31 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/10272/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення нарахування та виплати підвищення до пенсії, згідно з вимогами 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 №1524; зобов'язання провести з 01.01.2025 по момент припинення права на даний вид пенсії, нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», що дорівнює 2 361 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 є непрацюючим пенсіонером та особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи категорії 1, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області.
Позивач вказує, що має право на отримання доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі 2361,00 грн відповідно до статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX (далі - Закон № 4059-ІХ) та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 № 1524 «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні» доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення (далі Постанова №1524).
Позивач не погоджується із бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати доплати та зазначає, що не залишала своє місце постійного проживання та реєстрації на території гарантованого добровільного відселення.
На думку позивача, дії відповідача суперечать її конституційним правам, у зв'язку з чим звернулась до суду із даним позовом.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у поданому відзиві від 14.10.2025 позовні вимоги не визнав та зазначив, що позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за віком, призначену на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Позивач є потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням.
Позивач звернувся із заявою про встановлення підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII. За результатами звірки відомостей в Єдиному державному демографічному реєстрі встановлено, що наявною є інформація про проживання Позивача у зоні гарантованого добровільного відселення у селищі Любешів з 05 лютого 1981 року по 18 серпня 1997 року, з 17 липня 2000 року по 25 квітня 2016 року, і з 25 квітня 2016 року по даний час. Таким чином, постійне проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселений не підтверджено у встановленому законом порядку, відповідно, підстави для встановлення спірної доплати до пенсії відсутні.
Крім того, відповідач послався на положення статті 45 Закону №4059-IX, якою встановлено спеціальний порядок нарахування та виплати доплат непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні безумовного (обов'язкового) чи гарантованого добровільного відселення, з урахуванням відомостей Єдиного державного демографічного реєстру.
На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 27.12.2024 №1524 «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення».
Відповідач вказує, що у зв'язку з відсутністю в Єдиному державному демографічному реєстрі відомостей про безперервне проживання позивача у відповідних зонах, відсутні правові підстави для призначення доплати, передбаченої статтею 45 Закону №4059-IX.
Таким чином, відповідач вважає, що діяв на підставі та в межах повноважень, визначених Конституцією та законами України, а отже його дії не можуть бути кваліфіковані як протиправна бездіяльність.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 . Позивач знаходиться на обліку в органах ПФУ як одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII, що підтверджується листом відповідача від 28.08.2025 №11707-10874/К-02/8-0300/25.
Як слідує з витягу з реєстру територіальної громади від 15.08.2025 № 2025/011611514, позивач з 05.02.1981 по 16.01.1987, з 16.01.1987 по 18.08.1997 та з 17.07.2000 по даний час постійно зареєстрована та проживає в селищі Любешів, Камінь-Каширського району Волинської області. Вищезазначений населений пункт відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про нарахування та виплату як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2361 грн, що передбачено статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Листом від 28.08.2025 № 11707-10874/К-02/8-0300/25 було надано позивачу роз'яснення про відсутність підстав для встановлення доплати до пенсії та про необхідність з'ясування додаткових обставин по справі.
Позивач вважаючи, що відповідач протиправно не встановив їй доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що має статус потерпілої особи внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 2361 грн, звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Відповідно до статті 45 Закону №4059-IX Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27.12.2024 №1524 «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення», пунктами 1, 1-1 якої (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2025 №263) установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:
особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.
Установлено, що у 2025 році виплата за проживання на забруднених територіях встановлюється у розмірі, передбаченому статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», як самостійна доплата до пенсії, на яку має право особа згідно із законом.
Суд враховує правову позицію, викладену в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 у зразковій справі №240/4937/18, яка полягає у такому.
