про повернення позовної заяви
31 жовтня 2025 р. Справа № 120/14361/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, перевіривши в місті Вінниці матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
13.10.2025 поштою до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Грабара С.А., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ? відповідач-1) та військової частини НОМЕР_1 (далі ? відповідач-2) про:
- визнання протиправними дій відповідача-1 щодо взяття позивача на військовий облік та щодо призову на військову службу під час мобілізації;
- визнання протиправним та скасування наказу відповідача-1 за № 1096 від 15.12.2024 в частині призову позивача на військову службу та його направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 ;
- визнання протиправним та скасування наказу відповідача-2 про зарахування позивача на військову службу до військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язання відповідача-2 виключити позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з подальшим його звільненням з військової служби в лавах Збройних Сил України;
- зобов'язання відповідача-1 виключити позивача з військового обліку.
Ухвалою суду від 17.10.2025 вказану позовну заяву залишено без руху, водночас представнику позивача встановлено 10-денний строк з дня отримання копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви, а саме подання заяви (клопотання) про поновлення строків звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
28.10.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій представник позивача зазначає, що строк звернення до суду з цим позовом було пропущено з поважних причин. Так, 13.12.2024 працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 доставили позивача ОСОБА_1 до центру комплектування, де одразу зобов'язали пройти військово-лікарську комісію, про що було видано довідку № 214/2372. У цей же день у позивача було вилучено мобільний телефон, що позбавило його можливості повідомити когось про своє місцезнаходження та отримати юридичну допомогу. До 17.01.2025 рідні не мали жодної інформації про позивача. Лише у відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 було повідомлено, що 14.12.2024 ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації та направлений до військової частини. У свою чергу, це вже свідчило про пропуск встановленого законом строку. Після цього позивач продовжував перебувати у підрозділі військової частини без доступу до правової допомоги та можливості повідомити про себе. Його дружина була вимушена повторно звертатися до гарячої лінії Міністерства оборони України 10.03.2025, щоб з'ясувати стан здоров'я та місцезнаходження чоловіка, і лише 20.03.2025 у відповіді військової частини було підтверджено, що він вийшов із позиції та перебуває в місці дислокації підрозділу. Згідно з поштовими даними (дата на конверті ? 27.03.2025), повну інформацію щодо позивача рідні отримали лише наприкінці березня 2025 року. Водночас відсутність відомостей про його місцевість, стан здоров'я, а також обмеження свободи пересування та відсутність засобів зв'язку унеможливили своєчасне звернення до суду з цим позовом.
Вирішуючи заявлене клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України.
Так, статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України визначено для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Спір між сторонами виник з приводу призову позивача на військову службу під час мобілізації та направлення позивача для проходження військової служби.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, ця справа належить категорії адміністративних справ, для яких частиною п'ятою статті 122 КАС України встановлений місячний строк звернення до суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як видно з матеріалів позовної заяви, наказом № 1096 від 15.12.2024, виданим ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформлено призов позивача ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та його направлення для проходження служби до військової частини НОМЕР_2 .
Водночас після прибуття до військової частини НОМЕР_2 позивача було переведено для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_1 , де він фактично перебуває на військовій службі дотепер.
За змістом пред'явлених позовних вимог предметом оскарження за позовом ОСОБА_1 є рішення та дії відповідачів щодо взяття позивача на військовий облік, щодо призову на військову службу під час мобілізації та щодо зарахування до складу військової служби, які мали місце у грудні 2024 року.
Втім, з відповідним позовом представник позивача звернувся до суду лише 09.10.2025 (згідно із штампом на поштовому конверті), тобто з істотним (у багато разів) перевищенням встановленого законом місячного строку звернення до адміністративного суду.
Надаючи оцінку поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, суд перш за все зауважує, що питання наявності у діях працівників ТЦК та СП ознак кримінального правопорушення, про що фактично йдеться у клопотанні представника позивача, підлягає перевірці у межах відповідного кримінального провадження, а не адміністративної справи щодо оскарження наказу про призов. Суд адміністративної юрисдикції не має повноважень перевіряти обставини можливого вчинення кримінального правопорушення, а вирішує виключно питання законності рішень та дій суб'єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин.
Крім того, твердження заявника в цій частині не підтверджені жодними належними й допустимими доказами, а тому оцінюються судом критично.
Відтак суд виходить з того, що про факт мобілізації та зарахування на військову службу позивачу стало відомо вже у грудні 2024 року, а тому, будучи не згодним з правомірністю таких рішень та дій відповідачів, позивач мав право та повинен був вжити необхідних заходів для їх оскарження у встановленому законом порядку.
Також з наведених представником позивача пояснень убачається, що наприкінці березня 2025 року дружині позивача було достовірно відомо про місцезнаходження позивача та факт проходження ним військової служби за мобілізацією, а також перебування на лікуванні після виконання бойового завдання.
Водночас, знову-таки, суду не надано жодних переконливих доказів та не наведено жодних переконливих відомостей, які б свідчили про неможливість позивача після вищевказаного періоду особисто чи із допомогою своїх близьких, зокрема шляхом отримання необхідної правової допомоги, ініціювати питання щодо правомірності його мобілізації та зарахування на військову службу.
Навпаки, з наданих заявником відомостей можливо побачити, що станом на квітень 2025 року місцеперебування позивача було встановлено, його стан здоров'я - відомий рідним, тоді як будь-яких доказів перебування позивача в умовах ізоляції або об'єктивної відсутності можливості комунікації після цієї дати суду не подано.
Ба більше, пояснення представника позивача щодо подальшого зволікання із поданням позову до суду носять виключно загальний характер та не містять вказівки на конкретні дійсні обставини, що об'єктивно перешкодили позивачу звернутися до суду своєчасно та протягом розумного строку з метою оскарження тих рішень відповідачів, які були прийнятті ще у грудні 2024 року.
Причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Відтак поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Водночас поважність таких причин повинен доводити саме заявник (див. постанову КАС ВС від 10.09.2020 у справі № 806/2321/16).
Водночас незвернення до суду з позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку. Аналогічна правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 17.09.2020 у справі № 640/12324/19.
Підсумовуючи, суд доходить висновку, що наведені представником позивача причини пропуску строку звернення до суду не можуть визнаватися поважними, оскільки не є об'єктивно непереборними або такими, що пов'язані з дійсними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення позивача до суду
При цьому суд враховує істотність пропуску позивачем місячного строку звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів у спірних правовідносинах і на те, що позивач з моменту його мобілізації у грудні 2024 року і до звернення у суд в жовтні 2025 року проходив військову службу з усіма відповідними наслідками.
Також суд зауважує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18.
Крім того, установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень (див. постанову Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19).
Згідно з рішенням ЄСПЛ від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до іншої практики ЄСПЛ (справи "Пелевін проти України", № 24402/02, рішення від 20 травня 2010 року, п. 27; "Наталія Михайленко проти України", № 49069/11, рішення від 30 травня 2013 року, п. 31) право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Крім того, як зазначено у рішенні ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України", правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Також відповідно до пункту 45 рішення ЄСПЛ "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Виходячи із системного аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України, можна дійти висновку, що державою установлені доступні, чіткі та передбачувані процесуальні правила (обмеження), при умові дотримання яких особа може реалізувати право на судовий захист.
Таких правил під час звернення до суду з цим позовом не дотримано. Позивач істотно пропустив строк звернення до суду з цим позовом та не навів поважних причин, які б унеможливили його звернення до суду в межах встановленого законом строку, а обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування об'єктивних перешкод у реалізації ним свого права на судовий захист в межах такого строку.
Відповідно до частини першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Наведені норми кореспондуються з положеннями п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, згідно з яким позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.
З огляду на викладене і враховуючи те, що позивач подав позов після закінчення строку, встановленого законом, та не навів поважних причин його пропуску та не надав доказів на їх підтвердження, позовну заяву ОСОБА_1 належить повернути з вищевказаних підстав.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256, 293, 294 КАС України, -
Відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала, разом з доданими до заяви документами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала складена та підписана суддею 31.10.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович