Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/1183/25
Провадження № 2/945/1278/25
31 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючої судді Лопіної О.О., за участі секретаря судових засідань Швець Л.В., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про позбавлення батьківських прав,
встановив:
06 червня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона є бабусею малолітнього онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з нею, місце перебування матері ОСОБА_4 їй не було відомо з 2021 року. Батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_5 записаний за заявою матері згідно ч. 1 ст. 135 СК України.
Рішенням виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 24.02.2021 №13 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 надано статус дитини позбавленої батьківського піклування. Цим же рішенням ОСОБА_1 призначено опікуном малолітнього онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідачка ніколи не займалась вихованням свого сина, покинула його ще у 2021 році, нехтує своїми батьківськими обов'язками, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не дбає про його нормальний розвиток як малолітньої дитини, не піклується здоров'ям сина.Тільки позивачка забезпечує онука усім необхідним, харчуванням, житлом, доглядом, лікуванням, що безумовно відображається на його фізичному розвитку.
Посилаючись на зазначені вище обставини, позивач ОСОБА_1 просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 23 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до провадження. Постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Залучено Службу у справах дітей виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської областідо розгляду у справі.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 31 липня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
08 вересня 2025 року ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області залучено до участі у справі в третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Службу у справах дітей Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та суду пояснила, що її донька ОСОБА_6 проживала у місті Херсоні, народила дитину ОСОБА_7 . Одного дня, 18 жовтня 2020 року привезла онука і попросила пригледіти за ним. З того часу зникла, а тому позивач звернулась до правоохоронних органів з метою встановлення місця проживання відповідачки. У зв'язку з цим отримала опікунство над дитиною. На даний час їй відомо, що відповідачка одружилась, проживає у м. Суми. У телефонній розмові повідомила, що не готова виховувати ОСОБА_7 .
Враховуючи те, що донька знята з розшуку, у дитини перестав існувати статус дитини позбавленої батьківського піклування, а позивач тепер не піклувальник, і не може представляти його інтереси.
Відповідачка долею дитини не цікавиться, фінансово не утримує, із сином не спілкується, а тому вважає що є підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник Служби у справах дітей Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської областіЧорна О.В. у судовому засіданні підтримала Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та суду пояснила, що ОСОБА_1 єдина хтозабезпечує дитину, дитина проживає в належних умовах, мати не приділяє часу дитині, не створила умов для дитини, а тому комісія вважає доцільним позбавити матір батьківських прав.
Разом з тим суду повідомила, що робота з відповідачкою не проводилась у зв'язку з тим, що її місце перебування не було відомим. Після з'ясування місця знаходження відповідачки профілактична робота також не проводилась, про наслідки невиконання батьківських прав не попереджалась, а тому на запитання суду погодилась, що відповідними органами не вжито усіх необхідних та достатніх заходів, щоб повернути дитину у сім'ю матері.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, при цьому 21 липня 2025 року подала на адресу суду заяву, в якій позовні вимоги визнала у повному обсязі, просила розглядати справу без її участі.
Суд, вислухавши позицію сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого.
ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 .
ОСОБА_4 є матір'ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, що видано повторно, серії НОМЕР_1 (а. с. 5 ).
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00048259093 від 03.12.2024, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 записано ОСОБА_5 відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а. с. 10,11).
З витягів реєстру територіальної громади вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 17,18).
24 лютого 2021 року рішенням Веснянської сільської ради Миколаївського районну Миколаївської області надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначено опікуном бабусю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Влаштовано на спільне проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в родину рідної бабусі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 6,7).
ОСОБА_8 навчається в 3 класі, програмовий матеріал засвоює швидко. Проявляє інтерес до усіх предметів. Рівень розумового та фізичного розвитку дитини відповідає його віковим особливостям. Швидкість сприйняття учбового матеріалу достатня. На уроках активний, уважний та зосереджений.Святослав дуже дисциплінований. Не порушує норм та правил поведінки. ОСОБА_9 має позитивне ставлення до трудової діяльності: завжди відповідально ставиться до виконання навчально-трудових завдань. Бере активну участь у житті класу. Загальне ставлення хлопчика до школи, навчання, трудової діяльності позитивне.
Святослав спокійний, урівноважений, має друзів, однокласники до нього ставляться дружелюбно, з повагою.
Хлопчика виховує рідна бабуся ОСОБА_1 . Вона відповідально ставиться до виховання та навчання онука. Вдома створено всі необхідні житлово-побутові умови для нормального розвитку дитини. ОСОБА_10 підтримує постійний зв'язок зі школою та класним керівником, завжди відвідує батьківські збори та шкільні заходи.
За період навчання ОСОБА_7 рідні батьки хлопчика жодного разу не відвідали заклад освіти, не цікавились навчанням дитини (а. с. 8).
Згідно з повідомлення Надбузько-Кир'яківського старостинського округу Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою:АДРЕСА_1 , але довгий час не проживає (а. с. 9).
Відповідно до Висновку виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З Висновку слідує, що гр. ОСОБА_1 проживає на території Веснянської територіальної громади і є опікуном свого онука - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дитина проживає разом з бабусею ОСОБА_1 , яка створила для нього всі необхідні умови для проживання, виховання, навчання та розвитку дитини.
За весь цей період матір дитини ОСОБА_2 жодного разу не приїздила до сина, не спілкувався з ним, не виявляла бажання брати участь у вихованні, турбуватися про його фізичний та духовний розвиток, не цікавилася навчанням та станом здоров'я, фінансово не утримувала і не утримує дитину.
13.05.2025 Службою у справах дітей було здійснено обстеження умовпроживання опікуна ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . В ході обстеження встановлено, що будинок складається з 4-х житлових кімнат, кухні, коридору сумісного санвузла. Будинок зі зручностями, газифікований. В будинку чисто, кімнати умебльовані, в наявності необхідна побутова техніка. Санітарно-гігієнічні умови проживання задовільні. У дитини є окрема кімната, яка облаштована всім необхідним. Хлопець забезпечений одягом, взуттям відповідно до сезону та віку, засобами гігієни, канцелярським приладдям, технічними засобами для навчання, іграшками та розвиваючими іграми. Дитина додатково займається з репетитором з англійської мови, відвідує заняття з єдиноборств.
Згідно інформації ВП № 5 Миколаївського РУН ГУНП в Миколаївській області від 02.05.2025 № 74971-2925, встановлено що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з грудня 2024 року по теперішній час разом з чоловіком проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Листом Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради від 14.05.2025 № 794/27.1-26 повідомлено, що родина ОСОБА_11 винаймає квартиру відповідно договору оренди житлового приміщення від 18.12.2024 року. Квартира складається з однієї житлової кімнати, кухні та ванної кімнати. Кімнати потребують косметичного ремонту. Зі слів ОСОБА_11 з сином ОСОБА_7 вона не спілкується майже 3 роки 6 місяців, фінансово не допомагає та подарунків дитині не надсилає. Свої вчинки обґрунтовує тим, що довгий час не знала про місце знаходження дитини та складними стосунками зі своєю матір'ю ОСОБА_1 . На сьогоднішній день ОСОБА_12 уклала шлюб з ОСОБА_13 , який є військовослужбовцем. ОСОБА_11 має другу групу інвалідності та потребує оперативного втручання, тому на сьогоднішній день вона не може забрати та виховувати дитину. ОСОБА_12 повідомила, що в майбутньому планує забирати сина ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 на постійне проживання у свою родину та заперечує проти позбавлення її батьківських прав.
Отже, комісією з'ясовані обставини та встановлено, що упродовж тривалого періоду біологічна мати дитини - ОСОБА_2 не виконувала своїх батьківських обов'язків: не брала участі у вихованні дитини, не забезпечувала її матеріально, не піклувалася про стан здоров'я та розвиток, не підтримувала стабільного контакту з дитиною. Така поведінка відносно дитини є свідомим нехтуванням батьківськими обов'язками, що є ознакою винних дій з її боку.
Враховуючи, що мати дитини впродовж тривалого часу самоусунулась відвиконання батьківських обов'язків та не виявляє реальної здатності до їх відновлення, навіть незважаючи на зміну обставин (укладення шлюбу, оренда житла), мати не створила умов, які гарантували б дитині безпечне, стабільне й належне середовище для проживання та виховання. Наявність інвалідності II групи не обмежує її можливості щодо повноцінного догляду за дитиною, а тому орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с.13-15 та на зворотах).
Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною 7 статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами 1-4 статті 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина 1 статті 155 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
У справі «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року, п.п. 47-49) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100).
Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі 133/747/23 вказав, що під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
У постанові від 06.05.2020 (справа №753/2025/19) Верховний Суд дійшов наступного висновку: «Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22 та інших.
Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 28 лютого 2024 року в справі № 303/4697/22, від 12 лютого 2024 року в справі № 202/1931/22 та інші).
Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини(постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23).
У частинах п'ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18).
За положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.
У матеріалах справи міститься висновок органу опіки та піклування - виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, відповідно до якого орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_14 ( ОСОБА_4 ) по відношенню до її малолітнього сина.
Разом з тим, висновок органу опіки та піклування з тих підстав, що мати дитини впродовж тривалого часу самоусунулась відвиконання батьківських обов'язків та не виявляє реальної здатності до їх відновлення, незважаючи на зміну обставин (укладення шлюбу, оренда і житла), не створила умов, які гарантували б дитині безпечне, стабільне й належне середовище для проживання та виховання - не є достатньо об'єктивним та обґрунтованим, оскільки не містить даних, які об'єктивно характеризують відповідачку як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов'язків, а також переконливих доводів щодо доцільності позбавлення батьківських прав.
Суд звертає увагу, що позбавлення батьківських прав слід розглядати, як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.
Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує невиконувати свої батьківські обов'язки, і такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суду не надано доказів, що до відповідачки були застосовані будь-які засоби попередження та впливу. Так, немає жодних документально підтверджених відомостей, що з відповідачкою уповноважені служби або представник навчального закладу проводили роз'яснюючі бесіди про необхідність змінити свою поведінку, або їй направлялись відповідні листи, тощо.
Натомість в судовому засіданні представником органу опіки та піклування визнано, що ними не вживались заходи впливу для спонукання матері до належного виконання своїх батьківських обов'язків, не з'ясовувались причини та умови, що сприяли нехтуванню батьківськими обов'язкам, а тому і є недостатніми перед тим, як вирішувати питання про позбавлення батьківських прав як крайню міру впливу.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Суд звертає увагу на те, що кожна дитина має право на особливе піклування, а позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість.
Позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя. У цій ситуації таке втручання не є виправданим і пропорційним, оскільки матеріали справи не свідчать про умисне невиконання відповідачкою своїх обов'язків.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому суд вважає за необхідне у позові відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 164 -167 СК України, статтями 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 258 - 259, 263-265, 273, 280 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про позбавлення батьківських прав - залишити без задоволення.
Судові витрати залишити за позивачем.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов'язків щодо виховання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до частин 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, ЄДРПОУ 45946331, вул. Центральна, буд. 6, с-ще Весняне, Миколаївського району Миколаївської області.
Суддя Олена ЛОПІНА