Справа №678/625/24
Провадження №1-кс-678-700/25
31 жовтня 2025 року селище Летичів
Суддя Летичівського районного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Летичів заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Летичівського районного суду Хмельницької області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12024243300000063 від 03.03.2024 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,
встановив:
В провадженні судді Летичівського районного суду Хмельницької області ОСОБА_5 перебуває справа №678/625/24 (провадження №1-кп-678-81/25), а саме кримінальне провадження №12024243300000063 від 03.03.2024 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 06.05.2025 року, головуючим-суддею у вищевказаній справі обраний суддя ОСОБА_5
28.10.2025 року до суду надійшла заява захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 від 28.10.2025 року про відвід головуючого-судді ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12024243300000063 від 03.03.2024 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
28.10.2025 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за поданою заявою розподілено головуючому-судді ОСОБА_1 .
На обґрунтування поданої заяви захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 посилається на те, що прокурор у кримінальному провадженні №12024243300000063 від 03.03.2024 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України надав судді Летичівського районного суду Хмельницької області ОСОБА_5 клопотання про закриття кримінального провадження від 09.07.2025 року. Саме таке клопотання є незаконним. За змістом ст.36 КПК України, прокурору надано право звертатися із клопотаннями до суду, але аж ніяк не до судді, який розглядає справу. Грубе ігнорування прокурором вимог закону викликає обґрунтований сумнів в неупередженості прокурора, що було однією із підстав для його відводу. За таких обставин суддя ОСОБА_5 мав би повернути прокурору клопотання як таке, що подано з порушенням вимог означеної норми закону. Між тим, суддя ОСОБА_5 клопотання прийняв до розгляду, що є обставиною, яка вкотре, зважаючи на заявлений ним самовідвід, відвід потерпілої та відвід сторони захисту, викликає обґрунтований сумнів у його неупередженості. Це є черговою, новою підставою для відводу судді. Відповідно до гл.24 КПК України (Закінчення досудового розслідування. Продовження строку досудового розслідування) та пар.1 КПК України (Форми закінчення досудового розслідування) і ст.220 КПК України (Розгляд клопотань під час досудового розслідування), на яку посилається прокурор у клопотанні про закриття кримінального провадження, - усі ці норми кримінального процесуального закону стосуються форм закінчення досудового розслідування, вони регламентують саме закінчення саме досудового розслідування і ніяким чином не стосуються судового розгляду. В ході судового розгляду встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №1548 від 13.12.2024 року. П.5 ч.1 ст.284 КПК України встановлено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого. Разом із цим, відповідно до п.2 ч.10 ст.284 КПК України, за наявності підстави для закриття кримінального провадження, передбаченої п.5 ч.1 цієї статті суд - до постановления ухвали про закриття кримінального провадження направляє у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення повідомлень, одному з близьких родичів або члену сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захиснику обвинуваченого копію клопотання прокурора про закриття кримінального провадження із роз'ясненням права заявити клопотання про непогодження із закриттям кримінального провадження. Тобто клопотання прокурора про закриття кримінального провадження мало би бути обґрунтованим і таким, яке б містило підстави для його закриття - а саме відсутність випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого. Знаючи про те, що у ході всього провадження існувала позиція щодо реабілітації обвинуваченого, прокурор безпідставно звертається із згаданим клопотанням. Але суддя ОСОБА_5 клопотання прокурору не повернув, а прийняв його до розгляду. Це є додатковою підставою для відводу судді ОСОБА_5 кримінальне провадження; закривається, якщо у 10-денний строк не надійшло клопотання про непогодження із закриттям кримінального провадження. А таких підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Клопотання про непогодження із закриттям кримінального провадження розглядається прокурором у строки та порядку, передбачені ст.220 цього Кодексу. Слід зауважити, що відповідно до ст.220 КПК України її зміст полягає у наступному: Розгляд клопотань під час досудового розслідування. Отож, законодавець не наділив прокурора повноваженнями розглядати клопотання відповідно до ст.220 КПК України, які подаються під час судового розгляду, як помилково вважає головуючий в справі суддя ОСОБА_5 . З огляду на викладене закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.5 ч.1 цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора. Надалі прокурор посилається на положення вимог ст.36, п.5 ч.1, п.2 ч.10 ст.284 КПК України, просить суд закрити згадане кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , за ч.4 ст.186 КК України, у зв'язку із смертю обвинуваченого, на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України. Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України. Судові витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні покласти на рахунок держави. Посилаючись на положення ст.36 КПК України, прокурор не вказує, якою саме частиною, пункту цієї норми закону йому надано право звертатися до суду із клопотанням такого змісту. Вказане клопотання не підлягало розгляду, оскільки є передчасним. Між тим, суддя ОСОБА_5 , порушуючи принцип законності, регламентований п.2 ч.1 ст.7, ст.9 КПК України, прийняв клопотання до провадження за цим клопотанням, незважаючи на те, що прокурор стороні захисту не надав додатків до наданого судді клопотання про закриття кримінального провадження. Ненадання стороні захисту додатків до клопотання порушує принцип змагальності, визначений п.15 ч.1 ст.7, ст.22 КПК України. Це є черговою підставою для відводу судді ОСОБА_5 . Незважаючи на недоведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, на що було звернуто увагу суду першої інстанції при проведенні судового розгляду попереднім складом суду першої інстанції, та взято до уваги судом апеляційної інстанції, що випливає із ухвали суду, в порушення вимог п.10 ч.1 ст.7, ст.17 КПК України, прокурор безпідставно стверджує, що така винуватість доведена. А суд в особі судді ОСОБА_5 за замовчуванням із такою позицією прокурора погоджується, прийнявши клопотання про закриття кримінального провадження до розгляду. Вказані обставини є додатковими підставами вважати, що суддя ОСОБА_5 є упередженим і це - додаткові підстави для його відводу. Більше того, зміст клопотання, поданого прокурором до суду, не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Під час досудового розслідування у провадженні вказана імперативна норма закону не дотримана. Фактичні обставини кримінального провадження встановлені неправильно. Дії обвинуваченого за нормами кримінального закону кваліфіковані неправильно. За змістом клопотання прокурора, обвинувального акта, в кримінальному провадженні ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України. Усупереч вимогам п.п.1, 2, 10, 15, 16 ч.1 ст.7, ст.ст.8, 9, 17, 22 КПК України, ст.ст.91, 92, 94 КПК України, сторона обвинувачення в особі групи слідчих і групи прокурорів не встановили обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, зокрема, події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у кримінальному правопорушенні. В ході досудового розслідування стороною обвинувачення не застосовано норму матеріального права, яка підлягає застосуванню. Сторона обвинувачення не вдалася до кваліфікації дій обвинуваченого на підставі тих обставин, які мали бути встановлені під час досудового розслідування. А таке досудове розслідування проведено однобоко, тенденційно, з обвинувальним ухилом, усупереч правам та законним інтересам обвинуваченого ОСОБА_3 . Суд першої інстанції, розглядаючи вперше матеріали кримінального провадження, вдався до перевірки цих даних, наданих суду стороною захисту. Однак дії ОСОБА_3 кваліфікував неправильно, що стало однією із підстав оскарження стороною захисту судового рішення. Така апеляційна скарга захисника обвинуваченого була задоволена частково. Судове рішення скасовано. В ході судового розгляду встановлено, що між обвинуваченим та сином потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 виникли цивільно-правові зобов'язання із спричинення шкоди, яку, як не безпідставно вважав ОСОБА_3 , заподіяв ОСОБА_7 викраденням металевої огорожі господарства його рідної сестри. Про наявність такої підозри обвинуваченого підтвердив і сам ОСОБА_7 , будучи допитаним в судовому засіданні 15.11.2024 року. Допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 також повідомили суду, що обвинувачений запідозрив ОСОБА_7 у вчиненні крадіжки. Також певні зобов'язання матеріального характеру мав ОСОБА_7 і перед ОСОБА_10 . За змістом показань обвинуваченого та згаданих свідків близько 17 год. 40 хв. 03.03.2024 року вони учотирьох прийшли до господарства потерпілої для з'ясування відносин, що виникли між ними. ОСОБА_10 зайшов на подвір'я та побачивши там велосипеда, передав його обвинуваченому ОСОБА_3 , повідомивши, що повернуть велосипед лише тоді, коли ОСОБА_7 поверне борг. Забравши велосипеда, обвинувачений покинув подвір'я, а ОСОБА_10 залишився, вступивши у конфлікт із потерпілою, спричинивши їй тілесні ушкодження. За таких встановлених судом обставин діяння ОСОБА_3 могли б кваліфікуватися, за наявності для того підстав, за ст.356 КК України. Між тим, зважаючи на вартість майна, неправомірне заволодіння яким ставиться у вину обвинуваченому, в цьому випадку відсутня об'єктивна сторона цього кримінального правопорушення. В цьому також полягає неправильне застосування норм матеріального права. За викладених обставин орган досудового розслідування мав би закрити кримінальне провадження за відсутності складу кримінального правопорушення, а суд першої інстанції, розглядаючи справу по суті вперше - мав би ухвалити - виправдувальний вирок на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Тому сторона обвинувачення в порушення положень п.15 ч.1 ст.7, ст.22 КПК України допустила невідповідність своїх висновків фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, що має тягти за собою ухвалення процесуального рішення з реабілітуючих ОСОБА_3 підстав - закриття кримінального провадження за відсутності складу кримінального правопорушення. Викладені обставини, за суттю, свідчать про упередженість прокурора ОСОБА_11 в даному кримінальному провадженні і було ще однією із підстав для його відводу. Незважаючи на те, що виходячи із наведеного, суд першої інстанції у теперішньому складі не зможе ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, не вдавшись до правильної кваліфікації дій обвинуваченого. А законне та обґрунтоване судове рішення може бути прийнятим після ретельної перевірки обставин справи належними і допустимими доказами. Відповідно до п.5 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого. Наразі наявний реальний фактичний випадок, коли необхідна реабілітація