Передбачена статтею 39 Закону №796-ХІІ доплата є періодичним (щомісячним) платежем, виплата якого, за загальним правилом, не обмежена в часі. Вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання такої доплати або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві. У разі зміни чинного законодавства України, яким регулюються питання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен керуватися нормами законів, чинних на час призначення (нарахування) виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Крім того, згідно з усталеною судовою практикою (постанови Верховного Суду України від 23.04.2013 №21-239а11, від 19.03.2013 №21-53а13, від 05.11.2013 №21-293а13, від 07.07.2014 №21-222014 тощо), відступу від якої не здійснювалось Верховним Судом, виплати за рішеннями судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.
Отже, у зв'язку із набранням чинності з 01.01.2025 Законом №4059-ІХ, змінилося правове регулювання правовідносин щодо здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення.
Статтею 45 Закону №4059-ІХ чітко регламентовано розмір доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення - 2361,00 грн.
Однак відповідач не здійснює таку виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 2361,00 грн, мотивуючи це тим, що в Єдиному державному демографічному реєстрі відомості про проживання позивача у періоди після 1993 року в межах зони відсутні.
В даному випаду позивачу не встановлено таку виплату з 01.01.2025. Надаючи оцінку таким діям пенсійного органу, суд зазначає, що підстави припинення такої виплати визначені саме частиною 3 статті 45 Закону №4059-ІХ, якою передбачено, що виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Відповідачем у спірному випадку не підтверджено, що позивач залишив своє місце постійного проживання та реєстрації на території гарантованого добровільного відселення. Більше того, відповідач не надав доказів постійного проживання та реєстрації місця проживання позивача за межею зони гарантованого добровільного відселення, в тому числі в період після 1993 року. Відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів про реєстрацію місця проживання позивача за межею зони гарантованого добровільного відселення відповідач суду не надав.
Саме пенсійний орган, зобов'язаний встановити підстави для не надання такої доплати, а не покладати такий обов'язок на отримувача цієї доплати чи посилатись на відсутність відомостей в Єдиному державному демографічному реєстрі про проживання отримувача такої доплати в межах відповідної зони в певний період.
При цьому, частина 4 статті 45 Закону №4059-ІХ передбачає, що для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
В той же час, позивач надала суду витяг з реєстру територіальної громади №2025/011611514 від 1508.2025, яким підтверджено її постійне місце проживання з з 05.02.1981 по 16.01.1987, з 16.01.1987 по 18.08.1997 та з 17.07.2000 по даний час постійно зареєстрована та проживає в селищі Любешів, Камінь-Каширського району Волинської області, тобто на території гарантованого добровільного відселення.
Відсутність відомостей в Єдиному державному демографічному реєстрі про проживання позивача в періоди після 1993 року в межах відповідної зони не є підставною для припинення спірної доплати до пенсії.
Підставою для припинення виплати такої доплати до пенсії є встановлення факту залишення особою свого місця постійного проживання на зазначеній території та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 №1524 визначено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:
особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.
Оскільки Пенсійний фонд України було зобов'язано забезпечити звірення відомостей про зміну місця проживання (проживання за межею зони гарантованого добровільного відселення) такою особою у період після 1 січня 1993 року, а вказані обставини відповідачем встановлені не були, то суд дійшов висновку, що позивачу протиправно відмовлено нарахування та виплату доплати, як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Як установлено судом, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом 06.09.2025 (відмітка поштового відділення на конверті), вимоги якої стосуються і пов'язані із прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX.
Частинами першою-другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За таких обставин, позовні вимоги позивача заявлені в межах шестимісячного строку звернення, які стосуються відмови в нарахуванні та щомісячної виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території добровільного відселення, підлягають до задоволення з 06.03.2025.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Тому, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача та зважаючи на встановлені у справі фактичні обставини, наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності, яка призвела до не нарахування та виплати доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX, та зобов'язання відповідача здійснити позивачу з 06.03.2025 нарахування та виплату доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX, що дорівнює 2361 грн, до зміни законодавчого регулювання цих правовідносин.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки позивач в силу вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору та з огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 263, 291, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 06.03.2025 нарахування та виплату доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX, що дорівнює 2361 грн, до зміни законодавчого регулювання цих правовідносин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський