ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22746/25
провадження № 2-н/753/1097/25
"31" жовтня 2025 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Трусова Т. О., дослідивши матеріали заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів,
27.10.2025 ОСОБА_1 (далі також - заявниця) в електронній формі через електронний кабінет звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу, у якій просить стягнути з ОСОБА_2 (далі також - боржник) аліменти на утримання двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини доходу платника аліментів.
За результатами вивчення заяви та доданих до неї документів суддя дійшов висновку, що заяву про видачу судового наказу подано без додержання вимог цивільного процесуального закону.
Так, частиною другою статті 169 ЦПК України передбачено, що одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.
Частина сьома статті 43 цього Кодексу визначає, що у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Аналіз змісту наведених положень цивільного процесуального закону в їх системній сукупності дає підстави для висновку, що на заявника, який подає до суду заяву про видачу судового наказу в електронній формі, покладено обов'язок надсилати копію заяви разом з доданими до неї документами боржнику (до електронного кабінету або у паперовій формі листом з описом вкладення) та надавати суду докази на підтвердження цієї обставини.
Дослідженням додатків до заяви про видачу судового наказу установлено відсутність доказів надсилання боржнику копій поданих до суду документів.
Оскільки чинний цивільний процесуальний закон не містить норм, які б визначали наслідки недотримання учасником справи вимоги закону щодо надання доказу надсилання копій поданих в електронній формі документів іншим учасникам справи, в тому числі і у наказному провадженні, суд вбачає підстави для застосування аналогії закону, що передбачено частиною дев'ятою статті 10 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої та другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (частина четверта статті 183 ЦПК України).
Отже, за наведених вище обставин заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу не може бути прийнята до розгляду, а тому суддя із застосуванням аналогії закону вбачає підстави для її повернення.
Керуючись частиною сьомою статті 43, статтею 10, частиною четвертою статті 183, статтями 259, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 з вимогами до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів повернути заявнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на ухвалу суду подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя:
Ухвала підписана суддею 31.10.2025.