Справа № 214/611/25
2-о/214/111/25
Іменем України
29 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Євтушенка О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Попкової Ю.В.,
заявника - ОСОБА_1 ,
представника заінтересованої особи-2 - Слепньової Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу №214/611/25 за заявою (в уточненій редакції) ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ, ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення фактів сумісного проживання та перебування малолітньої дитини на утриманні вітчима,-
Представники:
від заявника - адвокат Рябека Є.О.,
від заінтересованої особи-1 - Дудар Т.Л.,
від заінтересованої особи-2 - Пилипенко О.В., Слепньова Т.Г.,
від заінтересованої особи-3 - Віткалов Д.М.,
Адвокат Рябека Є.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , яка в свою чергу діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як її законний представник, звернулася до суду із заявою шляхом направлення через ЄСІТС «Електронний суд» 17.01.2025 (зареєстровано 20.01.2025), уточнивши зміст та коло учасників, просила суд встановити факт проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з вітчимом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім'єю, та встановити факт перебування її на утриманні ОСОБА_3 як члена його сім'ї.
Пред'явлені вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 - рідна мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Біологічний батько дитини - ОСОБА_4 , позбавлений батьківських прав рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.02.2023 у справі №205/7510/22, оскільки не брав участі у вихованні дитини, не надавав матеріальної допомоги на утримання дитини, досить тривалий час не приймав участі в житті доньки, не піклувався про її фізичний та духовний розвиток. У ході розгляду справи №205/7510/22 ОСОБА_4 подав до суду нотаріально посвідчену заяву, в якій повідомив, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 .
11.09.2021 ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_3 , зареєстрований Лівобережним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків). До укладення шлюбу, з 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом однією сім'єю. З того часу ОСОБА_3 почав брати участь у вихованні доньки ОСОБА_1 від попереднього шлюбу - малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повністю замінивши їй рідного батька. ОСОБА_3 власними зусиллями матеріально забезпечував, доглядав та виховував ОСОБА_5 , а також виконував всі інші обов'язки, покладені на батьків законом та необхідні для належного утримання та виховання дитини. Уже в період перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_5 у них народилася спільна донька ОСОБА_6 . Подружжя разом виховувало дітей, матеріально забезпечувало та створювало умови для їх належного розвитку. ОСОБА_3 відносився до малолітньої ОСОБА_2 як до своєї рідної дочки, називав її дочкою, відповідно дитина називала ОСОБА_3 своїм батьком. Між ними були теплі сімейні відносини, як між батьком та дочкою. Маючи високий заробіток, ОСОБА_3 багато зароблених коштів витрачав на ОСОБА_2 , так як намагався компенсувати відсутність належної батьківської любові та турботи у дочки, оскільки її рідний батько - ОСОБА_4 залишив сім'ю коли дівчинка була зовсім маленька і вона, фактично, свого рідного батька не знає. Окрім того, ОСОБА_3 підтримував всебічний розвиток та навчання дитини, зокрема, у комп'ютерній академії «BYTE Academy», забезпечував дитині відпочинок та дозвілля, мав інші витрати для належного виховання, навчання та гармонійного розвитку дитини. Допомога, яка надавалася ОСОБА_3 малолітній ОСОБА_2 , була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. З 2020 року сім'я мешкала у м. Маріуполь в орендованій квартирі, а з 2023 року почала мешкати у АДРЕСА_1 як внутрішньо переміщені особи.
Із 2017 року ОСОБА_3 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації. З 17.05.2018 проходив службу в м. Маріуполь у військовій частині НГУ 3057 в окремому учбовому батальйоні ОЗСП " ІНФОРМАЦІЯ_6 ". 04 жовтня 2018 року ОСОБА_3 отримав статус учасника бойових дій. Із перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України 24.02.2022, ОСОБА_3 обороняв м. Маріуполь та тримав оборону на заводі « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 загинув під час виконання бойового завдання на території Серебрянського лісництва у районі н.п. Діброва Сєвєродонецького р-ну Луганської обл. Він мав військове звання «капітан» і Державну нагороду Орден «За мужність» ІІІ ступеня, посмертно удостоєний чергового військового звання - «майор», указом Президента України від 17.05.2024 посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня. Після загибелі вітчима ОСОБА_3 , малолітня ОСОБА_2 позбавлена можливості подати документи на отримання одноразової грошової допомоги та пенсії по втраті годувальника у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 , на утриманні якого вона перебувала до моменту його смерті, так як для цього необхідно надати рішення суду, що підтверджує факт перебування на утриманні загиблого.
Ухвалою суду від 18.02.2025 заяву (в уточненій редакції) прийнято до розгляду з відкриттям окремого провадження.
Ухвалою суду від 11.04.2025 задоволено заяву представника заявника про дистанційну участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 23.06.2025, постановленою без оформлення окремого документа, вирішено питання про допит як свідка ОСОБА_7 - матері ОСОБА_3 .
Інших заяв, клопотань не заявлено. Інші процесуальні дії по справі судом не вчинялись.
Беручи участь в судових засіданнях, заявник ОСОБА_1 пред'явлені вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні з підстав, викладених в заяві. Додатково пояснила, що ОСОБА_3 хотів удочерити ОСОБА_5 , з цього приводу вони зверталися до служби у справах дітей, однак зібрати усі необхідні документи не встигли, оскільки ОСОБА_3 воював та йому не надавали відпустки, що виключало можливість проходження ним медичного огляду як усиновителем. Можливість матеріально забезпечувати їх сім'ю у ОСОБА_3 була, оскільки він служив за контрактом у полку «АЗОВ» та мав хороший дохід. Біологічний батько ОСОБА_5 матеріальну допомогу на утримання доньки не надав, хоча стягнення аліментів на утримання дитини з нього було присуджено. Наразі вона з дітьми та свекрухою ОСОБА_7 мешкають в орендованій квартирі у м. Кривому Розі.
У зв'язку з тим, що представник заявника - адвокат Рябека Є.О. неодноразово на відеоконференцзв'язок не виходила, з урахуванням думки заявника розгляд справи проведено за її відсутності.
Представники заінтересованої особи - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради Пилипенко О.В., ОСОБА_8 , беручи участь в судових засіданнях в ході розгляду справи не заперечували проти задоволення заявлених вимог.
Представник заінтересованої особи - Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області Дудар Т.Л. про свою участь в судових засіданнях не заявила, направивши через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.123). При вирішенні справи покладалась на розсуд суду.
Представник заінтересованої особи - ВЧ3057 НГУ Віткалов Д.М. про свою участь в судових засіданнях не заявив, направивши через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.169-170). При вирішенні справи покладався на розсуд суду.
Представник заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_8 про участь в судових засідання не заявив, повідомлявся неодноразово належним чином, причини неявки суду не відомі. Заперечень по суті заявлених вимог від заінтересованої особи не надходило.
Допитана судом як свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні 26.08.2025 показала, що вона є матір'ю ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання. ОСОБА_1 - його дружина, жити разом з її сином вони почали з вересня 2019 року. Спочатку жили у м. Маріуполь в орендованій квартирі. Коли почалася війна, ОСОБА_3 вивіз їх з дітьми з м. Маріуполь, а сам залишився там нести службу та обороняти місто від військ рф: був у полоні, проходив реабілітацію, потім знову був на фронті. Підтвердила, що за життя її син брав участь у вихованні та матеріальному утриманні доньки ОСОБА_1 - малолітньої ОСОБА_5 , біологічний батько якої не виконував своїх батьківських обов'язків відносно дитини та матеріально не забезпечував. Після загибелі ОСОБА_9 , ОСОБА_1 разом з дітьми залишилась мешкати в квартирі у м. Кривому Розі, де вони мешкали раніше з ОСОБА_9 , наразі вона мешкає разом з невісткою та онучками.
Заслухана в судовому засіданні 22.10.2025 у порядку ст.171 СК України та з дотриманням ст.12.1 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, в присутності законного представника ОСОБА_1 малолітня ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_3 - її вітчим, перебував з її мамою у шлюбі. Жити з ними він почав у 2019 році, тоді вони мешкали у м. Маріуполь. Стосунки між нею та вітчимом були хороші, довірительні, сварок між ними не виникало, він її матеріально забезпечував, виконував усі забаганки. Коли почалася війна, ОСОБА_3 пішов служити, однак усі вихідні проводив з ними. Однією сім'єю з ОСОБА_3 вони прожили майже 6 років до моменту його загибелі.
Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до правовідносин відповідні норми матеріального права, врахувавши позицію учасників справи, заслухавши покази свідка, думку малолітньої дитини, якої стосується провадження у справі, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_10 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі, зареєстрованому 05.07.2012 Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №1109.
У період шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася спільна донька - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 15.11.2012 Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21.03.2014 у справі №265/1164/14-ц, що набрало законної сили 01.04.2014, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було розірвано.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21.03.2014 у справі №265/1165/14-ц, що набрало законної сили 01.04.2014, за позовом ОСОБА_2 присуджено стягнення з ОСОБА_4 на її користь аліментів на утримання їх доньки ОСОБА_2 , до досягнення дитиною повноліття.
11.09.2021 ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_3 , зареєстрований Лівобережним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , видане 11.09.2021). Після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_11 », яке є її дійсним прізвищем згідно з паспортними даними (паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_4 , виданий 14.12.2021).
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.02.2023 у справі №205/7510/22, що набрало законної сили 30.03.2023, за позовом ОСОБА_12 біологічного батька малолітньої доньки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 було позбавлено батьківських прав, оскільки він не брав участі у вихованні дитини, не надавав матеріальної допомоги на утримання дитини, досить тривалий час не приймав участі в житті доньки, не піклувався про її фізичний та духовний розвиток. Крім того, за змістом позову, ОСОБА_4 визнав пред'явлені вимоги та в ході розгляду справи подав нотаріально посвідчену заяву, згідно з якою не заперечував проти позбавлення його батьківських прав.
Разом з тим, у ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до державної реєстрації шлюбу перебували у фактичних шлюбних стосунках та почали мешкати разом з 2019 року, що також підтвердила допитана судом як свідок ОСОБА_7 . Деякий час вони проживали в орендованому житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 (договір оренди від 31.05.2020). Разом з ними мешкала донька ОСОБА_1 - малолітня ОСОБА_5 .
З 2023 року сім'я ОСОБА_11 почала мешкати по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та малолітня ОСОБА_2 з 03.05.2023 перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, мають зареєстроване місце перебування за вищевказаною адресою, що підтверджується довідками від 03.05.2023 №№1242-5002742871, 1242-5002742866. ОСОБА_3 з 02.01.2023 також мав зареєстроване місце проживання разом з ними за адресою: АДРЕСА_1 , що встановлено за даними реєстру Криворізької міської територіальної громади.
Факт сумісного проживання ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 та малолітньою ОСОБА_2 у м. Кривому Розі також підтвердила допитана судом свідок ОСОБА_7 . Крім того, малолітня ОСОБА_2 , будучи заслуханою в судовому засіданні, вказувала, що вітчим ОСОБА_3 почав з ними мешкати з 2019 року, спочатку вони жили у м. Маріуполь, з початком війни виїхали звідти та вже тривалий час мешкають у м. Кривому Розі.
У період проживання у м. Маріуполь Донецької обл., малолітня ОСОБА_2 відвідувала дитячу комп'ютерну академію «BYTE Academy» на платній основі, договір про надання послуг з відвідування академії було укладено ОСОБА_3 17.02.2021.
Із 2017 року ОСОБА_3 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації. Як слідує з довідки ВЧ3057 НГУ від 01.05.2024 №3414, ОСОБА_3 проходив військову службу за контрактом у НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_9 з 17.05.2018 до 22.01.2024; статус учасника бойових дій ОСОБА_3 отримав 04.10.2018, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 , виданим 04.10.2018. Із перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України 24.02.2022, ОСОБА_3 обороняв м. Маріуполь та тримав оборону на заводі « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».
ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 загинув на території Серебрянського лісництва у районі н.п. Діброва Сєвєродонецького р-ну Луганської обл. під час виконання бойового завдання із забезпечення відсічі збройної агресії рф, внаслідок мінометного обстрілу отримав поранення, несумісне з життям. Вказані обставини встановлені зі сповіщення сім'ї №К/1022/399, лікарського свідоцтва про смерть №402м від 24.01.2024. Факт смерті засвідчено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 , виданим 26.01.2024 Департаментом адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради, актовий запис про смерть №272.
Звертаючись до суду в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , заявник ОСОБА_1 вказувала, що після загибелі вітчима ОСОБА_3 її малолітня донька ОСОБА_2 позбавлена можливості подати документи на отримання одноразової грошової допомоги та пенсії по втраті годувальника у зв'язку зі смертю вітчима ОСОБА_3 , на утриманні якого вона перебувала до моменту його смерті, так як для цього необхідно надати рішення суду, що підтверджує факт перебування на утриманні загиблого. Відтак, з метою забезпечення реалізації прав малолітньої доньки, ОСОБА_1 як її законний представник, просить встановити факт перебування її доньки на утриманні вітчима та проживання разом з ним до моменту його смерті у судовому порядку.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ч.1 ст.293, п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, яка кореспондується з п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності не оспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні (п.2 ч.1 ст.315 ЦПК України). У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).
Зі змісту вказаної статті вбачається, що суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Такий правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №320/948/18.
Як слідує з п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 №5, встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
З системного аналізу норм цивільного законодавства слідує, що повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Відповідно до ч.2, ч.4 ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з абзацом 5 пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім'ї" членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають смію. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Конституційний суд України у своєму рішенні від 03.09.1999 у справі № 1-8/99 зазначив, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 за життя мав сім'ю, до складу якої входили ОСОБА_1 - дружина, їх донька ОСОБА_13 , 2022 року народження, а також малолітня ОСОБА_2 , якій ОСОБА_3 доводився вітчимом. Сім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 була створена у 2019 році на підставі їх сумісного проживання, а в подальшому офіційно закріплена державною реєстрацією шлюбу між ними.
Згідно з ч.1 ст. 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні. Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (ч.1 ст. 268 СК України).
Аналізом наявних у справі доказів, показів свідка суд дійшов висновку, що з 2019 року та до моменту загибелі ОСОБА_3 дійсно був для сім'ї основним годувальником, яку утримував за рахунок доходу від проходження служби за контрактом в м. Маріуполь у військовій частині НГУ НОМЕР_1 . Зважаючи на те, що біологічний батько ОСОБА_2 позбавлений батьківських прав у зв'язку зі злісним ухиленням від їх виконання, матеріальної допомоги дитині не надавав, відомості про наявність у матері дитини ОСОБА_1 стабільного джерела доходу відсутні, тому постійним і основним джерелом засобів до існування ОСОБА_2 було матеріальне утримання, що надавав вітчим ОСОБА_3 . Слід також зауважити, що він як вітчим дитини, перебуваючи у шлюбі з її матір'ю, беззаперечно мав право брати та фактично брав участь у вихованні ОСОБА_2 , був зацікавлений у всебічному розвитку дитини. Хоча й саме по собі позбавлення біологічного батька дитини батьківських прав не визначало виникнення у ОСОБА_3 обов'язку з утримання падчерки, однак він, замінивши дитині рідного батька, зацікавлений був у належному матеріальному забезпеченні дитини, її всебічному розвитку та майбутті.
З огляду на зазначене, встановивши, що матеріальна допомога, яка надавалась ОСОБА_3 як вітчимом малолітній ОСОБА_2 була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, доведеність таких обставин обсягом наявних доказів поза розумним сумнівом приводять суд до переконання про можливість задоволення пред'явлених вимог в цій частині.
Ухвалюючи рішення про встановлення факту перебування малолітньої ОСОБА_2 на утриманні вітчима ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне зауважити, що необхідність встановлення цього факту заявником доведена, оскільки це має юридичне значення безпосередньо для малолітньої ОСОБА_2 , а саме, для ініціювання питання отримання одноразової грошової допомоги, призначення пенсії по втраті годувальника тощо. Разом з тим, саме по собі рішення суду про встановлення факту перебування особи на утриманні померлого годувальника ніяким чином не визначає для органів пенсійного фонду, соціального захисту населення, інших уповноважених структурних підрозділів державних органів, на які покладаються функції з призначення пенсії, імперативний припис чи обов'язок в призначенні цих виплат. Питання призначення таких виплат вирішується окремо цими органами в межах їх компетенції та відповідно до вимог закону за результатом розгляду документів, поданих заявником як законним представником ОСОБА_2 , а у випадку виникнення спору - такий спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Крім того, констатація судом факту перебування малолітньої ОСОБА_2 на утриманні вітчима у розумінні положень п.9 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (зі змінами), відносить її до членів сім'ї ОСОБА_3 - загиблого військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби, як інших утриманців загиблого, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та інших виплат, допомоги, регламентованих чинним законодавством України.
Що стосується встановлення факту проживання однією сім'єю малолітньої ОСОБА_2 разом з вітчимом ОСОБА_3 , то суд вважає, що цей факт і так є очевидним зважаючи на встановлені судом обставини, ніким не ставиться під сумнів, однак доцільності в його окремому встановленні саме рішенням суд не вбачає, оскільки з огляду на мету, заявлену ОСОБА_1 , цей факт жодних юридичних наслідків для заявника не породить. Відтак, суд вважає за необхідне у цій частині заявлених вимог відмовити з огляду на недоведеність мети встановлення цього факту.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує ч.7 ст.294 ЦПК України, п.51 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати в цивільних справах», у зв'язку з чим понесені заявником судові витрати по справі відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 4, 13, 19, 76-82, 89, 141, 263-265, 267, 268, 273, 293, 294, 315-319, 351-352, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву (в уточненій редакції) ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ, ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення фактів сумісного проживання та перебування малолітньої дитини на утриманні вітчима - задовольнити частково.
Встановити факт перебування малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні вітчима ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання із забезпечення відсічі збройної агресії Російської Федерації, по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Судові витрати по справі покласти на заявника ОСОБА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати ухвалення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , інн НОМЕР_8 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ; адреса зареєстрованого місця перебування як ВПО: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн НОМЕР_9 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ; адреса зареєстрованого місця перебування як ВПО: АДРЕСА_1 .
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження юридичної особи: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26.
Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, код ЄДРПОУ 05411280, місцезнаходження юридичної особи: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд.34-б.
ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ, код ЄДРПОУ 23313948, місцезнаходження юридичної особи: Донецька обл., м. Маріуполь, просп. Нахімова, буд.186.
ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 , місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_4 .
Рішення суду складено та підписано без проголошення у судовому засіданні 29.10.2025 після перерви, оголошеної у судовому засіданні 22.10.2025.
Суддя О.І. Євтушенко