГД ОСОБА_1 до валових витрат при здійсненні діяльності віднесено вартість придбаних ТМЦ - за 2018 рік в сумі 262682,45 грн.

В ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано за 2018 рік книгу обліку доходів та витрат, суми дебіторської та кредиторської заборгованості, вартості та кількості залишків ТМЦ, актів списань, актів виконаних робіт, тощо.

Тобто перевіркою не можливо визначити вартість ТМЦ або вартість виконаних робіт, що реалізовані або використані за 2018 рік, внаслідок не надання для перевірки ФОП ОСОБА_1 первинних документів, які підтвердили суми витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу.

На підставі вищенаведеного, на порушення пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, пункту 177.2 статті 177, пунктів 177.4.3, 177.4.4, 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України позивачем завищено валові витрати за 2018 рік на суму 252398,45 грн.

Перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатках до податкових декларацій, встановлено, що на порушення пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, підпунктів 177.2, 177.4.3, 177.4.4, 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України ФОП ОСОБА_1 занижено суму чистого доходу за 2018 рік на суму 252362,18 грн.

Перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік, що підлягає сплаті до. бюджету, встановлено, що позивачем в порушення пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, підпунктів 177.2, 177.4.3, 177.4.4, 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України занижено податок з доходів фізичних осіб за 2018 рік на суму 45425,19 грн.

Перевіркою правильності визначення бази оподаткування та повноти нарахування військового збору з доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності встановлено, що ФОП ОСОБА_1 внаслідок порушень вищезазначених зазначених занижено суму чистого оподатковуваного доходу та відповідно базу оподаткування військовим збором за 2018 рік на 252362,18 грн, чим порушено підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3. пункту 164.1 статті 164, підпункт 1.3 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 не нараховано та не сплачено до бюджету 3785,43 грн військового збору за 2018 рік.

Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб встановлено заниження суми чистого доходу за 2018 рік на 252362,18 грн.

Також на порушення пункту 1 частини другої статті 6, пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI, перевіркою встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу та відповідно базу нарахування єдиного внеску, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% за 2018 рік на суму - 235224,28 грн.

Перевіркою встановлено заниження суми єдиного соціального внеску, нарахованого з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску у розмірі 22% за 2018 рік на суму 51749,34 грн, внаслідок заниження бази оподаткування єдиним внеском за відповідні періоди, чим порушено пункт 2 частини першої статті 7, частини п'ятої статті 8, частини другої - третьої статті 9 Закону №2464-VI.

Перевіркою дотримання вимог законодавства щодо забезпечення зберігання первинних документів, звітності, інших документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , в порушення пункту 121.1 статті 121 ПК України не забезпечено зберігання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а саме: книги обліку доходів та витрат, залишки ТМЦ, акти виконаних, договори оренди нерухомого та рухомого майна, кількість та найменування обладнання яке використовувалось в господарській діяльності платника, рух коштів по розрахунковому рахунку № НОМЕР_2 відкритому в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Луцьк.

Отже, документальною позаплановою перевіркою встановлено порушення:

- пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 164.1 статті 164, пункту 177.2 статті 177, підпунктів 177.4.1, 177.4.4, 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб за 2018 рік на суму 45425,19 грн;

- підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3. пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого занижено суму військового збору за 2018 рік на суму 3785,43 грн;

- пункту 2 частини першої статті 7, частини п'ятої статті 8, частин другої-третьої статті 9 Закону №2464-VI, внаслідок чого встановлено заниження єдиного внеску за 2018р. на суму 51749,34 грн;

- пункту 121.1 статті 121 ПК України в частині незабезпечення зберігання частини первинних документів, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань.

Представник відповідача вказує, що контролюючим органом дотримано всіх вимог підпункту 42.2 статті 42 ПК України, а саме направлено рекомендований лист з повідомленням про вручення на податку адресу платника, яку він сам повідомив контролюючому органу. Тоді як твердження позивача про перебування закордоном не спростовує можливість отримання кореспонденції не особисто, а за довіреністю в порядку цивільного законодавства членами сім'ї чи іншими особами.

Більше того, вручення поштового відправлення адресату здійснюється працівником поштового зв'язку, який є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов'язків. ГУ ДПС у Волинській області не несе відповідальності за дії посадових осіб служби поштового зв'язку.

При цьому, добросовісний платник податків, зобов'язаний забезпечити отримання кореспонденції, у разі невиконання цього обов'язку, платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних наслідків.

Таким чином з огляду на дотримання ГУ ДІС у Волинській області вимог підпункту 42.2 статті 42 ПК України направлені контролюючим органом вважаються належним чином врученими, а твердження платника про неотримання ним кореспонденції та порушення порядку проведення перевірки не відповідають дійсності.

Щодо дотримання вимог статті 102 ПК України представник відповідача вказує, що пунктом 52 прим. 2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України було передбачено на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупинення перебігу строків давності, передбачених статтею 102 ПК України.

При цьому дію пункту 52 прим. 2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України було зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно із Законом України від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».

Так, відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до 01.08.2023, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Таким чином строки, передбачені статтею 102 ПК України, були зупинені в період з 18.03.2020 по 01.08.2023.

Згідно із підпунктом 49.18.4. пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб подаються до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Таким чином обрахунок строків розпочався з 01.05.2019, перебіг був зупинений з 18.03.2020 по 01.08.2023, а тому наказ про проведення перевірки був винесений на 779 день, тобто з дотриманням норм статті 102 ПК України.

При цьому, строки зберігання первинних документів також зупинялись на період дії «ковідного» та «воєнного» мораторіїв.

Враховуючи вищезазначене, представник відповідача вважає, що ГУ ДПС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просить в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач підтримала позовні вимоги з підстав, що є аналогічними доводам позовної заяви (а.с.119-128).

Інших заяв по суті справи не надходило.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 25.12.2015 була зареєстрований як фізична особа-підприємець та 31.10.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення її підприємницької діяльності за власним рішенням (а.с. 30).

На підставі наказу від 29.10.2024 №3687-п (а.с.36) ГУ ДПС у Волинській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період 01.01.2018 по 31.10.2018 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 25.12.2015 по 31.10.2018.

За результатами перевірки складно акт про результати позапланової невиїзної перевірки від 13.12.2024 №34499/03-20-24-07/ НОМЕР_1 (а.с.104-113), яким встановлено порушення позивачем:

За результатами розгляду звернення позивача від 05.03.2025 б/н щодо поновлення строків для подання заперечення на акт перевірки №34499/03-20-24-07/3345306786 від 13.12.2024 Державна податкова служба України листом від 25.032025 №8423 /6/99-00-24-04-02-06 повідомила, що відповідно до статті 56 ПК України позивач має право оскаржити визначені контролюючим органом суми грошового зобов'язання в адміністративному та/або судовому порядку у строки, встановлені чинним законодавством (а.с.41-42).

На підставі акту перевірки від 13.12.2024 №34499/03-20-24-07/3345306786 ГУ ДПС у Волинській області винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 12.02.2025 №0055972407, згідно із яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 49967,71 грн, в тому числі: за податковим зобов'язанням - 45425,19 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4542,52 грн (а.с.48);

- податкове повідомлення-рішення від 12.02.2025 №0055982407, згідно із яким визначено суму грошового з військового збору на загальну суму 4163,97 грн, в тому числі: за податковим зобов'язанням - 3785,43 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 378,52 грн (а.с.47);

- податкове повідомлення-рішення від 12.02.2025 №0056032407 згідно із яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 1020,00 грн (а.с.49);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2025 №Ф-0056002407 в розмірі 51 749,37 грн (а.с.44);

- рішення від 12.02.2025 №0056022407 про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 25874,67 грн (а.с.45).

Також у зв'язку із тим, що станом на 31.03.2025 у позивача була наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, відповідно до статті 25 Закону №2464-VI ГУ ДПС у Волинській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.04.2025 №Ф-4049-0320 на загальну суму 77 138,46 грн, в тому числі: недоїмка - 51 263,79 грн; штрафи - 28 874, 67 грн (а.с.59, 60).

Позивач, вважаючи вищезазначені рішення протиправними, звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно із підпунктом 78.1.7 пункту 78.1. статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Нормами пункту 78.4. статті 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені статтею 79 ПК України.

Відповідно до пункту 79.1. статті 78 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно із пунктом 79.2. статті 78 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Таким чином, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки лише за наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та за умови вручення платнику податків оформлених відповідно до вимог ПК України копії наказу на проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).

Як вбачається із матеріалів справи документальна позапланова невиїзна перевірка

ОСОБА_1 була проведена відповідно до наказу ГУ ДПС у Волинській області від 29.10.2024 року №3687-п на підставі пункту 75.1. статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 ПК України, у зв'язку із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення її підприємницької діяльності.

Позивач не заперечує наявність правових підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Разом з тим, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує про протиправність проведення податкової перевірки, оскільки всупереч пункту пунктів 79.1, 79.2. статті 79 ПК України станом на день проведення документальної позапланової перевірки у відповідача були відсутні докази належного повідомлення платника податків про її початок.

Так, згідно із доводами податкового органу письмове повідомленням від 31.10.2024 року №1111 про проведення перевірки (а.с.35) та наказ ГУ ДПС у Волинській області від 29.10.2024 року №3687-п (а.с.36) були надіслані за місцем знаходження позивача 01.11.2024 та отримані нею 12.11.2024, на підтвердження чого суду надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.33).

У свою чергу, позивач в спростування зазначеного стверджує, що 12.11.2024 вона перебувала за кордоном, у зв'язку із чим фізично отримати вказане поштове відправлення не могла, на підтвердження чого надає лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19/6436-25-вих від 23.01.2025 (а.с.40) та копію закордонного паспорту № НОМЕР_3 (а.с.130-131).

Надаючи оцінку відповідним доводам сторін суд виходиться із наступного.

Відповідно до пункту 42.1. статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Згідно із пунктом 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Нормами пункту 42.5. статті 42 ПК України визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними унормований Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила).

Згідно із пунктом 91 Правил під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник об'єкта поштового зв'язку на підставі пред'явленого адресатом (одержувачем) документа, що посвідчує особу згідно із законодавством, робить відповідну відмітку про вручення у порядку, визначеному оператором поштового зв'язку.

Згідно із пунктом 102 Правил після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження “не повертати».

Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Отже, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №640/9016/20.

Надаючи оцінку спірних правовідносинах, суд зазначає, що в матеріалах справи наявна копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600978979774, із якого вбачається, що 01.11.2024 відповідне поштове відправлення було надіслано адресату: ОСОБА_1 , за поштовою адресою: АДРЕСА_2 та вручено особисто адресату 12.11.2024 (а.с.33).

Вказані обставини, на думку суду, свідчать про те, що наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки на були надіслані за адресою, що відповідає місцю реєстрації проживання позивача та не пізніше ніж за 30 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки, а у відповідача на день проведення документальної позапланової перевірки були наявні докази належного повідомлення платника податків про її початок.

Відтак контролюючий орган розпочавши проведення документальної позапланової невиїзної перевірки 02.12.2024 пересвідчився у дотриманні обов'язкових умов, які надають право контролюючому органу провести документальну позапланову перевірку у платника податків, визначених пунктом 79.2 статті 79 ПК України, а саме вручення платнику податків до початку її проведення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, а сама перевірки розпочалася не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

З урахуванням зазначеного, суд не бере до уваги доводи позивача щодо порушення процедури повідомлення про проведення перевірки.

Також суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що відповідно до наказу №3687-п від 29.10.2024 відповідач мав здійснити позапланову документальну невиїзну перевірку з 02.12.2024 тривалістю 5 робочих днів, тобто 09.12.2024, однак акт перевірки №34499/03-20-24-07/3345306786 складено 13.12.2024, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

Згідно із пунктом 86.4 статті 86 ПК України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Отже, складення відповідачем акту перевірки 13.12.2024, тобто на п'ятий робочий день за днем закінчення проведення перевірки, відповідає вимогам пункту 86.4 статті 86 ПК України.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятих відповідачем за результатами проведеної перевірки податкових повідомлень-рішень від 12.02.2025 №0055972407 та №0055982407, суд зазначає наступне.

Згідно із підпунктом 162.1.1 пункту 162.1. статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. (пункт 163.1. статті 163 ПК України).

Згідно із пунктом 164.1. статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Нормами підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.1. статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Нормами пункту 177.4 статті 177 ПК України визначено, що переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, зокрема належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (підпункт 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 ПК України);

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу) (підпункт 177.4.2 пункту 177.4 статті 177 ПК України);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (підпункт 177.4.3 пункту 177.4 статті 177 ПК України);

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України);

Відповідно до підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1.1. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Нормами підпункту 1.2. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України визначено, що об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1.3. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Згідно із підпунктом 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу (підпункт 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Відповідно до підпункту 1.6. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

За наведених положень законодавства розмір військового збору напряму залежить від розміру оподатковуваного доходу звітного періоду платника податків.

Як вбачається із акту перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 31.10.2018, встановлено, що згідно інформаційних ресурсів ДПС України (даних СОД РРО) валовий дохід за 2018 рік становив 282738,28 грн (відхилення від даних платника на 36,27 грн).

На підставі вищенаведеного, податковий орган дійшов висновку, що позивачем завищено валові витрати за 2018 рік на суму 252398,45 грн (з урахуванням визнання витрат на податки та збори в сумі 10284,00 грн).

Таким чином, перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатках до податкових декларацій, встановлено, що в порушення пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, підпунктів 177.2, 177.4.3, 177.4.4, 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України ФОП ОСОБА_1 занижено суму чистого доходу за 2018 рік на суму 252362,18 грн.

Як наслідок перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік, що підлягає сплаті до. бюджету, встановлено, що позивачем в порушення пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, підпунктів 177.2, 177.4.3, 177.4.4, 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України занижено податок з доходів фізичних осіб за 2018 рік на суму 45425,19 грн.

Окрім того, внаслідок вищезазначених порушень, перевіркою правильності визначення бази оподаткування та повноти нарахування військового збору з доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності встановлено, що ФОП ОСОБА_1 занижено суму чистого оподатковуваного доходу та відповідно базу оподаткування військовим збором за 2018 рік на 252362,18 грн, чим порушено підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3. пункту 164.1 статті 164, підпункт 1.3 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 не нараховано та не сплачено до бюджету 3785,43 грн військового збору за 2018 рік.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок виявлених порушень при формуванні складу витрат господарської діяльності у 2018 році згідно із податковими повідомленнями - рішеннями від 12.02.2025 №0055972407 та №0055982407 позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 45425,19 грн та по військовому зборі на суму 4163,97 грн та застосовано штрафні санкцій в розмірі 10 відсотків від вказаних сум, що становить 3785,43 грн та 378,52 грн відповідно.

В поданій позовній заяву позивач вказує, що після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, 21.01.2019 нею було подано декларацію за 2018 рік (останній базовий податковий (звітний період)), а відтак відповідач мав здійснити перевірку її господарської діяльності протягом 1095 календарних днів з дати реєстрації подання декларації, тобто до 20.01.2022. Натомість перевірка з підстав визначених підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України була проведена відповідачем у період 02.12.2024 по 13.12.2024, тобто на 2154 календарний день після подання декларації за 2018 рік, отже порушив вимоги статті 102 ПК України.

Натомість у відзиві на позовну заяву представник відповідача посилається на підпункт 49.18.4. пункту 49.18 статті 49 ПК України, яким визначено, що податкові декларації, за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб подаються до 1 травня року, у зв'язку із чим вважає, що строків розпочався з 01.05.2019, перебіг був зупинений з 18.03.2020 по 01.08.2023, а тому наказ про проведення перевірки був винесений на 779 день, тобто з дотриманням норм статті 102 ПК України.

Надаючи оцінку таким доводам сторін суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 102.1. статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядкую

Нормами підпункту 102.3.2. пункту 102.3 статті 102 ПК України визначено, що відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно із законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку (перевірки) платника податків.

Так, постановою Кабінет Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 на всій території України з 12.03.2020 було установлено карантин.

З метою запровадження податкових та неподаткових пільг, пов'язаних із строком сплати податків, нарахуванням заробітної плати за дні вимушеного простою, термінами подачі податкових декларацій, термінами проведення перевірок, нарахування штрафних санкцій та пені Верховна Рада України 17.03.2020 ухвалила Закон України «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №533-IX, який набув чинності 18.03.2020.

Вказаним Законом підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктами 52-1-52-5.

Зокрема згідно з пунктом 52-2 установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по 31.05.2020, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18.03.2020 та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31.05.2020. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18.03.2020 по 31.05.2020 зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесені зміни у розділ XX «Перехідні положення» у підрозділ 10 Податковго кодексу України, а саме: у пункті 52-2: абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту:

«52-2. Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по 31.05.2020, крім:

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:

обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу».

У зв'язку з цим абзаци другий - четвертий вважати відповідно абзацами восьмим десятим.

29.05.2020 набрав чинності Закон України від 13.05.2020 №591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесено зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а саме: в абзацах першому і дев'ятому слова та цифри «по 31.05.2020» замінено цифрами та словами «2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Отже законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18.03.2020 року та не були завершеними, крім вищезазначених перевірок.

Необхідно зазначити, що дію карантину введено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» продовження дію карантину з 19.12.2020 до 28.02.2021. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 №104 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 30.04.2021. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 №405 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 30.06.2021. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 №611 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 31.08.2021. 11.08.2021 Кабінету Міністрів України ухвалив постанову №855 про продовження адаптивного карантину, а також продовження режиму надзвичайної ситуації до 01.10.2021. 22.09.2021 Кабінету Міністрів України ухвалив постанову №981 про продовження адаптивного карантину, а також продовження режиму надзвичайної ситуації до 31.12.2021. 15.12.2021 Кабінету Міністрів України ухвалив постанову №1336 про продовження адаптивного карантину, а також продовження режиму надзвичайної ситуації до 31.03.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Разом з тим, до завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та наразі триває.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03.03.2022 №2118-IX, який набрав чинності з 07.03.2022 (далі - Закон №2118-ІХ), внесено до підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пункт 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Також цим законом доповнено ПК України підпунктом 69.9 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, якою було передбачено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законом України від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набув чинності 17.03.2022, внесені зміни у підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення», а саме:

- у пункті 52-2: в абзаці першому слова «та фактичних» виключити; абзаци четвертий - восьмий виключити; в абзаці десятому слова «та фактичні» виключити;

- у пункті 69: підпункт 69.2 викласти в такій редакції:

«69.2. Податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім:

камеральних перевірок декларацій або уточнюючих розрахунків (у разі їх подання), до яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, показники яких сформовані на підставі податкових накладних та/або розрахунків коригування, складених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або митних декларацій, за виключенням товарів (продукції), визначених підпунктами 215.3.1, 215.3.2, 215.3.2-1 та 215.3.3-1 пункту 215.3 статті 215 Кодексу.

Така камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена протягом 90 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання;

фактичних перевірок.

Дія пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України зупиняється на період дії воєнного, надзвичайного стану.

Закон від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) також доповнив статтю 102 пунктом 102.9, яким передбачив, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законом України від 12.05.2022 №2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», який набув чинності 27.05.2022, внесені зміни до ПК України у підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення»: а саме: підпункт 69.2 викладений в такій редакції:

«69.2. Податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім:

а) камеральних перевірок;

б) документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

в) фактичних перевірок.

Окрім того, цим же Законом №2260-ІХ пункт 102.9 статті 102 ПК України було доповнено словами «крім випадків, передбачених цим Кодексом».

Таким чином, у зв'язку з прийняттям Закону від 12.05.2022 №2260-IX пункт 102.9 статті 102 ПК України викладений у наступній редакції: на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Тобто, за цією нормою, перебіг відповідних строків, крім тих, що окремо передбачені ПК України, зупинений.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.04.2024 у справі № 420/11771/23, від 25.02.2025 у справі №320/9481/23, від 15.08.2024 у справі №320/14580/23.

Отже, на підставі Закону №2260-IX з 27.05.2022 було поновлено перебіг строків для проведення документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, які були зупинені Законом №2118-ІХ.

В подальшому, Законом України №2719-IX від 03.11.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» пункт «б» підпункту 69.2 викладено в такій редакції: «документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів)».

Саме в такій редакції, зазначена норма діяла до 01.08.2023.

Законом України від 30.06.2023 № 3219-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», який набув чинності 01.08.2023 внесені зміни у пункт 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення», а саме:

у підпункті 69.2:

абзац перший викласти в такій редакції:

«69.2. Тимчасово, до 01.08.2023, податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім»;

абзаци дев'ятий - вісімнадцятий замінити вісьмома новими абзацами такого змісту:

«69.2-1. Установити, що тимчасово, на період з 01.08.2023 до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, документальні позапланові перевірки проводяться виключно на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 (у частині документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано інформацію, що свідчить про порушення податкового законодавства з питань оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, із джерелом їх походження з України та/або з питань оподаткування нерезидентів, які здійснюють свою діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, платників податків, які здійснюють діяльність у сфері виробництва та/або реалізації підакцизної продукції, організації та проведення азартних ігор в Україні (гральний бізнес), платників податків, які надають фінансові, платіжні послуги), 78.1.2 (у частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.9, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальні позапланові перевірки платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями.

25.11.2022 набув чинності Закон України від 03.11.2022 №2719-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу», яким абзац третій підп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу XX ПК України щодо винятків, на які не поширюється тимчасова заборона перевірок до 01.08.2023, доповнено у т.ч. документальними позаплановими перевірками, що проводяться з підстав, визначених підп.78.1.16 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням).

Законом України від 09.11.2023 №3453-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок», який набув чинності 08.12.2023, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а саме:

1. У підпункті 69.2:

1) в абзаці дев'ятому цифри і слова «69.2-1. Установити, що тимчасово, на період з 01.08.2023 до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX» замінити цифрами і словами «69.2-1. Установити, що тимчасово, на період з 01.08.2023 до 01.12.2023».

Таким чином, перебіг строків, визначених ПК України для проведення перевірок загалом відновився з 01.12.2023, а безпосередньо для проведення документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України - ще з 27.05.2022 (на підставі Закону України від 12.05.2022 №2260-IX).

Як вбачається із наказу ГУ ДПС у Волинській області від 29.10.2024 №3687-п документальна невиїзна перевірки ФОП ОСОБА_1 проводилася саме на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України (у зв'язку із припиненням підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця).

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що податкова декларація за період з 01.01.2018 по 31.10.2018 була подана позивачем 21.01.2019.

При цьому, у відзиві на позовну заяву представник відповідача необґрунтовано стверджує, що відлік строку для проведення перевірки розпочався з 01.05.2019, оскільки у відповідно до підпункту 49.18.4. пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Розділом IV ПК України визначено особливості справляння податку на доходи фізичних осіб.

Так, відповідно до пункту 177.11. статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Фізичні особи, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, подають податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Як встановлено судом запис про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31.10.2018 (а.с.30), а відтак граничним стром для подання декларації за 2018 рік було 30.11.2018.

При цьому, суд зауважує, що в акті перевірки відповідач граничним терміном подання декларації визначає 11.02.2019, що також є необґрунтованим, оскільки відповідно до підпункту 49.18.2 пункту 49.18. статті 49 ПК України протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) подаються податкові декларації, за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу, однак як вбачається із пункту 1.18.1 акту перевірки в період з 01.01.2018 по 31.10.2018 позивач перебувала на загальній системі оподаткування, а відтак звітним періодом для неї був рік, а не квартал.

Таким чином, урахуванням того, що після проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності відповідна декларація була подана позивачем 21.01.2019, відтак перебіг 1095 денного строку протягом якого контролюючий орган мав право визначити позивачу суми грошових зобов'язань за 2018 рік розпочався 22.01.2019 (наступний день після фактичного подання податкової декларації) та був зупинений 18.03.2020 (на підставі Закону України від 17.03.2020 №533-IX, яким установлено мораторій на проведення перевірок). Отже, в період з 31.05.2019 по 18.03.2020 минув 291 день.

Як уже зазначалося вище, перебіг строків, визначених ПК України для проведення документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України відновився з 27.05.2022 (на підставі Закону України від 12.05.2022 №2260-IX) і продовжився на ту кількість днів, протягом яких контролюючий орган мав право визначити позивачу до початку дії мораторію.

Однак, документальна позапланова перевірка ФОП ОСОБА_1 була призначена на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 29.10.2024 №3687-п, тобто по спливу ще 886 дня від дня відновлення перебігу строку для проведення вказаної перевірки (27.05.2022).

Таким чином, у даному випадку податкова перевірка, за результатами якої позивачу були визначені податкові зобов'язання за 2018 рік, а саме: з податку на доходи фізичних осіб в сумі 45425,19 грн; по військовому зборі в сумі 4163,97 грн, а також нараховані на вказані суми штрафні санкції, була проведена відповідачем через 1177 днів, тобто поза межами 1095 дня за днем фактичного подання податкової декларації, з урахуванням усіх зупинених строків протягом яких контролюючому органу згідно із законом було заборонено проводити перевірки платника податків.

Верховний Суд в постанові від 21.12.2021 у справі №П/320/833/20 зазначив, що аналіз наведеного правового регулювання дає підстави для висновку, що закінчення встановленого статтею 102 ПК України строку є безумовною підставою для відсутності у контролюючого органу права визначати платнику податків суму грошових зобов'язань, в тому числі штрафних санкцій, за період поза межами такого строку. При цьому, вказаними нормами встановлено граничний строк, протягом якого контролюючий орган має право визначити суму грошових зобов'язань - 1095 днів, а початок перебігу цього строку законодавцем встановлено з дня, наступного після спливу граничного строку подачі податкової декларації, або з дня, наступного після фактичної подачі такої декларації, або з дня подачі уточнюючого розрахунку.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 804/2057/16, від 12.02.2021 у справі №1.380.2019.004085.

Окремо суд зауважує, що відповідно до пункту 2.3.3. акут перевіркою своєчасності повноти сплати податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від провадження діяльності порушення не встановлено.

Також відповідно до пункту 3 акту перевірки проведеною достовірності перевіркою своєчасності подання, правильності заповнення, та повноти відображення в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку порушень не встановлено.

Перевіркою питань щодо повноти та своєчасності сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб порушення не встановлено.

За наведеного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12.02.2025 №0055972407 та №0055982407.

Надаючи правову оцінку рішенню від 12.02.2025 №0056022407 про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2025 №Ф-0056002407, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

У статті 1 Закону №2464-VI закріплено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, у тому числі фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Нормами частини другої статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Нормами частини п'ятої статті 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Нормами частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до частин одинадцятої - дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Згідно із частинами першою-четвертою статті 25 Закону №2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.

Згідно із пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Згідно із частиною чотирнадцятою Закону №2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення..

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом №2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами визначає Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, затверджена наказом Міністерство Фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 № 508/26953 (далі - Інструкція №449).

Відповідно до пункту 1, 2 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Нормами пункту 3 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Податковий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

Як вбачається із пункту 4 акту перевірки в результаті встановлених порушень податкового законодавства щодо заниження суми чистого доходу отриманого від здійснення діяльності за 2018 рік на 252362,18 грн перевіркою також встановлено заниження бази нарахування єдиного внеску, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% за 2018 рік на суму - 235224,28 грн.

Як наслідок, перевіркою встановлено заниження суми єдиного соціального внеску, нарахованого з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску у розмірі 22% за 2018 року на суму 51749,34 грн, чим порушено пункт 2 частини першої статті 7, частини п'ятої статті 8, частини другої, третьої статті 9 Закону №2464-VI.

У зв'язку із вказаним на підставі акту перевірки від 13.12.2024 №34499/03-20-24-07/3345306786 відповідачем була сформована оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2025 №Ф-0056002407 в розмірі 51 749,37 грн (а.с.44).

Також згідно із оскаржуваним рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12.02.2025 №0056022407 за порушення абзацу пункту 2 частини першої статті 7, частини п'ятої статті 8, частин другої-третьої статті 9 Закону №2464-VI, Інструкції №449 та на підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 25 №2464-VI до позивача були застосовані штрафні санкції в розмірі 25874,67 грн (а.с.45).

Як вбачається із розрахунку фінансових (штрафних) санкцій до акту перевірки (а.с.114) штрафні санкції в сумі 25874,67 грн були застосовані до позивача в розмірі 50% від суми донарахованого за наслідками перевірки єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (51 749,37 грн).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, враховуючи висновки суду про безпідставність доводів податкового органу щодо заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу, що є базою нарахування єдиного внеску, суд вважає, що вказані вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2025 №Ф-0056002407 та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12.02.2025 №0056022407 також є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, суд наголошує, що жодних інших самостійних порушень Закону №2464-VІ чи Інструкції № 449 в акті перевірки зафіксовано не було.

З урахуванням зазначеного, всі донарахування є похідними від доходу, який на думку податкового органу, підлягав обкладенню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, а відтак також підлягають скасуванню.

Також як встановлено судом у зв'язку із тим, що станом на 31.03.2025 у позивача була наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, відповідно до статті 25 Закону №2464-VI ГУ ДПС у Волинській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.04.2025 №Ф-4049-0320 на загальну суму 77 138,46 грн, в тому числі: недоїмка - 51 263,79 грн; штрафи - 28 874, 67 грн (а.с.59, 60).

Таким чином, вказаною вимогою не здійснювалося нарахувань грошового зобов'язання по єдиному внеску, натоміть вона лише містила вимогу до платника сплатити загальну суму боргу по єдиному внеску, який на момент її винесення уже рахувався в інтегрованій картці платника на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2025 №Ф-0056002407 та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12.02.2025 №0056022407.

З урахуванням зазначеного, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.04.2025 №Ф-4049-0320 також слід визнати протиправною та скасувати.

Надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 12.02.2025 №0056032407, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до пункту 121.1. статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

У пункті 7 акту від 13.12.2024 №34499/03-20-24-07/3345306786 зазначено, що перевіркою дотримання вимог законодавства щодо забезпечення зберігання первинних документів, звітності, інших документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , в порушення пункту 121.1 статті 121 ПК України не забезпечено зберігання первинних бухгалтерського та податкового обліку, а саме: книги обліку доходів та витрат, залишки ТМЦ, акти виконаних, договори оренди нерухомого та рухомого майна, кількість та найменування обладнання яке використовувалось в господарській діяльності платника, рух коштів по розрахунковому рахунку № НОМЕР_2 відкритому в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Однак зі змісту акту перевірки не вбачається згідно із яким запитом податкового органу відповідні документи у позивача витребовувалися, коли такий запит був надісланий позивачу та отриманий останньою.

