30 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/8467/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати з 01.01.2025 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»;
зобов'язання здійснити з 01.01.2025 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» - 2361 грн щомісячно, до зміни законодавчого регулювання цих правовідносин без обмеження в часовому проміжку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є непрацюючим пенсіонером та проживає в населеному пункті Камінь-Каширського району, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Згідно з рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 у справі №140/7132/23 позивач отримувала підвищення до пенсії, передбачене статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
Починаючи з 01.01.2025 відповідач нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії припинив.
ОСОБА_1 звернулася до управління із заявою про нарахування та виплату з 01.01.2025 доплати як непрацюючому пенсіонеру, який має статус потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС, постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення та після 1 січня 1993 року не змінював своє місце проживання за межі вказаної зони. Відповідач листом відмовив позивачу, зазначивши, що така доплата буде проводитись після отримання відомостей з Єдиного демографічного реєстру.
Позивач вважає, що пенсійний орган протиправно припинив нарахування та виплату підвищення до пенсії, оскільки навчання не є добровільною зміною місця фактичного проживання.
З наведених підстав просила позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач у поданому до суду відзиві на позов позовні вимоги не визнав та в обґрунтування своїх заперечень вказав, що за результатами звірення відомостей в Єдиному державному демографічному реєстрі встановлено, що наявною є інформація про проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення (с.Лишнівка) з 24.10.1972 по 01.09.1990; з 16.10.1994 по даний час. Таким чином постійне проживання позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення не підтверджено у встановленому законом порядку, відповідно підстави для встановлення спірної доплати до пенсії відсутні.
На підставі викладеного, просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Інші заяви по суті справи не надходили.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується довідкою Волинської обласної державної адміністрації від 16.03.2023 №344.
Позивач проживає в с.Лишнівка Камінь-Каширського району Волинської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 у справі № 140/7132/23 зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 24.01.2023 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік), до фактичної зміни обставин чи зміни нормативно-правових актів, що були застосовані судом під час вирішення даного спору.
Починаючи з 01.01.2025 позивачу припинено виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, передбачене статтею 39 Закону №796-ХІІ, що не є спірним.
Листом у відповідь на звернення позивача щодо встановлення доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, ГУ ПФУ у Волинській області повідомило про те, що питання встановлення доплати за проживання у згаданих зонах буде розглянуто після надходження актуальних даних (оновлених) з відомостей Єдиного державного демографічного реєстру, що підтверджують факт проживання.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено в Законі №796-XII.
Статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-ІХ (далі - Закон №4059-ІХ) установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Відповідно до статті 45 Закону №4059-IX Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27.12.2024 №1524 «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення» (далі - Постанова №1524), пунктами 1, 1-1 якої (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2025 №263) установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:
особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.
Установлено, що у 2025 році виплата за проживання на забруднених територіях встановлюється у розмірі, передбаченому статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», як самостійна доплата до пенсії, на яку має право особа згідно із законом.
Суд враховує правову позицію, викладену в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 у зразковій справі №240/4937/18, яка полягає у такому.
Передбачена статтею 39 Закону №796-ХІІ доплата є періодичним (щомісячним) платежем, виплата якого, за загальним правилом, не обмежена в часі. Вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання такої доплати або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві. У разі зміни чинного законодавства України, яким регулюються питання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен керуватися нормами законів, чинних на час призначення (нарахування) виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Крім того, згідно з усталеною судовою практикою (постанови Верховного Суду України від 23.04.2013 №21-239а11, від 19.03.2013 №21-53а13, від 05.11.2013 №21-293а13, від 07.07.2014 №21-222014 тощо), відступу від якої не здійснювалось Верховним Судом, виплати за рішеннями судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.
Отже, у зв'язку із набранням чинності з 01.01.2025 Законом №4059-ІХ змінилося правове регулювання правовідносин щодо здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення.
Тому, починаючи з 01.01.2025, право позивача на доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, уже не підпадає під дію рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 у справі №140/7132/23, позаяк виплата та нарахування за цим рішенням суду підвищення до пенсії здійснюється до зміни правового регулювання спірних правовідносин.
Статтею 45 Закону №4059-ІХ та Постановою №1524 чітко визначені умови, за яких непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється доплата в сумі 2361 грн, а саме: за умови проживання або роботи у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та відсутність відомостей про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.
З відзиву відповідача слідує, що позивачу з 01.01.2025 не була встановлена доплата в сумі 2361,00 грн відповідно до статті 45 Закону №4059-ІХ з тієї причини, що в Єдиному демографічному реєстрі відомості про її постійне проживання в межах зони гарантованого добровільного відселення відсутні.
Поряд з тим, у разі відсутності відомостей про факт проживання в зоні гарантованого добровільного відселення у період з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року питання встановлення доплати, передбаченої статтею 45 Закону №4059-IX, органами Пенсійного фонду України вирішується за сукупності таких обставин: особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 01 січня 1993 року, про що уточнено у Постанові №1524.
З Реєстру Прилісненської територіальної громади встановлено, що позивачка зареєстрована у населеному пункті, віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення (с.Лишнівка Камінь-Каширський району Волинської області) з 24.10.1972 по 01.09.1990, з 16.10.1994 та донині.
Разом з тим, з диплому позивачки від 20.06.1991 №699805 слідує, що ОСОБА_1 навчалася в училищі №6 м.Луцька Волинської області з 01.09.1990 по 20.06.1991, тобто у місті, яке не віднесено до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Суд звертає увагу, що стаття 45 Закону №4059-IX чітко передбачає необхідність підтвердження проживання на території зон радіоактивного забруднення відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Таким чином, належним доказом на підтвердження обставини про місце проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення є наявність відомостей в Єдиному державному демографічному реєстрі та відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби.
Отже, наявними у справі доказами підтверджується, що з 01.09.1990 по 16.10.1994 позивач не проживала в межах зони гарантованого добровільного відселення та змінила реєстрацію місця проживання.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскільки з 01.09.1990 по 15.10.1994 позивач змінювала місце проживання за межі зони гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру, та вказана обставина відповідно до абзацу другого статті 45 Закону №4059-ІХ не дає підстав для встановлення позивачці у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, тому у відповідача відсутні підстави для встановлення позивачу з 01.01.2025 зазначеної доплати.
Отже, відповідач не допустив неправомірних дій по відношенню до позивачки, що виключає підстави для задоволення взаємопов'язаних позовних вимог.
Керуючись статтями 243-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій