Миколаївської області
Справа №477/3115/24
Провадження №2/477/123/25
26 вересня 2025 року Вітовський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого у справі судді - Семенової Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Сеніної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
18 грудня 2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, відповідно до якої з урахуванням зменшення позовних вимог позивач просила стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01 березня 2022 року по 31 жовтня 2024 року в сумі 73035,03 грн.
В обґрунтування позову вказувала, що з ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з 12.10.1991 року, який розірвано 25.07.2016 року. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 03.08.2016 року з ОСОБА_2 на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але на менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.07.2016 року і до досягнення дитиною повноліття.
З березня 2022 року відповідач припинив сплату аліментів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 106510,80 грн.
З урахуванням того, що розмір пені не може перевищувати 100% заборгованості, а також враховуючи, що державним виконавцем до боржника ОСОБА_2 було застосовано заходи примусового виконання у вигляді штрафів на користь стягувача ОСОБА_1 , у зв'язку з чим максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною 14 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" , просила суд стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з березня 2022 року по жовтень 2024 року включно в сумі 73035,03 грн.
Ухвалою від 27 серпня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі.
У відзиві на позовну заяву, поданому відповідачем ОСОБА_2 11 квітня 2025 року він позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилаючись на наступне.
На момент стягнення аліментів і у подальшому відповідач мав офіційне місце роботи, а саме з 2016 року по червень 2022 року він працював у ТОВ «Єдині комунальні системи» та ЖКП «Світанок», проте виконавчий лист за місцем його роботи не надходив, стягнення з його заробітної плати не відбувались. З червня 2022 року він не працює та доходу не має. У зв'язку з зазначеним він не заперечує необхідність сплати аліментів, однак не визнає вимоги позивача щодо сплати пені за прострочення сплати аліментів, оскільки заборгованість з їх сплати виникла не з його вини. 14 січня 2025 року він сплатив 70000 грн. боргу по аліментам.
Таким чином, відповідач вважає, що зазначені обставини свідчать про відсутність винних дій з його боку, що призвели до виникнення заборгованості по аліментам, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з нього неустойки (пені), про яке просить позивач.
У відповіді на відзив, поданому 14 квітня 2025 року представник позивача ОСОБА_5 , зазначила, що згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів станом на 31 жовтня 2024 року на день звернення з позовом до суду сукупний розмір заборгованості за період з липня 2016 року по жовтень 2024 року склав 164053,11 грн., а за період з березня 2022 року по листопад 2022 року та з січня 2023 року по жовтень 2024 року сплата аліментів взагалі відсутня.
Стосовно винних дій відповідача щодо несплати ним аліментів зазначила, що в листопаді 2023 року вона звернулася до відповідача з приводу підписання документу, необхідного для оформлення дитині закордонного паспорту, однак отримала зустрічну вимогу відповідача відмовитись від аліментів.
24 квітня 2024 року позивач звернулася до ВП №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області із заявою про розшук особи у зв'язку з несплатою аліментів.
31 жовтня 2024 року позивачка звернулася з аналогічною заявою до ВП №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області та отримала відповіді, відповідно до яких встановити місцезнаходження відповідача неможливо, на час перевірки він офіційно не працював.
Таким чином, відповідач будучи працездатним не намагався працевлаштуватись.
03 вересня 2024 року Корабельним ВДВС у місті Миколаєві винесено постанову про арешт коштів боржника, про яку відповідач був обізнаний, оскільки 03 жовтня 2024 року звернувся з заявою про отримання розрахунку з заборгованості по аліментам, однак ніяких дій зі сплати заборгованості не вчинив.
14 січня 2025 року позивач сплатив 70000,00 грн. у рахунок погашення заборгованості, однак після 14 січня 2025 року жодних платежів від нього більше не надходило.
Таким чином, відповідач не довів, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання зі сплати аліментів.
Ухвалою від 12 травня 2025 року судом було прийнято заяву позивача ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_5 , про зменшення позовних вимог до розгляду. Відповідно до вказаної заяви позивач просить стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01 березня 2022 року по 31 жовтня 2024 року в сумі 104862,61 грн., зменшивши позовні вимоги.
03 вересня 2025 року відповідач звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів, надавши копію рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 03 серпня 2016 року у справі №477/1228/16 та копію ухвали Вітовського районного суду Миколаївської області від 30 червня 2025 року у справі №477/1228/16 про виправлення описки, допущеної в описовій та резолютивній частині рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 03 серпня 2016 року у цивільній справі №477/1228/16 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 з урахуванням зазначеної ухвали про виправлення описки, копію постанови про відкриття виконавчого провадження №52184468 та копію постанови про накладення штрафу на ОСОБА_2 у зв'язку з заборгованістю зі сплати аліментів.
03 вересня 2025 року представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Павлюк С.О. надано додаткові пояснення у справ, відповідно до яких у рішенні Жовтневого районного суду Миколаївської області від 03 серпня 2016 року, яким з ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_4 та яке перебувало на виконанні у Корабельному відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) було допущено описку у розмірі частки з доходу відповідача. Ухвалою Вітовського районного суду Миколаївської області від 30 червня 2025 року зазначена описка була виправлена на її підставі Корабельним відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) було зроблено розрахунок заборгованості зі сплати ОСОБА_2 аліментів за період з березня 2022 року по жовтень 2024 року, яка становить 106510,80 грн.
12 серпня 2025 року державним виконавцем відносно ОСОБА_2 було винесено дві постанови про накладення штрафів на користь стягувача ОСОБА_1 у розмірі 20% та 30% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 25497,31 грн. та 7978,41 грн., у зв'язку з чим обгрунтований розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів становить 73035,03 грн.
03 вересня 2025 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Островської О.В. надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з березня 2022 року по жовтень 2024 року включно у розмірі 73035,03 грн.
У судове засідання учасники справи, які були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не прибули.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 заявлений позов з урахування уточнених позовних вимог підтримали, просили розглянути справу за їх відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 14 квітня 2025 року надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 просила розглянути справу з врахуванням наданих нею додаткових пояснень від 03 вересня 2025 року.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, з'ясувавши всі обставини справи, суд дійшов наступного.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який розірвано 11 серпня 2016 року відповідно до рішення Жовтневого районного суду від 25 липня 2026 року.
Від даного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 03 серпня 2016 року з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто кошти на утримання дитини у розмірі 1/3 часини зі всіх видів заробітку, щомісячно, але на менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 липня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.
На виконання вказаного рішення було видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні у Корабельному відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) та відкрито виконавче провадження №52184468.
Ухвалою Вітовського районного суду Миколаївської області від 30 червня 2025 року виправлено описку, допущену в описовій та резолютивній частині рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 03 серпня 2016 року, та зазначено, що вірним необхідно вважати суму платежу по аліментам, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 , у розмірі 1 /4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №52184468 з примусового виконання виконавчого листа №2/477/1798/16 від 08.09.2016 року, виданого Жовтневим районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1 /4 частки всіх видів його заробітку, щомісячно, починаючи з 01.07.2016 року до досягнення дитиною повноліття, станом на 31 липня 2025 року розмір сукупної заборгованості ОСОБА_2 становить 63848,28 грн., а за період з березня 2022 року по жовтень 2024 року включно - 106510, 75 грн.
Постановами державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Шкляренко С.В. від 12 серпня 2025 року у виконавчому провадженні №52184468 накладено на боржника ОСОБА_2 штраф у розмірі 20% та 30% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 25497,31 грн. + 7978,41 грн. = 33475,72 грн.
Представник відповідача ОСОБА_6 навела розрахунок заборгованості неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01 березня 2022 року по 31 жовтня 2024 року, який складає 106510,75 грн. Враховуючи, що розмір пені не може перевищувати визначену державним виконавцем суму у 100% заборгованості, яка за вказаний період складає 106510,75 грн., то розмір пені, який може бути стягнутий складає цю ж суму 106510,75 грн.
Разом з тим, представник відповідача зазначила, що згідно вимог абзацу 2 частини 1 статті 196 СК України, максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто в разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Згідно з частинами першою, другою статті 196 СК України в редакції, чинній на момент вирішення спору, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
У п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», роз'яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Отже, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) викладені такі правові висновки про порядок нарахування пені за прострочення аліментів.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожний місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець встановив розмір пені 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня за кожен день, починаючи з наступного, в який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, до дня, в який проведена сплата заборгованості, чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується в разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості), та помножити та один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів прострочення х 1%.
За цим правилом обчислюється пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені 1 %.
Перебіг строку прострочення починається з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.
У вказаній постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема у раніше прийнятих постановах від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16 та від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16.
Представник позивача навела розрахунок заборгованості неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, відповідно до якого розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів з вирахуванням суми штрафів, накладених державним виконавцем на відповідача на користь позивача складає 106510,80 грн. - (25497,31 грн. + 7978,41 грн.)= 73035,08 грн., де 106510,80 грн. заборгованість зі сплати аліментів за період з 01 березня 2022 року по 31 жовтня 2024 року.
Представник відповідача навела власний розрахунок заборгованості, який відповідає розрахунку позивача.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у цивільній справі № 661/905/19 неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
У Сімейному Кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Відповідачем та його представником не надано доказів того, що у боржника, на момент звернення до суду з позовом, відсутня заборгованість зі справи аліментів, або така заборгованість нарахована помилково.
Відповідно до положень частин першої - третьої статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Відповідно до розрахунку заборгованості боржника по аліментам, наданого державним виконавцем відповідач не в повному обсязі сплачував аліменти на утримання дитини, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Матеріали справи не містять доказів на спростування здійсненого державним виконавцем розрахунку заборгованості зі сплати аліментів. Доказів того, що вказаний розрахунок державного виконавця оскаржувався у встановленому законом порядку, відповідач та його представник не надали.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина 9 статті 7 СК України).
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів.
Законодавство покладає на особу зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати аліменти, при цьому, якщо аліменти стягуються за рішенням суду, то невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку має негативні наслідки у вигляді додаткової відповідальності. Вина у сімейних правовідносинах характеризується тим, що особа усвідомлювала протиправність своєї поведінки, передбачала або повинна була передбачати настання шкідливого результату, бажала його настання або відносилась до нього байдуже. Форма вини не має принципового значення у сімейних правовідносинах. Саме на платника аліментів покладається обов'язок довести, що заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банківськими установами, наявністю форс-мажорних обставин тощо. В інших випадках застосовується презумпція вини платника аліментів у виникненні заборгованості по сплаті аліментів, а стягнення пені за весь час прострочення стає невідворотним.
Відповідач не надав доказів того, що заборгованість по аліментах виникла внаслідок неправильного їх нарахування державним виконавцем.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведено, що заборгованість по сплаті аліментів виникла не з його вини та що він вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачені випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Підстав для звільнення відповідача від сплати неустойки, суд не вбачає, відповідачем та його представником не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності вини відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів, що виключало б покладення на нього відповідальності у формі пені.
Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено вимогами ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
На підставі наведеного суд, вирішуючи спір щодо стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, враховуючи вказані обставини та досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, вважає, що позов з урахуванням уточнених позовних вимог підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд зазначає, що відповідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів є звільненими від сплати судового збору.
У відповідності до п.1 ч. 2 ст. 4 цього Закону України з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. 180, 196 СК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01 березня 2022 року по 31 жовтня 2024 року у розмірі 73035 (сімдесят три тисячі тридцять п'ять) грн. 03 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави (рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача -Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу - судовий збір) - 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Л.М.Семенова