Справа № 706/1176/25
2/706/726/25
31 жовтня 2025 року м. Христинівка
Христинівський районний суд Черкаської області у складі:
головуючої судді Школьної А.В.,
за участю секретаря судового засідання Самсоненко А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Христинівка Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» через свого представника - Москаленко Маргариту Станіславівну звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики.
В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що 04.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений договір позики №2128931. Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно - телекомунікаційні системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». Представник позивача стверджує, що невиконання ОСОБА_1 зобов'язань за укладеним із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» правочином призвело до утворення боргу в загальному розмірі 26 399,30 грн, що складається із 8 000 грн заборгованості за сумою позики, 22,50 грн - заборгованості за відсотками, 16 000 грн - заборгованості за пенею та 2 376,80 грн - заборгованості за комісією з надання позики. Зазначену суму боргу та судові витрати позивач просить стягнути із відповідача, покликаючись на укладений 14.06.2021 із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір факторингу №14/06/21 та підписаний до нього Реєстр боржників № 41 від 24.01.2025, за яким ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача.
Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 18.08.2025 у справі відкрите спрощене позовне провадження з викликом сторін, надано відповідачу термін на подання відзиву на позовну заяву.
У судове засідання представник позивача не з'явився. У прохальній частині пред'явленого позову просив розгляд справи проводити без участі позивача.
Сповіщений у встановленому процесуальним законом порядку про дату, час і місце розгляду справи, відповідач у судове засідання повторно не з'явилася. Клопотань про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило. Правом на подачу відзиву ОСОБА_1 не скористався.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи не встановлено, а тому суд прийняв рішення про розгляд справи за відсутності сторін на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову.
У зв'язку із неявкою в судове засідання учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося з огляду на положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши усі надані позивачем докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності - достатності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, суд встановив такі фактичні обставини справи та дійшов таких висновків.
Між сторонами виник спір щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором позики № 2128931 (далі по тексту - Договір позики), укладеним 04.09.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .
Дослідженням наданої позивачем паперової копії Договору позики судом встановлено, що він укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
За умовами пункту 2 Договору позики ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит в розмірі 1 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язався його повернути і сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Строк позики 30 днів, процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення - 0,01 % в день (фіксована), комісія за надання позики становить 29,71 % або 297,10 грн. Дата надання позики 04.09.2024, дата повернення - 03.10.2024.
Договір позики № 2128931 сторони уклали в електронній формі. Відповідач зазначений правочин підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором 026824, а директор товариства - електронним підписом.
У Додатку № 1 до Договору позики №2128931 від 04.09.2024 сторони обумовили, що загальна вартість кредиту становить 1 300 грн, з яких: 1 000 грн - сума позики, 2,90 грн - проценти у межах строку кредитування, 297,10 грн - комісія за надання кредиту.
Відомостей про укладення додаткових угод до Договору позики № 2128931 від 04.09.2024 позивач суду не надав, в позовній заяві про це також не зазначав.
Докази перерахування коштів ОСОБА_1 за Договорами позики № 2128931 від 04.09.2024 матеріали справи не містять та таких позивач суду не надав. Із клопотаннями про витребування судом зазначеної інформації представник позивача не звертався.
Своє право вимоги за вищевказаним договором позивач обґрунтовує укладеним 14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» Договором факторингу №14/06/21, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК«ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Зі змісту пункту 1.1 Договору факторингу №14/06/21 слідує, що фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язання за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Право вимоги за даним Договором факторингу - це права грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі договору позики.
Пункт 1.2 цього правочину визначає, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору. У день, коли здійснюється перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників, клієнт зобов'язаний передати фактору інформацію згідно Реєстру боржників в електронному вигляді за формою, наведеною в додатку № 6 до цього договору, на підставі Акту приймання - передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді.
Пунктом 9.1 Договору факторингу № 14/06/21 визначено, що він діє до 14.06.2022.
28.07.2021 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладена додаткова угода № 2 до Договору факторингу № 14/06/21, відповідно до якої ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» взяло на себе обов'язок протягом 10 робочих днів повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних.
13.06.2022 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладена додаткова угода № 7 до Договору факторингу № 14/06/21, відповідно до якої сторони домовилися викласти п. 9.1 Договору факторингу № 14/06/21 у новій редакції, а саме: «9.1. Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення його печатками Сторін. Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором. У випадку, якщо жодна із Сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний Договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік».
24.01.2025 позивач у справі та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» уклали додаткову угоду № 47, в якій погодили загальну суму прав вимоги, що відступаються згідно Реєстрів боржників, ціну продажу.
Із дослідженої судом копії акту прийому - передачі Реєстру боржників №41 від 24.01.2025 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 суд встановив, що клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників № 41 від 24.01.2025.
Подана позивачем копія витягу із Реєстру боржників №41 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 свідчить, що позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 згідно Договору позики №2128931 від 04.09.2024 на загальну суму 26 399,30 грн, з яких: 8 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 22,50 грн - заборгованість за відсотками та 16 000 грн заборгованість за пенею.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частинами 1, 2 статті 640 ЦК України унормовано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Надана позивачем паперова копія електронного договору свідчить про укладення 04.09.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 . Договору позики №2128931, предметом якого були кредитні кошти в розмірі 1 000 гривень.
Водночас доказів укладення договору між первісним кредитором та відповідачем на суму 8000 грн або ж додаткової угоди про збільшення розміру позики до 8 000 грн ТОВ «ФК «ЄАПБ» суду не надало, а відтак суд виснує про недоведеність зазначеної обставини та відсутність доказів на укладення правочину, за яким ОСОБА_1 передані кошти в сумі 8 000 гривень.
За змістом частин першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом ч. 1 ст. 1050, ст. 526, 527, 530 ЦК України саме банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Жодних доказів перерахування кредитних коштів відповідачу первісним кредитором, рівно як і доказів порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань та неповернення отриманих в позику коштів, матеріали справи не містять.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин.
Належних та допустимих документів, які передбачені статтею 13 Закону України «Про електронну комерцію» і які підтверджують переказ позивачем кредитних коштів на рахунок відповідача, суму такого переказу, а також те, що такий переказ є завершеним, суду не надано.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором складений самим позивачем, який стороною договору про надання споживчого кредиту не був. При цьому розрахунок заборгованості станом на день відступлення права вимоги за Договором відсутній.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, що підтверджує отримання коштів, користування ними, а, отже, не є достовірним доказом наявності заборгованості.
Із поданого представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» розрахунку заборгованості за період із 24.01.2025 по 03.06.2025 суд позбавлений можливості встановити дійсні обставини виникнення боргу, його складових, періоду виникнення та правильності обрахунку.
Надані позивачем документи факт існування у позичальника заборгованості за вказаним Договором позики не підтверджують, а інші докази у справі відсутні.
За таких обставин позивачем не доведено належними, достовірними та достатніми доказами виконання обов'язку первинним кредитором щодо переказу кредитних коштів відповідачу за Договором позики та існування у позичальника заборгованості за ним на загальну суму 26399,30 грн.
У справах про стягнення кредитних коштів, на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право кредитора на пред'явлення будь-якої вимоги.
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18.
У той же час, звертаючись до суду із вказаним позовом, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просило суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача.
Заявивши в позовній заяві клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника, позивач тим самим підтвердив, що подав усі наявні у нього докази на обґрунтування своїх вимог разом із позовною заявою.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів перед судом заявлені вимоги, а тому вони не можуть бути задоволені.
При здійсненні розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить із таких положень процесуального закону.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні позову слід відмовити, суд вважає за необхідне судовий збір залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 76 - 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 287 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Текст судового рішення складений 31.10.2025.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ - 35625014, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Альона ШКОЛЬНА