Провадження № 33/821/309/25 Справа № 692/171/25 Категорія: ч. 5 ст. 126 КУпАПГоловуючий у І інстанції ЧЕПУРНИЙ О. П. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.
24 жовтня 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Биба Ю.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення № 692/171/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2025 року, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , неодруженого, непрацюючого,
у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,
Постановою Драбівського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 6 років, без оплатного вилучення транспортного засобу, постановлено стягнути судовий збір на користь держави в сумі 605,6 грн.
Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 , 26.01.2025 року о 19-50 год. в с. Степанівка по вул. Соборна, 38, Золотоніського району Черкаської області як водій керував автомобілем ВАЗ-217030 н.з. НОМЕР_1 не маючи права керування транспортними засобами, тобто без посвідчення водія категорія «В», чим порушив п.п.2.1.а ПДР України. Вказане правопорушення вчинене ОСОБА_1 потворно протягом року, а саме 29.12.2024 року постановою про адміністративне правопорушення ЕНА №3754446 від 29.12.2024 року останній був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення складено у його відсутність 01.02.2025, хоча події зафіксовані в ньому від 26.01.2025.
У протоколі зафіксовано, що він начебто відмовився від підпису, однак це не відповідає дійсності, оскільки 01.02.2025 він перебував в м. Києві, а не в Драбові.
Протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, його копія йому не направлялася та до протоколу не долучено відеозапис з нагрудних бодікамер поліцейських.
В протоколі зазначено про вчинення мною правопорушення повторно, однак належних доказів цього не долучено. Постанови про притягнення його до відповідальності за ст. 126 КУпАП з відміткою про набуття нею законної сили суду не надано.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду в судове засідання не з'явився ОСОБА_1 , який не повідомив про поважні причини свого неприбуття, що, з огляду на вимоги ч. 6 ст. 294 КУпАП, не перешкоджає судовому розгляду по суті заявлених ним апеляційних вимог.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.
Так, диспозицією вказаної частини та статті закону встановлено адміністративну відповідальність за повторне, протягом року, вчинення порушень, таких як: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.1 а ПДР україни, передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність в діях ОСОБА_1 складу вказаного правопорушення, що підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 235705 від 01.02.2025; постановою про накладення адмінстративного стягнення по справі про адміністративне правопорушенняу сфкері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3754446 від 29.12.2024; рапортом поліцейського СРПП ВПД № 1 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області ст. сержанта поліції Сандиги О.П.; усними поясненнями ОСОБА_1 .
Наведені докази свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та обґрунтованість його притягнення до адміністративної відповідальності.
Судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив обґрунтований висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Висновок суду об'єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазачає, що протокол про адміністративне правопорушення складено у його відсутність, копія протоколу йому не направлялася та до протоколу не долучено відеозапису з бодікамер поліцейських. Про вказані обставини ОСОБА_1 повідовляв суд першої інстанці, які судом були відхилені.
З матеріалів справи вбачається, що отримавши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 235705 від 01.02.2025 судом першої інстанції було встановлено його невідповіднсть вимогам ст. 256 КУпАП, а саме те, що він був складений без присутності особи, яка притягується до адмністративної відповідальності, про що свідчить відсутність підписів правопорушника у протоколі та дані про відмову у підписі протоколу, у зв'язку з чим постановою від 25.02.2025 протоколнаправлений на дооформлення. Згідно рапорту інспектора СРПП ВПД № 1 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області Сергієнка М. від 03.03.2025недоліки були усунуті. При цьому сам протокол містить запис про відмову ОСОБА_1 від підпису та пояснень.
Апеляційним судом був допитаний працівник поліції ОСОБА_2 щодо обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 . яки суду показав, що під час патрулювання був зупинений ОСОБА_1 , який був з ознаками алкогольного сп'яніння і без прав. На ОСОБА_1 було складено спочатку протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, а потім за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Також зазначив, що викликав в телефонному режимі ОСОБА_1 для складання протоколу, однак останні відмовився їхати до с. Драбів.
Під час апеляційного розгляду було переглянуто відеозапис з нагрудних бодікамер поліцейського, наданий на огляд працівником поліції Сергієнком М., на якому зафіксовано факт зупинки транспортного засобу ВАЗ -217030, яким керував ОСОБА_1 . При встановленні особи ОСОБА_1 , посвідчення водія не надав, зазначивши про його відсутність.
За результатами апеляційного розгляду вважаю, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 235705 від 01.02.2025 складений за встановленою формою з врахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 7 листопада 2015 року № 1395. Порушень співробітниками поліції положень вказаної інструкції при оформленні щодо ОСОБА_1 матеріалів про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП судом апеляційної інстанції не виявлено.
Згідно ч.9 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII (далі Закон №3353-XII) право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.
Посвідчення водія видається відповідно до Положення «Про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 (далі - Положення). Згідно з цим Положенням особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами (пункт 2).
Згідно з пунктом 3 цього Положення транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на відповідні категорії: А1, А, В1, В, С1, С, D1, D, ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE, Т.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 235705 від 01.02.2025, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 217030 д.н.з. НОМЕР_1 .
Виходячи з вимог пункту 3 Положення до керування такими транспортним засобом як ВАЗ 217030 допускаються водії, які мають право на керування транспортними засобами категорій В.
Як вбачається з матеріалів справи, під час зупинки транспортного засобу ВАЗ 217030 д.н.з. НОМЕР_1 , яким 26.01.2025 о 19-50 год в с. Степанівка по вул. Соборна, 38 Золотонівського району Черкаської області, керував ОСОБА_1 , було встановлено, що останній позбавлений права керування транспортними засобами та дані дії вчинив повторно протягом року, що підтверджується постановою про адміністративне правопорушення ЕНА № 3754446 від 29.12.2024, згідно якої ОСОБА_1 приягнений до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та на нього накладено стягнененя у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн.
Приймаючи рішення за протоколом серії ЕПР1 № 235705 від 01.02.2025, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом, не маючи права керувати даним видом транспортного засобу, чим порушив вимоги пункту 2.1 а Правил дорожнього руху України.
Доводи ОСОБА_1 про те, що поліцейські, які склали протокол 01.02.2025 не мали належних і допустимих доказів того, що він, є таким, що позбавлений права керувати транспортними засобами, є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи, переглянутим відеозаписом події від 26.01.2025.
Твердження апелянта про те, що працівниками поліції не було роз'яснено йому права, передбачені ст. 268 КУпАП та 63 Конституції України є безпідставними та спростовуються даними відеозапису з бодікамер поліцейських.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
У рішенні ЄСПЛ від 25.03.2021 по справі «Сміляніч проти Хорватії» Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76).
Тому, доводи ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, є необґрунтованими та спростовуються, як переглянутим вищевказаним диском з відеозаписом події від 26.01.2025 за участі ОСОБА_1 , так і іншими матеріалами справи.
Позиція ОСОБА_1 , щодо невизнання ним своєї вини розцінюється апеляційним судом, як спосіб захисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Вид та розмір стягнення накладено на ОСОБА_1 судом першої інстанції у відповідності з вимогами ст.ст.23,33,36 КУпАП.
Згідно ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП та накладенні на нього адміністративного стягнення були дотримані в повній мірі.
Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови суду, під час розгляду даних матеріалів судом першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, із врахуванням наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана належна правова оцінка, місцевий суд вірно встановив в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП, а доказів на спростування таких висновків під час апеляційного розгляду здобуто не було.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому постанову районного суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2025 рокупро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.В.Биба