В матеріалах справи наявний запит ГУ ДПС у Волинській області від 27.02.2024 №613/12/03-20-24-07-20 (а.с.38), із якого вбачається, що у зв'язку прийняттям позивачем рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи відповідач просив надати оригінали документів, які будуть використані в ході проведення перевірки, яка проводитиметься на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а саме: книгу обліку доходів (доходів та витрат); договори (додатки до договорів); накладні на придбання та реалізацію товарів, акти виконаних робіт (наданих послуг); банківські виписки, платіжні доручення, рахунки на оплату, чеки, книги РРО, касові ордери та інші первинні бухгалтерські документи; стан дебіторської та кредиторської заборгованості станом на 31.10.2018; інформацію про суму та перелік залишків товарів станом на 31.10.2018; інформацію про складські (офісні, торгівельні) приміщення, транспортні засоби, які використовувалися при здійсненні господарської діяльності; інформацію та документальне підтвердження (оригінали) транспортування товарів (ТТН, шляхові листи); у разі залучення найманих осіб: табелі обліку робочого часу, накази прийому на роботу та звільнення, трудові договори, відомості про нарахування та виплату заробітної плати, заяви про надання соціальної пільги.

Згідно із доводами податкового органу вказаний запит був надісланий за місцем знаходження позивача 04.03.2024 та отримані нею 14.03.2024, на підтвердження чого суду надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.39).

Разом з тим, як вбачається із вказаного рекомендованого повідомлення про вручення відповідний запит був надісланий за поштовою адресою: 45213, Волинська обл., Луцький р-н, село Журавичі, вулиця Незалежності 2, 6, тобто за адресою, що не відповідає адресі місця проживання позивача. Окрім того, у графі «розписка про одержання» міститься виключно підпис, без зазначення прізвища отримувача, що позбавляє суд можливості встановити факт отримання такого запиту саме позивачем.

Також суд звертає увагу, що документальна невиїзна перевірка ОСОБА_1 проводилася відповідно до наказу ГУ ДПС у Волинській області 29.10.2024 року №3687-п, а відтак зазначений запит податкового органу, надсилався задовго до призначення такої перевірки, а саме на 8 місяців раніше ніж сама перевірки була взагалі призначена.

Натомість відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що в ході проведення перевірки позивачу надсилалися будь які запити про надання документів та остання не надала відповіді на такі запити.

Крім того, нормами пункту 85.6. статті 85 ПК України визначено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Однак, в акті перевірки також відсутні відомості про те, що відповідачем складалися акти, які б засвідчували відмову позивача від надання витребовуваних документів. Таких актів представник відповідача не надав і в ході судового розгляду справи.

З урахування зазначеного, суд доходить висновку, що штрафні санкції в сумі 1020,00 грн згідно із податковим повідомленням-рішення від 12.02.2025 №0056032407 були застосовані до позивача необґрунтовано, а відтак вказане податкове повідомлення - рішення слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.02.2025 №0056032407, №0055972407, №0055982407, рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.02.2025 №0056022407 та вимог про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2025 №Ф-0056002407 та від 14.04.2025 №Ф-4049-0320.

Згідно із частинами першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в загальному розмірі 1332,61 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 14.04.2025 на суму 1211,20 грн (а.с.26) та відповідно до платіжної інструкції від 28.04.2025 на суму 121,41 грн (а.с.87).

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимог про сплату боргу (недоїмки) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 12.02.2025 №0056032407, №0055972407, №0055982407.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.02.2025 №0056022407.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2025 №Ф-0056002407 та від 14.04.2025 №Ф-4049-0320.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1332,61 грн (одна тисяча триста тридцять дві гривні 61 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк

Попередній документ

131433931

Наступний документ

131433933

Інформація про рішення:

№ рішення:	131433932
№ справи:	140/3946/25
Дата рішення:	31.10.2025
Дата публікації:	03.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Волинський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (31.10.2025)
Дата надходження:	15.04.2025
Предмет позову:	про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ШЕПЕЛЮК ВІТАЛІЙ ЛЕОНІДОВИЧ

відповідач (боржник):

Головне управління ДПС у Волинській області

позивач (заявник):

Мекуш Тетяна Вікторівна