померлого. Така реабілітація можлива лише після перевірки обставин справи усіма належними і допустимими доказами. А така перевірка можлива лише шляхом розгляду справи по суті. Лише після такої перевірки суд може перейти до розгляду клопотання, яке наразі подається прокурором до суду. У такому випадку суд може взяти до уваги доводи сторони захисту та закрити кримінальне провадження за відсутності події або ж складу злочину. В разі відхилення доводів сторони захисту про закриття кримінального провадження з реабілітуючи підстав, суд таке своє рішення має належним чином мотивувати та перейти до вирішення питань, поставлених прокурором у клопотанні, стосовно якого подається дане клопотання про непогодження із закриттям кримінального провадження. І лише після такої перевірки суд може вдатися до розгляду клопотання подібного змісту. Між тим, головуючий в справі суддя ОСОБА_5 прийняв клопотання про закриття кримінального провадження до розгляду. Зазначене є додатковою підставою для відводу головуючого в справі судді ОСОБА_5 . Аналогічні аргументи навела сторона захисту судді ОСОБА_5 в заяв про відвід прокурора ОСОБА_11 . Між тим, суддя ОСОБА_5 у відводі прокурора незаконно, безпідставно та невмотивовано відмовив, а тому просить суд з викладених підстав задовольнити подану заяву про відвід головуючого в справі судді ОСОБА_5 .
Учасники судового провадження у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, причини неявки суду невідомі.
Фіксування судового розгляду за допомогою технічних засобів не здійснювалось на підставі ч.4 ст.107 КПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Відповідно до ст.75 КПК України, обставинами, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні є: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого ч.3 ст.35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Під «іншими обставинами», які викликають сумнів у неупередженості судді, мають розглядатися, зокрема, наступні: суддя є двоюрідним чи троюрідним братом або сестрою, дядьком чи тіткою, племінником чи племінницею чи іншим родичем, хрещеним батьком чи хрещеною матір'ю, хрещеником чи хрещеницею слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача або членів їх сімей; у результатах судового розгляду зацікавлені близькі родичі судді; суддя перебуває в дружніх або неприязних стосунках з кимось із учасників кримінального провадження; суддя перебуває в матеріальній, службовій або іншій залежності від когось із учасників кримінального провадження; суддя публічно, усно або письмово, у тому числі в засобах масової інформації, наперед висловив свою думку щодо винуватості обвинуваченого або з інших питань ще не закінченого відповідним судовим рішенням кримінального провадження.
Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією №2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року, перед розглядом справи (про який відомо, що він відбудеться, або це тільки передбачається) суддя утримується від будь-яких коментарів, що могли б, виходячи з розумної оцінки ситуації, якимось чином вплинути на хід цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи щодо певної особи чи питання (п.2.4).
Ч.5 ст.80 КПК України встановлено, що відвід повинен бути вмотивованим.
Таким чином, заявляючи відвід головуючому-судді ОСОБА_5 , захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 повинен вказати, які саме об'єктивні та суб'єктивні обставини стали підставою для самовідводу.
Наведені норми чинного законодавства свідчать, що для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід мають бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу (самовідводу). Якщо він не вмотивований це є підставою для відмови у його задоволенні.
Водночас про обставини можливої упередженості або необ'єктивності судді під час розгляду справи можуть свідчити такі фактори: перебування судді та сторони по справі в родинних, дружніх, приятельських відносинах; перебування судді та сторони по справі у ворожих, конфліктних відносинах; інші обставини сталого, тривалого характеру.
Однак, у заяві про відвід захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 не зазначив конкретні чи інші обставини, визначені ст.75 КПК України, які, на його думку, могли б викликати сумнів у неупередженості головуючого-судді ОСОБА_5 .
Аналізуючи доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 щодо заявленого відводу, суд дійшов висновку, що заява не містить в собі належних та відповідних доказів існування підстав для відводу судді, передбачених ст.75 КПК України, а також доказів упередженості судді при розгляді справи. Такі обставини судом не встановлені.
Також вказані наведені захисником обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_4 обставини, якщо вони навіть і мали місце, не можуть слугувати підставами для відводу головуючого в справі судді ОСОБА_5 , оскільки у них вбачається лише незгода сторони захисту з діями судді та ухваленням відповідних процесуальних рішень у даному кримінальному провадженні.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до обґрунтованого висновку, що підстави для задоволення заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 з підстав відповідно до ст.75 КПК України відсутні, а тому у задоволенні заяви про відвід слід відмовити.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.75, 80, 81, 110, 369, 371, 372, КПК України,
постановив:
У задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Летичівського районного суду Хмельницької області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12024243300000063 від 03.03.2024 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Летичівського районного суду
Хмельницької області ОСОБА_1